Ухвала

від 30.01.2024 по справі 443/1446/23

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1446/23

Провадження №2/443/46/24

УХВАЛА

підготовчого засідання

30 січня 2024 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

в процесі розгляду у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Жидачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Львова, Орган опіки та піклування Ходорівської міської ради про встановлення факту батьківства, визнання факту спільного проживання однією сім`єю, визнання автомобіля спільним майном, визнання за позивачкою права власності на частину автомобіля та визнання за малолітньою ОСОБА_5 права власності на майно в порядку спадкування,

встановив:

Суть клопотання та позиція сторін.

Позивачка подала до суду клопотання про призначення у справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, на визначення якої поставивши питання: чи є батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та похований на цвинтарі «Зарутки» у м. Ходорів Стрийського району Львівської області.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 подав до суду заперечення на клопотання, в обґрунтування якого покликаючись на те, що процедура ексгумації в цивільному процесі не регламентована жодним нормативним документом, а тому єдиною підставою для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи шляхом ексгумації тіла ОСОБА_6 є санкція прокурора, яка в матеріалах справи відсутня та до клопотання Позивачки не долучена, у зв`язку з чим ОСОБА_3 вважає, що дане клопотання Позивачки не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім цього, ОСОБА_3 не погоджується та не надає свого дозволу на проведення ексгумації тіла ОСОБА_6 для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у даній справі, а суд позбавлений можливості без дозволу родичів померлого ОСОБА_6 провести ексгумацію трупа чи в примусовому порядку здобути біологічні зразки, оскільки такі дії у даній ситуації є явним порушенням норми чинного законодавства України. Також, звертає увагу суду, що Позивачка не є офіційною дружиною ОСОБА_6 , а тому і можливості для надання такої згоди (на ексгумацію) саме судом за викладених обставин не вбачається за можливе. Проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи шляхом ексгумації тіла ОСОБА_6 є передчасним, оскільки Позивачка не використала інших можливих альтернативних джерел доказування генетичного походження, які дають можливість уникнути ексгумацію тіла.

У підготовчому засіданні позивачка та її представник клопотання підтримали повністю. Також, представник позивачки зазначила, що судову експертизу слід провести у Львівському НДЕКЦ МВС України.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання, покликаючись на викладені у заперечені обставини. Крім цього, зазначив, що таке клопотання є передчасним, оскільки стороною позивачки не використано інших альтернативних способів для отримання відповідних доказів, а також у клопотанні не зазначено експертної установи для проведення судової експертизи. На даний час у нього відсутня інформація про наявність у відповідачів чи в інших установах біологічних зразків ОСОБА_6 , які б можна було використати для проведення експертизи, відібраних уповноваженими органами.

Позиція суду.

Суд, заслухавши аргументи сторін та вивчивши матеріали справи, доходить висновку, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Нормативно-правові акти, якими керувався суд.

Відповідно до приписів частини 1 статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

За змістом частини 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Нормами частини 1 та 2 статті 298 ЦК України передбачено, що кожен зобов`язаний шанобливо ставитися до тіла людини, яка померла. Кожен зобов`язаний шанобливо ставитися до місця поховання людини.

Відповідно до приписів частини 1, 4 та 5 статті 6 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе. У разі відсутності відповідного волевиявлення померлого вилучення у нього анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів здійснюється відповідно до закону.

Зважаючи на вимоги частини 4 статті 10 ЦПК України, суд враховує положення Європейської конвенції з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з положеннями статті 8 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини, висловленого у рішенні в справі «Сольська і Рибицька проти Польщі», заява №30491/17, у випадках ексгумації трупів, необхідно відшукувати механізми поєднання публічних інтересів держави з правами близьких і родичів. Право на повагу до приватного й сімейного життя поширюється й на випадки залишення в спокої тіла людини, яка померла.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків.

Надавши оцінку аргументам сторін, суд звертає увагу на те, що сторона у справі наділена процесуальним правом заявляти клопотання, зокрема, щодо проведення у справі судової експертизи. Положення КПК України (статті 239), які регламентують огляд трупа, пов`язаний з ексгумацією, не можуть бути застосовані до цивільних правовідносин, оскільки такі є слідчими діями і проводяться виключно в рамках досудового розслідування кримінального провадження. Відтак, наведені представником відповідача аргументи щодо відсутності санкції прокурора на проведення ексгумації тіла ОСОБА_6 як єдиної підстави для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи суд вважає необґрунтованими.

Суд зазначає, що кожна людина має право на встановлення свого походження, реалізовуючи, тим самим, свій життєвий інтерес, який полягає в отриманні правдивої інформації, котра може допомогти встановити факт, що торкається важливого аспекту її особистої ідентичності, а саме: біологічного походження (батьківства). На сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.

Водночас, суд звертає увагу на те, що вилучення біологічного матеріалу, необхідного для проведення відповідної експертизи, у особи, яка померла та похована, може проводитися за наявності волевиявлення (незаперечення) про таке цієї особи за життя або за відсутності такого волевиявлення з дозволу членів сім`ї або близьких родичів.

Необхідність отримання дозволу членів сім`ї або близьких родичів на ексгумацію тіла померлого з метою відібрання необхідних біологічних зразків хоч прямо і не передбачено чинним законодавством України, але випливає з системного аналізу норм статті 3 Конституції України, статті 298 ЦК України, статті 6 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», у сукупності з положеннями статті 8 Європейської конвенції з прав людини та практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї норми.

Суд зазначає, що відповідач ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_6 , категорично заперечив проти проведення ексгумації тіла останнього та не надав свого дозволу на це, про що його представник ствердив у відповідному запереченні на клопотання та безпосередньо у судовому засіданні. Інформація про наявність довзолу на це інших близьких родичів у матеріалах справи відсутня.

За наведених обставин, суд доходить переконання, що за відсутності необхідного біологічного матеріалу (зразків) ОСОБА_6 або дозволу близьких родичів ОСОБА_6 на проведення ексгумації тіла останнього з метою отримання відповідних зразків, проведення судової молекулярно-генетичної експертизи для встановлення батьківства є неможливим, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Також, суд зазначає, що сторонам у судовому засіданні роз`яснено приписи статті 109 ЦПК України.

Керуючись статтями 102-105, 197, 200, 260, 261 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про призначення у справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 ЦПК України складання повного тексту ухвали відкладено на п`ять днів.

Дата складення повного тексту ухвали 31 січня 2024 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів