Рішення

від 30.01.2024 по справі 164/1446/22

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 164/1446/22

п/с: 2/164/102/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Ониска Р.В.,

при секретарі Наумик Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача 1 Горайчук І.А., Швець О.М.

відповідача 2 ОСОБА_3 ,

представника відповідача 2 адвоката Кінах Я.В.

представника відповідача 2 Гладун М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Волинської області та ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішення, державного акту на право приватної власності та державної реєстрації земельної ділянки, рішення реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Маневицького районногосуду Волинськоїобласті з позовом до до Маневицької селищної ради Волинської області та ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішення Маневицької селищної ради №7/3 від 08.09.1999 року, державного акту на право приватної власності на землю серії ВЛ-53 та державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723655100:01:002:3072, рішення реєстратора Маневицької селищної ради про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 12.01.2022 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723655100:01:002:3072.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проживає у багатоквартирному житловому будинку, у АДРЕСА_1 - з 1991 року. Співвласниками даного будинку на прилеглій прибудинковій території було зведено ряд нерухомих приміщень - гаражів, сараїв та господарських споруд ще у 1991 році. Нещодавно стало відомо, що під зазначеними приміщеннями та спорудами зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723655100:01:002:3072 площею 0,09 га. за адресою: АДРЕСА_2 за відповідачем ОСОБА_3 . Така інформація стала відомою після ознайомлення з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000672602022 від 25.07.2022 року. Як слідує з даного витягу підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.11.2021 року, виготоволена Волинською філією Державного підприємства «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». При цьому вказана технічна документація виготовлялася, у зв`язку з наявним у відповідача ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ-53, виданого на підставі рішення Маневицької селищної ради №7/3 від 08.09.1999 року, та зареєстрованого 11 жовтня 1999 року. У будинку, в якому проживає ОСОБА_4 є дві квартири, власником одної являється ОСОБА_3 і, спірна земельна ділянка виділена також їй, що є грубим порушенням положень чинного законодавства щодо порядку володіння користування та розпорядження спільним майном.

Позивач наголошує на тому, що станом на момент видачі рішення Маневицької селищної ради від 08.09.1999 року на спірній земельній ділянці вже було зведено позивачем ОСОБА_1 господарські приміщення, а відтак, право на земельну ділянку не могло бути передане відповідачу ОСОБА_3 , так як не вилучене від позивача як землекористувача відповідно до закону.

При цьому, через спірну земельну ділянку проходить дорога до їхнього будинку та приміщень. А відповідач ОСОБА_3 на даний час створює чималі перешкоди для користування як цією дорогою, так і нашим нерухомим майном, яке збудоване ще у 1991 році. Окрім того, як на момент видачі державного акту на право приватної власності на землю, так і на момент виготовлення технічної документації ОСОБА_1 як суміжний землекористувач не погоджував межі спірної земельної ділянки, його згоди на приватизацію ніхто не запитував. Право позивача на користування земельною ділянкою, суміжною з тією, яка зареєстрована за відповідачем, не припинялось з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодекс) України.

Позивач вважає, що рішення Маневицької селищної ради №7/3 від 08.09.1999 року, а також державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ-53 від 11.10.1999 року є протиправними, такими, що підлягають скасуванню. Відповідно, як вважає позивач, державна реєстрація спірної земельної ділянки проведена з грубим порушенням вимог закону та також підлягає скасуванню разом з рішенням державного реєстратора про таку реєстрацію.

Ухвалою судді від 09 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання, відповідачам роз`яснено право на надіслання суду відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, позивачу роз`яснено право на подання до суду відповіді на відзив. У встановлений судом строк відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 28 березня 2023 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представникадвокат Сидун-Августин О.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача Маневицької селищної ради Волинської області Горайчук І.А., ОСОБА_5 позов визнали.

Відповідач ОСОБА_3 та їїпредставники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти позову та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Згідно показів свідків ОСОБА_8 ОСОБА_9 позивач ОСОБА_1 побудував господарські споруди на спірній земельній ділянці на початку 90-х років. Вказані споруди розташовані поблизу будинку АДРЕСА_3 їм стало відомо, що вказані господарські споруди знаходяться на земельній ділянці, яка виділена у власність ОСОБА_3 .

Згідно показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , кожен з них станом на 1999 рік займав певну посаду в органах уповноважених на створення, погодження технічної документації для надання земельних ділянок громадянам у власність і в міру своїх функціональних обов`язків приймав участь у створенні чи погодженні вказаної документації про виділення громадянці ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки. Станом на 1999 рік всі вони діяли згідно законодавства, що діяло в той час і вказану земельну ділянку було передано у власність громадянці ОСОБА_3 без порушень вимог діючих станом на 1999 рік нормативних актів. На даний час їм відомо, що на земельній ділянці ОСОБА_3 частково знаходяться господарські споруди ОСОБА_1 . Допускають, що на даний час вказана земельна ділянка є такою, що не узгоджується з загальним генпланом і в умовах сьогодення громадянці ОСОБА_3 було б відмовлено у видачі вказаної земельної ділянки у власність. Також стверджують, що господарські споруди ОСОБА_1 , що частково знаходяться на даній земельній ділянці також побудовано незаконно без будь якої дозвільної документації, тобто є об`єктами самочинного будівництва.

Суд, заслухавши доводи позивача, його представника, представників відповідача 1, відповідача 2 та її представників, покази свідків, врахувавши письмові пояснення, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що проживає у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 з 1991 року, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 26.10.2022 року та відповідною відміткою у паспорті. Співвласниками даного будинку на прилеглій прибудинковій території було зведено ряд нерухомих приміщень - гаражів, сараїв, споруд ще у 1991 році. Останньому стало відомо, що під зазначеними приміщеннями та спорудами зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером : 0723655100:01:002:3072, площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 .

Зазначає, що підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі від 01.11.2021 року, що виготовлена Волинською філією ДП Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою. При цьому технічна документація виготовлялася у зв`язку із наявним у відповідача 2 права власності на земельну ділянку, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ВЛ - 53, який виданий на підставі Рішення Маневицької селищної ради №7/3 від 08.09.1999 року.

Позивач стверджує, що на момент видачі державного акту на право приватної власності на землю, так і на момент виготовлення технічної документації від 01.11.2021 року ОСОБА_1 як суміжний землекористувач не погоджував межі спірної земельної ділянки, згоди на приватизацію він не погоджував.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 заселилась у будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у 1970 році. Рішенням Маневицької селищної ради №7/2 від 08 вересня 1999 року гр. ОСОБА_3 виділено земельну ділянку у приватну власність за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.0900 га для обслуговування житлового будинку. Маневицькою селищною радою 11 жовтня 1999 року було видано державний акт на право приватної власності на землю серія ВЛ-53. Рішенням виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 27.07.1999 року ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво літньої кухні, гаража та господарської будівлі, а 03.08.1999 року затверджено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. В період з 1989 по 1991 рр. велося будівництво чотириповерхового будинку по АДРЕСА_1 . Прибудинкова територія вказаного будинку використовувалася його жителями для зберігання дров. ОСОБА_1 поблизу будику відповідача 2, побудував дерев`яну споруду в якій тримав свиней. Відповідач 2 неодноразово зверталася до Маневицької селищної ради Волинської області із проханням повпливати на позивача, щоб останній звільнив приватизовану земельну ділянку від незаконно збудованих аварійних споруд. Відповідач 1 ігнорували всі звернення ОСОБА_3 , посилаючись на те, що питання знесення тимчасових споруд вирішується в судовому порядку або за рішенням самого власника таких споруд. Враховуючи, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 для будівництва на ній тимчасових споруд не виділялась, а хлів та сарай побудовані без будь-яких дозвільних документів на земельній ділянці відповідача 2 та є самочинним будівництвом, ОСОБА_3 було подано до Маневицького районного суду Волинської області позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) господарських споруд (справа №164/204/22). На даний час справа зупинена до вирішення спору за цим позовом.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 10.01.2022 року за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,09 з кадастровим номером 0723655100:01:002:3072. Підставою для державної реєстрації став державний Акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ВЛ-53, виданий 11.10.1999 Маневицькою селищною радою Волинської області. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01), категорія - землі житлової та громадської забудови.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі розроблена Волинською філією Державного підприємства Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою. Зареєстровано земельну ділянку відділом у Бережанському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Згідно ОСОБА_15 земельної ділянки, її межі описані наступним чином:

А - Б - землі загального користування (проїзд) (кадастровий номер не присвоєний);

Б - В - землі гр. ОСОБА_16 (кадастровий номер не присвоєний);

В - Г - землі гр. ОСОБА_8 (0723655100:01:002:2501);

Г - Д - землі гр. ОСОБА_17 (кадастровий номер не присвоєний);

Д - А - землі запасу селищної ради (кадастровий номер не присвоєний).

Суд вважає, що позовна заява позивача ОСОБА_1 є необгрунтованою та безпідставною, адже позивачем не долучено жодних доказів, які б підтверджували що особисто його право є порушеним,невизнаним абооспорюваним іщо особистовін маєправо звернутисядо судуза захистомсвого особистогонемайнового абомайнового правата інтересу. ОСОБА_1 є лише жителем багатоквартирного будинку, прибудинкова територія якого межує з будинком відповідача ОСОБА_3 під яким розташована спірна земельна ділянка. Прибудинкова територія будинку АДРЕСА_1 , не приватизована його мешканцями, ОСББ - не створено, а сам будинок перебуває на балансі комунального підприємства Маневицької селищної ради Волинської області. У зв`язку із чим, позивач ОСОБА_1 жодним чином не є суміжним користувачем із спірною земельною ділянкою.

Відтак, погоджувати з ОСОБА_1 межі земельної ділянки під час видачі Маневицькою селищною радою Волинської області рішення про виділ земельної ділянки, акту на право власності на земельну ділянку та проведення державної реєстрації права власності на таку, на підставі чого аргументує свій позов позивач - відповідач ОСОБА_3 не зобов`язана. У жодних технічних документах ОСОБА_1 не зазначений як суміжний користувач. Позивач не подав до суду жодного документу, яким би підтвердилося право власності (право користування) спірною земельною ділянкою.

Суд не бере до уваги факт визнання позову відповідачем 1, так як в такому разі будуть позбавлені права відповідача 2, зокрема право власності, яке є непорушним. У разі виникнення претензій у відповідача 1 до відповідача 2 з приводу вищевказаної земельної ділянки, то відповідач 1 має право звернутись з окремим позовом до відповідача 2.

Так, згідно ч.1 ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК україни - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 та ч. 2ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно дост. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавленим права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтями 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент передачі земельної ділянки ОСОБА_3 ) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок"

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавались на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з пунктом 7Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 рокугромадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, ОСОБА_3 , внаслідок отримання вищевказаного державного акту набула у власність земельну ділянку, яка вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

Крім того, суд враховує, що відповідно дост.79-1 ЗК України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ч. 1-3ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого задоволенню не підлягають у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Волинської області та ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішення Маневицької селищної ради №7/3 від 08.09.1999 року, державного акту на право приватної власності на землю серії ВЛ-53 та державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723655100:01:002:3072, рішення реєстратора Маневицької селищної ради про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 12.01.2022 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723655100:01:002:3072 - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 31.01.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Маневицька селищна рада Камінь-Каширського району Волинської області, місцезнаходження: 44601, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 30, Камінь-Каширськогорайону Волинської області, код ЄДРПОУ 04333193.

Суддя Маневицького районного суду

Волинської області Ониско Р.В.