Ухвала

від 24.01.2024 по справі 759/1848/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/752/24

ун. № 759/1848/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024110000000001, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2024 року до Святошинського районного суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 240000,00 грн. у кримінальному провадженні №42024110000000001, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Клопотання обґрунтоване наступним.

В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління промисловості та інноваційної політики Департаменту промисловості та розвитку підприємництва Київської міської державної адміністрації в порушення вище вказаних нормативно-правових актів, з метою особистого незаконного збагачення, вирішив стати на злочинний шлях, вчинивши корупційний злочин за таких обставин.

Так, ТОВ «ІН-ДЖАЗ», (код ЄДРПОУ 38607747) є офіційним представником корпорації «YAMAHA» в Україні та через крамницю музичних інструментів «In-Jazz» розташованої за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського 1, здійснює продаж музичних інструментів та супутніх товарів.

З метою розвитку бізнесу, у кінці 2021 року ТОВ «ІН-ДЖАЗ» засновником якого є ОСОБА_9 , отримав значний кредит в загальному розмірі 5 000 000 грн у АТ КБ «ПриватБанк» з яких не погашено на теперішній час 2 471 000 грн (тіло кредиту).

З початком повномасштабного вторгнення російський військ на територію України, підприємницька діяльність ТОВ «ІН-ДЖАЗ» була майже припинена, та підприємство знаходилось на межі банкрутства. Прагнучи зберегти підприємство, ОСОБА_9 скористався програмою допомоги підприємцям, яка передбачає пільгове кредитування, за рахунок чого близько 15% платежів за кредитом компенсує Держава.

У 2023 році ТОВ «ІН-ДЖАЗ» почало отримувати компенсацію за виплачені кредити, та на її рахунки у період з 03.02.2023 по 19.07.2023 надходили грошові кошти на загальну суму 919 092,68 грн. Також, у жовтні та листопаді 2023 року, підприємство знову отримало компенсацію на загальну суму 215 864,82 гривень.

Так, у невстановлений досудовим слідством час та місці, але не пізніше 13.12.2023 у заступника директора Департаменту - начальника управління промисловості та інноваційної політики Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА ОСОБА_4 виник умисел на отримання неправомірної вигоди, а саме 20% від суми компенсації за кредитом, яка вже отримана ТОВ «ІН-ДЖАЗ» за друге півріччя 2023 року.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди від службових осіб ТОВ «ІН-ДЖАЗ», ОСОБА_4 , достеменно знаючи про нарахування на рахунок підприємства вказаних коштів, 13.12.2023 приблизно о 13 год 20 хв, через месенджер «WhatsApp» зв`язався з ОСОБА_9 , та повідомив в телефонній розмові, про необхідність зустрітись для врегулювання питань, що стосуються ТОВ «ІН-ДЖАЗ». В зв`язку з тим, що ОСОБА_9 був за межами міста, зустріч була перенесена на кінець 2023 - початок 2024 року.

Реалізуючи свій злочинний умисел, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, ОСОБА_4 , з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 , а також з метою приховання своїх протиправних дій, вступив в злочинну змову з ОСОБА_10 , заздалегідь розподіливши між собою ролі.

В подальшому ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, продовжуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 , 15.01.2024 приблизно о 12 год 30 хв, приїхав до приміщення магазину «In-Jazz» за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського 1 та в ході спілкування, в завуальованій формі, натякнув ОСОБА_9 що безпосередньо він приймає рішення про надання компенсацій по кредитам, в рамках державної допомоги підприємцям, та для того щоб в подальшому підприємство отримувало відшкодування, ОСОБА_9 має сплатити останньому 20% від суми надходжень за друге півріччя 2023 та січень 2024 року від компенсації за виплачені кредити, які отримало «In-Jazz».

Будучи переконаним ОСОБА_4 , що без надання йому неправомірної вигоди, що призведе до припинення фінансування в рамках державної допомоги ТОВ «ІН-ДЖАЗ» взагалі не має шансів на перекриття фінансових витрат та дотримання кредитних зобов`язань, що буде наслідком повного банкрутства підприємства, ОСОБА_9 був змушений погодитись із такою незаконною вимогою, з метою недопущення банкрутства підприємства.

19.01.2024 через месенджер «WhatsApp» ОСОБА_9 від ОСОБА_4 надійшло повідомлення з файлом про підтвердження перерахунку банком грошових коштів у сумі 46 614, 68 грн.

Того ж дня, в ході телефонних розмов ОСОБА_9 з ОСОБА_4 , останні дійшли згоди щодо суми грошових коштів, в розмірі 20 % від надходжень підприємству по виплаченим кредитам за друге півріччя 2023 року та січень 2024. з урахуванням останнього надходження, а саме 88 233 грн, які ОСОБА_9 має передати ОСОБА_4 через ОСОБА_10 , для подальшого безперешкодного отримання компенсацій за виплачені кредити від держави.

23.01.2024 близько 14 години, ОСОБА_9 на виконання раніше висунутої вимоги ОСОБА_4 щодо надання останньому неправомірної вигоди, за попередньою домовленістю з ОСОБА_10 зустрівся в приміщенні магазину «In-Jazz» за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського 1. Під час спілкування ОСОБА_10 реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 , а саме грошових коштів у розмірі 20 % від надходжень за друге півріччя 2023 та січень 2024 року від компенсації за виплачені кредити, які отримало «In-Jazz» діючи за попередньою злочинною домовленістю з ОСОБА_4 , отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 88 233 гривень, в якості неправомірної вигоди, для подальшої їх передачі ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища вчинене за попередньою змовою групою осіб поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

З огляду на наведене, у клопотанні стверджується про наявність таких ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що злочин, що інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження шляхом їх залякування, підкупу або примушування.

Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обгрунтовується характером та способом вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, які дають підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.

Беручи до уваги наявність вказаних ризиків, сторона обвинувачення доходить висновку про неможливість запобігти їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Прокурор у судовому засіданні підтримує клопотання і просить його задовольнити з підстав, вказаних у клопотанні.

Підозрюваний та його адвокати заперечують щодо застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою, просять застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту. В обґрунтування вказують, що ризики ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення, підозрюваний не має намірів переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Слідчим суддею встановлено наступні обставини.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 02.01.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024110000000001, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

23.01.2024 р. ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України.

24.01.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 9 частини 2 статті 131 визначено зокрема, що заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно із частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Також згідно із статтею 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частинами 1, 3 статті 183 КПК визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 N 15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених 3 або 4 статті 183 цього кодексу.

Частинами 4, 5 статті 182 КПК визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 6 статті 182 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно із частиною 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою застосування запобіжного заходу в даному випадку є набуття особою статусу підозрюваного та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КПК України.

КПК не визначає змісту поняття "обгрунтована підозра", а тому відповідно до частини 5 статті 9 КПК, належить керуватись усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), за якою "існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати "обґрунтованим", залежить від усіх обставин… (наприклад, пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.90, пункт 175 рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011). Такий стандарт є найнижчим за рівнем переконання у кримінальному провадженні, тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого приходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування" (пункт 55 рішення ЄСПЛ у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28.10.94).

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними доказами, а саме: заявою ОСОБА_9 від 02.01.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.01.2024; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 16.01.2024; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 23.01.2024; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 та вилученими під час обшуку речами; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 та вилученими під час обшуку речами; протокол огляду та вручення грошових коштів; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22.01.2024 р.

Таким чином, слідчий суддя вбачає наявність обґрунтованих підстав для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.

Також однією із підстав застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації підозрюваним таких дій.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання, оскільки частина 3 статті 368 КК за класифікацією статті 12 КК належить до тяжкого кримінального правопорушення та її санкція передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі "Ілійков проти Болгарії" (рішення від 26.06.2001 заява N 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі "Пунцельт проти Чехії" (рішення від 25.04.2000 заява N 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі "Бессієв проти Молдови" вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Орім того, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 20 % власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з`ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.

Також слідчий суддя враховує посаду на якій перебуває підозрюваний, його майновий стан, а також інкримінування йому підозри за вчинення корупційного злочину під час дії воєнного стану.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявним ризик можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління промисловості та інноваційної політики Департаменту промисловості та розвитку підприємництва Київської міської державної адміністрації, здобув певний авторитет та широке коло знайомств серед керівників, службових осіб органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. Використовуючи свої зв`язки та службове становище, а також дружні відносини - може особисто чи опосередковано впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Ризик незаконного впливу на свідків у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них це об`єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.

Слідчий суддя, враховуючи викладені в клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, вважає доведеним те, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані органом досудового розслідування, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, матеріали клопотання не доведено можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, із огляду на таке, слідчий суддя вважає недоведеним існування такого ризику.

Оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до тяжких, та двох доведених ризиків, відомості щодо особи підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що об`єктивно необхідним є застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя вважає, що на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів (особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт) не здатне забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та запобігти наявним ризикам.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 , достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК, слідчий суддя зазначає, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності підозрюваного чи обвинуваченого в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою судовому розгляду кримінального провадження.

При вирішенні даного питання варто прийняти до уваги практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, ЄСПЛ у рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. У той же час, слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Також у рішенні в справі "Істоміна проти України" (Istomina V. Ukraine, заява N 23312/15) від 13.01.2022, ЄСПЛ зауважив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

Таким чином, з однієї сторони, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншої не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вид і розмір покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, наявність двох доведених ризиків, відомості про достатньо забезпечений майновий стан підозрюваного в сукупності із доходами, наявність сім`ї й зокрема неповнолітньої дитини, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для визначення для підозрюваного розміру застави у розмірі 70-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211960,00 грн., який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, запобіганню ризикам та не є явно непомірним.

При цьому внаслідок наявності ризиків слідчий суддя вважає необхідним у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК, які можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців згідно із частиною 7 статті 194 КПК, а саме: 1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) уникати спілкування із свідком ОСОБА_9 , особами, які брали участь в якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024110000000001, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з подальшим триманням його в ДУ Київський слідчий ізолятор Міністерства юстиції України.

Строк дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає 60 днів та закінчується 22.03.2024 року.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 70-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211960,00 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок у форматі IBAN р/р НОМЕР_1 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) уникати спілкування із свідком ОСОБА_9 , особами, які брали участь в якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1