Постанова

від 25.01.2024 по справі 910/11569/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. Справа№ 910/11569/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 25.01.2024:

від позивача за первісним позовом: Голуб В.О. - адвокат, посвідчення № 4589/10;

від відповідача за первісним позовом: Южда С.М. - адвокат, посвідчення № КВ 6095;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 (повний текст - 16.10.2023)

у справі № 910/11569/23 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кукурузи Дмитра Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс"

про стягнення 245 692,08 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс"

до Фізичної особи-підприємця Кукурузи Дмитра Володимировича

про стягнення 606 363,00 грн.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Фізична особа-підприємець Кукуруза Дмитро Володимирович (надалі - Підприємець, позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс" (надалі - Товариство, відповідач за первісним позовом) про стягнення 245 692,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі договору про надання послуг №04/09.22 від 05.09.2022, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 204 868,74 грн., а також заявив про стягнення з відповідача пені у розмірі 34 238,34 грн., 3% річних у розмірі 2 054,30 грн. та інфляційних у розмірі 4 530,70 грн.

Також 03.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства до Підприємця про стягнення 606 363,00 грн.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовані неналежним виконанням Підприємцем зобов`язань з надання послуг на підставі договору №04/09.22 від 05.09.2022, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просив повернути суму передоплати у розмірі 606 363,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кукурузи Дмитра Володимировича задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс" на користь Фізичної особи-підприємця Кукурузи Дмитра Володимировича заборгованість у розмірі 204 868 грн. 74 коп., пеню у розмірі 34 238 грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 2 054 грн. 30 коп., інфляційні у розмірі 4 530 грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 3 685 грн. 38 коп. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс" відмовлено повністю.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс" 30.08.2023 (через канцелярію суду) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 року по справі №910/11569/23 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Кукурузи Дмитра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-КОММЕРС" про стягнення 204 868,74 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 04/09.22 від 05.09.2022 року, пені у розмірі 34 238,34 грн, 3% річних у розмірі 2 054,30 грн та інфляційних у розмірі 4 530,70 грн у повному обсязі. Вимоги за зустрічним позовом задовольнити. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кукурузи Дмитра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-КОММЕРС" 606 363 грн 00 коп.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/11569/23 та призначено її до розгляду на 28.11.2023.

13.11.2023 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято судом апеляційної інстанції до спільного розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

В судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви, зокрема, 11.01.2024 - на 25.01.2024.

У судове засідання 25.01.2024 з`явились представники обох сторін. Представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняття нового - про відмову в задоволення первісного позову та задоволенні зустрічного позову. Представник позивача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також в судовому засіданні 25.01.2024 були оглянуті докази в порядку ч. 2 ст. 269 ГПК України.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції), враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники, з урахуванням поведінки сторін, ураховуючи узгодження сторонами "розумного" строку розгляду апеляційної скарги.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що було ухвалено при нез?ясуванні судом обставин, які мають значення для справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Так, за доводами скаржника, судом першої інстанції при розгляді даної справи не було з?ясовано, що послуги, зазначені в п. 1.1 заявки на надання послуг від 05 вересня 2022 року, та в актах приймання-передачі наданих послуг № 04/09.22-1-7 від 31 січня 2023 року та № 04/09.22-1-9 від 23 лютого 2023 року не надавалися виконавцем, а матеріали справи не містять належних доказів їх надання.

Окрім того, судом не було враховано, що спірні правовідносини з надання послуг передбачають передання виконавцем замовнику результату таких послуг, формат яких чітко погоджений та прописаний в договорі, та не прийнято до уваги, що матеріали справи не містять самого результату таких послуг та доказів їх передання від виконавця замовнику. Через що, за доводами скаржника, виконавець прострочив строки надання послуг, а саме не приступив до їх надання.

Пунктом 1.9 Регламенту взаємодії передбачено, що "Вимоги по проекту - це перелік функціоналу, побажань до дизайну та обмеження щодо оффлайн-можливостей замовника, який формується виконавцем та затверджується замовником". Так, скаржник зазначає, що виконавцем не було складено та надано замовнику брифи, а замовником, в свою чергу, і не було затверджено такі брифи. Вказане свідчить про неможливість надання виконавцем послуг через відсутність у виконавця затверджених замовником вхідних вимог до послуг та результату надання таких послуг. Більш того, матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до відповідача з необхідністю обговорення проекту, доказів надання чи надсилання на затвердження таких брифів та доказів їх затвердження відповідачем.

Також апелянт зазначив, що до початку надання послуг сторони мали визначити представників з обох сторін, які будуть відповідальними за проект та комунікацію з метою надання послуг. Однак, між сторонами не було визначено таких представників, що вкотре підтверджує, що послуги за договором не надавалися. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази будь-якого листування між сторонами відповідно до вимог п. 2.3. Регламенту взаємодії, а саме за допомогою е-mail листування.

Також апелянт зазначив, що матеріали справи не містять доказів передання виконавцем замовнику сторінок веб-сайту та екранів мобільного додатку у вигляді дизайн-макету. Оскільки стилістика веб-сайту та екранів мобільного додатку не надавалася виконавцем та відповідно не затверджена замовником, виконавець не міг приступити до послуг розробки дизайну решти унікальних сторінок, що свідчить про ненадання послуг.

За доводами скаржника, зі змісту договору вбачається, що надання послуг передбачає отримання замовником від виконавця певного матеріалізованого результату у вигляді прототипів, дизайн макетів та документів із переліком даних. Зазначені прототипи, дизайн макети та документи з переліком даних виконавцем не передавалися замовнику та відповідно не затверджувались останнім. Отже, відсутність результату послуг, який передбачений договором, та відсутність доказів передання такого результату відповідачу, свідчить про невиконання виконавцем договору та ненадання послуг.

В свою чергу, посилання Господарським судом міста Києва в оскаржуваному рішенні, як на підставу для задоволенні позову, на підписання замовником актів приймання-передачі наданих послуг від 31 січня 2023 року № 04/09.22-1-7 та від 23 лютого 2023 року № 04/09.22-1-9, що, на думку апелянта, є помилковим (з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові КГС ВС від 7 липня 2022 року у справі № 910/1801/21).

Окрім цього, апелянт наголошував, що файли, які містяться на флеш-накопичувачах (наявних в матеріалах справи) та їх роздруківки - не є належними доказами у даній справі, оскільки не підтверджують обставин, на які посилається позивач за первісним позовом.

Отже, з урахуванням викладеного, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково визнав встановленими обставини, а саме факт надання послуг виконавцем, які не є доведеними. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову. Щодо доводів апелянта, викладених у письмових поясненнях, суд апеляційної інстанції розглядає їх з урахуванням меж доводів (підстав) та вимог апеляційної скарг в розумінні ч. 1 ст. 269 ГПК України.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач за первісним позовом не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими з урахуванням наступного.

Так, щодо твердження відповідача про ненадання послуг та "випадкового" підписання актів приймання-передачі наданих послуг, позивач зазначив, що чинне законодавство України взагалі не передбачає можливість "випадкового" підписання актів приймання-передачі наданих послуг та не встановлює жодних наслідків такого "випадкового" підписання. У відповідності до п. 4.2. договору про надання послуг №04\09.22 від 05.09.2022 року на підтвердження факту надання послуг виконавцем сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг.

Замовник зобов?язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 (п?яти) робочих днів з дня його надання виконавцем та повернути один примірник виконавцю та/або підписати його у форматі електронного документу. Водночас, згідно з п. 4.3. договору у разі, якщо протягом 5 (п?яти) робочих днів з дня надання виконавцем замовнику акту приймання-передачі наданих послуг замовник не надав обґрунтовану відмову від його підписання, і не повернув підписаний зі свого боку акт приймання-передачі наданих послуг, та/або не підписав у форматі електронного документу, послуги вважаються прийнятими замовником.

Тобто, згідно з умовами договору саме підписаний сторонами акт (акти) приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням факту надання послуг. Інших підтверджень надання послуг за договором та/або частини їх надання згідно з умовами договору не вимагається. У відповідності до цих положень, доводи скаржника щодо підписаних відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2023 та 23.02.2023 які ніби-то не підтверджують факт належного надання послуг виконавцем - відхиляються стороною.

Щодо порядку оплати за надані послуги, за доводами позивача за первісним позовом, передоплата здійснюється частинами. Кожна наступна частина передоплати (за наступні 60 (шістдесят) годин) сплачується замовником лише після виконання робіт у розмірі 60 (шістдесят) годин. Таким чином, позивач за зустрічним позовом не повинен був сплачувати за наступне надання послуг, у разі ненадання виконавцем вже оплачених послуг. Однак, відповідачем було здійснено наступні оплати: 08.09.2022 року, 03.10.2022, 03.11.2022, 29.11.2022, 14.12.2022, 30.01.2023.

Щодо результатів надання послуг у відповідності до п. 1.2. договору виконавець надає послуги з аналітики, проектування та дизайну сайту. Конкретний перелік послуг, обсяг, строк їх надання та результати надання послуг визначаються додатками до цього договору, що є невід?ємними його частинами.

Щодо строків надання послуг позивачем, останній зазначає, що у відповідності до заявки строки за кожним етапом встановлюються окремо (а не в цілому 25 робочих днів, як безпідставно стверджує відповідач). Так, заявкою прямо передбачено, що в зазначені терміни виконання не включено термін на затвердження і погодження результатів надання послуг. Таким чином, визначення строку надання послуг шляхом простого визначення суми робочих днів на надання послуг (їх складання) за кожним етапом є некоректним.

Щодо твердження відповідача про нібито непогодження сторонами вхідних вимог у відповідності до п. 3.1. Регламенту після отримання початкового переліку вимог від замовника, виконавець розпочинає збір усіх вимог щодо проекту. Сторона зазначила, що на виконання вимог п. 3.1. Регламенту Сторонами були узгоджені вхідні вимоги, шляхом затвердження брифу 12 вересня 2022 року. А тому позивач за зустрічним позовом просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

6. Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справі, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 05.09.2022 між Підприємцем (виконавець) та Товариством (замовник) був укладений договір про надання послуг №04/09.22 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги, визначені в п. 1.2 договору (послуги) в порядку та на умовах, встановлених цим договором, а замовник - зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що виконавець надає послуги з аналітики, проектування та дизайну сайту. Конкретний перелік послуг, обсяг, строк їх надання, порядок та строки оплати послуг визначаються додатками до цього договору, що є його частинами.

За змістом п. 2.1 договору оплата послуг виконавця здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі.

Згідно з п. 4.2 договору на підтвердження факту надання послуг виконавцем за відповідним додатком сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем та надається на підпис замовнику в порядку, передбаченому п. 3.2.4 цього договору.

Відповідно до п. 11.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторони узгодили процедуру оформлення документів, які свідчать про виконання умов договору, інших документів, передбачених договором, у форматі електронних документів.

Додатком №1 від 05.09.2022 до договору сторони погодили види послуг, терміни виконання та їх вартість.

Пунктом 1.2 вказаного додатку визначено, що датою початку надання послуг є 12.09.2022. Послуги надаються до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 1.4 додатку №1 до договору всі розрахунки за ним здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування замовником грошових коштів на банківський рахунок виконавця, визначений договором. Кінцева вартість наданих послуг розраховується за фактом їх надання та фіксується в актах приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1 додатку №1 до договору оплата за цим додатком здійснюється наступним чином:

- замовник сплачує передплату в розмірі 60 годин, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, визначений в договорі, протягом 5 банківських днів з дня надання рахунку виконавцем, але в будь-якому разі - до моменту надання послуг. Днем оплати вартості послуг вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 2.2);

- після виконання робіт у розмірі 60 годин, замовник сплачує за наступні 60 годин шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, визначений в договорі, не пізніше ніж через 5 банківських днів (п. 2.3);

- після прийняття замовником всіх наданих виконавцем послуг сторони підписують акт (п. 2.4).

Позивач вказує, що на виконання умов договору ним були надані послуги на загальну суму 811 231,74 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі наданих послуг №04/09.22-7 від 31.01.2023 та №04/09.22-1-9 від 23.02.2023.

Відповідач за первісним позовом, в свою чергу, заперечує надання послуг.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Щодо доводів апелянта про "випадкове" підписання двох актів приймання-передачі послуг від різних дат (31.01.2023 та від 23.02.2023), суд апеляційної інстанції відхиляє їх через наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 зі справи № 916/546/21, зокрема, зазначила про те, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Так, відповідно до п. 4.2 договору на підтвердження факту надання послуг виконавцем за відповідним додатком сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем та надається на підпис замовнику в порядку, передбаченому п. 3.2.4 цього договору.

За змістом п. 3.2.4 договору у строк 3 робочих днів з дати фактичного завершення надання послуг за відповідним додатком до договору, надати замовнику підписаний зі свого боку акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником та/або у форматі електронного документу.

Відповідно до п. 11.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторони погодили оформлювати документи, які свідчать про виконання умов договору, інші документи, передбачені договором, у форматі електронних документів. Саме вказаним чином було оформлено акти приймання-передачі (шляхом проставлення електронного цифрового підпису та печатки).

Матеріалами справи підтверджується, що 02.02.2023 позивачем за первісним позовом сформовано в електронному вигляді акт приймання-передачі наданих послуг №04/09.22-7 від 31.01.2023, підписано його електронним підписом та направлено на підпис відповідачу.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

З урахуванням викладених обставин, а також враховуючи відсутність заперечень Товариства проти факту надання Підприємцем послуг за договором до моменту звернення до суду із первісним позовом, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про випадкове підписання Товариством спірних актів приймання-передачі наданих послуг №04/09.22-7 від 31.01.2023 та №04/09.22-1-9 від 23.02.2023.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції судом розглядалося питання щодо дослідження доказів, що були подані позивачем за первісним позовом до суду першої інстанції на USB-накопичувачах, які містять певну інформацію.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції у даній справі вважає за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21. Так, у наведеній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між сторонами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Водночас, як було з`ясовано в судових засіданнях, із файлів, що містяться в матеріалах справи не видається за можливе встановити ані авторство створених файлів (оскільки такі не містить електронного цифрового підпису), ані момент створення чи редагування таких файлів. Водночас, рішення суду першої інстанції і не містить посилання на такі докази.

Також суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими твердження позивача за первісним позовом, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині здійснення апелянтом часткової оплати наданих послуг (тобто вчинення конклюдентних дій, які свідчать про виконання обома сторонами умов договору), як підставу для задоволення первісного позову та відзилення доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції відзиляє доводи скаржника, що оплата за надані послуги здійснюється шляхом передоплати протягом 5 (п?яти) банківських днів з дня виставлення рахунку виконавцем. Оскільки у відповідності до розділу 2 заявки на надання послуг (а саме п. 2.1. Оплата послуг за цим додатком здійснюється наступним чином: 2.1.1. замовник сплачує передплату в розмірі 60 (шістдесят) годин, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, визначений в договорі, протягом 5 (п?яти) банківських днів з дня надання рахунку виконавцем, але в будь-якому разі до моменту початку надання послуг. Днем оплати вартості послуг вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок виконавця). Аналогічне положення міститься в п. 2.3 додатку № 1 до договору. Таким чином, кожна наступна частина передоплати (за наступні 60 (шістдесят) годин) сплачується замовником лише після виконання робіт у розмірі 60 (шістдесят) годин. Тому доводи скаржника в цій частині є безпідставні.

Водночас, апелянтом не заперечується факт здійснення часткових оплат, що фактично і зумовило звернення із зустрічним позовом про стягнення попередньої оплати в розмірі 606 363,00 грн. На підтвердження зазначеного апелянтом до суду першої інстанції було надано квитанції.

А тому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача за первісним позовом, що періодичні оплати (здійснені апелянтом) свідчать про прийняття частково наданих послуг (60 (шістдесят) годин) по кожному етапу та фактичного погодження подальшої співпраці.

В цій частині суд апеляційної інстанції лише частково приймає доводи апелянта з посиланням на п. 3.1.1. договору, відповідно до якого виконавець має право надавати замовнику послуги тільки після підписання сторонами відповідного додатку до договору, отримання від замовника всіх необхідних вихідних даних та за умови виконання замовником зобов`язань з предоплати. Оскільки, навіть якщо розцінювати здійснювану відповідачем за первісним оплату як попередню (предоплату), сторони все одно були зобов`язані погодити всі вихідні дані для надання послуг. А, враховуючи здійснення шести оплат, суд апеляційної інстанції критично сприймає доводи апелянта, що всі вказані оплати були попередніми (предоплатами) послуги, які (за доводами апелянта) так і не надались позивачем за первісним позовом (з урахуванням також положення п. 2.3. додатку № 1 до договору (т. 1, а.с. 23-24) в розумінні ст.ст. 73 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про непогодження сторонами вхідних вимог у відповідності до п. 3.1. Регламенту. Оскільки вказана обставина не спростовує встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин виконання та надання позивачем обмовлених сторонами послуг (з урахуванням інформації, що міститься в підписаних актах приймання-передачі).

В цій частині суд апеляційно інстанції зазначає, що враховує доводи скаржника, що формат результату надання послуг, зокрема, дизайн макети у форматі Figma мав бути переданий відповідачу. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони умовами договору чітко не узгодили, яким саме чином має бути передано результати наданих послуг. Натомість умови договору детально регламентують порядок прийняття таких послуг за актом приймання-передачі. Також, суд відхиляє доводи скаржника про редагування файлів позивачем за первісним позовом вже після підписання актів приймання-передачі, оскільки, по-перше, файли, що містяться на поданих позивачем USB-накопичувачах не містять електронних цифрових підписів (про що зазначили представники як позивача за первісним позовом, так і на цьому наполягав представник відповідача на судовому засіданні 25.01.2024), по-друге, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити редагування вказаних файлів, оскільки для здійснення вказаного необхідні спеціальні знання, тоді як про призначення судової експертизи у даній справі сторони не клопотали.

Окрім цього, відхиляє як необґрунтовані суд апеляційної інстанції доводи скаржника з посиланням на те, що до початку надання послуг сторони мали визначити представників з обох сторін, які будуть відповідальними за проект та комунікацію з метою надання послуг. Однак, між сторонами не було визначено таких представників. Так, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні було досліджено доказ, зокрема: копію наказу № 49-к від 29.09.2022 «Про встановлення посадових окладів», який містить перелік працівників відповідача за первісним позовом. Водночас, відсутність певних осіб, які приймали участь у листуванні не спростовує можливості наявності трудових відносин з певними особами, зокрема, за цивільно-правовими угодами. А тому такі доводи апелянта - не є підставою для задоволення його апеляційної скарги.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тому посилання на підписані акти приймання-передачі, докази здійснення часткової оплати - є більш вірогідними, аніж посилання відповідача на наказ № 46-к, з доводами про відсутність у ньому певних осіб.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінивши наявні в матеріалах справи докази, а саме: підписані договір, додатки до нього, скріплені електронними цифровими підписами та печатками акти приймання-передачі наданих послуг та квитанції про часткову оплату наданих послуг - дійшов висновку, що вказані докази підтверджують обставини виконання умов договору позивачем, зокрема, надання послуг. Натомість зазначені відповідачем за первісним позовом лише посилання про "випадковість" підписання актів та непогодження вихідних умов надання послуг - не спростовує зазначених висновків про те, що апелянт скоріше платив за надані та передані послуги, за якими в результаті було підписано акти.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посилання на постанову Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 910/1801/21 з урахуванням наступного.

Так, предметом позову у вказаній справі були позовні вимоги про стягнення 250 000,00 грн. штрафних санкцій за договором про надання рекламних послуг, 700 000,00 грн. упущеної вигоди, 250 000,00 грн. завданих матеріальних збитків, та 50 000,00 грн. моральної шкоди. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції (про часткове задоволення позовних вимог) у вказаній справі, суд касаційної інстанції зазначив, що встановивши обставини невиконання відповідачем зобов`язання, передбаченого договором зі збільшення кількості підписників на відповідні (резервні) профілі/акаунти (перелік яких буде надано замовником) в кількості не менше 50 000 осіб/підписників на кожний профіль/акаунт, враховуючи принцип свободи договору та обов`язковість договору, беручи до уваги те, що ФОП Черкашина А.В. взяла на себе відповідне зобов`язання, проте не виконала його, - місцевий господарський суд дійшов заснованого на законі висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 250 000,00 грн. штрафу, передбаченого пунктом 4.2 договору.

Однак в даній справі предметом стягнення є заборгованість за надані послуги, а не штрафні санкції та шкода. Більше того, специфіка наданих послуг у вказаній справі передбачала відображення результатів наданих послуг числовими показниками, чого досягнуто не було. Проте обставини вказаної справи №910/1801/21, як і обставини справи № 910/4994/18 (на яку в апеляційній скарзі посилається апелян) суттєво відрізняються як за предметом позову та і за підставами від обставин даної справи. А тому вказана судова практика не враховується судом апеляційної інстанції через те, що не є релевантною обставинам даної справи.

З урахуванням визнання обґрунтованості позовних вимог за первісним позовом, зустрічний позов про повернення предоплати за договором через невиконання договору позивачем - не підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив. А тому рішення суду першої інстанції переглядалось в межах доводів і вимог апеляційної скарги в розумінні ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Отже, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, на підставі ст. 2, 73, 74-80, 86, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/11569/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/11569/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.01.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич