Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/4078/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/4078/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Угринович Н.К. за ордером;

від відповідача: Веліканов К.С. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023

у справі №910/4078/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажспецконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд"

про стягнення 1 020 172,51 грн,

УСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажспецконструкція" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд" (далі - відповідач) про стягнення 1 020 172,51 грн, у тому числі: 345 439,34 грн основного боргу, 557 470,05 грн штрафу за порушення термінів оплати, 98 130,16 грн інфляційних втрат коштів та 19 132,09 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.05.2021 між сторонами був укладений договір підряду №01/05, на виконання якого позивач виготовив і передав відповідачу металоконструкції, які відповідач прийняв без зауважень, однак вартість виконаних позивачем робіт оплатив з порушенням встановленого договором строку та не у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 червня 2023 року позов задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажспецконструкція" 345 439,34 грн основного боргу, 557 470,05 грн штрафу, 19 132,96 грн - 3% річних, 98 130,16грн інфляційних втрат коштів, 15 302,59 грн судового збору, 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 557 470,05 грн штрафу та в частині стягнення 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити суму штрафу до 1000,00 грн та зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовані обставини справи, оскільки штраф за договором майже в два рази перевищує розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором, тому у суду були підстави для зменшення розміру штрафу, враховуючи ступінь виконання зобов`язань, скрутний фінансовий стан, введення воєнного стану та призупинення фінансування контрактів зі сторони ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг", яким у відповідача були замовлені роботи, виконані позивачем; відповідачу не було відомо про наявність судового провадження, що позбавило його можливості подати відзив на позовну заяву та заяву про зменшення штрафу; розмір задоволених витрат на професійну правничу допомогу є непропорційним до предмету спору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідач був повідомлений про наявність судового провадження, оскільки отримав копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження, тому додані ним до апеляційної скарги нові докази не підлягають прийняттю; зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду, і відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджував би наявність підстав для зменшення розміру санкцій; відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин, як не надано доказів того, що виконані позивачем роботи були замовлені у відповідача підприємством ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг"; розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтований і пропорційний до предмету спору, а у матеріалах справи наявний чіткий розрахунок та опис кожної наданої послуги.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Частиною 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем до апеляційної скарги додані нові докази, які не були надані суду першої інстанції, зокрема: копія листа ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" від 04.03.2022, адресований постачальникам, підрядним організаціям щодо неможливості виконання контрактів.

Обґрунтовуючи причини неподання вказаного доказу суду першої інстанції відповідач посилається на те, що не було відомо про наявність судового провадження, що позбавило його можливості подати відзив на позовну заяву та заяву про зменшення штрафу.

Однак, вказані доводи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки до позовної заяви додана поштова накладна №5008602506176 від 03.03.2023 з описом вкладення, яка підтверджує направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, які отримані останнім 11.03.2023, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень, а також у матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого ухвала суду від 24.03.2023 про відкриття провадження була отримана відповідачем 01.04.2023. Проте відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження заперечень.

За вказаних обставин, зазначені докази не приймаються, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажспецконструкція", як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд", як замовником, було укладено Договір підряду №01/05 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати роботи з матеріалів замовника, по виготовленню металоконструкцій газоходу на об`єкті "Реконструкція відділення безперервного розливання сталі установкою комплексу машин безперервного лиття заготовок №2 і №3. Ділянка ковшового господарства. Димовідвід від установок сушки" (далі - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити належним чином виконані Роботи.

Відповідно до п.1.2 Договору, орієнтовна загальна вага металоконструкції газоходу - 67 тон.

Згідно з п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.07.2021), термін виконання Робіт за Договором 90 (дев`яносто) календарних днів з дати підписання сторонами цього Договору, надання замовником проєктної документації та отримання матеріалів (металопрокат, емаль КО-850, розчинник) в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість робіт за даним Договором орієнтовно складає 2 546 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 424 333,33 грн.

Пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що додаткові об`єми робіт, що виникнуть в ході виконання Робіт, та не будуть враховані до початку Робіт, виконуються та оплачуються додатково, після погодження з замовником. Перелік додаткових робіт, строки та порядок їх виконання, їх загальна вартість погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди.

15.08.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до п. 1 якої підрядник зобов`язується за завданням та за кошти замовника із матеріалів замовника, власними та залученими силами і засобами, в установлені даною додатковою угодою строки виконати роботи, додатково до визначених п. 1.2 Договору: "Реконструкція відділення безперервного розливання сталі установкою комплексу машин безперервного лиття заготовок №2 і №3. Ділянка ковшового господарства. Димовідвід від установок сушки" (далі - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити належним чином виконані Роботи.

Згідно з пп. 1.1 п. 1 Додаткової угоди № 2 від 15.08.2021 до Договору, склад та обсяги Робіт, що доручаються до виконання підряднику, згідно Специфікації (додаток № 1 до Додаткової угоди № 2) та креслень конструкцій металевих складають: 1. Виготовлення металоконструкцій. 2. Абразивострумне очищення, знепилювання і знежирення поверхні металоконструкцій газоходу, фарбування поверхні газоходу в 3 шари емаллю КО-850. Орієнтовна загальна вага металоконструкцій - 2,830 т. 3. Загальна вартість робіт складає 300 744,10 грн, в тому числі ПДВ 20% - 50 124,02 грн.

Порядок приймання-передачі робіт встановлений розділом 4 Договору, відповідно до п. 4.1 якого замовник (уповноважений представник за довіреністю) розпочинає приймання виконаних обсягів Робіт не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту отримання від підрядника повідомлення про готовність до прийому-передачі виконаних обсягів Робіт. У разі відсутності зауважень до виконаних Робіт - замовник підписує Акт прийому-передачі виконаних робіт, який оформляється у двох екземплярах (по одному для кожної із сторін). Приймання-передача виконаних робіт проводиться на території виробничого цеху підрядника, до моменту завантаження металоконструкцій на вантажоперевізні транспортні засоби замовника.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі наявності недоліків в якості робіт, замовник має право зазначити перелік зауважень в Акті прийому-передачі виконаних робі, а підрядник зобов`язаний усунути зазначені недоліки у строк, визначений замовником.

Відповідно до п.5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 29.10.2021) розрахунок за виконані Роботи здійснюється у термін до 30.11.2021 на підставі рахунків підрядника та актів прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з п.3 Додаткової угоди №4 від 29.10.2021, цей Додаток набирає чинності з дати його підписання і становить невід`ємну частину Договору.

Пунктом 8.6 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021, а в частині зобов`язань за Договором, які залишились невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, в тому числі гарантійних.

Пунктом 8.9 Договору узгоджено, що факсові, електронні копії документів, якими сторони обмінюються в процесі виконання обов`язків за Договором, мають силу оригіналу до моменту обміну оригінальними примірниками документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем (замовником) передані, а позивачем (підрядником) прийняті матеріали для виконання Робіт за Договором, що підтверджується доданими до позовної заявами актами приймання-передачі електрозварної труби, актами приймання-передачі матеріалів (додаток № 14 до позовної заяви), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Після отримання матеріалів від відповідача (замовника), у визначні п. 2.1 Договору строки, позивач (підрядник) виготовив металоконструкції газоходу на об`єкті "Реконструкція відділення безперервного розливання сталі установкою комплексу машин безперервного лиття заготовок №2 і №3. Ділянка ковшового господарства. Димовідвід від установок сушки".

Позивачем були оформлені та надані відповідачу на погодження та підписання наступні Акти надання послуг на загальну суму 2 787 350,26 грн (додатки № 9, 10 до позовної заяви):

- №15 від 16.09.2021 про приймання-передачу робіт (надання послуг) з виготовлення металоконструкцій за Договором в кількості 42,162 т загальною вартістю 1 645 439,34 грн, в тому числі ПДВ 274 239,89 грн (далі - Акт № 15).

- №19 від 16.11.2021 про приймання-передачу робіт (надання послуг) з виготовлення металоконструкцій за Договором в кількості 26,105 т загальною вартістю 1 141 910,92 грн, в тому числі ПДВ 190 318,49 грн (далі - Акт № 16).

Акт №15 був підписаний уповноваженим представником відповідача без претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), тоді як Акт №19 не був повернений позивачеві, про причини не повернення оформленого (підписаного) зі сторони відповідача Акту № 19 позивач повідомлений не був, відмови від прийняття виконаних робіт від відповідача позивачу не находило.

Факт виконання позивачем робіт за Договором та передання їх результатів відповідачу підтверджується також доданими до позовної заяви актами передачі - приймання металоконструкцій та накладними. Згідно наявних в матеріалах справи актів передачі - приймання металоконструкцій (додаток №15 до позовної заяви), підписаних уповноваженими представниками сторін, підтверджується, що позивач здав, а відповідач прийняв металоконструкції трубопроводу димовидалення на об`єкті "Реконструкція відділення безперервного розливання сталі установкою комплексу машин безперервного лиття заготовок №2 і №3. Ділянка ковшового господарства. Димовідвід від установок сушки", металоконструкції за описами до відповідного акту передані до використання за призначенням, без дефектів та недоліків, без претензій по кількості та якості. Згідно наявних в матеріалах справи накладних (додаток №16 до позовної заяви), підписаних уповноваженою особою відповідача, підтверджується, що відповідач одержав від позивача металоконструкції, зокрема блоки трубопроводу.

З матеріалів справи також вбачається, що після виконання робіт позивач надав відповідачу Звіт про використання давальницької сировини від 30.09.2021 та повернув залишки матеріалів, що підтверджується Актами передачі-приймання (повернення) матеріалів (додатки № 18, № 19 до позовної заяви).

20.12.2021 позивач звернувся до відповідача листом № 797 від 20.12.2021 з вимогою про підписання Акту №19 та сплату по рахунків за виконані позивачем роботи за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (додаток № 12 до позовної заяви). Відповідач отримав вимогу позивача 29.12.2021, проте відповіді позивачу не надав, докази протилежного відсутні в матеріалах справи.

Враховуючи п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 29.10.2021), відповідач мав здійснити розрахунок за виконані Роботи за Актами №15, №19 на загальну суму 2 787 350,26 грн у термін до 30.11.2021, проте сплатив лише 2 441 910,92 грн, а саме: 24.12.2021 - 1 141 910,92 грн (платіжне доручення №743 від 24.12.2021); 29.12.2021 - 1 000 000,00 грн (платіжне доручення №764 від 29.12.2021); 09.02.2022 - 300 000,00 грн (платіжне доручення № 94 від 09.02.2022), що підтверджується наявною в матеріалах випискою з рахунку позивача (додаток № 14 позовної заяви).

За наведених обставин, позивач стверджував про наявність у відповідача заборгованості за Договором у сумі 345 439,34 грн (2 787 350,26 грн - 2 441 910,92 грн).

Відповідно до п.7.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 29.10.2021) встановлено, що у разі порушення замовником термінів оплати до 5 днів, він сплачує підряднику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. У разі порушення замовником термінів оплати понад 5 днів, він сплачує підряднику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено терміни оплати понад 5 днів, відтак наявні підставі для сплати відповідачем штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості, у зв`язку із чим позивачем було нараховано 557 470,05 грн штрафу (329 087,87 грн за Актом №15 + 228 382,18 грн за Актом № 19).

Позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) №1 від 22.02.2022 про сплату суми боргу, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення термінів оплати за Договором, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами (додаток № 21 до позовної заяви). Відповіді або заперечень на претензію (вимогу) позивача відповідач не надав, оплату заборгованості не здійснив.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 345 439,34 грн основного боргу, а також 557 470,05 грн штрафу, 19 132,96 грн 3% річних та 98 130,16 грн інфляційних втрат з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого ухвала суду від 24.03.2023 про відкриття провадження була отримана відповідачем 01.04.2023, однак не скористався правом подати відзив на позовну заяву.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Також судом було стягнуто 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення 557 470,05 грн штрафу та в частині стягнення 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомоги, просить скасувати рішення у вказаній частині та прийняти нове рішення, яким зменшити суму штрафу до 1000,00 грн та зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційним господарським судом не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а розрахунок задоволених позовних вимог (основного боргу, штрафу, інфляційних втрат коштів та 3% річних) позивачем здійснений арифметично та методологічно вірно, у відповідності до умов Договору, фактичних обставин справи і відповідачем правильність розрахунку не запречується.

Щодо доводів відповідача про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відповідач просить зменшити розмір штрафу до 1000,00 грн, тобто більш ніж на 99%, що не відповідає наведеній правовій позиції Верховного Суду.

При цьому відповідач, в якості підстав для зменшення штрафу, посилається на скрутний фінансовий стан, введення воєнного стану та призупинення фінансування контрактів зі сторони ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг", яким у відповідача були замовлені роботи, виконані позивачем.

Однак, вказані доводи відхиляються судом, оскільки згідно частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, за яким особу можна звільнити від відповідальності за невиконання зобов`язань, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім цього, воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Однак, всі роботи по договору мали бути оплачені відповідачем у термін до 30.11.2021, тобто майже за три місяці до введення воєнного стану, а відповідач почав здійснювати розрахунки лише 24.12.2021, прострочивши виконання зобов`язань на строк понад п`ять днів, що, згідно умов Договору, є підставою для сплати підряднику штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафу, тому доводи відповідача про те, що суд першої інстанції мав самостійно зменшити суму штрафу є безпідставними і необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві позивач вказав, що ним понесені 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат позивачем до позовної заяви було подано:

- Договір № 4 про надання правової допомоги від 21.12.2021 (далі - Договір), укладений між ТОВ "Монтажспецконструкція" (клієнт, позивач) та Угринович Н.К. (адвокат), щодо надання клієнту правової допомоги у стягненні заборгованості з ТОВ "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд" за Договором підряду № 01/05 від 19.05.2021;

- ордер на надання правової допомоги серія ДП № 2535/008 від 21.12.2021, виданий адвокатом Угринович Н.К.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4009 від 23.11.2018;

- рахунок № 0103/23/1 від 01.03.2022 на суму 30 000,00 грн;

- акт № 0103/23/1 приймання-передачі послуг (робіт) за Договором № 4 про надання правової допомоги від 21.12.2021 на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору правова допомога, надана адвокатом, сплачується клієнтом, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок адвоката протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням по справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд" за Договором підряду № 01/05 від 19.05.2021 законної сили або набрання законної сили ухвали про затвердження мирової угоди на підставі рахунку.

Згідно правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки позов було задоволено повністю, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п.2 Договору №4 про надання правової допомоги на момент його підписання ціна послуг визначена в додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно додатку №1 до договору сторони встановили наступну вартість на послуги (за 1 годину): аналіз первинних документів - 850 грн; усна консультація - 300 грн; письмова консультація - 600 грн; підготування претензі - 1500 грн; підготування позовної заяви - 2000 грн; підготування апеляційної скарги - 2500 грн; підготування касаційної скарги - 3000 грн; підготування заяв по суті позову - 1500 грн; підготовка заяв, клопотань до суду - 500 грн; підготування проекту мирової угоди - 2000 грн; представництво в судових засіданнях, у режимі відеоконференції - 4000 грн 1 судове засідання, в залі судового засідання - 7000 грн 1 судове засідання.

Адвокатом Угринович Н.К. були надані позивачу наступні послуги: аналіз договору з відповідачем та первинних документів - 8 год. - 6800 грн; надання письмової консультації - 2 год. - 1200 грн; підготування претензії (вимоги)- 4 год. - 6000 грн; підготування позовної заяви про стягнення заборгованості - 8 год. - 16000,00 грн., що підтверджується актом №0103/23/1 приймання-передаі послуг (робіт( від 01.03.2023.

Отже, вказаними доказами підтверджується факт надання адвокатом позивачу правової допомоги при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції на суму 30000,00 грн позивачем.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач не скористався правом подати заперечення до суду першої інстанції, а також не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Дослідивши поданий позивачем акт приймання-передачі послуг (робіт), апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі у заявленій сумі 30000,00 грн та стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21 червня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.01.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко