Постанова

від 23.01.2024 по справі 924/618/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Справа № 924/618/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Мітченко Т.В.

відповідача - Шустер Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023, повний текст складено 10.11.2023, у справі №924/618/23 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке", с. Голозубинці Дунаєвецький район Хмельницька область

про стягнення 793 232, 08 грн., з яких: 629 078, 43 грн. інфляційного збільшення, 78 194, 81 грн. 3% річних та 85 958, 84 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" (Хмельницька область, Дунаєвецький район, село Голозубинці, вулиця Шевченка, будинок 20, ідентифікаційний код 32013288) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (місто Київ, вулиця Малопідвальна, 12/10, ідентифікаційний код 30725226) 629 078, 43 грн. (шістсот двадцять дев`ять тисяч сімдесят вісім гривень 43 коп.) інфляційних втрат, 78 194, 81 грн. (сімдесят вісім тисяч сто дев`яносто чотири гривні 81 коп.) грн. 3% річних, 85 958, 84 грн. (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 84 коп.) пені, 11 898,48 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривень 48 коп.) відшкодування судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на подання апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 року у справі № 924/618/23 в частині стягнення 106 916, 25 грн. та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково на суму 686 315, 83 грн.

Апелянт зазначає, що позивач невірно розрахував суми інфляційного збільшення та 3% річних з листопада 2022 року по 06.03.2023 року.

Так, за розрахунками апелянта вказані суми складають: інфляційні втрати - 610 471,70 грн., а не 629 078,43 грн., що на 18 606,73 грн. менше; 3% річних складають 75 844,13 грн., а не 78 194,81 грн., що на 2 350,68 грн. менше.

Таким чином вважає, що рішенням суду першої інстанції зайво стягнуто з ТОВ "Голозубинецьке" 18 606, 73 грн. інфляційних втрат та 2 350, 68 грн. 3% річних, всього 20 957, 41 грн.

Також апелянт просив суд зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) за позовними вимогами ПАТ "Агріматко-Україна" до ТОВ "Голозубинецьке" у даній справі.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/618/23/8084/23 від 07.12.2023 витребувано матеріали справи №924/618/23 з Господарського суду Хмельницької області. 18.12.2023 матеріали справи №924/618/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі №924/618/23 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "23" січня 2024 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1; зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23.

Запропоновано позивачу у строк до 12.01.2024 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено сторонам в їх електронні кабінети підсистеми "ЄСІТС".

16.01.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23, в якому просило змінити рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/618/23 в частині стягнення штрафних санкцій та стягнути з відповідача (апелянта) суму інфляційних втрат 594 160 грн. 01 коп., суму 3% річних - 75 045 грн. 15 коп., суму пені 85 958 грн. 84 коп. та судовий збір. В задоволенні інших вимог апеляційної скарги відмовити.

В судове засідання 23.01.2024 з`явились представник позивача (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), яка заперечила доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, а також представник відповідача (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надали усні пояснення по суті спору.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Агріматко-Україна" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" (покупцем) укладено договір поставки № СХТ-425000024 від 15.03.2021 (далі договір), в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві на умовах DDP Хмельницька область Дунаєвецький район с. Голозубинці (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010р.) товари (далі товари) за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій (далі специфікації), які є додатками до цього договору та його невід`ємними частинами, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та специфікаціями до нього (п. 1.1. договору).

Згідно із п. 2.1. договору ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях до цього договору.

Як передбачено п. 2.2. договору строки поставки товару погоджуються сторонами та відображаються в специфікаціях.

Відповідно до 4.1. договору покупець здійснює обов`язкову часткову попередню оплату у розмірі 21% від суми договору, яка розраховується згідно п. 2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації.

Згідно із п. 4.2. договору на решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації.

Як передбачено п. 4.3. договору, ціни на товари є договірними і вказані у специфікаціях.

Розділом 6 договору встановлена відповідальність сторін, де у п. 6.2. вказано, що у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.3.).

Відповідно до специфікації № 0001 від 15.03.2021р., видаткової накладної № 331021 від 31.03.2021р., актів приймання-передачі № СХТ-425000024 від 02.04.2021р. та № СХТ-425000024 від 02.04.2021р., скріплених підписами та печатками сторін Постачальником поставлено Покупцю товар, а саме навантажувач телескопічний JCB Loadall 531-70 Agri, кількістю 1 шт., вартістю 3 315 988,80 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 1493 від 18.03.2021р. на суму 1 500 грн., № 19 від 30.03.2021р. на суму 584 248, 80 грн., № 369 від 28.12.2021р. на суму 150 000 грн., № 62 від 05.09.2022р. на суму 50 000, 00 грн. Покупцем перераховано на користь Постачальника 785 748, 80 грн. на підставі договору поставки № СХТ-425000024 від 15.03.2021р.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем положень договору, позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.03.2023 у справі №924/811/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" (Хмельницька область, Дунаєвецький район, село Голозубинці, вулиця Шевченка, будинок 20, ідентифікаційний код 32013288) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (місто Київ, вулиця Малопідвальна, 12/10, ідентифікаційний код 30725226) 2 530 240 грн. основного боргу, 73 903, 25 грн. інфляційних втрат, 11 854, 00 грн. 3% річних, 75 837, 88 грн. пені, 40 377, 53 грн. відшкодування судового збору.

У зв`язку із невиконанням вказаного рішення суду відповідачем, позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить стягнути 793 232, 08 грн., з яких: 629 078, 43 грн. інфляційного збільшення, 78 194, 81 грн. 3% річних та 85 958, 84 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23 позов задоволено в повному обсязі.

Місцевий господарський суд повважав правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача 629 078,43 грн. інфляційних втрат (за період з 24.02.2022р. по 06.03.2023р.), 78 194,81 грн. 3% річних (за період з 24.02.2022р. по 06.03.2023р.), 85 958,84 грн. пені (за період з 24.02.2022р. по 26.04.2022р.), що виникли внаслідок того, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання, визначені умовами вищевказаного договору.

Частково не погоджуючись із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23 та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Прововідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі умов договору поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України)

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (висновок Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №905/2135/17).

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до договору поставки № СХТ-425000024 від 15.03.2021 відповідачем придбано навантажувач телескопічний JCB Loadall 531-70 Agri, кількістю 1 шт., вартістю 3 315 988, 80 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 1493 від 18.03.2021р. на суму 1 500, 00 грн., № 19 від 30.03.2021р. на суму 584 248, 80 грн., № 369 від 28.12.2021р. на суму 150 000, 00 грн., № 62 від 05.09.2022р. на суму 50 000, 00 грн. відповідачем перераховано на користь позивача 785 748, 80 грн. на підставі договору поставки № СХТ-425000024 від 15.03.2021р.

Вказані суми також зазначені у рішенні Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/811/22 від 06.03.2023 року, на яке посилається позивач у позовній заяві.

Так, рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/811/22 з ТОВ "Голозубинецьке" на користь ПАТ "Агріматко-Україна" стягнуто основну суму заборгованості 2 530 240, 00 грн., і здійснені позивачем на цю суму нарахування: 73 903, 25 грн. інфляційних втрат (за період з 29.12.2021р. по 23.02.2022р.), 11 854, 00 грн. 3% річних (за період з 29.12.2021р. по 23.02.2022р.), 75 837, 88 грн. пені (за період з 29.12.2021р. по 20.01.2022р. та з 21.01.2022р. по 23.02.2022р.) за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № СХТ-425000024 від 15.03.2021р.

Апелянт вважає, що позивачем та судом першої інстанції не враховано, що 21.11.2022 року "Голозубинецьке" платіжним дорученням № 569 сплачено 200 000, 00 грн., та 16.12.2022 року №628 сплачено 100 000, 00 грн.

Отже загальна сума заборгованості станом на 21.11.2022 р. складала 2 330 240, 00 грн., а станом на 16.12.2022 року - 2 230 240, 00 грн, що підтверджується вказаними платіжними дорученнями, актом звірки взаєморозрахунках від 28.11.2023 р., та карткою рахунку 631 по розрахунках з ТОВ "Агріматко-Україна".

Таким чином вважає, що позивачем, починаючи з листопада 2022 року по 06.03.2023 року невірно розраховані суми інфляційного збільшення та 3% річних.

Так, за розрахунками апелянта вказані суми складають:

з березня 2022 року по листопад 2022 року включно інфляційні втрати складають 2 530 240 грн. х 1,22155271 (сумарний індекс інфляції за вказаний період) - 2 530 240 грн. = 560 581, 53 грн.

За грудень 2023 року інфляційні складають 2 330 240 грн. х 1,0070 - 2 330 240 грн. = 16 311, 68 грн.

За січень-лютий 2023 року інфляційні втрати складають 2 230 240 грн. х 1,015056 (сумарний індекс інфляції за вказаний період) - 2 230 240 грн. = 33 578, 49 грн.

Отже, інфляційні втрати складають 610 471, 70 грн., а не 629 078, 43 грн., що на 18 606, 73 грн. менше.

З 24.02.2022 року по 21.11.2022 року з суми 2 530 240 грн. 3% річних за 272 днів можуть складати 56 566, 46 грн.

З 21.11.2022 року по 16.12.2022 року з суми 2 330 240 грн. 3% річних за 26 днів можуть складати 4 979, 69 грн.

З 16.12.2022 року по 06.03.2023 року з суми 2 230 240 грн. 3% річних за 78 днів можуть складати 14 297, 98грн.

Отже, 3% річних складають 75 844, 13 грн., а не 78 194, 81 грн., що на 2 350, 68 грн. менше.

Таким чином вважає, що за рішенням суду першої інстанції зайво стягнуто з ТОВ "Голозубинецьке" 18 606, 73 грн. інфляційних втрат та 2 350, 68 грн. 3% річних, всього 20 957, 41 грн.

Колегія суддів, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних звертає увагу, що станом на день подання позовної заяви (07.06.2023) розрахунок додаткових нарахувань позивача дійсно був зроблений без врахування суми 300 000, 00 грн., сплаченої відповідачем - апелянтом 21.11.2022 та 16.12.2022, в результаті чого сума інфляційних втрат нарахована на 34 918 грн. 42 коп. більше, а сума 3% річних нарахована на 3 149 грн. 66 коп. більше.

Таким чином розмір інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним у сумі 594 160 грн. 01 коп. та 75 045 грн. 15 коп. відповідно.

Колегія суддів також звертає увагу, що розрахунок пені був здійснений позивачем на суму боргу 2 530 240, 00 грн, який існував станом на день подання позову і пеня нарахована за період з 24.02.2022 по 26.04.2022, тобто до зменшення цієї суми заборгованості відповідачем.

Таким чином апеляційний господарський суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають наступні суми: інфляційні втрати 594 160 грн. 01 коп., 3% річних - 75 045 грн. 15 коп.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки) колегією суддів враховується наступне.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що у зв`язку із військовими діями та падінням ціни на с/г продукцію у 2022 та 2023 роках у товариства склалось тяжке фінансове становище. ТОВ "Голозубенецьке" у 2022 році та за перше півріччя 2023 року є збитковим, внаслідок чого і утворилась заборгованість. Товариство добровільно погашає вказану заборгованість, на даний час залишок непогашеної основної суми складає 795 595, 79 грн. Інтереси третіх осіб при зменшенні суми штрафних санкцій порушені не будуть, а стягнення додатково суми 793 232, 08 грн. буде непомірним тягарем для сільскогосподарського виробника.

Суд апеляційної інстанції враховує, що в силу дії частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.

З огляду на що, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання слугує компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов`язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені в повному обсязі призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, а тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявлених до стягнення пені на 50%, тобто про стягнення з відповідача 42 979, 42 грн (85 958, 84 грн. - 50%) пені.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23 підлягає зміні з викладенням резолютивної частини рішення у зміненій редакції.

Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/618/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" (Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Голозубинці, вул. Шевченка, буд.20, ідентифікаційний код 32013288) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (м. Київ, вул. Малопідвальна, 12/10, ідентифікаційний код 30725226) 594 160, 01 грн інфляційних втрат, 75 045, 15 грн 3% річних, 42 979, 42 грн пені та 11 327,46 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В решті позову відмовити".

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (м. Київ, вул. Малопідвальна, 12/10, ідентифікаційний код 30725226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" (Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Голозубинці, вул. Шевченка, буд. 20, ідентифікаційний код 32013288) 1 146, 78 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, окрім випадків, визначених ст.ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу №924/618/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "31" січня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.