Ухвала

від 31.01.2024 по справі 519/1887/23

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/1887/23

"Е" 1-кс/519/7/24

У Х В А Л А

31.01.2024 року м. Южне

Слідчий суддя Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні у м. Южне клопотання представника ТОВ «Інноваційна компанія «Техенерго-СВ» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту на майно,

У С Т А Н О В И В:

До Южного міського суду Одеської області надійшло клопотання представника ТОВ «Інноваційна компанія «Техенерго-СВ» про скасування арешту.

Згідно поданого клопотання слідчим відділеннямВП №4Одеського районногоуправління поліції№2Головного управлінняНаціональної поліціїв Одеськійобласті здійснюєтьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні №12023161200000589від 20.11.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 від 20.11.2023 №519/1887/23 накладено арешт на транспортний засіб марки Тойота Хайлендер», номер державної реєстрації НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який перебуває у володінні ТОВ «Інноваційна компанія» та знаходиться у фактичному використанні ОСОБА_5 , з ключами від нього, із забороною власнику, чи іншим особам розпоряджатись будь-яким чином цим майном та використовувати його для запобігання їх зникнення, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Заявник вважає, що накладений на майно арешт підлягає скасуванню, так як на даний час відповідні слідчі дії проведені, необхідність подальшої заборони володіння та користування транспортним засобом відсутні.

В судовому засіданні представник власника майна підтримала клопотання в повному обсязі.

Прокурор всудовому засіданнічастково заперечувавщодо скасуванняарешту,вважає можливим автомобіль передати на відповідальне зберігання з правом користування даним автомобілем та без права на його відчуження та розпорядження ним.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно матеріалам кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 від 20.11.2023 №519/1887/23 накладено арешт на транспортний засіб марки Тойота Хайлендер», номер державної реєстрації НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який перебуває у володінні ТОВ «Інноваційна компанія» та знаходиться у фактичному використанні ОСОБА_5 , з ключами від нього, із забороною власнику, чи іншим особам розпоряджатись будь-яким чином цим майном та використовувати його для запобігання їх зникнення, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Крім того, відповідно до матеріалів клопотання всі необхідні слідчі дії щодо вищевказаного транспортного засобу на дату розгляду клопотання виконанні.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Зі змісту ч.2 ст.170КПК України вбачається, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 3 статті 170КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Нормами ч.10 ст.170 КПК Українивстановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, в тому числі і на рухоме майно.

Частина 11 ст.170КПК України визначає, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Матеріалами клопотання не доведено, що існують обставини, які підтверджують, що не застосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 62 Конституції Українипередбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Статтею 2 КПК Українизакріплено, що завдання кримінального провадження є захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного і неупередженої о розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу .

Крім того, на підставі вимог ч.5ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п.42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп.49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп.69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п.50, Series A №98).

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ч.2ст.1 КПК України).

Питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п.7 ч.2ст.131 КПК України).

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права тасвободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Суд не вбачає підстав для скасування арешту майна, оскільки відповідно до висунутого обвинувачення цей автомобіль є речовим доказом, а згідно з ч.3 ст.170КПК України арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи. Разом з тим, враховуючи, що всі можливі слідчі дії, спрямовані на фіксування даних, що є доказами, та які пов`язані з цим транспортним засобом здійснено, відповідно відпала потреба у фізичному утриманні майна за умов неможливості його використання, що обмежує право власності, гарантоване Конституцією України, суд не вбачає підстав для зберігання на даний час речового доказу на штрафмаданчику поліції та вилучений автомобіль може бути переданий на відповідальне зберігання власнику транспортного засобу в межах складової частини права власності - права користування, але без права розпорядження.

На підставі встановленого та керуючись ст.170, 174 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ТОВ «Інноваційна компанія «Техенерго-СВ» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту на майно задовольнити частково.

Скасувати частковоарешт транспортного засобу марки «Тойота Хайлендер» номер державної реєстрації НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який був накладений ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 20.11.2023 по справі №519/1887/23, передавши даний транспортний засіб ТОВ «Інноваційна компанія «Техенерго-СВ» на відповідальне зберігання з правом користування ним за призначенням, заборонивши знищення, перетворення, відчуження.

В іншій частині відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Южного міського суду

Одеської області ОСОБА_1