Постанова

від 24.01.2024 по справі 913/269/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Харків Справа № 913/269/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2739Л/1-43) та апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля (вх.№2740Л/1-43) на ухвалу господарського суду Луганської області від 29.11.2023 (суддя І.П. Голенко, повний текст рішення складено 01.12.2023) у справі №913/269/22

за позовом Акціонерного товариства ПроКредит Банк, м. Київ

до 1. Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля, с. Привілля Троїцького району Луганської області

2. ОСОБА_1 , с. Привілля Троїцького району Луганської області

про стягнення 10000000 грн 00 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.11.2023 у справі №913/269/22 у задоволенні заяв б/н від 21.11.2023 Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі №913/269/22 відмовлено.

ОСОБА_1 з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 29.11.2023 у справі №913/269/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяви Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі №913/269/22 на один рік.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не було враховано факт, що на незавершене будівництво, на який накладено арешт на житловий будинок це один і той самий об`єкт, введений в експлуатацію з одним реєстраційним номером об`єкту нерухомості.

Зазначає, що суд помилково встановив факт про належність Відповідачу 2 земельної ділянки за кадастровим номером 2611092001:22:002:1091 і що дана земельна ділянка .належить ОСОБА_2 (сину Відповідача 2), на підтвердження цього факту Представником Відповідачів було долучено інформаційну довідку з «опендатабот» №4429109 від 03.10.2023 року.

13.12.2023 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №913/269/22 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Луганської області від 29.11.2023 у справі №913/269/22.

Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Привілля з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 29.11.2023 у справі №913/269/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяви Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі №913/269/22 на один рік.

В обґрунтування апеляційної скарги ПСП Агрофірма Привілля зазначає, що суд не розглянув по суті заяву ПСП Агрофірма Привілля та аргументи, викладені відповідачем-1, а тільки досліджував докази наявності майна у відповідача2.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.12.2023 для розгляду справи №913/269/22 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля на ухвалу господарського суду Луганської області від 29.11.2023 у справі №913/269/22. Об`єднано апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2739Л/1-43) та апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля (вх.№2740Л/1-43) на ухвалу господарського суду Луганської області від 29.11.2023 у справі №913/269/22 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду. Призначено справу до розгляду на "24" січня 2024 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

25.12.2023 від представника Акціонерного товариства ПроКредит Банк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що не погоджується з доводами відповідачів, вважає, що Відповідачами не було належно підтверджено наявність виняткових та особливих обставин, що дозволяють відстрочити виконання судового рішення, окрім того, враховуючи дії Відповідачів вважаємо, що Відповідачі вчиняють всі дії щодо затягування виконання судового рішення. З огляду на вищенаведене, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Відповідачам. (вх.№16063).

Від представника Акціонерного товариства ПроКредит Банк адвоката Наталії Олександрівни Грішиної надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№734 від 15.01.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 16.01.2024 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства ПроКредит Банк адвоката Наталії Олександрівни Грішиної про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №913/269/22.

В судове засідання 24.01.2024 представники учасників справи не з`явились.

Від представника відповідачів адвоката Д.С. Наумова надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку з тим, що він є представником ОСОБА_1 та ПСП "Агрофірма "Привілля", про проведення засідання суду він дізнався тільки 23.01.2024 року, він знаходжуся у м. Києві, тобто на значній територіальної віддаленості від місця знаходження суду, де відбувається засідання та не встигаю доїхати до місця проведення суду, просить суд відкласти розгляд справи, з метою забезпечення можливість його присутності у вищевказаному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання представника апелянтів про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ухвали суду від 20.12.2023 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а позивачем та його представником у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких їх участь слід вважати обов`язковою.

Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема позивач відповідач скористався своїм правом на подання відзиву. Позивач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з прийнятим судовим рішенням. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Матеріали справи свідчать, що представник скаржників обізнаний про призначену дату судового засідання завчасно.

Твердження адвоката Д.С. Наумова, що він дізнався про дату судового засідання лише 23.01.2024 не відповідають дійсності, оскільки з КП «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що ухвали суду від 20.12.2023, якими відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами представника відповідачів та призначено їх до розгляду на 24.01.2024, доставлені до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд адвоката Д.С. Наумова 21.12.2023.

Натомість відповідне клопотання надійшло він представника апелянтів в день судового засідання. Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство ПроКредит Банк звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про стягнення солідарно частини суми заборгованості по кредиту за договором про відкриття кредитної лінії від 26.11.2021 №202.51047/FW202.1429 в сумі 10000000 грн 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі №913/269/22 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 202.51047/FW202.1429 від 26.11.2021, у сумі 10000000 грн 00 коп, судовий збір у сумі 150000 грн 00 коп.

Господарський суд на виконання рішення від 22.03.2023 видав позивачу наказ від 30.05.2023 № 913/269/22.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 07.06.2023 задовольнив заяви Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду та відстрочив виконання рішення від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 на один рік до 22.03.2024 включно.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 26.09.2023 скасував ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2023 у справі № 913/269/22, у задоволенні заяв Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду відмовив.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 02.11.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 913/269/22.

21.11.2023 представник Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 адвокат Наумов Д.С., повторно звернувся до суду через підсистему ЄСІТС Електронний суд із заявами б/н від 21.11.2023 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 на один рік.

Перший відповідач в обґрунтування заяви зазначає, що ухвалу Господарського суду Луганської області про відстрочення виконання рішення суд було скасовано на підставі того, що Господарський суд Луганської області нібито не дослідив інші наявні уматеріалах справи докази на предмет надання оцінки вищевказаним відомостям стосовно майна ОСОБА_1 як можливого джерела погашення заборгованості перед банком згідно із рішенням суду в даній справі (зокрема, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_1 станом на 29.11.2022). Встановлені місцевим господарським судом обставини щодо того, що боржники знаходяться у стані неплатоспроможності та скрутного матеріального становища узв`язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну та знаходженням в окупації, апеляційним судом не спростовані. Обставини знаходження в окупації ПСП Агрофірма Привілля" всього майна підприємства та бізнесу на сьогодні не змінилися. Додатково факт зупинення діяльності підприємства підтверджується довідкою №12-32-12-01-06 ГУ ДПС у Луганській області про звітність та сплачені податки,з якої вбачається, що звітність підприємство регулярно подає, податки на прибуток та єдиний податок не сплачували, що підтверджує нульовий стан доходів підприємства і відповідно база для нарахування цих податків відсутня.

Другий відповідач в обґрунтування своєї заяви зазначає, що апеляційна інстанція помилково встановила обставини про належність другому відповідачу майна, а відповідно про його платоспроможність. Зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:1091, площа (га): 0.0795, адреса: Івано-Франківська область, м.Яремче, с. Поляниця, участок Прелуки не належить йому, але раніше належала. Земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:1091 не належить другому відповідачу з 23.02.2023, тобто вже не належала на момент винесення Господарським судом Луганської області ухвали про відстрочення рішення. Тому ніяких доходів ОСОБА_1 з вищевказаної ділянки згідно з договором сервітуту не отримує (і не отримував).

Незавершене будівництво, на який накладено арешт та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 це один і той самий об`єкт, введений в експлуатацію зодним реєстраційним номером об`єкту нерухомості. На підставі договорів купівлі-продажу другим відповідачем було придбано незавершене будівництво розташоване у с. Поляниця Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, участок Стаїщі, а також дві земельні ділянки для обслуговування об`єкту нерухомості: ділянка кадастровий номер 2611091201:22:022:1282 та ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:0947, поділена в подальшому на дві - кадастровий номер 611092001:22:002:3111 та кадастровий номер 611092001:22:002:3112, з міркувань вирішення технологічних питань підключення до мереж. Згідно з ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Грещук Р.П. від 14.07.2020 (Справа № 354/575/20) з метою збереження речового доказу в об`єднаному кримінальному провадженні № 42020090000000026 від 15.05.2020 на вказане майно було накладено арешт з метою збереження речового доказу у справі про шахрайство, на даний час кримінальна справа не закрита, триває слідство. Одразу після укладання угод купівлі-продажу другий відповідач добудував незавершене будівництво та хоча об`єкт було добудовано ще до арешту майна, але тривало оформлення документів і добудований об`єкт був введений в експлуатацію та зареєстрований в реєстрі вже після арешту, на підставі Декларації проготовність об`єкта до експлуатаціїйому була присвоєна адреса АДРЕСА_1 , але фактично це і є той самий об`єкт, що і незавершене будівництво, готовий об`єкт було внесено в реєстр за тим самим реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2397710426110. Тобто саме ця будівля з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2397710426110 (яка раніше була незавершеним будівництвом, а зараз введена до експлуатації) згідно з ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.07.2020, знаходиться в арешті, як і земельні ділянки на яких вона розташована кадастровий номер: 2611091201:22:022:1282, кадастровий номер 611092001:22:002:3111, кадастровий номер 611092001:22:002:3112, тобто другий відповідач не може вчиняти будь-які дії по відчуженню, розпорядженню, розподілу чи об`єднанню, а також використанню цього майна.

Зазначає, що у нього відсутні доходи, що підтверджується довідкою ДПС у Луганській області від 11.09.2023 про стан доходів ОСОБА_1 за 2023 рік.

Земельною ділянкою кадастровий номер 2611092001:22:002:2271, площа (га): 0.016, адреса: Івано-Франківська область, м.Яремче, с. Поляниця, участок Прелуки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містяться у справі, другий відповідач володіє спільно з громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тобто у власності має лише 1/3 ділянки розміром 0,53сотки, які фактично є під`їзними путями до об`єкту нерухомості, на який накладено арешт, тобто така власність не може спростувати незадовільний матеріальний стан другого відповідача.

Відмовляючи в задоволенні заяві відповідачів про відстрочення виконання рішення, суд першої інстанції вказав, що заявниками не доведено наявність жодних обставин, що мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ч. 3 ст. 331 ГПК України пов`язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення. На даний час рішення набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Крім того, представник відповідачів не надав жодних доказів того, що після відстрочення виконання рішення суду на один рік у них покращиться матеріальний стан, що призведе до виконання судового рішення, або доказів щодо шляхів отримання коштів для розрахунку з позивачем.

Суд зазначив, що відстрочка може надаватися при наявності дійсного бажання виконувати зобов`язання перед позивачем, але за наявності певних перешкод. Відповідачі не продемонстрували добросовісного ставлення до виконання свого обов`язку.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, судова колегія зазначає про таке.

У ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочення - це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, при цьому застосування такого заходу спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

З правового аналізу наведених норм вбачається, відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Зазначена норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при застосуванні відстрочення є їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення, що має бути підтверджено відповідними засобами доказування, зокрема, до заяви повинні бути додані як докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення у даний час.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Отже питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви, зокрема, про відстрочення виконання рішення суду, є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається зокрема на те, що судом першої інстанції не було враховано факт , що на незавершене будівництво, на який накладено арешт на житловий будинок це один і той самий об`єкт, введений в експлуатацію з одним реєстраційним номером об`єкту нерухомості.

Проте, судова колегія вважає такі доводи апелянта безпідставними та зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна і т.д.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Отже суд під час розгляду заяв враховує інформацію, зокрема, щодо наявності/відсутності арешту нерухомого майна, яка міститься саме у державному реєстрі.

Як свідчить інформація з ДРРП станом на 28.11.2023, відсутні відомості про арешт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 492,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2397710426110 та арешт земельних ділянок кадастровий номер 2611092001:22:002:2271 та 2611092001:22:002:1091, які належать ОСОБА_1 »

Таким чином, вищенаведений аргумент Відповідача 2 не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції розглянуто та надано оцінку окремо як відомостям про земельну ділянку так і відомостям щодо будинку через призму накладення арешту.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 що суд першої інстанції помилково встановив факт про належність Відповідачу 2 земельної ділянки за кадастровим номером 2611092001:22:002:1091 і що дана земельна ділянка .належить ОСОБА_2 ( сину Відповідача 2), на підтвердження цього факту Представником Відповідачів було долучено інформаційну довідку з «опендатабот» №4429109 від 03.10.2023 року.

Колегія суддів зазначає, що інформаційна довідка з «опендата бот» не є офіційним документом.

Разом з тим, доводи апелянта не відповідають дійсності, оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 28.11.2023 року (інформація про об`єкт зазначена на сторінці 13-14), чітко визначено, що дана земельна ділянка належить ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що на вищезгадану земельну ділянку він має лише 1/3 права власності і що така власність не може спростовувати незадовільний матеріальний стан пана ОСОБА_5 .

Судова колегія також відхиляє таки доводи апелянта, з огляду на таке.

У відзиві на апеляційні скарги представник стягувача зазначає, що твердження Відповідача 2 про незадовільний матеріальний стан не відповідає дійсності, оскільки, за заявою Банку було відкрито виконавче провадження щодо стягнення кредитної заборгованості за номером 72981988. За цим виконавчим провадженням вже відбувалось списання коштів на користь Банку, що свідчить по наявність доходів у Відповідача 2 та про наявність коштів на рахунках пана Оденчука, за рахунок яких відбувається погашення заборгованості у примусовому порядку.

Також твердження Відповідача 2, що наявне майно не спростовує незадовільний майновий стан Відповідача 2 є оціночним та недоречним, оскільки, в даному контексті мова йде про можливість звернення стягнення на таке майно.

В апеляційній скарзі відповідач 1, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву по суті та його аргументи. Проте, суд апеляційної інстанції вважає ці доводи апелянта такими, що спростовуються оскаржуваною ухвалою суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012). Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997). Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003). У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

Отже, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення. Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Оскільки існування заборгованості (підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями) надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 20.06.2018 у справі №905/2135/17, від 12.10.2018 у справі №910/9026/13, від 30.08.2018 у справі №916/4106/14, від 07.12.2022 у справі №910/11949/21 тощо.

Колегія суддів констатує, що за відсутності доказів, які беззаперечно свідчили б про неможливість виконання відповідачами рішення про солідарне стягнення з них заборгованості перед банком та водночас за наявності доказів, що свідчать про належність другому відповідачеві майна, на яке можливо звернути стягнення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, яким дотримано баланс інтересів сторін, та зазначає, що відстрочення виконання судового рішення в даній справі призводить лише до невиправданого зволікання із виконанням вказаного рішення, враховуючи також, що боржники не обґрунтували перспектив подальшої зміни свого майнового стану.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, у зв`язку з чим підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 29.11.2023 у справі №913/269/22 постановлена при дотриманні норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв`язку з чим, апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати понесені апелянтами, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 29.11.2023 у справі №913/269/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 31.01.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко