Постанова

від 30.01.2024 по справі 917/1954/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/1954/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Склярук О.І., суддя Шутенко І.А.,

без виклику сторін,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід", м.Лохвиця, Полтавська область (вх. №2556 П/1),

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 у справі №917/1954/23 (суддя Солодюк О.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова компанія "Хорс", м. Сміла, Черкаська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід", м.Лохвиця, Полтавська область,

про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова компанія "Хорс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу та збитків у вигляді виплаченої орендної плати за чотири місяці (з червня по вересень 2023 року включно - період використання землі ТОВ "Райз-Схід") у загальній сумі 912182,11грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 у справі №917/1954/23 позовну заяву ТОВ "Зернова компанія "Хорс" до ТОВ "Райз-Схід" про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу у сумі 717974,95грн та збитків у вигляді виплаченої орендної плати за чотири місяці (з червня по вересень 2023 року включно - період використання землі ТОВ "Райз-Схід") у сумі 194207,16грн передано за підсудністю до Господарського суду Черкаської області.

Приймаючи вказану ухвалу, господарський суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із земельними ділянками, які розташовані на території Чигиринської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, що відповідно до положень ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України свідчить про необхідність розгляду цієї справи за правилами виключної підсудності - за місцезнаходженням нерухомого майна.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, відповідач - ТОВ "Райз-Схід" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 по справі №917/1954/23 про передачу позову за підсудністю до Господарського суду Черкаської області та ухвалити нове судове рішення, яким справу направити за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Апелянт вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, а саме, ст. 27 та ч. 3 ст. 30 ГПК України, у зв`язку із наступним:

- предметом позову є відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу та збитків у вигляді виплаченої орендної плати, а тому такі вимоги пред`явлені щодо грошових коштів та не стосуються нерухомого майна;

- суд першої інстанції самостійно змінив предмет позову з відшкодування збитків на спір з приводу нерухомого майна, у зв`язку з чим безпідставно поєднав збитки з місцем розташування земельних ділянок;

- за твердженням скаржника, цей спір не відноситься до спорів з приводу нерухомого майна, відтак, оскільки його предметом є стягнення грошових коштів у вигляді збитків, тому до такого позову застосовуються загальні правила підсудності (ст. 27 ГПК України), тобто розгляд спору має проводитись за місцезнаходженням відповідача Господарським судом Полтавської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Райз-Схід" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 у справі №917/1954/23 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до суду докази направлення апеляційної скарги позивачу ТОВ "Зернова компанія"Хорс" в порядку ст. 42 ГПК України.

У строк, визначений судом, скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків (вх.№15706 від 18.12.2023), до якої додано опис вкладення у цінний лист АТ "Укрпошта" від 13.12.2023 про направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу ТОВ "Зернова компанія"Хорс".

Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п.п. 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Оскільки ТОВ "Райз-Схід" оскаржує ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду, розгляд скарги здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Райз-Схід" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 у справі №917/1954/23; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ТОВ "Райз-Схід" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 у справі №917/1954/23 буде розглядатися відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направив його до суду.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

Апеляційним судом було створено належні умови для ознайомлення учасників справи з її рухом шляхом надсилання копій процесуальних документів. Додаткових письмових пояснень, інших, ніж викладені в апеляційній скарзі, заяв, клопотань та письмових пояснень сторони до суду не надсилали, про неможливість викласти їх письмово та необхідність надати додаткового часу не заявляли.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як вже зазначалося, 25.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова компанія "Хорс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу в сумі 717974,95грн та збитків у вигляді виплаченої орендної плати за чотири місяці (з червня по вересень 2023 року включно - період використання землі ТОВ "Райз-Схід") в сумі 194207,16грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в червні 2023 року ТОВ "Зернова компанія "Хорс" (позивачем) було укладено низку договорів оренди земельних ділянок з їх власниками фізичними особами (згідно наведеній в позові таблиці) та зареєстровано право оренди земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав. Всі земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Трушівської сільської ради в Чигиринському районі Черкаської області.

Разом з цим, всі фізичні особи - власники земельних ділянок (орендодавці) перед підписанням з ТОВ "Зернова компанія "Хорс" договорів оренди землі, завчасно, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку договорів оренди землі, укладених з попереднім орендарем - ТОВ "Райз-Схід", письмово повідомили відповідача про припинення дії цих договорів на підставі закінчення строку, на який вони були укладені, та висловили небажання продовжувати дію даних договорів. Всі листи-повідомлення були направлені на юридичну адресу ТОВ "Райз-Схід" поштовим відправленням (цінним листом з описом вкладення). Однак, ігноруючи повідомлення власників земельних ділянок, та вже в березні 2023 року розуміючи що договори між фізичними особами - орендодавцями та ТОВ "Райз-Схід" припиняють свою дію у травні 2023 року, відповідачем було прийнято рішення продовжувати використовувати земельні ділянки без достатніх правових підстав, адже останній висіяв насіння соняшника на земельних ділянках (календарним терміном посіву соняшнику вважають травень), тоді як ТОВ "Райз-Схід" чітко усвідомлювало, що збір урожаю соняшнику буде проводитись не раніше вересня 2023 року, тобто після припинення договорів оренди.

Внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у незаконному утриманні земельних ділянок після спливу дії договорів оренди земельних ділянок, укладених між ним та фізичними особами - власниками земель, ТОВ "Зернова компанія "Хорс", як новий орендар був позбавлений можливості користуватись вищевказаними земельними ділянками, у зв`язку з чим позивач поніс збитки у вигляді неодержаного доходу в сумі 717974,95грн. Також, на виконання договорів оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ "Зернова компанія "Хорс" та фізичними особами - орендодавцями, позивачем було повністю сплачено орендну плату за місяці, в які ТОВ "Зернова компанія "Хорс" не мало можливості користуватись земельними ділянками, адже землі були засіяні та незаконно використовувались ТОВ "Райз-Схід". Тобто, за твердженням позивача, він поніс збитки у вигляді виплаченої орендної плати за чотири місяці (з червня по вересень 2023 року включно - за період використання землі ТОВ "Райз-Схід") в сумі 194207,16грн.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач грубо порушив його право на безперешкодне користування земельними ділянками, у зв`язку з чим ТОВ "Зернова компанія "Хорс" звернулося з цим позовом до Господарського суду Полтавської області за захистом порушених прав та інтересів.

Суд першої інстанції дійшов висновку про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Черкаської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, оскільки нерухоме майно (земельні ділянки), з приводу якого виник спір, розташоване на території Черкаської області, що є підставою для застосування правил виключної підсудності за ч. 3 ст. 30 цього Кодексу, а тому позовна заява ТОВ "Зернова компанія "Хорс" до ТОВ "Райз-Схід" про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу у сумі 717974,95грн та збитків у вигляді виплаченої орендної плати за чотири місяці (з червня по вересень 2023 року включно - період використання землі ТОВ "Райз-Схід") у сумі 194207,16грн підлягає розгляду Господарським судом Черкаської області.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для передачі справи за підсудністю до іншого суду з огляду на таке.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (ст. 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (ст. 28), правила альтернативної підсудності (ст. 29) та правила виключної підсудності (ст. 30).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст. 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами цивільного судочинства (ч. 1 ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14.12.2017, ч. 1 ст. 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Враховуючи положення ст. 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.02.2018 у справі №201/12876/17 та від 11.07.2019 у справі №426/7217/18).

На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях ч. 3 ст. 16 ГПК України в редакції, чинній до 14.12.2017, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в ч. 1 та 2 ст. 15 ГПК України в редакції, чинній до 14.12.2017

У подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" №1914-VI вносились зміни до ст. 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У чинній редакції ГПК України ч. 3 ст. 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 по справі №911/2390/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться лише спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна.

При цьому, суд зауважує, що виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №638/1988/17 року від 10.04.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного доходу у сумі 717974,95грн та збитків у вигляді виплаченої позивачем орендної плати фізичним особам (орендодацям) за чотири місяці (з червня по вересень 2023 року включно в сумі 194207,16грн за неправомірне, на думку позивача, користування відповідачем - ТОВ "Райз-Схід" нерухомими майном, а саме: земельними ділянками, які знаходяться на територія Чигиринської територіальної громади Черкаського району Черкаської області.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2019 року у справі №626/47/19 дійшов висновку про те, що оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил виключної підсудності.

У постанові від 28.08.2019 року у справі №415/4214/15-ц Верховний Суд дійшов аналогічних висновків про те, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме відшкодування збитків, заподіяних безоплатним користуванням земельною ділянкою, то підсудність такої справи має визначатись за правилами виключної підсудності.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що спір у даній справі виник саме і виключно з приводу нерухомого майна (користування відповідачем земельними ділянками без достатніх правових підстав, що, за твердженням позивача, призвело до понесення ним збитків), оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, а саме земельними ділянками, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

При цьому, суд апеляційної інстанції не може погодитись з агругментами скаржника про те, що цей спір не є спором з приводу нерухомого майна, а стосується лише грошових коштів, а тому він повинен розглядатися в порядку ст. 27 ГПК України, а саме за місцезнаходженням відповідача, виходячи з такого.

Колегія суддів зазначає, що предмет цього спору - грошові кошти, які позивач вважає своїми збитками у вигляді неодержаного доходу та виплаченої орендної плати, безпосередню пов`язаний із такими земельними ділянками, адже характер спірних відносин щодо них (земельних ділянок) визначає належність застосування обраного способу судового захисту, тоді як доказом факту користування земельною ділянкою також виступає розташований на ній об`єкт нерухомості.

Отже, у даному випадку розглядуваний спір потребує застосування ч. 3 ст. 30 ГПК України як з мотивів наявності прямого зв`язку стягуваних коштів з нерухомістю (земельними ділянками), так і з мотивів характеру доказів використання таких земельних ділянок відповідачем безпосередньо за їх місцезнаходженням у Черкаській області.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував правила про територіальну юрисдикцію (підсудність) та направив справу за встановленою виключною підсудністю (за місцезнаходженням нерухомого майна земельних ділянок) до Господарського суду Черкаської області.

Крім того, колегія суддів зауважує, що однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства є чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень судів окремих ланок системи судоустрою, а також судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення судових справ. Важливим кроком на шляху до розгляду справи компетентним судом є правильне визначення юрисдикції конкретної справи, оскільки це традиційно вважається необхідною передумовою практичного втілення права на звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Водночас у рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява №7360/76) судом наголошено на тому, що термін "суд, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви №29458/04 та №29465/04).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Райз-Схід" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 у справі №917/1954/23 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 у справі №917/1954/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 у справі №917/1954/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.І. Склярук

Суддя І.А. Шутенко