Рішення

від 25.01.2024 по справі 902/1428/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2024 р. Cправа № 902/1428/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна онлайн платформа" (вул. Київська, буд. 29, кв. 53, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21009)

до: Фермерського господарства Кравчука В.С. (вул. Пушкіна, буд. 67, с. Жуківці, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23143)

про стягнення 979065,77 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників:

позивача: Шевчук В.О.

відповідача: Полігас В.М.

В С Т А Н О В И В :

17.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна онлайн платформа" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства Кравчука В.С. про стягнення 979 065,77 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.11.2023 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 21.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна онлайн платформа" до Фермерського господарства Кравчука В.С. про стягнення 979 065,77 грн - залишено без руху.

Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

23.11.2023 від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна онлайн платформа" надійшла заява (вх. № канц. 01-34/22294/23 від 23.11.2023) про усунення недоліків до позовної заяви, яка судом визначена як така, що подана в строк встановлений ухвалою суду від 21.11.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, при цьому від останнього надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц.01-34/11839/23 від 11.12.2023), який долучений судом до матеріалів справи.

11.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № канц.01-34/11840/23) та клопотання про зменшення стягнення штрафу, пені (вх. № канц.01-34/11841/23), які долучені судом до матеріалів справи.

13.12.2023 від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог та зменшення суми позову (вх. № канц. 01-34/12088/23).

18.12.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення засідання (вх. № канц. 01-34/12088/23).

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовільнити позовну заяву з урахуванням уточнень які вказані в клопотанні про зменшення суми позову (вх. № канц. 01-34/12088/23).

За результатами судового засідання, суд дійшов висновку про розгляд вказаних клопотань в наступному судовому засіданні та про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 25.12.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання по суті, що відбудеться 25.01.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні судом було розглянуто клопотання представника позивача (вх. № канц. 01-34/12061/23 від 15.12.2023) про уточнення та зменшення розміру позовних вимог, де останній просив суд зменшити суму позову на 400 000,00 грн та стягнути з відповідача 481 746,84 грн штрафу, 97 319,93 грн пені.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подану заяву про збільшення позовних вимог, господарський суд оцінює її, виходячи змісту такої заяви, а також - змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Суд заслухавши представників сторін дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, з огляду на що предметом позовних вимог є стягнення пені та штрафних санкцій.

Представник позивача позов підтримав з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зменшення стягнення штрафу та пені (вх. канц. 0101-34/11841/23 від 11.12.2023), в якому просить суд зменшити заявлений до стягнення штраф до 48 174,68 грн та пені до 9 731,99 грн.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог (в уточненій редакції з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), позивачем вказується неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №АОП/2023/1005/1 від 10.05.2023, в частині своєчасної оплати поставленої продукції, що стало підставо звернення з позовом про стягнення пені та штрафу.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, де доводи зводяться до того, що останнім повністю здійснено розрахунки за поставлену продукцію до подання позову до суду та зазначає, що заявлені штрафні санкцією є надмірно великими з врахуванням суми основного боргу.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне. Між Товариством обмеженою відповідальністю «Аграрна Онлайн Платформа» в особі директора Чернявської Вікторії Юрїївни та Фермерським господарством Кравчука В.С., в особі голови Кравчука Віктора Степановича 10.05.2023 було укладено договір поставки №АОП/2023/1005/1.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати (поставити) партіями у власність Покупцеві продукцію виробничо- технічного призначення (надалі-Товар), для вирощування сільськогосподарської продукції.

Найменування Товару, одиниці виміру кількість Товару та його кількість, ціна, строки та умови (базис) поставки кожної партії Товару визначається в Договорі та/або у відповідній специфікації (надалі- Специфікація) до Договору, яка є його невід`ємною частиною (п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору оплата конкретної партії Товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем на поточний банківський рахунок Постачальника, вказаний у Договорі, оплати в розмірі 100% вартості партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем рахунку, якщо інший термін та/або порядок оплати партії Товару не вказаний у відповідній Специфікації. Зобов`язання Покупця зі сплати ціни Товару вважається виконаним в момент зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника відповідно до платіжних реквізитів, вказаних Постачальником у цьому Договорі.

10.05.2023 між Товариством обмеженою відповідальністю «Аграрна Онлайн Платформа», в особі директора Чернявської Вікторії Юріївни та Фермерським господарством Кравчука В.С., в особі голови Кравчука Віктора Степановича 10.05.2023 було підписано Специфікацію №1 до договору поставки №АОП/2023/1005/1 від 10.05.2023 та Специфікацію №2 до договору поставки №АОП/2023/1005/1 від 10.05.2023.

Згідно п.1 Специфікацію №1 Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, Покупець зобов`язується прийняти та сплатити наступну партію Товару: Насіння кукурудзи СИ Чорінтос гібрид протруєне в кількості 100 п/о.

Пункт 2 Специфікацію №1 передбачено, що загальна вартість товару, який постачається згідно даної Специфікації, з урахуванням ПДВ становить 572 414,52 грн у т.ч. ПДВ 70296,25 грн та підлягають сплаті в наступному порядку: 20% попередня оплата вартості Товару у строк до 10.05.2023 (включно), 80 % вартості Товару у строк до 15.09.2023 (включно).

Згідно видаткової накладної №10052023/1 від 10.05.2023 Товариство обмеженою відповідальністю «Аграрна Онлайн Платформа» поставило Фермерському господарству Кравчука В.С. товар: Насіння кукурудзи СИ Чорінтос гібрид протруєне, в кількості 100 п/о на загальну вартість 572414,52 грн.

За доводами позивача Покупець (відповідач) здійснив лише часткову оплату товару згідно Специфікації №1, а саме: 19.10.2023 року у сумі 100 000,00 грн; 27.10.2023 у сумі 72 414,52 грн, тому станом на 13.11.2023 рік борг по Специфікації №1 становить 400 000,00 грн.

Згідно пункту Специфікацію №2 Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, Покупець зобов`язується прийняти та сплатити наступну партію Товару: Гранульована сечовина, карбамід Країна походження Єгипет Упаковка: біг бегги Виробник: АІехsandria , в кількості 22,98 т.

Пунктом 2 Специфікацію №2 передбачено, що загальна вартість товару, який постачається згідно даної Специфікації, з урахуванням ПДВ становить 631950,10 грн у т.ч. ПДВ 105325,02 грн. та підлягають сплаті в наступному порядку: 100 % оплата вартості Товару протягом місяця з дати поставки Товару.

Згідно видаткової накладної №15052023/1 від 15 травня 2023р. Товариство обмеженою відповідальністю «Аграрна Онлайн Платформа» поставило Фермерському господарству Кравчука В.С., товар: Гранульована сечовина, карбамід Країна походження Єгипет Упаковка: біг бегги Виробник Alexsandria, в кількості 22,98 т. на загальну вартість 631950,10 грн.

Таким чином, товар згідно Специфікації №2 було повністю відвантажено покупцю (відповідачу) 15.05.2023 у повному обсязі (видаткова накладна №15052023/1).

Покупець (відповідач) здійснив лише оплату товару згідно Специфікації №2 з порушення умов договору та даної Специфікації, а саме: 25.07.2023 року - у сумі 300 000 грн; 31.07.2023 - 100 000 грн; 29.08.2023 -231 950,10 грн.

З огляду на що позивачем в позові заявлено до стягнення суму основного боргу згідно договору поставки №АОП/2023/1005/1 від 10.05.2023 в розмірі 400 000,00 грн та суму штрафу в розмірі 481 746,84 грн, та 97 319,93 грн.

Поряд з цим, позивачем зменшено розмір позовних вимог на суму основного боргу, з огляду на погашення боргу відповідачем.

З огляду на що предметом позовних вимог є стягнення штрафу в розмірі 481 746,84 грн, та 97 319,93 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом спору є позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 481 746,84 грн та 97 319,93 грн.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати Товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період прострочення), нарахованої на суму вартості неоплаченого Товару, за кожен день прострочення.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем строку (терміну) оплати Товару більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів, Покупець додатково сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару, а у випадку прострочення більше ніж на 9 (дев`ять) календарних днів - штраф у розмірі 40% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 481 746,84 грн та 97 319,93 грн.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу судом встановлено, що розрахунок арифметично правильний, а отже вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 481 746,84 грн та 97 319,93 грн є правомірними.

Поряд з цим, згідно із статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься перелік виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач зазначає, що своїми діями не заподіяв позивачеві жодних збитків, заявлені до стягнення суми є не співмірними із вартістю поставленого товару.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені, штрафу як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати та не співмірність заявлених до стягнення сум із вартістю поставленого товару, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін суд вважає, що стягнення з боржника штрафних санкцій не може бути джерелом збагачення кредитора.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе частково його задовольнити, зменшити розмір нарахованої пені на 70% до 29 195,98 грн, штрафу на 70% до 144 524,05 грн.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частина 1 статті 237 ГПК України).

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги, № 21/2023 від 06.11.2023; Акту про надання послуг № 21/23 від 10.11.2023; рахунку - фактури № 21/23 від 10.11.2023; платіжної інструкції № 462478052 від 13.11.2023 про сплату 14 000,00 грн; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності серія № ВН 001006; ордер про надання правничої допомоги на адвоката Шевчук В.О.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відповідному клопотанні, просив суд зменшити понесені витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи тим, що заявлена сума є завищеною.

Оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет, ціну позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково у зв`язку із сплатою суми основного боргу выдповыдачем, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14 000,00 грн є обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими, тому підлягають відшкодуванню позивачеві.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, за правомірно заявлені позовні вимоги покладається на відповідача у розмірі 8 686,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Кравчука В.С. (вул. Пушкіна, буд. 67, с. Жуківці, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23143, код ЄДРПОУ 30067263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна онлайн платформа" (вул. Київська, буд. 29, кв. 53, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21009, код ЄДРПОУ 44133498) 144 524,05 грн штрафу, 29 195,98 грн пені, витрати на правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн та витрати на сплату судового збору в сумі 8 686,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом на електронні адреси позивача: aonlineplaform@gmail.com. та відповідача: vskravchuk@ukr.net. та та до Електронного кабінету ЄСІТС.

Повне рішення складено 30 січня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Київська, буд. 29, кв. 53, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21009)

3 - відповідачу (вул. Пушкіна, буд. 67, с. Жуківці, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23143)