Рішення

від 18.01.2024 по справі 906/1304/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1304/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" Житомирської обласної ради

до Фізичної особи-підприємця Демакіної Ірини Василівни

про стягнення 6168,61 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6168,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.04.2020 в частині сплати обумовлених платежів (теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електроенергія, вивіз сміття, охорона, земельний податок).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1304/23 до судового розгляду по суті.

24.11 2023 на адресу суду повернувся примірник ухвали від 17.10.2023, що надсилався на адресу відповідача, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Сторони в судове засідання уповноважених представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія списку № 21453.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що зазначені обставини не перешкоджають розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2020 між Комунальним некомерційним підприємством "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" Житомирської обласної ради (балансоутримувач/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Демакіною Іриною Василівною (орендар/відповідач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (а.с. 9-11), відповідно до якого балансоутримувач Комунальне некомерційне підприємство "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" Житомирської обласної ради забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Житомирський р-н, с. Станишівка, шосе Сквирське, 6 (надалі - будівля), загальною площею 13144 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання зазначених робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором.

Крім пропорційно займаної площі, договір може передбачати й інші критерії розподілу й оплати спожитих послуг, один з яких обирається за взаємною згодою сторін, а саме: пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання. За відсутності лічильників за обліком спожитих послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій пропорційно до займаної площі.

Орендар користується приміщенням, яке складається з частини вестибюля лікарняного корпусу, поліклінічного корпусу загальною площею 3,0 кв.м, розміщене на 1-му поверсі поліклінічного корпусу та на 1-му поверсі лікувального корпусу обласної дитячої клінічної лікарні, вартістю 7284,00 грн. (надалі - орендоване приміщення) відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору.

Орендоване приміщення використовується для розміщення торгівельних автоматів, що відпускають продовольчі товари (кавові автомати) (п.п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1.1. договору балансоутримувач зобов`язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов мешкання в ній і здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором.

Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Згідно п.п. 2.1.2. договору визначено, що балансоутримувач зобов`язується надати орендарю комунальні послуги за діючими розцінками та тарифами.

Пунктом 2.2.3. договору орендар зобов`язується вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги не пізніше 28 числа поточного місяця.

Цей договір діє з 02.05.2020 по 01.04.2023 включно (п.п. 5. договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається подовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.п. 5.4. договору).

В послідуючому сторонами у справі укладено додаткову угоду №2 від 30.07.2020 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання послуг орендарю від 08.04.2020, згідно якої п.п. 2.2.3. орендар зобов`язується вносити плату на рахунок балансоутримувача або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, на загальну суму 6168,61 грн., а саме: відповідно до акту №16 від 20.02.2023 на відшкодування земельного податку на 2023 рік на загальну суму 25,33 грн., відповідно до акту №152 від 28.04.2023 на відшкодування витрат на охорону за березень 2023 в сумі 249,90грн., відповідно до акту №151 від 28.04.2023 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг за березень 2023 в сумі 4176,93, акту №153 від 28.04.2023 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг за березень 2023 року в сумі 1716,45 грн.

Згадані вище акти відповідач підписати відмовився.

В подальшому на адресу відповідача направлялися листи від 03.08.2022 за вих. №01.8-882, від 05.04.2023 за вих. № 01.7-509 в яких позивач просив відповідача сплатити заборгованість за спожиті комунальні послуги.

На вищезазначені листи відповідач відповіді не надав та заборгованість на сплатив.

Також, 10.05.2023 на адресу ФОП Демакіної І.В. КНП "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" Житомирської обласної ради направлено претензію від 10.05.2023 за вих. № 01.13-738 щодо сплати заборгованості в розмірі 6168,61 грн.

Згадана претензія повернулася на адресу позивача з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.04.2020.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання.

За ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 6 168,61 грн. витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Отже, господарський суд вважає, що в даному випадку подані позивачем докази в розумінні ст.ст.13, 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у позові. При цьому, суд приймає до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №916/2620/20.

Слід відзначити, що доказів припинення договірних відносин до березня 2023 року суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Демакіної Ірини Василівни ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 )

- на користь Комунального некомерційного підприємства "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" Житомирської обласної ради (12430, Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, шосе Сквирське, 6, ід. код 02774119) 6 168,61 грн. витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг, а також 2684,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.01.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу (рек.)

+ на ел. пошту: zhodkl@gmail.com

2 - відповідачу (рек.)