Рішення

від 17.01.2024 по справі 908/2780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/94/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 Справа № 908/2780/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засідання Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 51, ідентифікаційний код 32861095)

про стягнення 2 677 608,35 грн.

представники сторін

від позивача: Неудачін Р.В., дов. № 23 від 05.05.2023

від відповідача: Чернов О.С. директор, витяг (в залі суду), Голиця Т.І.,ордер СВ 1074930 від 16.01.2024 (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 8555 від 30.08.2023 (вх. № 3010/08-07/23) Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест про стягнення 2 677 608,35 грн, які складаються з 2 668 923,89 грн. заборгованості за Договором № 13236 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 19.04.2022, 8 684,46 грн - 3% річних.

Також позивач просить суд, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 2 668 923,89 грн починаючи з 31.08.2022 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань по оплаті електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу за період з жовтня 2022 по червень 2023.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.09.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2780/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 11.09.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 22.09.2023 включно.

Ухвалою суду від 26.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2780/23. Присвоєно справі номер провадження 19/22/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.10.2023.

06.10.2023 позивачем в підсистемі «Електронний суд» сформовано заяву про уточнення позовних вимог, а саме в частині: «відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 2 668 923,89 грн починаючи з 21.08.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду».

Ухвалою суду від 09.10.2023, в порядку ст. 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 06.11.2023.

19.10.2023 від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву вих. № 13/10/2023 від 13.10.2023, відповідно до якого останній зазначив, що між сторонами було укладено Договір реструктуризації боргу № 208 від 16 травня 2023 року, умови якого відповідач виконує та сплатив на цей час всі суми в тих обсягах, які вони погодили відповідно до графіку погашення заборгованості. Відповідач сплачував заборгованість за даним Договором. Також, для набрання чинності Договору реструктуризації, відповідач виконав всі необхідні умови (п. 4.1 Договору реструктуризації), сплатив річні та інфляційні виплати до 30.05.2023 року. Договір про реструктуризацію заборгованості № 208 від 16 травня 2023 року, було укладено на строк з 16.05.2024 року но 30.04.2024 року. Відповідно за графіком відповідач сплатив за кожен обговорений місяць необхідну суму в рахунок погашення заборгованості з жовтня 2022 року. Відповідач сплатив належні суми в тому числі і в вересні 2023 року, на підтвердження подав такі квитанції: платіжна інструкція № 1 від 08.02.2023 оплата на суму 50 000,00 грн, платіжна інструкція № 5 від 08.03.2023 на суму 50 000,00 грн, платіжна інструкція № 4 від 06.03.2023 на суму 100 000,00 грн, платіжна інструкція № 9 від 31.03.2023 на суму 50 000,00 грн, платіжна інструкція № 8 від 29.03.2023 на суму 100 000 грн, платіжна інструкція № 13 від 28.04.2023 на суму 150 000,00 грн, платіжна інструкція № 19 від 23.05.2023 на суму 116 678,63 грн; платіжна інструкція № 21 від 31.05.2023 року на суму 100 000,00 грн, платіжна інструкція № 594 від 07.07.2023 на суму 241 575,00 грн, квитанція від Монобанку № 47ВС-ТСМ8-СЕ41-КТ17 від 04.08.2023 на суму 241 575 грн, платіжна інструкція № 716 від 29.09.2023 на суму 100 000,00 грн, платіжна інструкція № 712 від 29.03.2023 на суму 141 575,00 грн, квитанція від Монобанку № МН5Р-К4Н5-10ЕМ-М7АС від 30.08.2023 на суму 241 575,00 грн. Також відповідач зазначив, що сторони також мають керуватись та дотримуватись вимог щодо врегулювання договірних відносин при наявності форс-мажорних обставин. Проте, навіть попри ці складні обставини відповідач намагається зробити все від нього необхідне для виконання обов`язків.

02.11.2023 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення вих. № 9886, відповідно до яких останній зазначив, що Договір реструктуризації не набув чинності, оскільки відповідачу необхідно було до 30.05.2023 сплатити передбачені у п. 1.2.2 1.2.3 Договору 3% річних в розмірі 31 563,74 грн та інфляційні витрати в розмірі 85 114,89 грн., що Боржником зроблено не було. Відповідно до платіжних інструкцій на які посилається відповідач, платежі, які були здійснені до 30.05.2023 були здійснені ТОВ «КК «СІБІЕС СЕРВІС», згідно договору поруки № 40 від 03.03.2023 в рахунок погашення боргу ТОВ Укрбудінвест перед ТОВ Запоріжелектропостачання за договором № 13236 о/в, як про це зазначено в призначенні платежу у відповідних платіжних інструкціях за якими здійснені платежі до 30.05.2023. Таким чином, на думку позивача, Договір реструктуризації є не укладеним та таким, що не набрав чинності в силу вимог частин 1,2 статті 212 ЦПК України.

Ухвалою суду від 06.11.2023 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 05.12.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Давиденко І.В. з 04.12.2023 по 06.12.2023 на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.12.2023 о 10 год. 20 хв. не відбулося.

Ухвалою суду від 07.12.2023 розгляд справи по суті призначено на 22.12.2023.

21.12.2023 від позивача до початку розгляду справи по суті через підсистему Електронний суд надійшла заява про закриття про провадження у справі в частині стягнення 483 315,00 грн, в зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині. Просив стягнути з відповідача на користь позивача 2 185 773,89 грн заборгованості, 8 684,46 грн 3 % річних. Також у вказаній вище заяві позивач зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за період з 01.05.2022 по 30.06.2023, який додається до цього пояснення з моменту укладання Договору постачання відповідачем було спожито електричної енергії у розмірі 697 366 кВт*год на загальну суму 3 752 073,89 грн, при цьому відповідачем фактично було погашено заборгованість за спожиту електричну енергію на суму 1 566 300,00 грн, що підтверджується платіжними документами зазначеними в розрахунку заборгованості, у зв`язку з чим у відповідача на теперішній час за період вказаний в позовній заяві існує заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 2 185 773,89. Щодо Договору реструктуризації, позивач вказав на те, що п. 1.1 розділу 1 Договору реструктуризації № 209 від 16.05.2023 передбачено, що предметом цього Договору є надання Постачальником реструктуризації Споживачу: умови і порядок сплати Споживачем Постачальнику заборгованості за спожиту електричну енергію, що виникла на підставі Договору про постачання електричної енергії, яка виникла, у період з 01.07.2022 по 30.04.2023 в розмірі 2 757 319,96 грн. Пунктом 2.2 Договору реструктуризації передбачено, що Споживач повинен своєчасно та самостійно на підставі цього Договору вносити платіж за Графіком погашення заборгованості, своєчасно сплачувати поточні платежі за спожиту електричну енергію. Пунктом 4.2 Договору реструктуризації встановлено, що у разі порушення Споживачем термінів оплати/розрахунків, встановлених Додатком №1 до цього Договору, а також у випадку невиконання будь-яких інших умов цього Договору, Постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору та розірвати його в односторонньому порядку: У відповідності до п 4.2.1 Договору реструктуризації, Договір вважається розірваним на вимогу Постачальника з моменту отримання Споживачем повідомлення від Постачальника про одностороннє розірвання цього Договору. Відповідно до п. 4.2.2 Договору реструктуризації, датою отримання повідомлення про розірвання цього Договору в односторонньому порядку за ініціативою Постачальника вважається: - при направленні рекомендованим листом дата зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням пробігу документа (по місту 3 (три) дні, по області (п`ять) днів, по Україні- 7 (сім) днів)). 10.07.2023 Позивачем направлено відповідачу повідомлення вих. № 7554 Щодо розірвання договору реструктуризації, а отже, позивач вказує на те, що відповідно до п. 4.2.2 Договору реструктуризації, даний договір є розірваний з 13.07.2023.

Ухвалою суду від 22.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 17.01.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання 17.01.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2024 підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.01.2024 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до статей 6, 63 та пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положення Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26.10.2021 було прийнято Постанову № 1268, якою було затверджено «Методичні рекомендації щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, а також рекомендовано суб`єктам господарювання, які провадять діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які мають намір отримати ліцензію на розподіл електричної енергії та на яких не поширюються вимоги пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, здійснити передачу даних побутових та малих непобутових споживачів відповідному постачальнику універсальної послуги на закріпленій території відповідно до Методичних рекомендацій до дня, що є останнім днем здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до наказу № 104 Міністерства енергетики України від 04.03.2022 Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі указів Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», тимчасово на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником «останньої надії» та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг.

У відповідності до повідомлення ТОВ Запоріжжябленерго - оператора системи розподілу ( надалі ОСР) від 04.04.2022 № 007-72/1935 для відповідача з 19.04.2022 було змінено діючого Постачальника електричної енергії на ТОВ Запоріжжяелектропостачання.

Підпунктом 1.2.15 п.1.2 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест (Споживач) було укладено Договір № 13236 про постачання електричної енергії споживачу від 19.042022 (Договір), шляхом приєднання Споживача до Договору про постачання електричнорї енергії споживачу, на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» за 2022 та 2023 роки, які є Додатком 3 до Договору.

Згідно з розділом 2 Договору «Предмет Договору», Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Розділом 3 Договору встановлено, що умови надання послуг відповідачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору.

Згідно з розділом 5 Договору «Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії», відповідач розраховується з позивачем за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженою Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між Споживачем та Електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію Електропостачальник має сформувати та виставити Споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди Споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4 Додатку 3 до Договору «Спосіб оплати», розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100 % попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступних перерахунком (остаточним перерахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватись не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого Споживачем у Постачальника рахунка. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення замовленого обсягу постачання електричної енергії на ціну універсальної послуги у відповідному розрахунковому періоді та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника.

Отже, судом вбачається, що в разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки передбачені умовами даного розділу.

Оплата рахунку має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з моменту його отримання Споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (п. 5.10 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надсилались на адресу відповідача та отримувались нарочно відповідачем спірні рахунки.

Також позивачем відповідачу було надіслано письмову вимогу вих. № 16295 від 09.08.2022 та вих. № 17310 від 01.12.2022 про сплату заборгованості разом зі спірними рахунками.

Відповіді відповідача на вказану вище вимогу позивача матеріали справи не містять.

Спожитий обсяг електричної енергії відповідачем за період з жовтня 2022 по червень 2023 підтверджується повідомленнями/листами за № 007-66/6520 від 29.12.2022, № 007-66/2016 від 30.03.2023, № 007-66/4133 від 08.08.2023 з додатками адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії Споживачем з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку.

Таким чином, в порушення умов Договору в частині оплати спожитої електричної енергії в обсязі 464 209 кВт/год, у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2022 по червень 2023 в розмірі 2 668 923,89 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

З урахуванням вимог ст. 638 ЦК України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання умов договору в силу певних об`єктивних обставин.

Отже, між позивачем та відповідачем відбулось укладення Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Як вже встановлено вище, спожитий обсяг електричної енергії відповідачем за період з жовтня 2022 по червень 2023 в розмірі 2 668 923,89 грн підтверджується повідомленнями/листами за № 007-66/6520 від 29.12.2022, № 007-66/2016 від 30.03.2023, № 007-66/4133 від 08.08.2023 з додатками адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку.

Даними повідомленнями Оператор системи розподілу (ОСР) надає Постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу Споживача з щомісячною розбивкою.

Як вбачається з матеріалів справи, Споживачем були отримані послуги за постачання електричної енергії Постачальником універсальних послуг за період з жовтня 2022 по червень 2023 у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії відповідачем складав 464 209 кВт/год. на загальну суму 2 719 466,68 грн, а саме: за жовтень 2022 203 293,51 грн, за листопад 2022 287 958,40 грн, за грудень 2022 378 051,11 грн, за січень 2023 364 001,64 грн, за лютий 2023 344 998,06 грн, за березень 2023 341 504,11 грн, за квітень 2023 304 908,92 грн, за травень 2023 244 190,74 грн, за червень 2023 250 563,19 грн.

Відповідачем за спірний період була оплачена електрична енергія 04.08.2023 частково в розмірі 50 542,79 грн, в зв`язку з чим сума заборгованість відповідача перед позивачем склала 2 668 923,89 грн.

Судом встановлено, що позивачем 21.12.2023 було подано заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме в розмірі 483 315,00 грн основного боргу, відповідно до якої просить закрити провадження по справі в цій частині, в зв`язку з його оплатою відповідачем, що підтверджується платіжними інструкціями № 484200459.1 від 30.08.2023 в розмірі 241 575,00 грн, № 712 від 29.09.2023 в сумі 141 575,00 грн, № 716 від 29.09.2023 в сумі 100 000,00 грн.

Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Заява позивача, в порядку ст. 231 ГПК України, не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

За змістом ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Враховуючи, що дії позивача не суперечать діючому законодавству України і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову від позову в частині стягнення 483 315,00 грн основного боргу та закриває провадження у справі в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем доказів повної оплати заборгованості за отриману електричну енергію не надано.

Таким чином, беручі до уваги відмову позивача від позову в частині стягнення 483 315,00 грн основного боргу, судом встановлено, що заборгованість відповідача за період з жовтня 2022 по червень 2023 складає 2 185 773,89 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, які підлягають задоволенню в розмірі 2 185 773,89 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 14.07.2023 по 20.08.2023 (по кожному періоду окремо) 8 684,46 грн 3 % річних.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий розрахунок 3 % річних перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що сума 3 % річних в розмірі 8 684,46 грн нарахована не вірно, здійснивши перерахунок судом отримано суму 3 % річних в розмірі 7 601,15 грн.

Таким чином, задоволенню підлягає сума 7 601,15 грн 3 % річних за загальний період з з 14.07.2023 по 20.08.2023 (по кожному періоду окремо), в іншій частині стягнення суми 3 % річних судом відмовляється, в зв`язку з невірним розрахунком.

Пунктом 3 прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 2 185 773,89 грн, починаючи з 21.08.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд визнав за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, нараховування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 2 185 773,89 грн, починаючи з 21.08.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 2 185 773,89 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд визнав за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, судом встановлено наступне.

16.05.2023 між позивачем та відповідачем укладено Договір реструктуризації № 209.

Пунктом 1.1 Договору реструктуризації № 209 від 16.05.2023 передбачено, що предметом цього Договору є надання Постачальником реструктуризації Споживачу: умови і порядок сплати Споживачем Постачальнику заборгованості за спожиту електричну енергію, що виникла на підставі Договору про постачання електричної енергії № 13236 від 19.04.2022, яка виникла, у період з 01.07.2022 по 30.04.2023 в розмірі 2 757 319,96 грн.

Пунктом 2.2 Договору реструктуризації передбачено, що Споживач повинен своєчасно та самостійно на підставі цього Договору вносити платіж за Графіком погашення заборгованості, своєчасно сплачувати поточні платежі за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 4.1 Договору реструктуризації сторонами узгоджено, що цей Договір укладається на строк з 16.05.2023 по 30.04.2024 включно та діє до повного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим Договором. Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності лише в разі здійснення Споживачем оплати сум, зазначених у п. 1.2.2-1.2.3 в строк до 30.05.2023.

Приписами п.п. 1.2.2-1.2.3 Договору реструктуризації вказано: 3 % річних в розмірі 31 563,74 грн та 85 114,89 грн, загальною сумою 116 678,63 грн.

Судом встановлено, що матеріали справи містять платіжну інструкцію № 19 від 23.05.2023 про оплату позивачу 116 678,63 грн на виконання п. 4.1 Договору реструктуризації.

Пунктом 4.2 Договору реструктуризації встановлено, що у разі порушення Споживачем термінів оплати/розрахунків, встановлених Додатком №1 до цього Договору, а також у випадку невиконання будь-яких інших умов цього Договору, Постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору та розірвати його в односторонньому порядку:

У відповідності до п 4.2.1 Договору реструктуризації, Договір вважається розірваним на вимогу Постачальника з моменту отримання Споживачем повідомлення від Постачальника про одностороннє розірвання цього Договору.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору реструктуризації, датою отримання повідомлення про розірвання цього Договору в односторонньому порядку за ініціативою Постачальника вважається: - при направленні рекомендованим листом дата зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням пробігу документа (по місту 3 (три) дні, по області (п`ять) днів, по Україні- 7 (сім) днів)).

Відповідно до графіку погашення заборгованості, який є додатком № 1 до Договору реструктуризації встановлено терміни та суми оплати.

Відтак, відповідно до графіку, відповідач мав сплатити 100 000,00 грн в строк до 30.05.2023, натомість, відповідно до платіжної інструкції № 21 від 31.05.2023, яка міститься в матеріалах справи, відповідачем сплачено позивачу 100 000,00 грн з порушенням строку в один день. Також відповідач повинен був сплатити до 30.06.2023 суму в розмірі 241 575,00 грн, натомість, відповідно до платіжної інструкції № 594 від 07.07.2023, яка міститься в матеріалах справи, відповідачем сплачено позивачу 241 575,00 грн з порушенням строку сім днів.

В зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати по Договору реструктуризації, 10.07.2023 позивачем надіслано відповідачу повідомлення вих. № 7554 від 10.07.2023 Щодо розірвання Договору реструктуризації, відповідно до якого позивач вказав відповідачу, що в зв`язку з порушенням умов п.п. 4.2, 4.2.1, 4.2.2 Договору реструктуризації, позивач розриває Договір реструктуризації з відповідачем. Договір вважається розірваним через 3 дні після направлення рекомендованого листа.

Судом встановлено, що відповідно до опису вкладення у цінний лист, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку, лист-повідомлення № 7554 від 10.07.2023 Щодо розірвання Договору реструктуризації було надіслано відповідачу 10.07.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та відповідно до п. 4.2.1 Договору реструктуризації, даний Договір є розірваний.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача стосовно того, що Договір реструктуризації є діючим та строк зобов`язання оплати у відповідача за спірний період ще не настав.

Крім того, суд звертає увагу, що в судовому засіданні 17.01.2024 представники позивача та відповідача проводили звіряння оплат за електричну енергію за спірним Договором, в зв`язку з чим встановлено, що позивачем враховано всі оплати відповідача, також позивач надав пояснення, що деякі оплати, на які посилається відповідач, враховано за борг попереднього періоду, що також вбачається з розрахунку позивача, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидні сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в частині стягнення 483 315,00 грн закрито провадження у справі, в зв`язку з відмовою позивача від позову, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, судовий збір в цій частині залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 483 315,00 грн заборгованості.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 51, ідентифікаційний код 32861095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239) 2 185 773 (два мільйони сто вісімдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят три) грн 89 грн заборгованості, 7 601 (сім тисяч шістсот одну) грн 15 коп. 3 % річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 51, ідентифікаційний код 32861095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239) 32 770 (тридцять дві тисячі сімсот сімдесят) грн 36 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі № 908/2780/23, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 2 185 773,89 грн з 21.08.2023 до моменту виконання судового рішення. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення складено та підписано 29.01.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.