Рішення

від 31.01.2024 по справі 908/3462/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/227/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 Справа № 908/3462/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного підприємства «ПРОФМЕТ ЗАПОРІЖЖЯ», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 83), представник позивача адвокат Діденко Олена Володимирівна, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ, ЛТД-93», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 12)

про стягнення 57904,28 грн.

21.11.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 14/11/1 від 14.11.2023 (вх. № 3804/08-07/23 від 21.11.2023) Приватного підприємства «ПРОФМЕТ ЗАПОРІЖЖЯ», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ, ЛТД-93», м. Запоріжжя про стягнення 57904,28 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 04/11/21 від 03.11.2021, в тому числі 39450,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 15444,31 грн. інфляційних втрат та 3009,97 грн. 3 % річних.

За текстом позовної заяви позивач просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 справу № 908/3462/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3462/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/227/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 14.02.2024.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 525, 526, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, договором купівлі-продажу № 04/11/21 від 03.11.2021, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 57904,28 грн. заборгованості, в тому числі 39450,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 15444,31 грн. інфляційних втрат та 3009,97 грн. 3 % річних. Також, позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 27.11.2023 у справі № 908/3462/23 відповідачу запропоновано у строк до 13.12.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 12.01.2024 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 27.12.2023 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду від 27.11.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3462/23, яка направлялася відповідачу на адресу його зареєстрованого місця знаходження, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Проте, 25.01.2024 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ, ЛТД-93» надійшла Заява про закриття провадження у справі вих. № б/н б/д (вх. № 1943/08-08/24 від 25.01.2024).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином обізнаний про відкриття провадження у справі № 908/3462/23.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 27.11.2023 у справі № 908/3462/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов.

В заяві про закриття провадження у справі ТОВ «СТАРТ, ЛТД-93» зазначає, що відповідач сплатив заборгованість в повному обсязі. Таким чином, відповідач вважає, що у справі № 908/34624/23 відсутній предмет спору і просить суд закрити провадження у справі.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

26.01.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від позивача надійшла заява, в якій останній зазначив, що ТОВ «СТАРТ, ЛТД-93» після початку розгляду справи по суті погасив основну заборгованість за Договором купівлі-продажу № 04/11/21 від 03.11.2021 в розмірі 39450,00 грн. На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача 15444,31 грн. інфляційних втрат та 3009,97 грн. 3 % річних.

Також, 26.01.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від позивача надійшла заява про повернення судового збору, в якій позивач на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» просить суд повернути йому з Державного бюджету України суму судового збору за позовною вимогою про стягнення основної заборгованості за Договором купівлі-продажу № 04/11/21 від 03.11.2021.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 27.12.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 31.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

03.11.2021 між Приватним підприємством «ПРОФМЕТ ЗАПОРІЖЖЯ» (Продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРТ, ЛТД-93» (Покупець, відповідачу справі) укладено Договір купівлі-продажу № 04/11/21, (далі за текстом Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає та сплачує на умовах цього договору Товар, в номенклатурі, кількості та по цінах, вказаних в Специфікаціях, що додаються в вигляді додатку до Договору і є його невід?ємною частиною. За згодою сторін у Специфікаціях може бути зазначена додаткова інформація щодо Товару, а також інші умови виникнення та виконання зобов`язань по цьому Договору.

Згідно п 3.3. Договору разом з наданням Товару Продавець надає Покупцю рахунок-фактуру на поставлений Товар, видаткову накладну, акт приймання-передачі, акт походження Товару.

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що приймання Товару Покупцем по кількості та якості проводиться згідно даних, вказаних в супроводжувальних документах.

Відповідно до п.6.3. Договору оплата Товару здійснюється на підставі рахунку на умовах попередньої оплати, якщо інші умови не погоджено сторонами у Специфікації до даного Договору.

Договір набуває чинності після підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, але до повного виконання зобов?язань ( п.11.3 Договору).

Згідно п. 11.4. Договору, у разі якщо за 15 днів до закінчення терміну договору сторони не заявили про бажання припинити його, договір вважається пролонгованим на 1 рік.

04.01.2022 Відповідач надіслав на адресу позивача лист за вих. № 13 від 04.01.2022, відповідно до якого виявив бажання подовжити дію Договору, та просив вважати його продовженим на 2022 рік.

Специфікацію № 1 від 03.11.2021 до Договору, сторони визначили найменування Товару «брухт сталевий вид 501» та ціну за одиницю (одну тонну) Товару - 5 000,00 грн. Пунктом 3 Специфікації визначено, що кількість Товару, що підлягає поставців у кожному конкретному випадку визначається згідно з актом прийому-передачі Товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар(папір обгортковий), на загальну суму 93 750,00 грн., про що свідчить про що свідчить видаткові накладні, а саме:

-видаткова накладна №PH0000003 від 29.11.21 на суму 40 800,00 грн.;

-видаткова накладна №PH0000004 від 30.11.21 на суму 9 500,00 грн.;

-видаткова накладна №PH0000005 від 24.12.21 на суму 9 450,00 грн.;

-видаткова накладна №PH0000006 від 29.12.21 на суму 8 450,00 грн.;

-видаткова накладна №PH0000001 від 21.01.22 на суму 11 100,00 грн.;

-видаткова накладна №PH0000002 від 28.01.22 на суму 14 450,00 грн.;

Всі видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Продавця і Покупця, підписи сторін скріплені печатками юридичних осіб.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 93 750,00 грн. доведений видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на видаткових накладних.

Крім того, факт поставки товару підтверджується відповідними Актами приймання металів чорних (вторинних), а саме: № 29/11 від 29.11.2021 на суму 40 800,00 грн., № 30/11 від 30.11.2021 на суму 9 500,00 грн., № 24/12 від 24.12.2021 на суму 9 450,00 грн., № 29/12 від 29.12.2021 на суму 8 450,00 грн., № 21/01 від 21.01.2022 на суму 11 100,00 грн., № 28/01 від 28.01.2022 на суму 14 450,00 грн.

Також позивачем виставлені відповідні рахунки-фактури на суму 93 800,00 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно Договору купівлі-продажу № 04/11/21 від 03.11.2021 сплачений частково, а саме в загальній сумі 54 300,00 грн.

Решту суми заборгованості в розмірі 39450,00 грн. відповідач не сплатив.

Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 39450,00 грн. основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов`язання позивачем нарахована15444,31 грн. інфляційних втрат та 3009,97 грн. 3 % річних.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту п. 6.3 Договору вбачається, що сторонами узгоджено, що оплата Товару здійснюється на підставі рахунку на умовах попередньої оплати, якщо інші умови не погоджено сторонами у Специфікації до даного Договору.

Позивачем виставлені відповідно рахунки (за датами видаткових накладних).

Відповідачем оплата товару, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви сплачений борг за поставлений товар за Договором купівлі-продажу № 04/11/21 від 03.11.2021 в загальній сумі 39450,00 грн., у підтвердження чого позивачем надано суду платіжні інструкції № від 22.01.2024 на суму 4 000,00 грн., № 5 від 24.01.2024 на суму 4 000,00 грн., № 6 від 22.01.2024 року на суму 31 450,00 грн.

Позивач факт сплати відповідачем заборгованості в розмірі 39450,00 грн. не заперечив.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується сплата відповідачем заборгованості за Договором купівлі-продажу 04/11/21 від 03.11.2021 в розмірі 39450,00 грн. після відкриття провадження у справі № 908/3462/23, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «СТАРТ, ЛТД-93» 39450,00 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу 04/11/21 від 03.11.2021, у зв`язку із чим провадження у справі № 908/3462/23в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 318,22 грн. 3 % річних та 15444,31 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків за надані послуги по постачанню електричної енергії, вимоги про стягнення з нього 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 3009,97 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 29.11.2021 по 10.11.2023 за кожною видатковою накладною із застосуванням методу «наростаючого підсумку».

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні періодів нарахування та підрахунку розміру 3 % річних.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за договором, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 2996,12 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 2996,12 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 15444,31 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з грудня 2021 вересень 2023 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки позивачем допущені помилки при підрахунку розміру інфляційних втрат.

Разом з тим, здійснивши обрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що інфляційні втрати, виходячи з обґрунтованої суми боргу, за цей період становлять 17196,20 грн.

Втім, оскільки позивачем заявлена менша сума до стягнення, суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє інфляційні втрати в заявленому позивачем розмірі 15444,31 грн.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15444,31 грн. інфляційних втрат та 2996,12 грн. 3 % річних. В частині стягнення з відповідача 39450,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю. В іншій частині в задоволені позову відмовляється.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не подано доказів виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем до відповідача витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуждаються.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи зазначене та наявне в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому з Державного бюджету України суму судового збору за позовною вимогою про стягнення основної заборгованості, суд вважає за необхідне за відповідною ухвалою повернути Приватному підприємству «ПРОФМЕТ ЗАПОРІЖЖЯ» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1828,60грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного підприємства «ПРОФМЕТ ЗАПОРІЖЖЯ»,м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ, ЛТД-93», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ, ЛТД-93», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 12,ідентифікаційний код19278011) на користь Приватного підприємства «ПРОФМЕТ ЗАПОРІЖЖЯ», (69008,м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 83, ідентифікаційний код 43248699) 2996 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 12 коп. 3 % річних, 15444 (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 31 коп. інфляційних втрат та 854 (вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 76 коп. судового збору.

3. Провадження у справі № 908/3462/23 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ, ЛТД-93», м. Запоріжжя на користь Приватного підприємства «ПРОФМЕТ ЗАПОРІЖЖЯ», м. Запоріжжя 39450,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 04/11/21 від 03.11.2021 закрити.

4. Повернути Приватному підприємству «ПРОФМЕТ ЗАПОРІЖЖЯ», (69008, м. Запоріжжя,вул. Південне шосе, буд. 83, ідентифікаційний код 43248699) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1828,60 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/3462/23 в частині позовних вимог.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 31» січня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.