Рішення

від 29.01.2024 по справі 910/17412/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2024Справа № 910/17412/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" до Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення 375 599,78 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - Підприємство) заборгованості за договором про закупівлю електричної енергії від 26 грудня 2022 року № 109 у розмірі 114 306,53 грн, з яких: 83 850,29 грн - основний борг, 27 637,69 грн - пеня, 1 774,05 грн - три проценти річних, 1 044,50 грн - інфляційні збитки, а також 261 293,25 грн заборгованості за договором про закупівлю електричної енергії від 21 лютого 2023 року № 21/02-23, з яких: 219 932,03 грн - основний борг, 36 606,54 грн - пеня, 2 464,76 грн - три проценти річних та 2 289,92 грн - інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством умов вищевказаних договорів у частині повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2023 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17412/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

8 грудня 2023 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву від 7 грудня 2023 року вих. № 9-0.22-328/2-23, у якому останнє не заперечувало факт неналежного виконання покладеного на нього обов`язку з оплати спожитої електричної енергії. Разом із цим, Підприємство вказало, що у зв`язку з військовим станом в Україні, воно позбавлене можливості оплатити надані позивачем послуги. На думку відповідача, позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору, а також неправомірно нараховано штрафні санкції за невиконання Підприємством зобов`язань за договорами внаслідок дії форс-мажорних обставин. При цьому, за приписами підпункту 4 пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ (далі - Закон № 530-ІХ) нарахування пені позивачем за заявлений ним період є необґрунтованим.

21 грудня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшла відповідь на відзив від 18 грудня 2023 року, у якій останнє зазначило, що претензійний порядок захисту своїх порушених прав є додатковим, а не основним засобом правового захисту, і використання чи невикористання такого засобу ніяк не впливає на можливість подати позов до суду. Крім того, позивач зазначив, що форс-мажор не є автоматичною підставою звільнення відповідача від виконання його зобов`язань за договорами. При цьому, дія приписів Закону № 530-ІХ на Підприємство не поширюється. У вказаній відповіді на відзив позивач також повідомив суд, що ціна позову в даній справі не змінилася, заявлена до стягнення з Підприємства сума заборгованості не погашена.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2022 року та 21 лютого 2023 року Підприємство шляхом подання підписаних заяв-приєднання від вказаних дат приєдналося до умов договорів про закупівлю електричної енергії № 109 (постачання електричної енергії за адресою об`єкта: місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 3) та № 21/02-23 (постачання електричної енергії за адресою об`єкта: місто Київ - 115, вулиця Серпова, будинок 3) (далі - договори) відповідно.

Вказані договори про постачання електричної енергії споживачу є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, укладаються сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (пункти 1.1. договорів).

Згідно з пунктами 1.2. вищевказаних правочинів їхні умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до пунктів 2.1. договорів Товариство продає електричну енергію Підприємству для забезпечення потреб його електроустановок, а Підприємство - оплачує вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цих правочинів.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Підприємству є наявність укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (пункти 2.2. даних угод).

Згідно з пунктом 5.1. договору від 26 грудня 2023 року № 109 ціна за 1 кВт/год. електричної енергії становить 4,776 грн з ПДВ. Відповідно до пункту 1 комерційної пропозиції до даного договору ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), становить 3,98 грн без ПДВ.

Згідно з пунктом 5.1. договору від 21 лютого 2023 року № 21/02-23 ціна за 1 кВт/год. електричної енергії становить 4,656336 грн з ПДВ. Відповідно до пункту 1 комерційної пропозиції до даного договору ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), становить 4,656336 грн з ПДВ.

Пунктом 5.4. даних правочинів встановлено, що розрахунковим періодом за ними є календарний місяць.

Відповідно до розділу 3 "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати" комерційних пропозицій (додаток № 2 до вказаних договорів) по закінченні розрахункового періоду Товариство зобов`язане надати для підписання Підприємству акт приймання-передачі електричної енергії. Підприємство зобов`язане розглянути та підписати акт у строк, що не перевищує 10 (десять) робочих днів з дня його отримання або надати вмотивовану відмову від підписання акта, у цей же строк. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цих правочинів. У випадку неповернення Підприємством підписаного оригіналу акта приймання-передачі електричної енергії або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання, такий акт вважається прийнятим споживачем, а обсяг спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу. Підприємство зобов`язане сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі акта приймання-передачі електричної енергії та виставленого Товариством рахунку на оплату в строк, що не перевищує 5 (п`ять) робочих днів з моменту підписання акта приймання-передачі електричної енергії та надходження фінансування. У випадку несвоєчасного виставлення постачальникам рахунку на оплату, або наявності в ньому розбіжностей між підписаним сторонами актом, споживач має право повернути такий рахунок без оплати.

Договір від 26 грудня 2023 року № 109 набирає чинності з дати його підписання та діє в частині поставки (закупівлі) електричної енергії з 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим правочином (пункт 13.1. зазначеного договору).

Договір від 21 лютого 2023 року № 21/02-23 набирає чинності з дати підписання та діє в частині поставки (закупівлі) електричної енергії з 1 березня 2023 року до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим правочином (пункт 13.1. даного договору).

Із заяви-приєднання до договору від 26 грудня 2023 року № 109 вбачається, що початок постачання - з 1 січня 2023 року.

У заяві-приєднання до договору від 21 лютого 2023 року № 21/02-23 визначено, що початок постачання за вказаним правочином - з 1 березня 2023 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило, що на виконання умов договору про закупівлю електричної енергії № 109 воно поставляло Підприємству електроенергію у період з січня 2023 року по лютий 2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: актів прийому-передачі електроенергії: від 31 січня 2023 року на суму 11 573,74 грн (підписаний уповноваженими представниками обох сторін без заперечень та зауважень) та від 28 лютого 2023 року на суму 133 813,97 грн (підписаний з боку Товариства), а також рахунків-фактур № 109/01: від 31 січня 2023 року на суму 11 573,74 грн та від 28 лютого 2023 року на суму 133 813,97 грн.

У подальшому постачання електричної енергії відповідачу за вказаним договором не відбувалося у зв`язку з припиненням строку дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за особовим рахунком Підприємства - 3105056, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа ПрАТ "ДТЕК "Київські електромережі" від 17 березня 2023 року № 13158/3/01/2.

Також, як зазначав позивач, на виконання умов договору про закупівлю електричної енергії № 21/02-23 він поставляв Підприємству електроенергію у період з березня 2023 року по липень 2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: актів прийому-передачі електроенергії: від 31 березня 2023 року на суму 58 027,26 грн (підписаний уповноваженими представниками обох сторін без заперечень та зауважень), від 30 квітня 2023 року на суму 54 487,42 грн (підписаний уповноваженими представниками обох сторін без заперечень та зауважень), від 31 травня 2023 року на суму 33 556,48 грн (підписаний з боку Товариства), від 30 червня 2023 року на суму 28 910, 92 грн (підписаний з боку Товариства) та від 31 липня 2023 року на суму 44 949, 95 грн (підписаний з боку Товариства), а також рахунків-фактур № 21/02-23: від 31 березня 2023 року на суму 58 027,26 грн, від 30 квітня 2023 року на суму 54 487,42 грн, від 31 травня 2023 року на суму 33 556,48 грн, від 30 червня 2023 року на суму 28 910, 92 грн та від 31 липня 2023 року на суму 44 949, 95 грн.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів направлення Товариством вищенаведених актів Підприємству та відсутність доказів надання останнім вмотивованої відмови від їх підписання в установлені договорами строки, вказані документи, у силу приписів розділу 3 "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати" комерційних пропозицій (додаток № 2 до вказаних договорів), вважаються підписаними та погодженими між сторонами без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за наведеними договорами також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цих договорів.

З наданої позивачем копії довідки АТ "Державний ощадний банк України" від 17 жовтня 2023 року вих. № 16/2-09/1883 про надходження коштів від Підприємства за договорами вбачається, що за спожиту електричну енергію у січні 2023 року - липні 2023 року відповідач розрахувався частково: за період січень 2023 року - лютий 2023 року за договором № 109/01 у розмірі 21 717,42 грн та за березень 2023 року в розмірі 40 000,00 грн, у зв`язку з чим загальна заборгованість за спожиту електричну енергію за спірний період становить 303 782,32 грн. Доказів оплати вказаної суми Підприємством у матеріалах справи відсутні.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач розрахувався за поставлену йому електричну енергію частково: за період січень 2023 року - лютий 2023 року за договором № 109/01 у розмірі 21 717,42 грн (платіж від 21 березня 2023 року з призначенням: "оплата за електроенергію за січень 2023 року та частково за лютий 2023 року", та за березень 2023 року в розмірі 40 000,00 грн (платежі від 26 травня 2023 року та від 31 травня 2023 року з призначенням: "оплата за електроенергію частково за березень 2023 року згідно договору № 21/02-23 від 21.02.2023 року".

Однак, з наданого позивачем розрахунку основного боргу, штрафних та компенсаційних санкцій вбачається, що Товариство вказані платежі за договором № 21/02-23 у загальному розмірі 40 000,00 грн зарахувало в рахунок погашення заборгованості за договором № 109/01 з посиланням на приписи статті 534 ЦК України.

За змістом цієї статті, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Разом із цим, можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може. Тобто, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 26 грудня 2019 року в справі № 911/2630/18.

За таких обставин, за розрахунком суду обґрунтованою сумою основного боргу, з урахуванням заявлених до стягнення позивачем сум, за договором від 26 грудня 2022 року № 109/01 є 83 850,29 грн, за договором від 21 лютого 2023 року № 21/02-23 - 179 932,03 грн. Оскільки вказані суми основного боргу підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаних сум заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позов у частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню у зазначених розмірах, виходячи зі змісту позовної заяви.

Вимога Товариства про стягнення заборгованості у розмірі 40 000,00 грн за договором № 21/02-23 є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленої йому електричної енергії, позивач просив суд стягнути з відповідача: три проценти річних, нарахованих на відповідні суми боргу за договором від 26 грудня 2023 року № 109, за період з 23 лютого 2023 року по 2 листопада 2023 року в розмірі 1 774,05 грн та за договором від 21 лютого 2023 року № 21/02-23 за період з 29 квітня 2023 року по 2 листопада 2023 року в розмірі 2 464,76 грн, а також інфляційні втрати: 1 044,50 грн, нараховані на відповідні суми боргу за договором від 26 грудня 2023 року № 109 за період з 23 лютого 2023 року по 25 травня 2023 року та 2 289,92 грн за договором від 21 лютого 2023 року № 21/02-23 за період з 29 квітня 2023 року по 2 листопада 2023 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із цим, як було зазначено судом, позивачем неправомірно було зараховано платежі за договором № 21/02-23 в рахунок погашення заборгованості за договором № 109/01, у зв`язку з чим Товариство невірно визначило базу нарахування (суми основного боргу), а також періоди прострочення (з урахуванням часткових проплат за договором № 21/02-23) під час розрахунку вказаних компенсаційних виплат.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат за договором № 21/02-23 й встановлено, що обґрунтованими сумами цих компенсаційних виплат (з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування вказаних виплат) є: 1 951,26 грн трьох процентів та 690,39 грн інфляційних втрат. Відтак, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та компенсаційних виплат за вказаним договором підлягають частковому задоволенню у зазначених судом розмірах.

У свою чергу, заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат за договором № 109/01 не перевищує розрахованої судом суми, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат за цим правочином підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами позивач просив суд стягнути з відповідача 27 637,69 грн пені, нарахованої на відповідні суми боргу за договором від 26 грудня 2023 року № 109 за період з 23 лютого 2023 року по 2 листопада 2023 року, а також 36 606,54 грн пені, нарахованої на відповідні суми боргу за договором від 21 лютого 2023 року № 21/02-23 за період з 29 квітня 2023 року по 2 листопада 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Судом встановлено, що Підприємство відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Зі змісту положень статті 231 ГК України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Так, у пункті 5 комерційних пропозицій (додаток № 2 до відповідних договорів) сторони погодили, що за порушення строку оплати Підприємством сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, щодо яких є прострочення, за кожен день прострочення.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на приписи підпункту 4 пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону № 530-ІХ, якими передбачено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30-ти днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовані Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 2189-VIII), відповідно до статті 1 якого житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

При цьому, дія вищевказаного Закону поширюється виключно на відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону № 2189-VIII).

У свою чергу, норми вказаних нормативних актів не поширюються на відповідача, оскільки він не є індивідуальним чи колективним споживачем житлово-комунальних послуг, а позивач - виконавцем комунальної послуги в розумінні вказаних Законів.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені за договором № 109/01 не перевищує розрахованої судом суми, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми за цим правочином підлягає задоволенню

Однак, оскільки Товариство невірно визначило базу нарахування (суми основного боргу) за договором № 21/02-23, а також періоди прострочення під час розрахунку пені за вказаною угодою, судом здійснено перерахунок суми цієї неустойки, яка за розрахунком суду становить 28 631,45 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення пені за договором № 21/02-23 підлягає частковому задоволенню у зазначеному розмірі. Вимога про стягнення 7 975,09 грн пені за договором № 21/02-23 є необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за вказаними договорами у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

За умовами пунктів 12.1.- 12.5. договорів сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цими договорами, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цих правочинів. Строк виконання зобов`язань за вказаними договорами відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте у порушення приписів чинного законодавства та умов договорів на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав належних документів.

Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договорів у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цими правочинами порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що передбачений статтю 222 ГК України претензійний порядок врегулювання спору є додатковим, а не основним засобом правового захисту, і його використання чи невикористання жодним чином не впливає на можливість подання позову до суду та не є окремою підставою для відмови в його задоволенні.

Разом із цим, суд звертає увагу заявника на те, що за приписами частини 2 статті 193 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі на стадії виконання рішення суду.

Судом також враховано, що в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву відповідач просив суд розглянути можливість відтермінування сплати заборгованості вперед позивачем. Однак, у прохальній частині відзиву відповідне клопотання Підприємством заявлено не було, так само як і не було подано окремого клопотання чи заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду в даній справі в установленому законом порядку. У зв`язку з цим у суду відсутні правові підстави для відстрочення чи розстрочення виконання даного рішення.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (03115, місто Київ, Серпова, будинок 3; ідентифікаційний код 00699773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (02140, місто Київ, вулиця Бориса Гмирі, будинок 9; ідентифікаційний код 37856467) за договором про закупівлю електричної енергії від 26 грудня 2022 року № 109: 83 850 (вісімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 29 коп. основної заборгованості, 27 637 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять сім) грн 69 коп. пені, 1 774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири) грн 05 коп. трьох процентів річних, 1 044 (одну тисячу сорок чотири) грн 50 коп. інфляційних втрат; за договором про закупівлю електричної енергії від 21 лютого 2023 року № 21/02-23: 179 932 (сто сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн 03 коп. основної заборгованості, 28 631 (двадцять вісім тисяч шістсот тридцять одну) грн 45 коп. пені, 1 951 (одну тисячу п`ятсот одну) грн 26 коп. трьох процентів річних, 690 (шістсот дев`яносто) грн 39 коп. інфляційних втрат та 4 882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн 68 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29 січня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко