Рішення

від 29.01.2024 по справі 910/5544/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2024Справа № 910/5544/23Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справиза позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-Центр" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 2-А, код ЄДРПОУ 32980062)

про стягнення 1 630 018,25 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Лівочка М.О.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-Центр" про стягнення 14 643 735,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/5544/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17.05.2023.

09.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про надання строку у 90 календарних днів на укладення мирової угоди.

Представник відповідача у засіданні суду 17.05.2023 підтримав зазначене клопотання, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечень щодо задоволення даного клопотання не навів.

Розглянувши клопотання відповідача, суд протокольною ухвалою від 17.05.2023 частково задовольнив дане клопотання.

У засіданні суду 17.05.2023 оголошено перерву на 21.06.2023.

Судові засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., призначені на 21.06.2023, знято з розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 підготовче засідання у справі № 910/5544/23 призначено на 05.07.2023.

У засіданні суду 05.07.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Протокольною ухвалою від 05.07.2023 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

У засіданні суду 05.07.2023 оголошено перерву на 09.08.2023.

У судове засідання 09.08.2023 прибув представник позивача та заявив клопотання про долучення доказів, яке по суті містить вимоги про зменшення позовних вимог, проте, зважаючи на відсутність у представника повноважень на підписання заяви про зменшення позовних вимог просив надати час на належне оформлення заяви та подання її до суду.

Відповідач представників у судове засідання 09.08.2023 не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому чинним законодавством порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 відкладено підготовче засідання на 30.08.2023.

У засіданні суду 30.08.2023 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній зазначає, що після відкриття провадження у справі № 910/5544/23 позивачем були проведені коригування нарахувань, у зв`язку з чим долучив до матеріалів справи уточнений розрахунок основної заборгованості у розмірі 1 179 331,86 грн, інфляційних втрат у розмірі 391752,11 грн, трьох відсотків річних у розмірі 58 934,28 грн. Отже, на даний час ціна позову зменшилася та складає 1 630 018,25 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, судом прийнято до розгляду заяву позивача та визначено ціну позову з її урахуванням.

У засіданні суду 30.08.2023 оголошено перерву на 25.09.2023.

У засіданні суду 25.09.2023 представник позивача надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання про долучення доказів, судом протокольною ухвалою від 25.09.2023 задоволено дане клопотання представника позивача.

Представниками сторін у засіданні суду 25.09.2023 надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2023.

23.10.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 23.10.2023 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 судове засідання призначено на 20.11.2023.

У засіданні суду 20.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати суду письмові пояснення.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення даного клопотання.

Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача та оголосив перерву у судовому засіданні на 18.12.2023.

07.12.2023 через відділ діловодства від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що позивач не має можливості забезпечити явку представника в судове засідання, оскільки відповідальний по даній справі представник КП «Київтеплоенерго» Лівочка М.О., який має представляти інтереси у Господарському суді міста Києва перебуває на лікарняному; частина представників позивача перебувають на дистанційній формі роботи та перебувають у щорічних відпустках; інша частина представників позивача, які б могли взяти участь у судовому засіданні у справі № 910/5544/23 беруть участь у судових засіданнях інших судів м. Києва по наступним справам: 761/19459/20, 910/17501/19.

У засіданні суду 18.12.2023 представник відповідача заперечень щодо задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи не навів.

Розглянувши клопотання представника позивача, суд на місці ухвалив відхилити дане клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Представником позивача у своєму клопотанні не наведено об`єктивних причин, за яких останній чи інші представники позбавлені можливості приймати участь у судовому засіданні у справі № 910/5544/23 у Господарському суді міста Києва, належних та допустимих доказів на підтвердження зайнятості в інших судових засіданнях суду не надано (до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів на підтвердження участі у розгляді справ № 761/19459/20, № 910/17501/19). Крім того, представником позивача не надано доказів перебування представника на лікарняному.

При цьому, суд звертає увагу, що явка представників сторін у підготовче засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи те, що представник позивача у своєму клопотанні не наводить жодних належних та допустимих доказів наявності об`єктивних причин, за яких позбавлений можливості приймати участь у засіданні суду по справі № 910/5544/23 у Господарському суді міста Києва, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

При цьому, суд зазначає, що в разі неможливості направити уповноваженого представника до Господарського суду міста Києва, заявник не позбавлений права направити письмові пояснення, в яких викласти свою правову позицію, разом з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.

Позивач участь свого представника у засідання суду 18.12.2023 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкладено судове засідання на 29.01.2024.

05.01.2024 року від позивача через відділ діловодства надійшла зава про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, в якій останній зазначає про наявність описки в частині не вірного зазначення номеру платіжної інструкції, у зв`язку з чим просить суд виправити відповідну описку.

Як встановлено судом, при виготовленні повного тексту ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року була допущена описка, зокрема, у другому абзаці резолютивної частини ухвали від 25.09.2023 року у справі № 910/5544/23 було допущено описку, зокрема: у резолютивній частині вказаної ухвали помилково зазначено невірний номер платіжної інструкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 виправлено описку, допущену в другому абзаці резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі № 910/5544/23, виклавши його в наступній редакції: «Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 195 205 грн 76 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції № 4946 від 06.04.2023».

У судовому засіданні 29.01.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

29.01.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

23 червня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арена-Центр" (далі - відповідач) було укладено договір № 1532036 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), відповідно до якого, позивач зобов`язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції - в період опалювального сезону, а відповідач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2.1, п. 2.2.2 договору позивач зобов`язався постачати теплову енергію на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору. Теплопостачальна організація зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим КМДА (додаток № 2).

Згідно п. 2.3.1. договору відповідач зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2.3.2. договору відповідач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 договору.

Відповідно до п. 1 додатку 3 до договору розрахунки з відповідачем, за відпущену теплову енергію, проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» без урахування ПДВ за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) для потреб опалення - 1491,57 грн.

Пункт 3 додатку 4 до договору визначає, що відповідач щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. № 42:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Споживач» повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

Будинок за адресою м. Київ, вул. Басейна, 2-А, обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданими відповідачем щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії.

Звертаючи до суду з даним позовом позивач у позовній заяві зазначав про те, що порушуючи умови договору, відповідач не в повному обсязі вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого з листопада 2021 року по січень 2023 року утворилась заборгованість, яка становить 10 227 279,54 грн.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі № 910/5544/23 позивачем були проведені коригування нарахувань, у зв`язку з чим останнім було долучено до матеріалів справи уточнений розрахунок основної заборгованості у розмірі 1 179 331,86 грн, інфляційних втрат у розмірі 391752,11 грн, трьох відсотків річних у розмірі 58 934,28 грн. Отже, на даний час ціна позову зменшилася та складає 1 630 018,25 грн.

Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнав її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема, положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, судом прийнято до розгляду заяву позивача та визначено ціну позову з її урахуванням.

Таким чином, спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з листопада 2021 по січень 2023 в будинку № 42 по вул. Волоська в місті Києві, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 1 179 331,86 грн основного боргу, 58 934,38 грн 3% річних та 391 752,11 грн інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №1532036 від 23.06.2018 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1532036 від 23.06.2018 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи підтверджують, що у спірний період позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою м. Київ, вул. Басейна, 2-А, (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), що підтверджується актами прийняття теплового вузла обліку, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; Корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання (звітами за період споживання), складеними у відповідності із даними будинкового засобу обліку за адресою м. Київ, вул. Басейна, 2-А.

Облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за адресою м. Київ, вул. Басейна, 2-А, здійснюється за особовим рахунком: № НОМЕР_1 .

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом: № 1532036.

Також судом враховано, що після відкриття провадження по справі позивачем були проведенні коригування нарахувань.

На загальному тепловому вводі ТОВ «Арена центр» за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 2 -А, встановлений прилад обліку теплової енергії типу SA-94/2 (заводський номер 21830). За обліковими даними Програмного комплексу УНІВАН, теплоносій підключено 26.11.2021.

У зв`язку з ненаданням відомостей обліку теплової енергії за листопад 2021 року та лютий-березень 2022 року, нарахування за спожиту теплову енергію на потреби централізованого опалення, гарячого водопостачання та вентиляції по договору № 1532036 з 26.11.2021 до 30.11.2021 та з 24.01 по 29.03.2022 року здійснено розрахунковим способом відповідно до договірних навантажень.

Відповідач листом від 18.04.2023 за № 7/1/3/18 повідомив позивачу про здійснення перерахунку спожитої теплової енергії по фактичним показникам за період з 26.11.2021 р. по 24.07.2022. До листа було додано звіти за теплову енергію.

За результатами засідання комісії КП «Київтеплоенерго», яке відбулось у червні 2023 року, було прийнято рішення щодо здійснення перерахунку обсягів та вартості теплової енергії за періоди листопад 2021 року (з 29 по 30.11.2021 року) та лютий-березень 2022 року (з 24.01.2022 до 29.03.2022) за договором № 1532036 згідно з наданими для перерахунку відомостями обліку теплової енергії та з урахуванням донарахувань за дні, де різниця температур на подавальному та зворотному трубопроводах менше мінімально допустимого за паспортними даними (15 днів згідно з ПКТЕ) та розрахунковим способом відповідно до договірних теплових навантажень у бік зменшення на - 1309,329609 Гкал сумою 5 537 123,21 грн (без ПДВ) та відобразити у облікових документах за червень 2023 року.

В липні 2023 року до КП «Київтеплоенерго» надійшло ще одне звернення ТОВ «Арена центр» від 24.07.2023 за № 24/7/23 щодо коригування нарахувань за спожиту теплову енергію за лютий та березень 2022 року з урахуванням показників приладу обліку теплової енергії.

На загальному тепловому вводі ТОВ «Арена центр» за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 2 -А, встановлений прилад обліку теплової енергії типу SA-94/2 (заводський номер 21830).

У зв`язку з ненаданням відомостей обліку теплової енергії за лютий та березень 2022 року, нарахування за спожиту теплову енергію на потреби централізованого опалення, гарячого водопостачання та вентиляції за договором № 1532036 з 24.01 по 29.03.2022 здійснено розрахунковим способом відповідно до договірних теплових навантажень. Згідно з умовами чинного договору приєднані теплові навантаження об`єкту становлять Quo =0.135 Гкал/год., QBCHT =1.67 Гкал/год., Qran = 3.36 Гкал/доб.

В червні 2023 року з урахуванням звернення ТОВ «Арена центр» щодо здійснення перерахунків за теплову енергію за опалювальний період 2021/2022 з урахуванням показників теплолічильника були здійснені коригування нарахувань, зокрема за розрахункові періоди лютий та березень 2022 року згідно з наданими для перерахунку відомостями обліку теплової енергії з урахуванням розрахунку за період виявлених зауважень до роботи теплолічильника (температури в подавальному та зворотному трубопроводах менше мінімально допустимого значення за паспортними даними) 13 діб за усередненими показниками теплолічильника та 19 діб за договірними навантаженнями.

У зв`язку з надходженням повторного звернення від ТОВ «Арена центр» від 24.07.2023 р. за № 24/7/23 знову відбулося засідання комісії КП «Київтеплоенерго», по якому було прийнято рішення щодо здійснення коригування нарахувань за лютий та березень 2022 року (з 24.01.2022 до 29.03.2022) за договором № 1532036.

Таким чином, позивач зазначає про те, що за рахунок коригування нарахувань, заборгованість ТОВ «Арена центр» зменшилась на 9 047 947, 68 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку, що позовні Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-Центр" в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 179 331, 86 грн підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді, позивач нараховує 3% річних у розмірі 58 934,28 грн та інфляційні збитки в сумі 391 752,11 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок господарським судом детально досліджено і встановлено його необґрунтованість, виходячи з наступного.

У поданому 30.08.2023 розрахунку інфляційної складової та річних процентів позивач їх обраховує за період з листопада 2021 року до липня 2023, виходячи зі сталої суми боргу у розмірі 1 179 331, 86 грн., тоді як з довідки про стан розрахунків, поданої ним до суду 25.09.2023, випливає, що у листопаді 2021 року у відповідача була переплата у розмірі 83 766, 47 грн., у грудні 2021 року - борг у розмірі 135 498, 92 грн, у січні 2022 року - борг у розмірі 604 085, 83 грн, у лютому 2022 року - борг у розмірі 945 111, 72 грн, проте цього позивачем у розрахунку не враховано.

Крім того, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем у позовній заяві було визначено період стягнення інфляційних нарахувань і річних з 01.11.2021 по 31.01.2023, тоді як розрахунок інфляційної складової та річних процентів, поданий до суду 30.08.2023, виконаний з 01.12.2021 по 31.07.2023. При цьому будь-яких заяв про збільшення (зміну) періоду нарахувань і висунення про це відповідних позовних вимог у встановленому порядку позивачем здійснено не було.

При цьому позивачем в розрахунку інфляційної складової (арк.134 т.І) зазначено лише сукупний індекс інфляції та не виокремлено індекс інфляції за кожен місяць.

Зважаючи на викладене, господарський суд ухвалою від 18.12.2023 у даній справі пропонував позивачу подати обґрунтований розрахунок заявлених позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та річних процентів, проте позивач такого розрахунку не надав.

Таким чином, зважаючи на відсутність обґрунтованого розрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-Центр" в частині стягнення 3% річних у розмірі 58 934,38 грн та 391 752,11 грн інфляційних втрат.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-Центр" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 2-А, код ЄДРПОУ 32980062) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) основну суму боргу у розмірі 1 179 331 (один мільйон сто сімдесят дев`ять тисяч триста тридцять одна) грн 86 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17 689 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 98 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 31.01.2024

Суддя І.О. Андреїшина