Рішення

від 31.01.2024 по справі 910/15985/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2024Справа № 910/15985/23За позовом Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-МК"

про стягнення 43148,64 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване підприємство "Об`єднання "Радон" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-МК" про стягнення 43148,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 24.12.2021 № 98П-21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600055232072 (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 23.10.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТ-МК" (замовник) та Державним спеціалізованим підприємством "Об`єднання "Радон" (виконавець) укладено договір № 98П-21 про надання послуг з сортування металобрухту, розміщеного в залізничному вагоні, та вилучення радіоактивних матеріалів відповідно до п. 1.1 виконавець зобов`язується згідно з заявкою замовника надати послуги, зазначені в п. 1.2 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, протягом дії договору, а замовник зобов`язується здійснити оплату за їх надання та прийняти їх виконання.

За умовами цього договору, послуги складаються з: сортування металобрухту, розміщеного в залізничному вагоні та вилучення радіоактивних матеріалів; доставка персоналу виконавця для надання послуг в рамках надання послуг (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1-2.5 договору ціна договору встановлюється в національній валюті України - гривні, та включає податки та витрати, пов`язані із наданням послуг. Загальна ціна договору складається із вартості послуг сортування металобрухту, розміщеного в залізничному вагоні № 63697254 та вартості послуг з доставки персоналу при наданні послуг. Вартість послуги з доставки персоналу при наданні послуг становить 19180,80 грн, що відображено в розрахунку вартості послуг до договору (додаток № 1 до договору). Вартість одиниці послуги з сортування металобрухту, розміщеного в залізничному вагоні № 63697254, та вилучення радіоактивного матеріалу становить 390,00 грн з ПДВ за 1 тону, що відображено в додатку № 1 до договору. Кінцева ціна послуги з сортування металобрухту, розміщеного в залізничному вагоні № 63697254, та вилучення радіоактивних матеріалів визначається методом множення кількості тон металобрухту на вартість послуги, зазначену в цьому пункті договору та буде визначена після здійснення фактичного надання послуг. Замовник здійснює 100% попередню оплату обумовленої вартості послуги зазначеної в п. 2.2 цього договору до початку надання послуг. Замовник здійснює оплату послуги, зазначеної в п. 2.3 протягом 3 календарних днів з дати підписання обома сторонами акту надання послуг. Фактичні обсяги наданих послуг сторони узгоджують шляхом підписання акту фактично наданих послуг.

Виконавець узгоджує з замовником обсяги фактично наданих послуг шляхом підписання відповідного акту, що передбачено п. 2.5 договору. Замовник здійснює остаточний розрахунок у триденний термін після оформлення обома сторонами акту надання послуг, відповідно до п. 2.5 цього договору. Підписаний уповноваженою особою замовника акт надання послуг є підтвердженням відсутності претензій до виконавця. (п. 4.6, 4.7, 4.12 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 28.02.2022.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До матеріалів справи долучено акт від 10.01.2022 фактичного надання послуг з сортування металобрухту, розміщеного в залізничному вагоні, та вилучення радіоактивних матеріалів, відповідно до договору № 98П-21 від 24.12.2021. Вказаним актом підтверджено надання послуг сортування металобрухту, розміщеного у залізничному вагоні, та вилучення радіоактивного матеріалу у кількості 63,5 тон на загальну суму 24765,00 грн. Акт підписаний та скріплений печатками обох контрагентів.

За результатами виконання позивачем послуг за договором № 98П-21 від 24.12.2021 сторонами було підписано та скріплено печатками акт надання послуг № 8 від 12.01.2022 на загальну суму 43945,80 грн, що включає вартість послуг доставки персоналу та вартість сортування металобрухту.

Отже, матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 43945,80 грн.

Відповідач виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості доставки персоналу шляхом перерахування попередньої оплати у сумі 19180,00 грн (платіжна інструкція № 746 від 29.12.2021). Натомість, вартість послуг по сортуванню металобрухту у сумі 24765,00 грн оплачена відповідачем не була, доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Умовами договору передбачено відстрочення платежу на 3 календарні дні від дати підписання акту надання послуг.

До матеріалів справи також додано акт фактичного надання послуг від 10.01.2022, який підтверджує обсяги наданих послуг по сортуванню металобрухту, проте строк оплати вартості послуг згідно приписів п. 2.5 договору відраховується саме від дати підписання акту надання послуг, який був підписаний сторонами 12.01.2022.

Оскільки, акт надання послуг № 8, який включає в себе вартість сортування металобрухту в залізничному вагоні у сумі 20637,50 грн та ПДВ 4127,50 грн (загалом 24765,00 грн з ПДВ), був підписаний сторонами 12.01.2022, то останній третій день для виконання грошових зобов`язань був 15.01.2022 (субота, вихідний день). А отже, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору та приписів ст. 254 ЦК України, послуги з сортування металобрухту у сумі 24765,00 грн мали бути оплачені у строк до 17.01.2022 (перший робочий день після кінцевої дати оплати, яка припала на суботу, вихідний день).

Тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з вартості сортування металобрухту на суму 24765,00 грн з 18.01.2022.

Відповідач не надав суду доказів оплати вартості наданих йому послуг чи існування боргу у меншому розмірі. Відзиву на позовну заяву не подав, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу за сортування металобрухту у розмірі 24765,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 4482,41 грн за період з 16.01.2021 по 15.07.2021, штрафу у розмірі 1733,55 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд відзначає, що приписи ст. 231 ГК України, на які посилається позивач у позовній заяв, стосуються нарахування штрафних санкцій за порушення не грошового зобов`язання, а отже не застосовуються до правовідносин сторін у даній справі.

Натомість, договором між сторонами передбачено, що за порушення строків оплати наданих послуг по договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 вартості послуг за кожний день прострочення, за прострочення більше ніж 30 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Оплата пені та штрафних санкцій здійснюється замовником на підставі вимоги виконавця (п. 7.6 договору).

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, ставка нарахування пені має бути обмежена згідно закону подвійною обліковою ставкою НБУ, не залежно від визначеного сторонами в договорі розміру.

В тексті позовної заяви позивачем наведено розрахунок пені за період з 16.01.2021 по 15.07.2021 на суму 4482,46 грн.

Суд наголошує, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з 18.01.2022, тобто поза межами періоду нарахування пені, визначеного позивачем.

Оскільки, позивач не мав права на стягнення з відповідача пені в період з 16.01.2021 по 15.07.2021, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим, оскільки, прострочення відповідача з оплати наданих послуг тривало більше 30 днів. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 1733,55 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2031,41 грн та втрати від інфляції у розмірі 10136,22 грн за загальний період з 16.01.2021 по 10.10.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже було зазначено вище, відповідач прострочив грошове зобов`язання з 18.01.2022. Згідно перерахунку суду за період з 18.01.2022 по 10.10.2023 з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 7117,58 грн та 3% річних у розмірі 1284,39 грн.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-МК" (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114, ідентифікаційний код 43568270) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" (03083, м. Київ, Пирогівський шлях, будинок 50, ідентифікаційний код 43068161) суму основного боргу у розмірі 24765 (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 00 коп., штраф у розмірі 1733 (одну тисячу сімсот тридцять три) грн 55 коп., втрати від інфляції у розмірі 7117 (сім тисяч сто сімнадцять) грн 58 коп., 3% річних у розмірі 1284 (одну тисячу двісті вісімдесят чотири) грн 39 коп., судовий збір у розмірі 2170 (дві тисячі сто сімдесят) грн. 94 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4482,46 грн, втрат від інфляції у розмірі 3018,64 грн, 3% річних у розмірі 747,02 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко