Рішення

від 31.01.2024 по справі 910/16024/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2024Справа № 910/16024/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДімПРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 10"

про стягнення 33656,52 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДімПРО" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 10" про стягнення 33656,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані набуттям права вимоги до відповідача, в зв`язку з виконанням його обов`язку на користь кредитора на підставі договору поруки від 23.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду від 23.10.2023 отримана відповідачем 09.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600055222166.

Проте відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 23.10.2023 про відкриття провадження у справі № 910/16024 /23.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається зі змісту позовної заяви та долучених позивачем доказів 05.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 10" укладено договір №44773015ПВ про постачання електричної енергії споживачу.

Як встановлено, згідно із рахунком № 44773015/1/1 у відповідача виникла заборгованість за електричну енергію у лютому - травні 2022 у сумі 33656,52 грн.

З метою врегулювання питання щодо наявної у ТОВ "Форвард Київ-Сервіс 10" заборгованості за спожиту електричну енергію, 23.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДімПРО" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (кредитор) укладено договір поруки, за змістом п. 1.1. якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань щодо оплати спожитої електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 10" (боржник), які виникли за договором про постачання електричної енергії споживачу від 05.12.2019 № 44773015ПВ (основний договір), укладеним між кредитором та боржником.

Кредитором за основним договором виступає ТОВ "Київські енергетичні послуги". Боржником за основним договором виступає ТОВ "Форвард Київ-Сервіс 10". Предметом основного договору є продаж кредитором електричної енергії боржнику для забезпечення потреб електроустановок боржника, а боржник оплачує кредитору вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами основного договору. Строк виконання зобов`язань за основним договором встановлюється згідно з умовами основного договору та комерційною пропозицією, яка є додатком до основного договору (п. 2.1-2.4 договору поруки).

Згідно п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання за зобов`язання за основним договором щодо оплати послуг з постачання електричної енергії на суму 33656,52 грн.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука припиняється після закінчення п`ятирічного строку з моменту укладення цього договору (п. 4.1, 4.2 договору поруки).

Згідно із п. 5.1. договору поруки у разі порушення боржником зобов`язання за основним договором поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.

За умовами п. 5.1.-5.4 договору поруки у разі порушення боржником зобов`язання за основним договором поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора. Після виконання поручителем зобов`язання боржника за основним договором до поручителя, що виконав таке зобов`язання, переходять усі права кредитора за основним договором. Поручитель зобов`язаний протягом 20 днів з дня виконання зобов`язання у письмовій формі повідомити про це боржника, зазначивши дату та суму і форму виконання та надати завірені копії документів, що підтверджують таке виконання. У поручителя, що виконав вимоги зобов`язання, виникає право вимоги до боржника у повному обсязі виконаного поручителем зобов`язання на користь кредитора, а боржник зобов`язаний виконати зобов`язання перед поручителем протягом 10 днів з дня одержання боржником від поручителя повідомлення про платіж.

Відповідно до п. 8.1. договору поруки строк дії цього договору збігається із строком дії основного договору.

27.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДімПРО" згідно умов договору поруки здійснено оплату суми заборгованості ТОВ "Форвард Київ-Сервіс 10" за договором від 05.12.2019 № 44773015ПВ згідно рахунку № 44773015/1/1 на загальну суму 33656,52 грн. Вказані обставини підтверджуються платіжною інструкцією № 468 від 27.09.2022 на суму 33656,52 грн.

Отже, позивач вважає, що у відповідача, в силу приписів ст. 554 Цивільного кодексу України, та договору поруки виник перед позивачем обов`язок сплатити основну заборгованість за договором від 05.12.2019 № 44773015ПВ у розмірі 33656,52 грн.

За вищенаведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 33656,52 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктами 1, 2 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно п. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов`язковим, а відтак у силу статей 203, 215, 553 ЦК України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника.

Водночас господарським судам слід виходити з того, що з урахуванням частини другої статті 556 та пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України наслідком виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов`язанні. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що уклавши договір поруки б/н від 23.09.2022 (який не оскаржений та є чинним на моменти прийняття рішення) сторонами досягнуто взаємної згоди щодо усіх їх істотних умов та вказаний договір був укладений у повній відповідності із вимогами законодавства.

Враховуючи вищевикладене, договір поруки від 23.09.2022 року укладався між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДімПРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" за взаємною згодою та за відсутності законодавчих заборон на укладення такого правочину, у відповідності до принципу свободи договору.

Після виконання свого обов`язку за договором поруки, позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості від 18.07.2023 № 2307/18-1, в якій вимагав у відповідача сплатити заборгованість у розмірі 33656,52 грн протягом 5 календарних днів з дня отримання вимоги. У вимозі вказано про укладення договору поруки та оплату позивачем грошових коштів. Вимога направлена відповідачу 18.07.2023 та отримана ним 27.07.2023.

25.08.2023 відповідач направив позивачу лист № 61, в якому просив зазначити період, за який ним була погашена заборгованість відповідача за основним договором та надати копію договору поруки.

Отже, у своїй відповіді відповідач не заперечував обставин укладення ним з ТОВ "Київські енергетичні послуги" договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.12.2019 № 44773015ПВ та споживання електричної енергії за цим договором. Відповідач просив позивача уточнити лише період, за який була сплачена ним заборгованість у сумі 33656,52 грн, та підтвердити підстави для виконання позивачем за нього зобов`язань - надати договір поруки.

Позивач надав відповідь на запит № 2308/29-1 від 29.07.2023, в якій вказав, що період заборгованості визначений з лютого по травень 2022. Позивач вимагав сплатити грошові кошти у сумі 33656,52 грн протягом 3 календарних днів з дати отримання вимоги. Відповідь була отримана відповідачем 01.09.2023.

Суд відзначає, що рахунок № 44773015/1/1 на суму 33656,52 грн був виставлений постачальником електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги", містить посилання на договір про постачання електричної енергії споживачу № 44773015ПВ від 05.12.2019 та період, за який нараховано зобов`язання з оплати вартості електричної енергії (лютий-травень 2022).

Відповідач, отримавши витребувані ним документи, не подав позивачу будь-яких заперечень з приводу заборгованості у сумі 33656,52 грн не заперечив та не спростовував її.

Отже, відповідач був зобов`язаний сплатити грошові кошти у сумі 33656,52 грн не пізніше 04.12.2023.

Суд також наголошує, що відповідач не надав будь-яких доказів у спростування існування у нього перед ТОВ "Київські енергетичні послуги" грошових зобов`язань за спожиту електричну енергію у сумі 33656,52 грн за період з лютого по травень 2022 року за договором № 44773015ПВ від 05.12.2019, як і не заперечив, що відповідний договір був укладений та виконувався. Доказів у спростування вимог саме позивача, які виникли у нього в зв`язку з виконанням зобов`язань за договором поруки, також не подав суду. Про наслідки не подання відзиву та доказів у спростування позовних вимог був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги зміст п.2 ст.556 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 10" заборгованості на суму 33656,52 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн. Позивачем було вказано, що в разі проведення судових засідань у справі, розмір витрат буде уточнений з поданням відповідних доказів в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Суд відзначає, що оскільки, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судом вирішується питання щодо покладення на відповідача витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі - 5000,00 грн.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 909/452/19, 02.11.2020 року у справі № 922/3548/19 та 18.11.2019 року у справі № 923/1121/17.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

- копію договору про надання професійної правничої допомоги № 02/10/23 від 02.10.2023 року;

- копію акта виконаних робіт від 12.10.2023 року на суму 5000,00 грн.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Купченко В.В. на підставі довіреності від 02.10.2023 року.

На підтвердження наявності у Купченко В.В. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3400/10 від 19.07.2007 року.

Відповідач не заперечував проти розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Суд відзначає, що надання доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу не є обов`язковим для розподілу таких витрат на покладення їх на відповідача.

Таким чином, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із предметом позову, складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній заявником сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, в зв`язку з задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 10" (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, будинок 2 А; ідентифікаційний код 40999006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДімПРО" (01042, м. Київ, Фортечний тупик, будинок 7; ідентифікаційний код 34355833) заборгованість у розмірі 33656 (тридцять три тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн 52 коп., судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко