Рішення

від 30.01.2024 по справі 914/3395/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024 Справа № 914/3395/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю розглянув справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега», м. Дрогобич,

до відповідача: Санаторій «Нафтуся Прикарпаття», с. Модричі, Дрогобицький район,

про стягнення 9823,76 грн.

За участі представників: не викликались, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега», м. Дрогобич, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Санатрію «Нафтуся Прикарпаття», с. Модричі, Дрогобицький район, 9823,76 грн., з яких: 5328,98 грн. інфляційні втрати та 4494,78 грн. три проценти річних. Позивач також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що на підставі судового наказу Господарського суду Львівської області № 914/3311/22 з відповідача стягнуто на його користь 240802,74 грн. заборгованості за Договором поставки № 1від 03.01.2016 р., а також 248,1 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Приватним виконавцем 28.09.2023 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повною сплатою боржником сум, вказаних у виконавчому документі, на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні та три проценти річних за несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання в сумі 243050,84 грн. (основний борг, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, зазначені у судовому наказі), за період з 15.02.2023 р. по 27.09.2023 р.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у поясненнях від 12.01.2024 р. вважає суми інфляційних та трьох процентів річних завищеними, «в чому може і повинен переконатися суд, здійснивши перерахунок таких».

Відповідач просить зменшити заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати на 90%, оскільки позивач не подав доказів понесення ним збитків. Відповідач не мав грошових коштів для сплати сум, зазначених у судовому наказі. Одночасно, відповідач зазначає, що: «При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.».

Відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, який підлягає покладенню на відповідача, на 99 %, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 126 ГПК України, судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Відповідач просить повернути позовну заяву без розгляду в зв`язку з відсутністю у позивача електронного кабінету.

Заперечення позивача, викладені у Додаткових поясненнях у справі від 15.01.2024 р.

Позивач посилається на практику Верховного Суду, обґрунтовуючи своє право на стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних.

Позивач стверджує, що три проценти річних та інфляційні є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці суми сплачуються незалежно від вини боржника.

Позивач заперечує проти зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у справі, оскільки втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару чи його зменшення можливе лише за умови наявності доказів невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду позовна заява залишалась без руху, після усунення недоліків позовної заяви суд відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач двічі подав тотожне клопотання від 12.01.2024 р.

Позивач подав додаткові пояснення у справі від 15.01.2024 р. та клопотання/заяву від 25.01.2024 р.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування невиконаних грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, за наявності яких він має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. До предмету доказування особи, яка має у справі протилежний процесуальний інтерес, належить доказування існування обставин, які спростовують факти, викладені у позовній заяві.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що належать до предмета доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, пояснень, заяв та клопотань.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідач не виконав судовий наказ Господарського суду Львівської області від 02 січня 2023 р. у справі № 914/3311/22 в день набрання ним законної сили. Присуджені до сплати судовим наказом суми відповідач сплатив лише 27.09.2023 р.

Позивач вважає, що в силу ст. 326 ГПК України відповідач повинен понести відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання ним судового рішення, яке набрало законної сили (судового наказу).

Проте норми статті 625 ЦК України регулюють цивільні правовідносини (ст. 1 ЦК України) і стосуються відповідальності за порушення цивільного грошового зобов`язання, яке є цивільним правовідношенням в силу приписів ст. 509 ЦК України. За загальновизнаним принципом права цивільні правовідносини лежать у площині матеріального права. Тоді як приписи ст. 326 ГПК України стосуються відповідальності за порушення процесуальних зобов`язань учасників справи за невиконання судового рішення. Ці зобов`язання не виходять за межі площини процесуальних правовідносин. Процесуальні правовідносини стосуються порядку здійснення судочинства у господарських судах та повноважень господарських судів (ст. 1 ГПК України). До цих правовідносин не застосовуються правові інститути матеріального права.

Аналогічно й щодо правових інститутів судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та повноважень суду з їх розподілу між учасниками справи. Наведені правові інститути не передбачені та не встановлені нормами ЦК України. Такі зобов`язання не є цивільними грошовими зобов`язаннями.

Вказана обставина унеможливлює висновок суду про те, що відповідальність, встановлена ст. 625 ЦК України, може поширюватись на зобов`язання, які передбачені ГПК України. Адже такий висновок суду суперечитиме приписам ст. 1 ЦК України.

Крім цього, що стосується заборгованості за договором, то видача судом судового наказу та його невиконання в силу приписів ст. 75 ГПК України не є правовою підставою звільнення сторони від обов`язку доказування факту існування такої заборгованості та факту обґрунтованості її розміру. В силу норм ст. 232 ГПК України судовий наказ не є рішенням у справі.

Відповідач не виконав судовий наказ № 914/3311/22 від 02.01.2023 р. добровільно. Цей судовий наказ виконано в порядку примусового виконання судових рішень, який встановлено Законом України «Про виконавче провадження». Вказане підтверджується постановою приватного виконавця від 28.09.2023 р. ВП № 71983874 про закінчення виконавчого провадження.

У матеріалах справи немає заяв по суті справи чи пояснень відповідача, в яких він визнає наявність у нього 240802,74 грн. заборгованості перед позивачем (ч. 1 ст. 75 ГПК України). Крім цього, зазначені у судовому наказі № 914/3311/22 обставини щодо заборгованості, яка виникла в зв`язку з неоплатою вартості товару, прийнятого відповідачем відповідно до накладних: №2 від 02.08.2016 на суму 15 821,52 грн, №3 від 03.08.2016 на суму 15 407,28 грн, №4 від 04.08.2016 на суму 2 714,04 грн, №5 від 05.08.2016 на суму 5 555,52 грн, №6 від 08.08.2016 на суму 5 066,88 грн, №7 від 09.08.2016 на суму 16 216,80 грн, №8 від 10.08.2016 на суму 16 104,00 грн, №9 від 11.08.2016 на суму 10 950,48 грн, №10 від 12.08.2016 на суму 10 781,40 грн, №11 від 13.08.2016 на суму 8 013,60 грн, №12 від 15.08.2016 на суму 11 987,88 грн, №13 від 16.08.2016 на суму 11 938,92 грн, №14 від 17.08.2016 на суму 6 880,92 грн, №15 від 18.08.2016 на суму 13 424,40 грн, №16 від 19.08.2016 на суму 11 578,92 грн., дають суду обґрунтовані підстави вважати суму боргу в розмірі 240802,74 грн. недостовірною. Вартість неоплаченого товару, який поставлено позивачем відповідачу по наведених вище видаткових накладних, становить 162442,56 грн., а не 240802,74 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 12 та п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядав обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, про що й зазначив у самому судовому наказі № 914/3311/22.

Наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується сума заборгованості відповідача перед позивачем, як і не підтверджується факт настання строку виконання грошового зобов`язання за господарським договором та факт прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором.

Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання, є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі з підстав порушення боржником зобов`язань, взятих на себе за господарським договором, вимагати стягнення з боржника в судовому порядку інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання на підставі згаданого Договору. Адже сам факт ухвалення господарським судом судового рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, встановленого таким Договором (проте не судовим наказом).

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у його постанові від 15 листопада 2019 р. у справі № 905/1753/18.

Що стосується відсутності у позивача електронного кабінету, то суд встановив, що на момент надходження позовної заяви до суду позивач уже мав зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (дата реєстрації: 22.11.2023, 10:21 год.)

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 236, 238, 239, 240, 241, 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лемківська, 16, код ЄДРПОУ 22402762) до Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» (82186, Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Курортна, 1, код ЄДРПОУ 20795071) відмовити повністю.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лемківська, 16, код ЄДРПОУ 22402762) покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лемківська, 16, код ЄДРПОУ 22402762).

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення судового рішення.

Суддя Бортник О.Ю.