Рішення

від 29.01.2024 по справі 914/3415/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024 Справа № 914/3415/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/3415/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Конвеєр», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр», с. Черляни Городоцького району Львівської області,

про: стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку у розмірі 32 117,20 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Конвеєр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку у розмірі 32 117,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків згідно Договору №02/21/К в частині оплати із відшкодування земельного податку за 2023 рік.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

На адресу суду 13.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30615/23) у якому відповідач проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне:

- договір оренди чи договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою відповідач із позивачем не укладав.

- відповідач не є власником спірної земельної ділянки та не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

- позивач не є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та не є її постійним користувачем, оскілки Державний акт на право постійного користування позивачем землею зареєстрований 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за №100 втратив чинність.

- жодних доказів, що позивачем сплачено земельний податок в сумі 32 117,20 грн, які він просить стягнути з відповідача, позивач не надав.

- з позовної заяви позивача та доданих ним договорів не можливо зрозуміти які суми та періоди охоплюються позивачем на суму позову, зокрема не наведено розрахунку заборгованості.

- фактично предметом спору у даній справі є стягнення земельного податку, порядок стягнення якого прямо регламентовано податковим законодавством, а позивач не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним позивачем.

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач подав 25.12.2023 через канцелярію суду відповідь на відзив (вх.№31433/23) у якому зазначив, що Державний акт на право постійного користування позивачем землею зареєстрований 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за №100 є чинним. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання відповідачу права користування частиною земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти нерухомості відповідача, в той час коли відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, чим порушив умови Договору №02/21/К. Відтак просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 30 квітня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Конвеєр» (Товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (Користувач) було укладено Договір №02/21/К про відшкодування земельного податку до оформлення ТзОВ «КПП ЦЕНТР» права власності чи іншого речового/права.

Згідно пункту 1 Договору Товариство, якому належить право постійного користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1 на підставі Державного Акту на право користування землею-від 14.07.1999 року, надає Користувачу право користування частиною земельної ділянки на якій знаходяться об`єкти нерухомості Користувача, придбані за договорами купівлі-продажу від 18.06.2020 року в 3-х поверховій будівлі АПК-2, загальною площею 3442,6 м2, стіни і прилегла територія (10%) - 344,3 м2.

Відповідно до пункту 2 Договору Користувач, що фактично користується земельною ділянкою, здійснює відшкодування Товариству витрат зі сплати земельного податку з дати переходу права користування об`єктами нерухомості за земельну ділянку площею 1262,3 кв.м ((3442,6 + 344,3) м2/3).

Згідно з пункту 4 Договору Користувач здійснює оплату, передбачену п.1 Договору, на підставі рахунку Товариства щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 5 Договору розмір щомісячної плати, передбачений п. 4 Договору, складає 1057,88 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 176,31 грн.

Договір діє з моменту укладення до часу оформлення Користувачем права власності (іншого речового права) на земельну ділянку (пункт 10 Договору).

В подальшому 14 січня 2022 року та 16 січня 2023 року між Сторонами було укладено Договір №1 і Договір №2 про внесення змін і доповнень до Договору №2/21/К від 30.02.2021 в частині збільшення суми відшкодування в зв`язку з індексацією грошової оцінки.

Згідно абзацу 2 пункту 5 Договору у випадку зміни норм законодавчих актів, що впливають на розмір плати, цей розмір змінюється Товариством в односторонньому порядку (з наданням письмового обґрунтування). В усіх інших випадках зміна розміру щомісячної плати допускається за взаємною згодою Сторін.

Ухвалою №2147 від 30.06.2022 року 8-мої сесії 8-го скликання Львівської міської ради було внесено зміни до Ухвали міської ради від 08.07.2021 року №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку». Зокрема, абз.5 Додатку до Ухвали міської ради від 30.06.2022 року, №2147 встановлено, що за земельні ділянки, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру та у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки - ставка податку встановлюється для фізичних осіб у розмірі 1 відсотка від їх нормативно-грошової оцінки, для фізичних та юридичних осіб - у розмірі 3 відсотки від їх нормативно-грошової оцінки.

Як стверджує позивач, оскільки кадастровий номер земельній ділянці по АДРЕСА_1 не присвоювався ставка земельного податку по вказаній земельній ділянці становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно, до Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки вартість за квадратний метр становить 423,10 грн.

У зв`язку з наведеним ПАТ «Конвеєр» змінило в односторонньому порядку розмір плати земельного податку, який надалі становив 3%.

Листом від 30.10.2023 року вих.№96 позивач повідомив відповідача про зміну норм законодавчих актів та письмово повідомив відповідача про змінену розміру плати земельного податку.

Разом із вказаним листом, позивач направив відповідачу Рахунок на оплату №58 від 13.06.2023 на загальну суму 32 117,20 грн.

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору відповідач мав сплатити суму відшкодування до 05 листопада 2023 року.

Оскільки станом на 10.11.2023 року відповідач так і не відшкодував позивачу витрати зі сплати земельного податку в сумі 32 117,20 грн., на думку позивача, станом на час звернення до суду у відповідача перед позивачем є заборгованість у розмірі 32 117,20 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що оскільки Ухвалою №2147 від 30.06.2022 р. 8-мої сесії 8-го скликання Львівської міської ради було внесено зміни до Ухвали міської ради від 08.07.2021 року №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку», в частині збільшення розміру земельного податку, ПАТ «Конвеєр» змінило в односторонньому порядку розмір плати земельного податку, який надалі становив 3% на 2023 рік.

Згідно абзацу 2 пункту 5 Договору у випадку зміни норм законодавчих актів, що впливають на розмір плати, цей розмір змінюється Товариством в односторонньому порядку (з наданням письмового обґрунтування).

Як вбачається з матеріалів справи повідомлення вих№96 яким позивач повідомив відповідача про зміну в односторонньому порядку розміру відшкодування плати земельного податку разом із рахунком на оплату №58 від 13.06.2023 було направлено на адресу відповідача тільки 30.10.2023.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам абзацу 2 пункту 5 Договору до вказаного листа не було долучено обґрунтованого розрахунку заявлених вимог.

Згідно пункту 1 Договору Товариство, якому належить право постійного користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1 на підставі Державного Акту на право користування землею-від 14.07.1999, надає Користувачу право користування частиною земельної ділянки,; на якій знаходяться об`єкти нерухомості Користувача, придбані за договорами купівлі-продажу від 18.06.2020 в 3-х поверховій будівлі АПК-2, загальною площею 3442,6 м2, стіни і прилегла територія (10%) - 344,3 м2.

Однак, як встановлено судом, Державний акт на право постійного користування землею зареєстрованим 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за №100 втратив чинність на підставі пункту 4 Ухвали Львівської міської ради від 15.05.2008 року за №1797.

Пунктом 2 Договору укладеного між позивачем і відповідачем передбачено, що Користувач, що фактично користується земельною ділянкою, здійснює відшкодування Товариству витрат зі сплати земельного податку з дати переходу права користування об`єктами нерухомості за земельну ділянку площею 1262,3 кв.м ((3442,6 + 344,3) м2/3).

Однак, оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи договори купівлі-продажу від 18.06.2020, суд не має змоги встановити дату переходу права користування об`єктами нерухомості до відповідача та момент виникнення у нього обов`язків за Договором №02/21/К від 30.04.2021.

Також, у матеріалах справи відсутні докази будь яких оплат за Договором №02/21/К від 30.04.2021 зі сторони відповідача за 2021 та 2022 роки, що також унеможливлює встановлення факту переходу права користування земельною ділянкою відповідачем.

Суд звертає увагу, що із долученого до матеріалів справи розрахунку суми компенсації земельного податку не можливо зрозуміти, які суми та періоди охоплюються позивачем на суму позову 32 117,20 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача 32117,20 грн. компенсації земельного податку на підставі рахунку №58 від 13.06.2023, не надавши при цьому обгрунтованого розрахунку суми компенсації земельного податку, доказів понесення ним витрат по сплаті зазначеної суми земельного податку, не обгрунтовано період, за який нараховано суму компенсації із врахуванням тих обставин, що про зміну компенсації позивач повідомив відповідача лише 30.10.2023 року.

Оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яку він визначив у своєму позові із витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (3442.6 м.кв.+344.30 м.кв.) суд не має змоги встановити обґрунтованість заявлених до стягнення грошових вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, надані відповідачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Позивач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих відповідачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.