Рішення

від 31.01.2024 по справі 914/3382/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 Справа № 914/3382/23

За позовом: Приватного підприємства «Карабінери», м.Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій «Молдова» (скорочена назва Дочірнього підприємства «Санаторій «Молдова»), м.Трускавець Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову 235512,69 грн.

СуддяКітаєва С.Б.

Представники сторін не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Карабінери» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій «Молдова» (скорочена назва Дочірнього підприємства «Санаторій «Молдова») у якому просить: 1. Стягнути заборгованість за Договором №17/11-14/ФО/ від 17 листопада 2014 року у розмірі 235512,69 грн., з якої: 153918,76 грн. основного боргу, 69702,66 грн. пені, 4362,24 грн. 3% річних та 7529,02 грн. інфляційних втрат. 2. Стягнути 10000,00 грн витрат на правничу допомогу. 3. Стягнути 3836,95 грн. судового збору.

Ухвалою від 20.11.2023 суд постановив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою відповідача було зобов`язано подати відзив на позовну заяву, а позивача відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що ухвалу суду від 20.11.2023 про відкриття провадження у справі позивачем отримано в електронному кабінеті 22.11.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Також судом встановлено, що згідно трек-коду №0600062351273 на офіційному сайті АТ "Укрпошта ухвалу суду від 20.11.2023 про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 24.11.2023.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.11.2014 року між ним та ДП «Санаторій «Молдова» укладено договір №17/11-14/ФО/ на надання послуг з фізичної охорони санаторію, за адресою Львівська область, м.Трускавець, вул.Городище, 12.

Як стверджує позивач, ПП Карабінери виконало свої зобов`язання в повному обсязі надавши послуги з охорони об`єкта охорони протягом січня жовтня 2023 року та виставило відповідачу рахунки, які було оплачено частково.

За твердженнями позивача, відповідно до підписаного Сторонами Акту взаємозвірки розрахунків станом на 30 квітня 2023 існувала заборгованість за надані послуги ДП «Санаторій «Молдова» в сумі 187959,24 гривень.

21 вересня 2023 року Позивачем отримано лист №124-а директора ДП «Санаторій «Молдова» про те, що договір №17/11-14/ФО/ з 20.10.2023 року буде розірвано та надано гарантію оплати всіх наданих за договором послуг протягом двох місяців від дати підписання цього листа.

Проте, відповідач в повному обсязі заборгованість по договору не погасив і станом на момент подання позову заборгованість відповідача склала 153918,76 грн.

Враховуючи наявність простроченої заборгованості, позивачем нараховано пеню в сумі 69702,66 грн., 3% річних в сумі 4362,24 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7529,02 грн, 10000,00 грн витрат на правничу допомогу та 3836,95 грн судового збору.

Позиція відповідача.

Відповідачем відзиву чи заперечень по суті заявлених позовних вимог не подано.

Обставини, встановлені судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно із ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між Приватним підприємством «Карабінери» та Дочірнім підприємством «Санаторій Молдова» укладено Договір №17/11-14/ФО/ від 17 листопада 2014 року на надання послуг з фізичної охорони санаторію (будівлі та приміщення) та прилеглої території за адресою: 82200, м.Трускавець, вул.Городище, 12.

Відповідно до п.1.1., 1.2. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується за плату здійснити фізичну охорону Об`єкта, що належить замовнику, до зобов`язань Виконавця щодо охорони входить охорона громадського порядку, недопущення проникнення будь-яких сторонніх осіб на Об`єкт, перешкоджання знищенню/пошкодженню приміщення та/або його частини, недопущення розкрадання, знищення, пошкодження майна Замовника та/або третіх осіб, розташованого на Об`єкті та інші обов`язки передбачені договором.

Відповідно до п.3.1 Договору ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони Об`єкта та становить 10980,00 грн . на місяць з ПДВ.

Згідно п.7.1. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 17 листопада 2014.

Відповідно до п.7.2. Договору сторони обмовили, що цей договір укладається строком на 1 (один) рік.

Після закінчення строку дії Договору він вважається пролонгованим на тих же умовах, якщо не менш ніж за один місяць до закінчення Договору немає письмових заперечень сторін (п.7.3. Договору).

Відповідно до п.7.5. Договору зміни до цього Договору набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинності законодавстві України.

Сторонами укладено ряд додаткових угод та договорів про внесення змін до договору №17/11-14/ФО від 17.11.2014, зокрема:

Додатковою угодою від 01.09.2015 №1 сторонами внесено зміни до п.3.1. Договору та визначено, що ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони і становить 12500,00 грн. з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою від 01.04.2017 №2 сторонами внесено зміни до п.3.1. Договору та визначено, що ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони і становить 14375,00 грн. з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою від 01.07.2017 №3 сторонами внесено зміни до п.3.1. Договору та визначено, що ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони і становить 16531,25 грн. з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою від 01.10.2017 №4 сторонами внесено зміни до п.3.1. Договору та визначено, що ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони і становить 19010,94 грн. з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою від 01.01.2018 №5 сторонами внесено зміни до п.3.1. Договору та визначено, що ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони і становить 21862,58 грн. з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою від 01.09.2018 №5 сторонами внесено зміни до п.3.1. Договору та визначено, що ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони і становить 25141,97 грн. з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою від 01.01.2019 №7 сторонами внесено зміни до п.3.1. Договору та визначено, що ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони і становить 28913,27 грн. з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою від 01.09.2020 №9 сторонами внесено зміни до п.7.1. Договору та визначено, що даний договір набуває чинності та призупиняє свою дію у період з 01.09.2020 по 30.09.2020 включно.

Договором від 01.10.2020 про внесення змін №2 до договору №17/11-14/ФО від 17.11.2014 сторонами, зокрема, внесено зміни до п. 3.1. договору, а саме викадено цей пункт у такій редакції: « 3.1. Ціна договору визначається сторонами виходячи із вартості утримання фізичної охорони Об`єкта та становить 57826,54 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 54 копійки на місяць з ПДВ. В разі зміни норм витрат на здійснення охорони, у тому числі при проведенні державної індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, оплата за Договором змінюється на підставі наданого Виконавцем обґрунтованого розрахунку з оформленням відповідних змін і доповнень до Договору. У випадку непогодження Замовника зі змінами вартості послуг, Договір підлягає розірванню Виконавцем достроково (в односторонньому порядку), про що письмово повідомляється Замовник».

Додатковою угодою від 01.11.2020 №10 сторонами внесено зміни до п.7.1. Договору та визначено, що даний договір набуває чинності та призупиняє свою дію у період з 01.11.2020 по 30.11.2020 включно.

Додатковою угодою від 01.10.2021 №11 сторонами внесено зміни до п.3.1. Договору та визначено, що ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони і становить 57826,54 грн. з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою від 01.01.2023 №7 сторонами внесено зміни до п.3.1. Договору та визначено, що ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони і становить 145392,89 грн. без ПДВ.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки фактури на оплату: від 02.01.2023 №СФ-0000046 на суму 57826,54 грн.; від 17.01.2023 №СФ-0000049 на суму 87566,35 грн.; від 28.02.2023 №СФ-0000105 на суму 28913,27 грн.; від 31.03.2023 №СФ-0000197 на суму 28913,27 грн.; від 30.04.2023 №СФ-0000204 на суму 28913,27 грн.; від 31.05.2023 №СФ-0000251 на суму 28913,27 грн.; від 30.06.2023 №СФ-0000345 на суму 28913,27 грн.; від 31.07.2023 №СФ-0000352 на суму 28913,27 грн.; від 31.08.2023 №СФ-0000393 на суму 28913,27 грн.; від 30.09.2023 №СФ-0000441 на суму 28913,27 грн.; від 18.10.2023 №СФ-0000488 на суму 18969,52 грн. (за 20 кал. дн).

Крім того, до матеріалів справи надано підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), а саме: за січень 2023 №ОУ-00055 від 31.01.2023, за лютий 2023 №ОУ-00106 від 28.02.2023, за березень 2023 №ОУ-00163 від 31.03.2023, за квітень 2023 №ОУ-00209 від 30.04.2023, за травень 2023 №ОУ-00260 від 31.05.2023, за червень 2023 №ОУ-00310 від 30.06.2023, за липень 2023 №ОУ-00357 від 31.07.2023, за серпень 2023 №ОУ-00425 від 31.08.2023, за вересень 2023 №ОУ-00451 від 30.09.2023, за жовтень 2023 №ОУ-00485 від 20.10.2023.

Згідно п.4.2. Договору оплата за надані послуги здійснюється Замовником щомісяця до 5 числа наступного місяця, згідно з виставленим Виконавцем рахунком.

21 вересня 2023 року Позивачем отримано лист №124-а директора ДП «Санаторій «Молдова» про те, що договір №17/11-14/ФО/ з 20.10.2023 року буде розірвано та надано гарантію оплати всіх наданих за договором послуг протягом двох місяців від дати підписання цього листа.

Відповідно до п.5.2. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення платежу.

Виконавець в особі ПП «Карабінери» виконало свої зобов`язання в повному обсязі надавши послуги з охорони Об`єкта охорони протягом січня - жовтня 2023 року та виставило рахунки Замовнику, які оплачено частково. Відповідно до підписаного Сторонами Акту взаємозвірки розрахунків станом на 30 квітня 2023 існувала заборгованість за надані послуги ДП «Санаторій «Молдова» в сумі 187959,24 гривень.

21 вересня 2023 року Позивачем отримано лист від Відповідача за №124-а від 21.09.2023, у якому останній повідомляв про те, що договір №17/11-14/ФО/ буде розірвано з 20.10.2023 року, а також гарантував оплату всіх наданих за договором послуг протягом двох місяців від дати підписання цього листа.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі і заборгованість відповідача становить 153918,76 грн.

У зв`язку із простроченням оплати наданих послуг позивачем нараховано пеню в сумі 69702,66 грн., 3% річних в сумі 4362,24 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7529,02 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №17/11-14/ФО/ від 17.11.2014 про здійснення фізичної охорони санаторію (будівлі-приміщень) та прилеглої території за адресою: 82200, Львівська область, с.Трускавець , вул.Городище, 12, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Укладений між сторонами спірний договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 ГК України, статей 204, 629 ЦК України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право ПП «Карабінера», як виконавця, отримати плату за надані послуги, та обов`язок ДП «Санаторій «Молдова» оплатити вартість отриманих послуг у визначені договором розмірі та строки.

Позивач свої зобов`язання за договором у період з січня по жовтень 2023 року виконав на загальну суму 396485,11 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), а саме: за січень 2023 №ОУ-00055 від 31.01.2023, за лютий 2023 №ОУ-00106 від 28.02.2023, за березень 2023 №ОУ-00163 від 31.03.2023, за квітень 2023 №ОУ-00209 від 30.04.2023, за травень 2023 №ОУ-00260 від 31.05.2023, за червень 2023 №ОУ-00310 від 30.06.2023, за липень 2023 №ОУ-00357 від 31.07.2023, за серпень 2023 №ОУ-00425 від 31.08.2023, за вересень 2023 №ОУ-00451 від 30.09.2023, за жовтень 2023 №ОУ-00485 від 20.10.2023; рахунками фактурами на оплату: від 02.01.2023 №СФ-0000046 на суму 57826,54 грн.; від 17.01.2023 №СФ-0000049 на суму 87566,35 грн.; від 28.02.2023 №СФ-0000105 на суму 28913,27 грн.; від 31.03.2023 №СФ-0000197 на суму 28913,27 грн.; від 30.04.2023 №СФ-0000204 на суму 28913,27 грн.; від 31.05.2023 №СФ-0000251 на суму 28913,27 грн.; від 30.06.2023 №СФ-0000345 на суму 28913,27 грн.; від 31.07.2023 №СФ-0000352 на суму 28913,27 грн.; від 31.08.2023 №СФ-0000393 на суму 28913,27 грн.; від 30.09.2023 №СФ-0000441 на суму 28913,27 грн.; від 18.10.2023 №СФ-0000488 на суму 18969,52 грн. (за 20 кал. дн), а також підписаним обоми сторонами актом звірки розрахунків

Відповідач же свої зобов`язання за договором з оплати наданих послуг виконав частково сплативши лише 242566,35 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких долучено до матеріалів спарви. Сума заборгованості у розмірі 153918,76 грн. залишилась непогашеною. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Гарантійним листом від 21.09.2023 №124-а, наданим Відповідачем Позивачу, ДП «Санаторій Молдова» гарантувало оплату наданих ПП «Карабінери» послуг за договором №17/11-14/ФО/ від 17.11.2014 у повному обсязі протягом двох місяців від моменту підписання даного листа.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, що, до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Відповідач проти наявності заборгованості та її розміру (153918,76 грн) не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів існування інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Отже, відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги є такою, що підлягає до задоволення в розмірі 153 918,76 грн.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.2. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення платежу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що вимога про стягнення 69702,66 грн пені є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення 7529,02 грн інфляційних втрат та 4362,24 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань та доказів в спростування наведених обставин суду не надано, будь-яких заперечень стороною відповідача не представлено.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20).

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування, визнаються встановленими, позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 153918,76 грн основного боргу, 7529,02 грн інфляційних втрат, 4362,24 грн 3% річних та 69702,66 грн пені є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3836,95 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1426 від 10.11.2023.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями).

Розміри ставок судового збору встановлено п.2 ст.4 вказаного Закону (за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 916/228/22, вказала, що у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним позовної заяви в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи коефіцієнт 0,8 розмір судового збору складає 2826,15 грн. (235512,69 грн*1,5%*0,8=2826,15 грн.).

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у розмірі 2826,15 грн.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», внаслідок зменшення позивачем позовних вимог, сплачена сума судового збору в розмірі 1010,80 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання особи, яка його сплатила.

У п.2 прохальної частини Позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

Щодо витрат на правову допомогу позивача, суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), а також у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ГПК України.

Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Відповідно до статті 632 ЦК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні.

Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Оцінивши подані позивачем до суду документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що представником позивача додано до справи договір про надання правової допомоги від 31.01.2022, зі змісту п.4.1. якого вбачається, що гонорар адвоката та погоджується за взаємною згодою сторін по кожній справі шляхом укладення додаткових договорів до даного договору.

Позивачем також долучено до матеріалів справи додатковий договір № 1 від 31.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2022, зі змісту якого вбачається внесення змін до п.3.1. договору в частині дії договору до 31.01.2024. Крім того, долучено додатковий договір №2 від 30.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2022, зі змісту якого вбачається внесення змін до п.3.1. договору в частині дії договору з дня підписання протягом 5 років.

Вимогу про стягнення 10000,00 грн витрат на правову допомогу обгрунтовує посиланням на додатковий договір від 19 липня 2022 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2022, де, за твердженнями позивача сторони обумовили розмір та/або порядок обчислення адвокатського гонорару у фіксованому розмірі 10000,00 грн., з яких 7000,00 грн оплачується до подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області та 3000,00 грн. після набрання рішенням суду у даній справі законної сили).

Однак, додаткового договору від 19 липня 2022 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2022 позивачем до матеріалів справи (ні з поданням позовної, ні впродовж перебування справи на розгляді) не подано. Зазначене, не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Волевиявлення позивача, сформоване у п.2 прохальної частини позовної заяви про стягнення 10000,00 грн витрат на правову допомогу, позивачем не змінено, зокрема шляхом подання до суду заяви/клопотання про вирішення питання витрат на правову допомогу після подання додаткових документів на підтвердження понесених вимог на правову допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення у справі.

Відтак, питання щодо стягнення 10000,00 грн. на правову допомогу суд вирішує станом на момент ухвалення рішення у справі та на підставі наявних у ній доказів.

Отже, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження обґрунтованості вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, відповідні вимоги вважаються не підтвердженими, а відтак задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій «Молдова» (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул. Городище, буд.12, ідентифікаційний код 04929052) на користь Приватного підприємства Карабінери (79000, м. Львів, вул. Запольської, буд. 12, ідентифікаційний код 36829034) 153918,76 грн основного боргу, 7529,02 грн інфляційних втрат, 4362,24 грн 3% річних та 69702,66 грн пені.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій «Молдова» (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул. Городище, буд.12, ідентифікаційний код 04929052) на користь Приватного підприємства Карабінери (79000, м. Львів, вул. Запольської, буд. 12, ідентифікаційний код 36829034) 2826,15 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до статті 327 ГПК України.

5. В стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення, у зв`язку тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. підписано 31.01.2024 (в перший робочий день).

Суддя Кітаєва С.Б.