Ухвала

від 30.01.2024 по справі 916/155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"30" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/155/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши заяву позивача акціонерного товариства Райффайзен Банк про забезпечення позову /вх. № 2-142/24 від 26.01.2024/ у справі № 916/155/24

за позовом: акціонерного товариства Райффайзен Банк /ЄДРПОУ 14305909, адреса 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а/

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Долинское /ЄДРПОУ 32267625, адреса - 75224, Херсонська обл., Чаплинський р-н, с. Долинське, вул. Миру, буд. 4, e-mail: findirector@agroprodukt.com.ua, dolinskoe@tlc.kherson.ua/

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба /ЄДРПОУ 32647260, адреса - 75334, Херсонська обл., Новотроїцький р-н, с. Зелене, вул. Зелена, буд. 53, корп. А, e-mail: findirector@agroprodukt.com.ua, aruzhba@tlc.kherson.ua/;

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ ІНВЕСТГРУП" /ЄДРПОУ 38152303, адреса - 73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Віктора Гошкевича, буд. 12, e-mail: findirector@agroprodukt.com.ua/

4. ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 /;

5. ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_2 /

про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 3 841 635,13 грн

ВСТАНОВИВ:

15.01.2024 акціонерне товариство Райффайзен Банк звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 166/24/ до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Долинское, товариства з обмеженою відповідальністю Дружба, товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ ІНВЕСТГРУП", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про:

- солідарне стягнення заборгованості з ТОВ Торговий дом Долинское та ТОВ "ДРУЖБА" простроченої станом на 01.12.2023 заборгованості за Кредитним договором №010/Д2-2-КБ/207 від 07 червня 2021 року в розмірі 3 841 635,13 грн, з який 2278147,32 грн тіло кредиту, 1563487,81 грн - відсотки;

- солідарне стягнення заборгованості з ТОВ "Торговий дом "Долинское" та ТОВ "ВВ ІНВЕСТГРУП" простроченої станом на 01.12.2023 заборгованості за Кредитним договором №010/Д2-2-КБ/207 від 07 червня 2021 року в розмірі 3 841 635,13 грн, який 2278147,32 грн тіло кредиту, 1563487,81 грн - відсотки;

- солідарне стягнення заборгованості з ТОВ "Торговий дом "Долинское" та ОСОБА_1 простроченої станом на 01.12.2023 заборгованості за Кредитним договором №010/Д2-2-КБ/207 від 07 червня 2021 року в розмірі 3 841 635,13 грн, який 2278147,32 грн тіло кредиту, 1563487,81 грн - відсотки;

- солідарне стягнення заборгованості з ТОВ "Торговий дом "Долинское" та ОСОБА_2 простроченої станом на 01.12.2023 заборгованості за Кредитним договором №010/Д2-2-КБ/207 від 07 червня 2021 року в розмірі 3 841 635,13 грн, який 2278147,32 грн тіло кредиту, 1563487,81 грн - відсотки.

Позивач просить стягнути судовий збір у рівних частинах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами зобов`язань за кредитним договором №010/Д2-2-КБ/207 від 07 червня 2021 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 526, 527, 536, 610, 625, 1050 ЦК України.

Ухвалою суду від 22.01.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/155/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.02.2024 о 10:00 год.

26.01.2024 на адресу суду надійшла заява позивача акціонерного товариства Райффайзен Банк про забезпечення позову /вх. № 2-142/24/ у справі № 916/155/24, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме на:

- однокімнатну квартиру, загальною площею: 39,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2490664080000, номер запису про право власності: 44988488, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетнікова С.І. за № 1661 від 11.11.2021;

- однокімнатну квартиру, загальною площею: 40,9 кв.м., що розташована: АДРЕСА_4 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2490592980000, Номер запису про право власності: 44988802, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетнікова С.І. за № 1662 від 11.11.2021;

- однокімнатну квартиру, загальною площею: 43,6 кв.м., що розташована: АДРЕСА_5 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2490518280000, Номер запису про право власності: 44989062, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетнікова С.І. за № 1663 від 11.11.2021.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та уникнення будь-яких труднощів при виконанні судового рішення щодо задоволення позову або майбутніх потенційних перешкод ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Позивач вказує, що з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідачем1 між Банком та відповідачем5 укладено договір поруки №12/Д2-2-КБ/246 від 07.06.2021.

Позивач вказує, що відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Торговий дом «Долинское», ТОВ «Дружба», ТОВ "ВВ ІНВЕСТГРУП". У зв`язку із чим, за словами позивача рішення про погашення заборгованості за Кредитним договором, а також питання щодо відчуження рухомого та нерухомого майна та подальшого оформлення переходу права власності на майно відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, приймаються та здійснюються ОСОБА_2 (відповідачем-5).

Позивач зауважує, що відповідач-5 наприкінці 2021 року придбала три однокімнатні квартири в новому столичному житловому комплексі RESPUBLIKA, що виглядає як вигідна інвестиція. За допомогою цього майна ОСОБА_2 , як засновниця та кінцева бенефіціарна власниця позичальника та поручителів-юридичних осіб, могла б провести розрахунок з позивачем в досудовому порядку, натомість ця нерухомість не згадувалась під час зустрічей з Банком.

Позивач вважає, що його права як кредитора, станом на сьогодні є не захищені, а право відповідачів на безперешкодне розпорядження майном жодним чином не обмежено, АТ «Райффайзен Банк» вважає, що для забезпечення виконання рішення суду по даній справі про стягнення заборгованості, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , яка є кінцевим бенефіціарним власником позичальника та поручителем за зобов`язаннями позичальника, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

29.01.2024 на адресу суду надійшли заперечення відповідача1 /вх. № 3606/24/ на заяву про забезпечення позову, в якій відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач1 посилається на те, що оскільки за вимогою про стягнення коштів з ОСОБА_2 не було сплачено судовий збір, то така вимога має бути залишена судом без розгляду, то і застосування заходів забезпечення такої вимоги є передчасним та необґрунтованим. Позивачем заявлено вимоги у сумі, що у 10 разів менше вартості заставленого майна. Відповідно, підстав для накладення арешту на майно, що не є засобом забезпечення за кредитними зобов`язаннями, немає. Позивачем не надано доказів щодо вартості майна, на яке просить суд накласти арешт та не надано доказів співмірності заявлених позовних вимог до обтяження майна, яке не має відношення до кредитних зобов`язань відповідачів.

Розглянувши заяву позивача акціонерного товариства Райффайзен Банк про забезпечення позову /вх. № 2-142/24 від 26.01.2024/ у справі № 916/155/24, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Таким чином, особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, зобов`язана зазначити конкретні заходи, які вона просить застосувати з обґрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу, виходячи з мети вжиття заходів забезпечення позову та наявності зв`язку між предметом спору та конкретним заходом.

Господарський суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Разом із тим, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У свою чергу, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має виходити з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №010/Д2-2-КБ/207 від 07 червня 2021 року у розмірі 3 841 635,13 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідачем1 за кредитним договором, між Банком та відповідачем5 укладено договір поруки №12/Д2-2-КБ/246 від 07.06.2021.

При цьому, суд враховує, що відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Торговий дом «Долинское», ТОВ «Дружба», ТОВ "ВВ ІНВЕСТГРУП".

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить:

- однокімнатна квартира, загальною площею: 39,4 кв.м., що розташована: АДРЕСА_3 , на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетнікова С.І. за № 1661 від 11.11.2021;

- однокімнатна квартира, загальною площею: 40,9 кв.м., що розташована: АДРЕСА_4 , на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетнікова С.І. за № 1662 від 11.11.2021;

- однокімнатна квартира, загальною площею: 43,6 кв.м., що розташована: АДРЕСА_5 , на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетнікова С.І. за № 1663 від 11.11.2021.

Господарський суд зауважує, що Банком будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_2 дій, які б перешкоджали в подальшому виконанню рішення, матеріали справи не містять.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів несумлінних дій ОСОБА_2 , відсутності у останнього коштів на рахунках чи їх витрачання не на здійснення розрахунків з Банком.

Заява АТ Райффайзен Банк щодо накладення арешту на нерухоме майно містить лише посилання на потенційну можливість ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення, без наведення відповідного обґрунтування.

Суд зауважує, що факт ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов`язань за договором поруки не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань позичальником та поручителями є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження Банку, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Також господарський суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні у суду матеріали, господарський суд зазначає, що заявником не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, а відтак вимоги Банку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача5 задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви позивача АТ Райффайзен Банк та вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви акціонерного товариства Райффайзен Банк про забезпечення позову /вх. № 2-142/24 від 26.01.2024/ у справі № 916/155/24.

Посилання заявника на публікацію у ЗМІ про існування практики викрадення окупантами сільгосптехніки не можуть бути підставною для задоволення відповідної заяви, оскільки це жодним чином не свідчить про можливість зникнення такого майна саме з волі відповідача, та (або) про його наміри якимось-чином уникнути виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову

Господарський суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Керуючись ст. ст. 136, 137, ч. 8 ст. 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви акціонерного товариства Райффайзен Банк про забезпечення позову /вх. № 2-142/24 від 26.01.2024/ у справі № 916/155/24 відмовити.

Ухвала складена та підписана 30.01.2024.

Ухвала набрала законної сили 30.01.2024 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя Н.Д. Петренко