Рішення

від 30.01.2024 по справі 917/1345/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024 Справа № 917/1345/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з відпустки та лікарняного, розглянувши матеріали

за позовною заявою Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавська область, 37500

в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

Державної транспортної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14, м.Київ, 01135

в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, 25004

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 27 887,24 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 27 887,24 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що за результатами проведення габаритно-вагового контролю співробітниками управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області встановлено перевищення нормативних вагових параметрів вантажного автомобіля марки RenaultPremium420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп (напівпричіп) ПП HOL38с, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що є порушенням вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях : Витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань но ФОН Баран О.М.; направлення на рейдову перевірку № 009859 від 20.07.2020; щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області у період з 20.07.2020 по 26.07.2020; графік щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Кіровоградській області за липень 2020 року; Свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/1216; Свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №1Е33874705К20; довідка № 030642 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.07.2020; акт № 034164 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.07.2020; розрахунок № 1475 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 034164 від 25.07.2020; Розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №441-р від і 1.09.2017 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 03 червня 2016 року № 236р»; лист ТСЦ МВС №5343 Про реєстрацію транспортних засобів; Витяг з офіційного сайту НБУ щодо офіційного курсу валют на 25.07.2020; товарно-транспортна накладна від 04.07.2020; копія посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; лист Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті до ФОП ОСОБА_1 № 58522/28/24-20 від 06.08.2020; роздруківка зважування; лист Лубенської окружної прокуратури Полтавської області на адресу відділу державною паї ляду (контролю) у Кіровоградській області від 14.12.2022 № 53/3-7419ВИХ-22; лист Відділу державною нагляду (контролю) у Кіровоградській області від №47923/3.4 24-22 н;.ч 20.12.2022; лист Відділу державною нагляду (контролю) у Кіровоградській області №22591\55.2/24-23 від 06.04.2023; лист-пвідомлення Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області до ОСОБА_1 №8049/31/24-23 від 08.02.2023 та квитанції АТ «Укрпошта»; Повідомлення до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області від в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» №53/3-4984ВИХ-23 від 11.07.2023 про намір звернутися із позовом до суду.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

25.07.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державної транспортної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 27 887,24 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом.

Крім того, прокурором заявлене клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та Полтавської обласної прокуратури.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 року справу № 917/1345/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 26.07.2023 залишив позовну заяву без руху, надав позивачу строк на усунення недоліків та встановив спосіб їх усунення.

09.08.2023 від Лубенської окружної прокуратури Полтавської області до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 9789).

Суд ухвалою від 06.09.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений за місцем його реєстрації про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 06.09.2023) наявне у матеріалах справи (а.с. 100). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

На підставі направлення на рейдову перевірку від 25.07.2020 №009859 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки RenaultPremium420, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та причіп (напівпричіп) ПП НOL38с, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Так, 25.07.2020 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних органів, місце розташування пункту габаритно-вагового контролю а/д Н-14 Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв, проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки RenaultPremium420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп (напівпричіп) ПП HOL38с, реєстраційний номер НОМЕР_4 , водій транспортного засобу ОСОБА_2 , під час якої було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, про що складено довідку № 030642 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до Акту №034164 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.07.2020 за результатами перевірки встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів осьового навантаженню автомобіля. Згідно Акту суб`єктом, що перевіряється є ФОІІ ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , водій транспортного засобу ОСОБА_2 .

Нормативно допустимі осьові навантаження, тонн: 11/11/22. При цьому, відповідно до Акту фактичне осьове навантаження, тонн на момент перевірки становило: 6,02/0,1/24,76.

Станом на 12.11.2022, транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_4 , «ПП MOL38С», значиться зареєстрованим з 31.07.2012, за громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 , « НОМЕР_5 », з 22.02.2018 по 22.12.2020 значився за громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з товарно-транспортної накладної від 04.07.2019 за допомогою транспортного засобу РЕНО В18450СК, та напівпричепа НОМЕР_4 , ФОП ОСОБА_1 надавала послугу автомобільного перевезення ТОВ «Нескай» (код ЄДРПОУ 41918288). При цьому, пункт навантаження вказано м. Охтирка Сумської області, вантажоодержувач ТОВ «Дунайська Судоплавна Стівідорна Компанія», адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. Заводська, 9.

Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №034164 від 25,07.2020 зафіксовано перевезення вантажу ФОП ОСОБА_1 (водій транспортного засобу ОСОБА_2 ) з перевищенням вагових параметрів, а саме навантаження на вісь 24,76 тонн при допустимих 22 тоннах, без дозволу який дає право на рух автомобільними дорогами України, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами перевірки встановлено перевищення автомобілем нормативно допустимого осьового навантаження. Габаритно-ваговий контроль проводився в Кіровоірадській області, а.д. Олександрівка- Кропивницький-Миколаїв 75 км+812 м.

Згідно розрахунку №1475 від 25.07.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування ФОП ОСОБА_1 зобов`язано здійснити оплату на суму 865,08 євро.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги чинного законодавства щодо проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

06.08.2020 Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено листом повідомлення про необхідність внесення плати за проїзд до якого додані розрахунок № 1475 плати за проїзд великовагових та\або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 865,08 євро; акт №034164 від 25.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; довідка про результати здійснення габаритно-вагового контроль від 25.07.2020.

Крім того, Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби Україна з безпеки на транспорті направлено лист-повідомлення № 8049/31/24-23 від 08.02.2023 разом із копіями документів для внесення плати за проїзд відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою КМУ №879 від 27.06.2007. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа-повідомлення та квитанцією АТ «Укрпошта» ПН1215600426655 від 10.02.2023.

Результати габаритно-вагового контролю відповідачем не оскаржені в установленому законом порядку, кошти добровільно не сплачено.

Підставою представництва інтересів держави у вказаній справі є несплата відповідачем плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у добровільному порядку, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, і, відповідно, суттєво порушує інтереси держави. Несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення, метою якої є відновлення і розвиток автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень. Зважаючи на те, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції, яка діяла на момент перевірки), передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.06.20,07 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобівна автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезгіекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон).

Статтею 1, 33 Закону визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункту 18 Порядку № 879).

Згідно з п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5. Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т. здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 г) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, то визначені окремими актами законодавства.

Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машині механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:

-здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадови ми особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;

-складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з пунктами 26, 27, 28, 30, 31-1 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України курс гривні, встановлений Національним банком України на день проведення розрахунку (25.07.2020) до 1 євро становив 32,2366 гривень.

За розрахунком № 1475 від 25.07.2020 встановлена плата у розмірі 865,08 євро становить 27 887,24 гривень.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець ОСОБА_1 проживає за адресою : АДРЕСА_1 .

06.08.2020 Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу Вілповідача направлено листом повідомлення про необхідність внесення плати за проїзд до якого додані розрахунок № 1475 плати за проїзд великовагових та\або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 865,08 євро; акт №034164 від 25.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних ввагових параметрів; довідка про результати здійснення габаритно-вагового контроль від 25.07.2020. Зазначеним листом Відповідача повідомлено про необхідність сплати протягом 30 календарних днів коштів за проїзд великоваговим транспортним засобом з перевищенням нормативних параметрів без відповідного дозволу, про що повідомити Управління.

Також 10.02.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області повторно на адресу відповідача було направлено лист від 08.02.2023 № 8049/31/24-23 (поштовий номер 215600426655) про необхідність сплати плати за проїзд згідно розрахунку №1475 від 25.07.2020 та копію відповідного розрахунку. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа-повідомлення та квитанцією АТ «Укрпошта» ПН1215600426655 від 10.02.2023.

Враховуючи викладене, Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області повідомлено про необхідність сплати плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспорту згідно з розрахунком № 1475 від 25.07.2020 належну особу.

Прокурор зазначає, що в порушення вимог п. 311 Порядку № 879, ФОП ОСОБА_1 не здійснив оплату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 27 887,24 (865,08 євро) та не поінформував Управління у передбачений законодавством термін.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор листом № 53/3-74вих-22 від 14.12.2022 року звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті листа щодо вжиття заходів до поновлення інтересів держави самостійно.

При цьому, Державна служба України з безпеки на транспорті у листі від 20.12.2022 за №10693 повідомила прокуратуру про вкрай обмежене фінансування видатків на сплату судового збору, що унеможливлює ефективну роботу щодо відшкодування збитків державі та звернення до суду з відповідним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 плати за проїзд. У зв`язку з цим, висловлено прохання про вжиття прокурором відповідних заходів. У вказаному листі Державна служба України з безпеки на транспорті також підтверджує, що не зверталася самостійно з позовом до суду про стягнення з ФОП ОСОБА_1 плати за проїзд та просить прокурора застосувати представницькі повноваження, у зв`язку з відсутністю сплати у добровільному порядку Відповідачем коштів.

Таким чином, вказані дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо не вжиття самостійно заходів для поновлення порушених інтересів держави, свідчать про триваючу бездіяльність і є підставою для втручання органів прокуратури шляхом звернення до суду з відповідним позовом в порядку представництва інтересів держави.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті направлено повідомлення № 53/3-4984вих23 про свій намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі уповноваженого органу - Державної служби України з безпеки на транспорті у справі про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 27 887,24 грн.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Фізичною особою-підприємцнм ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо сплати до державного бюджету, нарахованої плати у розмірі 27 887,24 грн, у встановлений п. 30 Порядку № 879 строк, всупереч вимогам чинного законодавства та на виконання вимоги позивача, не виконано, та враховуючи невжиття компетентним органом протягом тривалого часу жодних заходів спрямованих на відновлення порушення інтересів держави, Заступником Керівника Лубенської окружної прокуратури заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вказаних коштів до державного бюджету.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, в розумінні приписів наведених норм господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року зазначив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Враховуючи вищевказане суд зазначає, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/19/18, надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Водночас суд зазначає, що 03.05.2018 року набрали чинності зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 320 до підпункту 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, відповідно до яких Укртрансбезпека вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Державна служба України з безпеки на транспорті є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Отже, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Наразі, обставини невжиття позивачем належних заходів для захисту інтересів держави підтверджуються вищенаведеними листами Державної служби України з безпеки на транспорті, які містять позицію позивача щодо відсутності в нього повноважень на звернення до суду з відповідним позовом про її стягнення, а також відсутнє фінансування для здійснення витрат, пов`язаних з його пред`явленням

Відтак, неподання своєчасно до суду органом Державної служби України з безпеки на транспорті позову про стягнення з ФОП ОСОБА_1 плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів свідчить про неналежне здійснення цим органом владних повноважень.

Аналогічна правова позиція у подібних за змістом правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 року в справі № 904/31/19.

В частині посилань Державної служби України з безпеки на транспорті на брак коштів на оплату судового збору за подання відповідних заяв суд, з урахуванням правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Державної служби безпеки на транспорті та її територіального відділення про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду Укртрансбезпеки з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення плати за проїзд за наслідками проведення габаритно-вагового контролю, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, з урахуванням вищевикладеного суд звертає увагу, що несплата суб`єктами господарювання таких коштів до бюджету у вигляді плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 27 887,24 грн у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та, як наслідок, завдання економічних збитків державі, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення, метою якої є відновлення і розвиток автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень, забезпечення доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об`єктів дорожньої інфраструктури, що суттєво порушує інтереси держави та зачіпає інтереси великого кола учасників.

Як зазначено у постанові Верховного суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру щодо забезпечення надходження до бюджету грошових коштів.

Тому, за висновками суду, участь прокурора у даній справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

Окрім цього, судом враховано висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 та від 12.02.2020 у справі №926/16/19, згідно яких за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ФОП ОСОБА_1 плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 27 887,24 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. Також, відповідач не надав доказів оскарження в установленому Законом порядку дій позивача щодо фіксування відповідного правопорушення та нарахування стягуваної суми грошових коштів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (код СДРІІОУ 39816845, юридична адреса: пр. Перемоги, 14, м. Київ. 03135) до державного бюджету (за наступними реквізитами: р/р UA368999980313171216000011559, код класифікації доходів бюджету 22160100, одержувач: ГУК у м. Кропивницькому/22160100, код ЄДРПОУ 37918230, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 27 887,24 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава. вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 банк ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 2684 гривень 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 30.01.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик