Рішення

від 31.01.2024 по справі 922/4781/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4781/23

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61007, м. Харків, пр. Індустріальний, 10-К, ідентифікаційний код 30750980) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕХНОРОСТ" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 103, ідентифікаційний код 32948872) про розірвання договору та стягнення 126 490,17 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

09.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕХНОРОСТ" (відповідач), в якій просить з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви розірвати договір поставки №20 від 12.06.2014, укладений між позивачем та відповідачем, та стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати за договором поставки з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 126 490,17 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 5368,00 грн та розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обгрунтовані зокрема тим, що між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) було укладено договір поставки №20 від 12 червня 2014 р., згідно якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, а відповідач зобов`язався прийняти цей товар та сплатити його вартість. Відповідач виставив позивачу рахунки-фактури на оплату за №97 від 27 жовтня 2021 р. на суму 53520,00 грн, №102 від 4 листопада 2021 р. на суму 5352,00 грн, №115 від 10 грудня 2021 р. на суму 35323,20 грн та №116 від 10 грудня 2021 р. на суму 35323,20 грн, які оплачено позивачем платіжними дорученнями за № В000026431 від 09 листопада 2021 р. на суму 5352,00 грн, № В00030681 від 15 грудня 2021 р. на суму 35323,20 грн, № В00030865 від 16 грудня 2021 р. на суму 35323,20 грн та № В000002643 від 03 лютого 2022 р. на суму 53520,00 грн. 31.05.2023 позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу №140 від 30.05.2023 з вимогою поставити товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання претензії-вимоги, а у разі невиконання зобов`язання з поставки товару в строк 3 (трьох) календарних днів повернути сплачену попередню оплату за не відвантажений товар, що складає 84098,40 грн. Проте відповідач відповіді на претензію-вимогу позивачу не надіслав, претензію-вимогу не задовольнив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про розірвання договору поставки №20 від 12.06.2014 на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та стягнення за договором поставки 126 490,17 грн, з яких: попередня оплата за договором поставки у розмірі 84 098,40 грн на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, пеня на підставі п.6.2. договору поставки у розмірі 1 843,25 грн, 10% штрафу на підставі п. 6.3. договору поставки у розмірі 8 409,84 грн та 25% річних на підставі п. 6.4. договору поставки у розмірі 32 138,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4781/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Суд зазначає, що 05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 наведеного розділу Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Як убачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач зареєстрував "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 05.12.2023 у справі №922/4781/23 (суддя Чистякова І.О.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 05.12.2023 о 23:16.

Відповідно до п. 2 ч. 6ст. 242 ГПК Україниднем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отож, датою вручення позивачу ухвали суду від 05.12.2023 про відкриття провадження у справі - є 06.12.2023.

З урахуванням викладеного, позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Проте, відповідачем вказана копія ухвали суду від 05.12.2023 про відкриття провадження у справі, яку було надіслано судом за відомою адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 103, відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 0600236738156) не отримана та 12.12.2023 повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.

Згідно з ч. 7ст. 120 ГПК Україниу разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Крім того, суд зазначає, що копію ухвали від 20.11.2023 про залишення позовної заяви без руху було надіслано судом на вказану вище адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 0600234323250) не отримана та 27.11.2023 повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.

Суд зазначає, що ухвали суду у цій справі було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно достатті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбаченихГПК України.

Разом з цим, судом ураховується, що за приписамистатті 129 Конституції України,статті 2 ГПК Україниодним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Відповідно до п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК Україниднем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

В ухвалі суду від 05.12.2023 про відкриття провадження у цій справі роз`яснено відповідачу, що згідност. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 1статті 116ГПК Українипередбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отож, обрахунок строку для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву починається з 13.12.2023.

Отже, відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 27.12.2023, проте у строк встановлений судом відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.

Ураховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст.165, ч. 2 ст.178, ч. 1 ст.202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4ст. 240 ГПК Україниу разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зіст. 248 ГПК Українисуд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 252 ГПК Українирозгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2ст. 252 ГПК Українирозгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи,12.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХНОРОСТ" (Постачальник) було укладено договір поставки №20 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору на умовах, передбачених цим договором, Постачальник зобов`язався поставити Покупцю плівкові панелі, клавіатури (далі - товар), на підставі підписаних сторонами Специфікацій, які являються невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його.

Згідно з п. 1.2. договору поставка товару за цим договором здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару в кожній партії визначається в підписаній сторонами Специфікації.

Відповідно до п. 1.3. договору підписані сторонами Специфікації свідчать про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості та ціни товару.

Згідно з п. 2.1. договору товар повинен бути поставлений Покупцю строго протягом терміну вказаного в Специфікації.

Згідно з п. 2.2. договору факт отримання товару покупцем підтверджується видатковою накладною, датою поставки товару вважається дата отримання товару Покупцем.

Відповідно до п. 3.2. договору датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Згідно з п. 3.3. договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі від вартості кожної партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до п. 9.1. договору, у редакції Додаткової угоди б/н від 18.04.2016 до договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. У випадку якщо ні одна із Сторін за 15 календарних днів до закінчення дії цього Договору не заявить про бажання його розірвати, він вважається пролонгованим кожного наступного разу на один рік.

Матеріали справи не містять доказів розірвання договору, отже договір є чинним.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунки-фактури на оплату обумовленого у договорі товару: №97 від 27 жовтня 2021 р. на суму 53 520,00 грн, №102 від 04 листопада 2021 р. на суму 5 352,00 грн, №115 від 10 грудня 2021 р. на суму 35323,20 грн, №116 від 10 грудня 2021 р. на суму 35 323,20 грн, всього: на загальну суму 129 518,40 грн.

Позивач оплатив зазначені рахунки-фактури, що підтверджується платіжними дорученнями: № В000026431 від 09 листопада 2021 р. на суму 5 352,00 грн (призначення платежу - сплата за рахунком 102, одержано та проведено банком 09 листопада 2021 p.), № В00030681 від 15 грудня 2021 р. на суму 35 323,20 грн (призначення платежу - сплата за рахунком 115, одержано та проведено банком 15 грудня 2021 p.), № В00030865 від 16 грудня 2021 р. на суму 35 323,20 грн (призначення платежу - сплата за рахунком 116, одержано та проведено банком 16 грудня 2021 р.), №В000002643 від 03 лютого 2022 р. на суму 53 520,00 грн (призначення платежу - сплата за рахунком 97, одержано та проведено банком 03 лютого 2022 р.).

За твердженням позивача, відповідач в порушення договору не здійснив поставку товару на загальну суму 84 098,40 грн за вказаними вище рахунками-фактурами: №97 від 27 жовтня 2021 р. на суму 21 480,00 грн, №102 від 4 листопада 2021 р. на суму 5 352,00 грн, № 115 від 10 грудня 2021 р. на суму 21 943,20 грн, №116 від 10 грудня 2021 р. на суму 35 323,20 грн.

31.05.2023 позивач направив відповідачу претензію-вимогу №140 від 30.05.2023 з вимогою поставити товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання претензії-вимоги, а у разі невиконання зобов`язання з поставки товару - в строк 3 (трьох) календарних днів повернути сплачену попередню оплату за не відвантажений товар, що складає 84098,40 грн.

У позовній заяві зазначено, що згідно з даними трекінгу Укрпошти відправлення не було вручене адресату та 28.06.2023 було здійснене його повернення за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання. 11.07.2023 відправлення було вручене відправнику. Оскільки відправлення було направлено за місцезнаходженням (юридичною адресою) відповідача, його слід вважати таким, що був повідомлений належним чином.

Проте відповідач відповіді на претензію-вимогу позивачу не надіслав, товар позивачу не поставив, суму попередньої оплати не повернув, що стало підставою для пред`явлення до суду цього позову про розірвання договору поставки №20 від 12.06.2014 на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та стягнення за договором поставки 126 490,17 грн, з яких: попередня оплата за договором поставки у розмірі 84 098,40 грн на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, пеня на підставі п.6.2. договору поставки у розмірі 1 843,25 грн, 10% штрафу на підставі п. 6.3. договору поставки у розмірі 8 409,84 грн та 25% річних на підставі п. 6.4. договору поставки у розмірі 32 138,68 грн.

Відповідач в установлений судом строк відзив на позов до суду не надав, позовні вимоги не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про розірвання договору поставки №20 від 12.06.2014 на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та стягнення за договором поставки 126 490,17 грн, з яких: попередня оплата за договором поставки у розмірі 84 098,40 грн на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, пеня на підставі п.6.2. договору поставки у розмірі 1 843,25 грн, 10% штрафу на підставі п. 6.3. договору поставки у розмірі 8 409,84 грн та 25% річних на підставі п. 6.4. договору поставки у розмірі 32 138,68 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за договором поставки у розмірі 84098,40 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 2.1. договору товар повинен бути поставлений Покупцю суворо впродовж терміну вказаного в Специфікації.

Відповідно до п. 2.2. договору факт отримання товару покупцем підтверджується видатковою накладною, датою поставки товару вважається дата отримання товару Покупцем.

Згідно з п. 2.3. договору поставка товару здійснюється на умовах DDU (згідно Інкотермс-2000) за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний, 10-К.

Згідно з п. 3.3. договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі від вартості кожної партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Матеріали справи не містять підписаних сторонами Специфікацій та видаткових накладних.

При цьому, з матеріалів справи убачається, що відповідач виставив позивачу рахунки-фактури на оплату обумовленого у договорі товару за: №97 від 27 жовтня 2021 р. на суму 53 520,00 грн, №102 від 4 листопада 2021 року на суму 5 352,00 грн, №115 від 10 грудня 2021 р. на суму 35 323,20 грн, №116 від 10 грудня 2021 р. на суму 35 323,20 грн, всього: на за загальну суму 129 518,40 грн, які оплачено позивачем платіжними дорученнями: № В000026431 від 09 листопада 2021 р. на суму 5352,00 грн, № В00030681 від 15 грудня 2021 р. на суму 35323,20 грн, № В00030865 від 16 грудня 2021 р. на суму 35323,20 грн, №В000002643 від 03 лютого 2022 р. на суму 53520,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі №3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Ураховуючи положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України і те, що відповідач одержав від позивача суму попередньої оплати за товар у розмірі 129 518,40 грн, однак поставив позивачу товар частково на суму 45 420,00 грн та не поставив на претензію-вимогу позивача №140 від 30.05.2023 товар на суму 84 098,40 грн, суд вважає, що позивач має право вимагати повернення попередньої оплати у розмірі 84 098,40 грн (12 9518,40 грн - 45 420,00 грн).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором поставки у розмірі 84 098,40 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені на підставі п.6.2. договору поставки у розмірі 1 843,25 грн, 10% штрафу на підставі п. 6.3. договору поставки у розмірі 8 409,84 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У частині 2 статті 9 Цивільного кодексу України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006 по справі №17/543).

За змістом частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 218 Господарського України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2. договору у випадку прострочення поставки / до поставки та/або недодержання строків заміни неякісного Товару Покупець має право вимагати від Постачальника виплати штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від вартості Товару, який повинен бути поставлений / замінений, за кожний день прострочення.

Крім того, п. 6.3. договору передбачено, що у випадку прострочення поставки / до поставки та/або недодержання строків заміни неякісного Товару більш ніж на 10 календарних днів, Покупець додатково до штрафних санкцій, що передбачені п.6.2. Договору, має право стягнути з Постачальника штраф у розмірі 10% від суми непоставленого / недопоставленого Товару. Сплата штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань за Договором.

Перевіривши правильність розрахунку пені за період з 06.07.2023 по 21.07.2023 за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга", суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково у розмірі 1843,16 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 0,09 грн суд вважає за необхідне відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Перевіривши правильність розрахунку 10% штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8409,84 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 25% річних на підставі п. 6.4. договору поставки у розмірі 32138,68 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку прострочення поставки / до поставки та/або недодержання строків заміни неякісного Товару більш ніж на 15 календарних днів, Покупець має право відмовитись від прийому Товару та вимагати повернення раніше сплачених Постачальнику грошових коштів та виплати відсотків за користування чужими грошовими коштами з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника та до моменту їх повернення на розрахунковий рахунок Покупця із розрахунку 25% річних.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту ст. 253 Цивльного кодексу України та умов п. 6.4. договору, початком для нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача (Постачальника) за платіжними дорученнями:

- № В000026431 від 09 листопада 2021 р. - 25.11.2021,

- № В00030681 від 15 грудня 2021 р. - 31.12.2021,

- № В00030865 від 16 грудня 2021 р. - 01.01.2022,

- №В000002643 від 03 лютого 2022 р. - 19.02.2022.

Перевіривши правильність розрахунку 25% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга", суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25% річних обгрунтованими та підлягаючими задоволенню частково у розмірі 30 751,90 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 1 386,78 грн суд вважає за необхідне відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Щодо позовних вимог про розірвання договору поставки №20 від 12.06.2014 на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Частина 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначає, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вже зазначалось вище, договір на цей час є чинним.

Як установлено судом вище, відповідач отримавши від позивача попередню оплату за товар, в порушення своїх зобов`язань за договором по теперішній час не поставив відповідачу товар на загальну суму 84098,40 грн, що є істотним порушенням відповідачем договору, оскільки позивач (покупець) не досяг цілей договору, зокрема, отримання оплаченого товару, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про розірвання договору за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо розірвання договору поставки №20 від 12.06.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕХНОРОСТ".

Ураховуючи задоволення позовних вимог частково, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 5 338,57 грн підлягають стягненню з відповідача, а решту суми судового збору у розмірі 29,43 грн суд покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 230, 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 627-629, 631, 651, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 233 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір поставки №20 від 12.06.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕХНОРОСТ".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕХНОРОСТ" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 103, ідентифікаційний код 32948872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61007, м. Харків, пр. Індустріальний, 10-К, ідентифікаційний код 30750980) 125 103,30 грн, з яких: попередня оплата у розмірі 84 098,40 грн, пеня у розмірі 1 843,16 грн, 10% штрафу у розмірі 8 409,84 грн та 25% річних у розмірі 30 751,90 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В решті частині позову у розмірі 1 386,87 грн - відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 5 338,57 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕХНОРОСТ" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 103, ідентифікаційний код 32948872).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕХНОРОСТ" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 103, ідентифікаційний код 32948872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61007, м. Харків, пр. Індустріальний, 10-К, ідентифікаційний код 30750980) судовий збір у розмірі 5 338,57 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61007, м. Харків, пр. Індустріальний, 10-К, ідентифікаційний код 30750980) .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕХНОРОСТ" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 103, ідентифікаційний код 32948872).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "31" січня 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова