Рішення

від 30.01.2024 по справі 922/4942/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4942/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радова Вест Трейд", м. Дрогобич Львівської області до Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Володимирівни, м. Харків про стягнення 186824,97 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радова Вест Трейд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Володимирівни про стягнення заборгованості за Договором поставки №Р-1 від 25.11.2019 в сумі 186824,97 грн, яка складається з: 46358,22 грн - основного боргу; 33818,92 грн - пені; 84835,54 грн - неустойка; 9271,64 грн - штраф; 2236,85 грн - 3% річних; 10303,84 грн - інфляційні втрати. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4942/23 без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Відповідачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено відповідача, що у разі неподання ним обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у десять днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у десять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа ОСОБА_1 з 16.03.2023 вже не має статусу фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення про припинення підприємницької діяльності, що підтверджується відповідним Витягом з вищезазначеного Реєстру.

За змістом ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18)).

Таким чином, приймаючи до уваги втрату ОСОБА_1 статусу фізичної особи підприємця (16.03.2023) відповідачем по даній справі є фізична особа ОСОБА_1 .

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином.

Ухвала про відкриття провадження по справі направлялась відповідачу до електронного кабінету та була доставлено 27.11.2023, що підтверджується відповідною Довідкою про доставку електронного листа (а.с. №26).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд даної справи в господарському суді.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом стосовно подання до суду відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

25 листопада 2019 року між фізичною особою підприємцем Мельник Ганною Володимирівною (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радова Вест Трейд" (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки №Р-1 (надалі - Договір). Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується відповідно до умов Договору здійснювати поставку (продаж) Покупцю товару протягом дії Договору окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Із видаткової накладної №РН-0000076 від 22 лютого 2022 року вбачається, що Постачальником було відвантажено товар, кількість та номенклатура якого зазначені у вказаній видатковій накладній, на загальну вартість 46358 (сорок шість тисяч триста п`ятдесят вісім) грн. 22 коп. в т.ч. ПДВ - 7726 (сім тисяч сімсот двадцять шість) грн. 37 коп.

Як вказує позивач, товарно-транспортною накладною №59000797780079, оформленою 22 лютого 2022 року, підтверджується, що зазначений вище товар було отримано представником Покупця, Брижан Мариною Володимирівною 24 березня 2022 року.

Положеннями п. 5.1. Договору визначено, що розрахунок за товар здійснюється на умовах оплати по факту поставки товару. Пунктом 5.3. Договору передбачено, що кошти за поставлений товар повинні бути перераховані Покупцем в повній сумі на розрахунковий рахунок Постачальника на пізніше ніж на 14 календарний день з моменту поставки товару Покупцю або у інший спосіб та строк, попередньо домовлений між сторонами.

Позивач звертає увагу суду на те, що сторонами не було погоджено іншого строку оплати товару, ніж передбачено положеннями п. 5.3. Договору, а отже останній день строку на оплату поставленого товару - 07 квітня 2022 року, проте станом на день звернення до суду Відповідачем не було сплачено вартості поставленого товару, а отже заборгованість ФОП Мельник Г.В. перед ТОВ "Радова Вест Трейд" станом на 15 листопада 2023 року становить 46358 (сорок шість тисяч триста п`ятдесят вісім) грн. 22 коп. в т.ч. ПДВ - 7726 (сім тисяч сімсот двадцять шість) грн. 37 коп.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути при виконанні Договору, вирішуються шляхом переговорів уповноважених представників сторін, а при неможливості такого вирішення - в судовому порядку. Пунктом 9.2. Договору визначено, що претензійний порядок розгляду спорів є обов`язковим.

29 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Радова Вест Трейд" звернулося до Відповідача із претензію про погашення заборгованості, проте станом на день звернення до суду, а саме 15 листопада 2023 року, жодної відповіді на вказану претензію до ТОВ "Радова Вест Трейд" не надходило і заборгованість відповідачем погашено не було.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 712 ЦКУ регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором у сумі 46358,22 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 46358,22 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, тому є такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Положеннями п. 7.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Виходячи із наведеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 33818,92 грн, нараховану за період 08.04.2022 - 15.11.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у справі № 916/1777/19 (постанова від 10.09.2020) за позовом про стягнення заборгованості, Верховний Суд, переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, дійшов висновку про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, оскільки сторони погодивши у договорі, що штрафні санкції нараховуються протягом усього періоду порушення, врегулювали свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, а тому стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, є обґрунтованим.

Як вбачається з положень п. 7.2. Договору сторони продовжили строк нарахування пені понад шість місяців.

Згідно розрахунку суми штрафних санкцій нарахована відповідачу пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 33818,92 грн. Судом здійснено перевірку розрахунку та встановлено, що він відповідає нормам чинного законодавства, тому дана вимога підлягає задоволенню.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, відповідно ФОП Мельник Г.В. зобов`язана сплатити на користь ТОВ "Радова Вест Трейд" 1% від суми заборгованості 84835,54 грн.

Сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) в договорі у спосіб, який суперечить публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору.

Суд наділений повноваженнями перевіряти обраний сторонами договору спосіб врегулювати свої відносини на предмет відповідності Конституції України. Про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, ухваленій за результатами розгляду справи № 910/12876/19.

ВП ВС зауважила, що гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem - «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.

Як вбачається з положень пунктів 7.2. та 7.3. Договору в даному випадку передбачено стягнення за один вид порушення, що суперечить публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору.

Таким чином, оскільки судом задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача пені, на підставі п. 7.2. Договору, суд відмовляє в задоволенні стягнення неустойки по п. 7.3. Договору в сумі 84835,54 грн.

Положеннями п.7.4. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару Покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, відповідно ФОП Мельник Г.В. зобов`язана сплатити на користь ТОВ "Радова Вест Трейд" штраф в сумі 9271,64 грн.

Судом здійснено перевірку розрахунку штрафу та встановлено, що він відповідає нормам чинного законодавства, тому дана вимога підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Згідно розрахунку сум інфляційні збільшення суми боргу за період прострочки склали 10303,84 грн; 3% річних від суми боргу за період прострочки складають 2236,85 грн. Дані розрахунки перевірені судом та є вірними, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радова Вест Трейд" (ЄДРПОУ 42925935 Львівська обл., 82100, м. Дрогобич, вул. 22 січня, 26А, кв.60) суму основного боргу у розмірі 46358,22 грн; пеню в сумі 33818,92 грн; штраф в сумі 9271,64 грн; інфляційних втрат в розмірі 10303,84 грн; 3% річних в розмірі 2236,85 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 1529,84 грн.

В частині стягнення 1% від суми заборгованості в розмірі 84835,54 грн відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "30" січня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко