Рішення від 30.01.2024 по справі 924/1126/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа № 924/1126/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В. за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", м. Хмельницький

ОСОБА_1 , м. Хмельницький

про стягнення 962 804,81 грн. заборгованості,

представники сторін: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачів 962 804,81 грн. заборгованості за договором кредиту №CDMB000217 від 03.07.2020 року. Вимоги мотивує несвоєчасною сплатою позичальником платежів, визначених договором кредиту, та умовами договору поруки № CDMB000217/1 від 03.07.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача не з`явився на судовий розгляд справи, у клопотанні від 30.01.2024 року просить проводити засідання без представника, вимоги позову підтримує.

Представник відповідача 1 не з`явився в судове засідання, жодних клопотань від нього не надходило; належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку процесуальних документів в електронний кабінет ТОВ "Компанія Укрінтек" та адвоката Савченко О.В. У відзиві на позов вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача 1. Робить висновок про відсутність порушеного права позивача по причині відсутності заборгованості у відповідачів.

Відповідач 2 не скористалась правом участі під час судового розгляду спору, відзиву на позов не надала, належним чином повідомлена про час та місце засідань, що підтверджується довідками про доставку процесуальних документів у електронний кабінет Поноженко Т.О. в ЄСІТС.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідачів про розгляд справи, час та місце судових засідань, проте, неявку останніх та не ненаданням ними жодних клопотань, суд доходить висновку про можливість вирішення спору у справі №924/1126/23 по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

03.07.2020 року між акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі банк, після перейменування АТ "Сенс Банк") та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» (клієнт) укладено додатковий договір про надання кредиту № CDMB000217 до договору на комплексне обслуговування №37462850 від 02.12.2019 року (далі договір), за умовами якого банк в порядку та на умовах, визначених цим кредитним договором та договором, зобов`язується надати клієнту кредит у національній валюті, а клієнт зобов`язується своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього кредитного договору і договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим кредитним договором (п.1 договору).

Згідно п. 2 договору банк надає кредит на наступних умовах: сума кредиту 7500000,00 грн; дата повернення кредиту 04.12.2020 року (включно); графік повернення кредиту 500000,00 грн до 31.07.2020 року, 1400000,00 грн до 20.08.2020 року, 1400000,00 грн до 20.09.2020 року, 1400000,00 грн до 20.10.2020 року, 1400000,00 грн до 20.11.2020 року та 1400000,00 грн до 04.12.2020 року; розмір процентів 16,5% річних, тип процентної ставки за користування кредитом фіксована; процентна ставка, встановлена згідно з п/п 3 пункту 2 цього кредитного договору, збільшується на 1 відсотковий пункт до повного виконання порушеного зобов`язання за кожен випадок, якщо клієнт несвоєчасно та/або не в повному обсязі здійснює повернення кредиту або його частину та/або оплату процентів та/або будь-яких комісій (плат) по цьому кредитному договору, не дотримується умов щодо проведення оборотів в банку, встановлених у підпункті 8 пункту 2 цього кредитного договору; цільове призначення кредиту рефінансування заборгованості клієнта за додатковим договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB000156 від 05.12.2019 року до договору на комплексне обслуговування №37462850 від 02.12.2019 року; рахунки для повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом позичковий (для обліку та повернення кредиту) UA183003460000020631061438804, для сплати процентів UA473003460000020687061448803; комісія за управління кредитом 67500,00 грн, яка повинна бути сплачена не пізніше дати укладання цього кредитного договору; забезпечення виконання зобов`язань клієнта за цим кредитним договором порука ОСОБА_1 на всю суму зобов`язань клієнта за цим кредитним договором.

Сторони домовились, що додаток №16 надається клієнту шляхом самостійного завантаження клієнтом чинної редакції додатку №16, розміщеному на офіційному сайті банку у мережі Інтернет власними засобами (п. 4 договору).

Договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань клієнта за цим кредитним договором (п. 6 договору).

Як вбачається із виписки по особовому рахунку ТОВ "Компанія Укрінтек" за період з 03.07.2020 року по 25.01.2024 року, 03.07.2020 року банком перераховано відповідачу 1 кредитні кошти згідно кредитного договору №CDMB000217 від 03.07.2020 року в розмірі 7500000,00 грн.

03.07.2020 року між АТ «Альфа-Банк» (банк) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № CDMB000217/1 (далі договір поруки), за умовами якого поручитель поручається за виконання ТОВ «Компанія УКРІНТЕК» (боржник) зобов`язання, що виникло до підставі додаткового договору про надання кредиту № CDMB000217 до договору на комплексне обслуговування №37462850 від 02.12.2019 року, укладеного між банком та боржником 03.07.2020 року або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: обов`язку повернути банку кредит у сумі 500000,00 грн до 31.07.2020 року, 1400000,00 грн до 20.08.2020 року, 1400000,00 грн до 20.09.2020 року, 1400000,00 грн до 20.10.2020 року, 1400000,00 грн до 20.11.2020 року та 1400000,00 грн до 04.12.2020 року; обов`язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 16,5% або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк, визначений в основному договорі; обов`язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково, до настання термінів або стоків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із основного договору (п. 1.1. договору поруки).

Боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, передбачених п. 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник (п. 3.1. договору поруки).

Цей договір складений у двох примірниках, які є оригіналами, та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором. Порука за цим договором припиняється через три роки і шість місяців від дати набуття чинності цим договором (п. 5.2. договору поруки).

Сторони домовилися, що банк у будь-який день, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за основним договором, має право стягнути заборгованість за основним договором будь-яким способом, без попередження поручителя та/або боржника та без надання для них будь-якого строку на добровільну сплату простроченої заборгованості за основним договором (п. 5.9. договору поруки).

У додатковій угоді від 20.11.2020 року до договору сторонами внесено зміни в графік повернення кредиту та продовжено термін повернення кредитної заборгованості до 04.12.2021 року, визначено розмір процентів від простроченої суми кредиту 17,5% річних.

Додаткова угода також підписана Поноженко Т.О., яка підтверджує, що в дату підписання цього договору отримала примірник угоди в паперовому вигляді.

Тоді ж, 20.11.2020 року укладено договір про внесення змін до договору поруки, яким викладено п. 1.1. у редакції додаткової угоди до договору в частині графіку повернення кредиту, та змінено п. 5.2. договору поруки щодо припинення поруки - через чотири роки і шість місяців з дати набуття чинності цим договором.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Компанія Укрінтек» станом на 24.07.2023 року, наданого позивачем, заборгованість за кредитом становить 804 445,63 грн та за відсотками 158 359,18 грн.

26.07.2023 року позивач звернувся до відповідачів із вимогою про усунення порушень, у якій вимагає від позичальника сплатити заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом на суму 962 804,81 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачами вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи стверджується, що 03.07.2020 року між акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі банк), після перейменування АТ «Сенс Банк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» (клієнт) укладено додатковий договір про надання кредиту № CDMB000217 до договору на комплексне обслуговування №37462850 від 02.12.2019 року, за умовами якого банк в порядку та на умовах, визначених цим кредитним договором та договором, зобов`язується надати клієнту кредит у національній валюті, а клієнт зобов`язується своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього кредитного договору і договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим кредитним договором.

В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші платежі передбачені Договором.

Разом з цим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1(§ 1. Позика ) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

На виконання умов договору позивачем 03.07.2020 року перераховано ТОВ "Компанія Укрінтек" 7 500 000,00 грн. кредитних коштів, що підтверджується випискою по банківському рахунку за період з 03.07.2020 року по 25.01.2024 року.

Вказаним та тим, що відповідачем 1 здійснювалась сплата платежів за кредитним договором спростовуються доводи ТОВ "Компанія Укрінтек" про відсутність доказів перерахування банком кредитних коштів та не підтвердження, у зв`язку з цим, існування заборгованості та порушення прав позивача.

Доказів сплати отриманої суми кредиту у визначені договором строки та станом на даний час матеріали справи не містять та учасниками справи не надано, з чого суд доходить висновку про обґрунтованість звернення до суду з позовом у цій частині.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Із умов укладеного між сторонами кредитного договору (зі змінами) вбачається, що ними погоджено строк кредитування до 04.12.2021 року із визначенням дат повернення конкретних платежів (строку правомірного користування сумами кредитних коштів) в розмірі 500000,00 грн - до 31.07.2020 року; в розмірі 1400000,00 грн - до 20.08.2020 року; в розмірі 1400000,00 грн - до 20.09.2020 року; в розмірі 103730,33 грн - до 20.10.2020 року; протягом наступних тринадцяти місяців в розмірі 293000,00 грн - до 20 числа відповідно місяця; в розмірі 287269,67 грн - до 04.12.2021 року), та розмір процентної ставки за користування кредитом 16,5%, у випадку прострочення повернення кредитних коштів 17,5% річних.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (Аналогічну правову позицію викладено у ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №910/21449/17).

Як зазначалося вище, сторонами у договорі погоджено строк кредитування щодо кожного з платежів, протягом якого позивальник правомірно користується отриманими кредитними коштами та сплачує за них відсотки за користування кредитом (16,5% річних).

Натомість нарахування відсотків річних поза межами строку кредитування у погодженому сторонами в договорі розмірі (17, 5% річних) не суперечить ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №910/21449/17 позицію суд дійшов висновку про те, що сума нарахованих процентів поза межами строку кредитування є нарахованими за неправомірне користування боржником грошовими коштами процентами.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі №910/23070/17 з посиланням на ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 та п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України зазначено, що: "господарський суд при ухваленні судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову)".

Отже невизначення у позовній заяві точного нормативного характеру плати за несвоєчасне погашення кредиту, яку позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення як заборгованість за простроченими процентами, не спростовує визначеного договором обов`язку відповідача сплатити таку суму у випадку прострочення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальність за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання (інший розмір процентів, встановлений договором).

Враховуючи положення п.п. 3.1. та п.п. 3 договору (зі змінами), а також з огляду на законодавчо встановлену можливість нарахування процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами, як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, суд зазначає про правомірність нарахування заборгованості по процентам за неправомірне користування грошовими коштами в періоди після закінчення визначеного договором терміну кредитування у розмірі, погодженому сторонами у договорі (у відсотках річних).

При цьому, нарахування у меншому розмірі (16,5% річних, а не 17,5%) є правом позивача та не суперечить положенням договору та нормам законодавства.

Разом з тим, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.

З огляду на викладене, з 24.02.2022 року у позивача відсутні підстави здійснювати нарахування процентів річних за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку кредитування). Відтак, судом здійснено перерахунок відсотків річних за 23.02.2022 року на суму заборгованості 804 445,63 грн. (вказаний розмір боргу існував станом на 23.02.2022 року), та встановлено, що 16,5% річних (відсоток річних, застосований позивачем) становить 363,65 грн.

Таким чином, 178 917,53 грн. відсотків річних за період з 24.02.2022 року по 30.06.2023 року та 8364,03 грн. за період з 01.07.2023 року по 23.07.2023 року нараховані неправомірно.

Суд також враховує, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16 відступила від висновку Верховного Суду про те, що якщо сторонами у кредитному договорі з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

З викладеного судом не приймається до уваги положення п. 5.6. додатку №16 до договору на комплексне банківське обслуговування щодо сплати процентів до повного фактичного повернення кредиту.

Таким чином, сума нарахованих процентів за користування кредитом та неправомірне користування коштами за період по 23.02.2022 року складає 792 114,12 грн. (979395,68 грн - 187281,56 грн). Відповідачем сплачено 821 036,52 грн. процентів, в більшому на 28 922,4 грн. розмірі (792114,12 грн - 821036,52 грн).

Таким чином, враховуючи положення п. 4.4. додатку №16 до договору на комплексне банківське обслуговування, вказана сума підлягає зарахуванню в оплату простроченої суми кредиту, з чого прострочена заборгованість за кредитом складає 775 523,23 грн.

Доказів сплати вказаної суми суду не надано, тому вимога про стягнення 775 523,23 грн. заборгованості за кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В стягненні процентів за користування кредитом, процентів річних за неналежне виконання грошового зобов`язання та 28922,4 грн. заборгованості за кредитом суд відмовляє з підстав, вказаних вище.

Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. 1 ст.554 ЦК України).

В частині 4 статті 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

З матеріалів справи стверджується, що 03.07.2020 року між АТ «Альфа-Банк» (банк) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № CDMB000217/1, за умовами якого поручитель поручається за виконання ТОВ «Компанія УКРІНТЕК» (боржник) зобов`язання, що виникло до підставі додаткового договору про надання кредиту № CDMB000217 до договору на комплексне обслуговування №37462850 від 02.12.2019 року, укладеного між банком та боржником 03.07.2020 року або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, передбачених п. 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

При цьому, сторони у договорі поруки дійшли згоди, що банк у будь-який день, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за основним договором, має право стягнути заборгованість за основним договором будь-яким способом, без попередження поручителя та/або боржника та без надання для них будь-якого строку на добровільну сплату простроченої заборгованості за основним договором (п. 5.9. договору поруки).

Строк поруки в силу положень п. 5.2. договору поруки (зі змінами) не закінчився, оскільки порука припиняється через 4 роки і шість місяців з дати набуття чинності договором поруки від 03.07.2020 року.

Позаяк відповідачі несуть солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору, а матеріалами справи підтверджується існування не сплаченої заборгованості за таким договором в розмірі 775523,23 грн, у банку наявне право заявити вимоги про солідарне стягнення боргу з АТ «Компанія «Укрінтек» та ОСОБА_1 .

Щодо доводів відповідача 2 про закриття провадження у справі стосовно відповідача 2 у зв`язку з непідсудністю господарським судам, суд зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

За змістом частини першої ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Банк як кредитор звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи ( Відповідача - 2 ) як Поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між Позивачем та Відповідачем виник спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Відповідно до положень частини другої ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/1733/18 ( провадження № 12-170гс18 ).

Велика Палата Верховного Суду у п. 5.14 постанови від 19.03.2019 р. у справі № 904/2526/18 додатково звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої ст. 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, оскільки фізична особа є поручителем, а боржником за основним зобов`язанням юридична особа, даний спір підсудний господарському суду.

З усього зазначеного, позов акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", м. Хмельницький, ОСОБА_1 , м. Хмельницький про стягнення 962 804,81 грн. заборгованості, суд задовольняє частково та з відповідачів як солідарних боржників слід стягнути на користь банку 775523,23 грн. боргу за кредитом. В стягненні 158359,18 грн. процентів та 28922,4 грн. заборгованості за кредитом суд відмовляє.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів судових витрат, суд зазначає, що солідарне стягнення судового збору з відповідачів чинним законодавством не передбачено. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, 25.09.2018 у справі № 904/5580/16, від 13.07.2020 у справі № 476/489/17 (провадження № 61-39866 св 18), постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі N 904/4105/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі N 923/567/17 (з урахуванням ухвали суду касаційної інстанції про виправлення описки від 06.07.2018).

Відтак, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог (на відповідачів - в рівних частках по 5816,42 грн. з розрахунку: 775523,23 * 1,5% = 11632,84845 / 2 = 5816,424225).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", м. Хмельницький, ОСОБА_1 , м. Хмельницький про стягнення 962 804,81 грн. заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» (вул. Трудова, буд. 9, м. Хмельницький, 29000, код 37462850) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, код 23494714) 775523,23 грн. (сімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять три грн. 23 коп.) заборгованості за кредитом.

Солідарний боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, код 23494714) 775523,23 грн. (сімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять три грн. 23 коп.) заборгованості за кредитом.

Солідарний боржник: товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» (вул. Трудова, буд. 9, м. Хмельницький, 29000, код 37462850).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» (вул. Трудова, буд. 9, м. Хмельницький, 29000, код 37462850) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, код 23494714) 5816,42 грн. (п`ять тисяч вісімсот шістнадцять грн. 42 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, код 23494714) 5816,42 грн. (п`ять тисяч вісімсот шістнадцять грн. 42 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати накази.

В стягненні 158359,18 грн. процентів та 28922,4 грн. заборгованості за кредитом відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31.01.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети.