Рішення

від 19.01.2024 по справі 703/5843/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/5843/23

2/703/302/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . На початку жовтня 2023 року їй зателефонував онук ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та повідомив, що він не може оформити спадщину після смерті бабусі - ОСОБА_3 , оскільки за життя спадкодавець склала заповіт, яким належний їй земельний пай заповіла позивачу.

Позивач вказує, що 25 жовтня 2023 року вона звернулась до державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевої O.A. з проханням підтвердити чи спростувати інформацію про те, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Державний нотаріус підготувала та видала витяг зі Спадкового реєстру №74468926, зі змісту якого вбачається, що дійсно ОСОБА_3 11 липня 2018 року було складено заповіт, зареєстрований у реєстрі за №89, що був посвідчений Балаклеївською сільською радою Смілянського району Черкаської області. Цей заповіт є чинним станом на 25 жовтня 2023 року. Однак із означеного витягу не вбачається, хто конкретно є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 , за повідомленням нотаріуса у матеріалах спадкової справи такий документ відсутній.

У зв`язку із цим я 25 жовтня 2023 року позивач звернулась до сільського голови с. Балаклея Черкаського району Черкаської області із заявою про видачу дубліката заповіту, складеного ОСОБА_3 .

Наприкінці листопада 2023 року секретарем виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області позивачу було видано дублікат заповіту №89 від 11 липня 2018, що був складений ОСОБА_3 , згідно якого спадкоємцем на земельну ділянку (пай) площею 2,57 га, що розташована на території Балаклеївської сільської ради Черкаського району (колишній Смілянський район) Черкаської області, кадастровий номер: 7123780500:02:002:0191, визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак після отримання дублікату заповіту, а саме 23 листопада 2023 року позивач дізналась, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема, на нерухоме майно, яке зазначено у заповіті. Окрім того, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності цього права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації, тобто у даному випадку спадкодавцю ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що у встановлений законом строк вона заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори з об`єктивних причин не подала, оскільки не є спадкоємцем жодної із черг спадкування, спадкодавець є її знайомою, про існування заповіту їй стало відомо лише на початку жовтня 2023 року та дублікат заповіту вона отримала у сільській раді лише наприкінці листопада 2023 року.

Враховуючи викладені обставини та те, що строк для прийняття спадщини було пропущено нею з об`єктивних причин, позивач просила суд визнати їх поважними та визначити їй додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

В підготовче судове засідання позивач не з`явилася, однак подала до суду заяву в якій просила підготовче судове засідання проводити без її участі. Водночас, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач в підготовче судове засідання також не з`явився, однак 10 січня 2024 року до суду надійшла його заява з клопотанням про розгляд справи без його участі та відсутність заперечень проти задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення по справі.

За ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та враховуючи визнання позову відповідачем, ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

А у відповідності з ч.1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Смілянським районним державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 6).

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається із дублікату заповіту від 11 липня 2018 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 144, ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,57 га розташовану в межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер: 7123780500:02:002:0191, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як передбачено ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Таким чином, відповідно до положень, передбачених ст. 1235 ЦК України, позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Як передбачено ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Факт належності спадкодавцю ОСОБА_3 нерухомого майна, що останньою зазначено у заповіті, підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.11.2023 №355921255 (а.с.13-14).

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності цього права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації, тобто у даному випадку спадкодавцю ОСОБА_3 .

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Абзацом 4 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" встановлено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Встановлення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини здебільшого є оціночним, адже одні і ті самі причини, виходячи з обставин справи, можуть визнаватися як поважними, так і навпаки.

У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61- 753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеними в постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, зазначила, що строк для подання заяви про прийняття нею спадщини по заповіту після ОСОБА_3 пропущений з поважної причини, так як вона не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її ім`я, а тому не звернулася до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом строк.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово зазначав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Такі висновки викладені у постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 648/703/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18, від 10 червня 2020 року у справі № 640/13714/17, від 07 вересня 2020 року у справі № 389/3108/18 та інші.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 сплинув 15 червня 2021 року, а про існування заповіту позивач довідалась лише в жовтні 2023 року.

Доводи позивача про те, що про наявність заповіту їй відомо не було і про його існування стало відомо після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд вважає достовірними, оскільки підтверджені фактичними обставинами справи.

Встановлено, що нотаріусом не вчинено будь-яких дій щодо повідомлення спадкоємця ОСОБА_1 про існування заповіту, що позбавило її обізнаності про існування заповіту та відповідно можливості реалізувати своє право на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Встановивши, що позивач не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.04.22 р. у справі № 932/16345/19.

Крім того, у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (частина друга статті 1223 ЦК України).

Про свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі N 642/2539/18-ц, від 28 травня 2021 року у справі N 688/106/20, від 17.12.21 р. у справі № 315/368/19, від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19, від 15 квітня 2021 року в справі № 591/1271/18, від 26 липня 2021 року в справі 405/7058/19, від 21 жовтня 2021 року в справі 643/13260/19, від 08 червня 2023 року в справі № 585/2163/22 та від 14 червня 2023 року в справі № 292/564/22.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 128, 200, 223, 259,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк у два місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2024 року.

Головуючий: Ю. В. Крива