Рішення

від 30.01.2024 по справі 140/31084/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/31084/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 21.09.2021 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимогЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII(даліЗакон №1282-XII), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078(даліПорядок №1078), з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року; зобов`язання нарахувати та виплатити за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 21.09.2021 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимогЗакону №1282-XII, Порядку № 1078; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області. Представник позивача зазначає, що за період з 01.01.2016 по 21.09.2021 позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. У зв`язку з чим, представник позивача звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення відповідно до вимогЗакону №1282-XII, Порядку №1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року. Однак, листом від 20 червня 2023 року відповідач надав довідку про грошове забезпечення позивача, з якої вбачається ненарахування та невиплтата індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 21 вересня 2021 року з врахуванням базових місяців - січень 2008 року та березень 2018 року. Таку бездіяльність відповідача, а саме ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 21 вересня 2021 року з врахуванням базових місяців - січень 2008 року та березень 2018 року позивач вважає протиправною та такою, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Окрім того зазнає про необхідність стягнення з відповідача втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 21.09.2021 з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року протиправною, такою, що порушує нормативно-правові акти, наведені у тексті позовної заяви, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Разом з позовною заявою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що відповідно до положення 1 Державний пожежно-рятувальний загін є бюджетною організацією, яка проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. При цьому,Законом «Про Державний бюджет України на 2016 рік»таЗаконом «Про Державний бюджет України на 2017 рік»виплата індексації не передбачалась. У зв`язку з прийняттямКабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»(далі - Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. На думку відповідача, вказаноюпостановоюУрядом фактично запропоновано у грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Тобто, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого у подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. З дня набрання чинності Постанови №1013 до 01.03.2018 не мало місце зміна тарифних ставок чи окладів військовослужбовців, а відтак за правилами нової редакції абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 не виникло правових підстав визначати місяця, значення індексу споживчих цін, в якому приймається за 1 або 100. Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинностіпостановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року.

Також відповідач зазначає, що відповідно до особової картки у грудні 2015 року грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 2971,61 грн., а вже в січні 2016 року 4258,50 грн. Таким чином, з січня 2016 року підвищилося грошове забезпечення позивача на 1286,89 грн.

Отже, з урахуванням пункту 5 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовця, тобто січня 2008 року.

Щодо ненарахування і невиплату індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.11.2018 відповідач зазначає, що зміна грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу відбулась з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для встановлення базового місяця березня 2018 року у цілях нарахування індексації.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Отже, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати (у базовому місяці враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищить суму індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації.

Тобто, у зв`язку з введенням з 01.03.2018 року нової тарифної розрядки, коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу та фактичним збільшенням грошового забезпечення ОСОБА_1 встановлюється базовий місяць для нарахування індексації березень 2018 року.

В березні 2018 року, відповідно до абз.3 п.5 Порядку No 1078, індексація нездійснюється. Індекс інфляції для проведення подальшої індексації починає розраховуватися з квітня 2018 року наростаючим підсумком поки не перевищить поріг, тобто 103%.

Таким чином, поріг індексації було перевищено в жовтні 2018.

Згідно з п. 1-1 Порядку No 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індекс споживчих цін за жовтень 2018 (місяць, коли перевищено поріг індексації) було опубліковано 13.11.2018 Державною службою статистики України, а тому право на проведення індексації грошових доходів з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в грудні 2018 року.

Отже, ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 по 31 листопада 2018 року не мав права на індексацію грошових доходів, тому така індексація йому не нараховувалась та не виплачувалась згідно норм чинного законодавства України.

Щодо нарахування і виплату індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2018 по 22.09.2021 років відповідач пояснив, що відповідно до пункту 4 Порядку No 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Оскільки грошове забезпечення позивача у період з 01.12.2018 по 31.05.2019 років перевищувало встановлений прожитковий мінімум індексація за ці місяці не проводилась. Так: з 01.12.2018 по 31.12.2018 середнє грошове забезпечення позивача становило 15076,23 грн., а розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 921,00 грн.; з 01.01.2019 по 31.05.2019 середнє грошове забезпечення позивача становило 14018,25 грн., розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 921,00 грн.

Щодо нарахування і виплату індексації грошового забезпечення в період з 01.06.2019 по 22.09.2021 років вказує наступне.

В грудні 2019 року був проведений перерахунок індексації грошового забезпечення за період з червня 2019 по серпень 2019. У вересні-грудні 2019 індексація була нарахована та виплачена щомісяця. Також, у жовтні 2020 року був проведений перерахунок індексації грошового забезпечення за період з січня 2020 по вересень 2020. В подальшому, аж до дати звільнення позивача, індексація нараховувалась і виплачувалась щомісяця.

Отже, за період з 01 червня 2019 по 22 вересня 2021 років індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 була нарахована та виплачена в повному обсязі, що підтверджується довідкою про виплачене грошове забезпечення, яка була додана позивачем до позовної заяви.

З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданому відзиві представник відповідача заперечував проти заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з підстав указаних у відзиві. Просив залишити позовну заяву без розгляду.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу у 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області та відповідно до Витягу з Наказу (по особовому складу) №157 від 22.09.2021 року позивача звільнено зі служби та не є спірним у даній справі.

Листом від 20.06.2023 відповідач у відповідь на адвокатський запитпредставника позивачаадвоката Єрьоміної В. А. щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 21.09.2021, повідомив, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015). У свою чергу, відповідно до положення 1 Державний пожежно-рятувальний загін є бюджетною організацією, який проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. При цьому, у зв`язку з прийняттямКабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»(далі - Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. На думку відповідача, вказаноюпостановоюУрядом фактично запропоновано у грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації.

З особової карточки виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що позивачу під час проходження служби за період з 01.01.2016 по 21.09.2021 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення в належному розмірі.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005(даліКАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначеноЗаконом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно ч. 1 ст. 2Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 2, 6ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно доЗакону України "Про індексацію грошових доходів населення", підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п 1 цього ж Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно із п.1-1 цього ж Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно із п. 2 цього ж Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).

Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць».

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Так, для прикладу, абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 пункт 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Зрештою пункт 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тож до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у пункті 45 постанови від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови № 1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

Пунктом 2 Постанови № 1013 були внесені зміни до Порядку № 1078. Відповідно до зазначеної Пояснювальної записки, ці зміни передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну «базовий місяць»

«зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади)».

Крім цього, за змістом пунктів 1, 3 Постанови № 1013, було встановлено, що:

підвищуються посадові оклади з 01.12.2015 працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

підвищуються з 01.12.2015 на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

За змістом пункту 6 постанови № 1013 цей акт застосовується з 01.12.2015.

Отже, Постановою № 1013 з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови № 1013 дають Суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.

Водночас, норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, пункті 62 постанови від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22 з подібними правовідносинами, яка підлягає врахуванню.

Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою № 1013 до Порядку № 1078 та пов`язані з індексацією грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, окремими положеннями яких установлено таке:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз викладених положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отож, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як особи служби цивільного захисту з 01.01.2016 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

На тлі цього Суд зауважує, що дотепер посадові оклади осіб служби цивільного захисту визначалися постановами Кабінету Міністрів України. У період спірних правовідносин (2016-2021 роки) таких постанов було дві.

На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту були затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(далі - Постанова № 1294).

Указана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови № 704, якою затверджено нову схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) осіб служби цивільного захисту та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 до 28.02.2018 включно.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.07.2023 у справі №560/6684/22, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Повноваження ж державних органів щодо визначення місяця підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

Цей висновок відповідає правовій позиції Суду, викладеній, серед іншого, у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

Відтак, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Тому суд погоджується із доводами представника позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації, відповідно до Порядку №1078, оскільки в період з січня 2008 року по лютий 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались, та відповідач не надав суду доказів про те, що у вказаний період відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).

При вирішенні спору, в силу приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

При вирішенні позову суд бере до уваги обраний Верховним Судом у постанові від 24.03.2023 у справі №420/21241/21 спосіб захисту порушеного права.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, встановлених обставин справи та наданих судустаттею 245 КАС Україниповноважень, взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача у відзиві на позовну заяву, що останній не нараховував і не виплачував позивачу індексацію з 2016 по 28.02.2018 роки у зв`язку з відсутністю фінансування.

Щодо взаємопов`язаних позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити за період з 01.03.2018 по 21.09.2021 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, суд зазначає наступне.

З набранням 01.03.2018 чинності Постановою №704 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення (базовим місяцем).

З долученої до відзиву на позовну заяву довідки відповідача від 20.06.2023 про нарахування позивачу індексації доходів (грошового забезпечення) за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 слідує, що нарахована позивачу індексація за вказаний період становить 0,00 грн., при цьому, для проведення індексації грошового забезпечення було встановлено базовий місяцьберезень 2018 року, вказані обставини також підтверджені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Отже, індексація грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по 30.11.2018 проводилась відповідачем із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

Окрім наведеного, суд звертає увагу, що за офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив100,8 %, в травні 2018 року - 100,0 %, в червні 2018 року - 100,0 %, в липні 2018 року -99,3 %, в серпні 2018 року - 100,0 %, в вересні 2018 року - 101,9 %, в жовтні 2018 року -101,7 %, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103 % (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % *99,3 % * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100) перевищено.

При цьому, оскільки індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держкомстатом у листопаді 2018 року, то відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 з грудня 2018 року у позивача виникає право на індексацію, яка повинна виплачуватися йому з грудня 2018 року до дня звільнення.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено те, що відповідачем у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 для розрахунку індексації грошового забезпечення було встановлено місяць для обчислення індексу споживчих цін(базовий місяць)березень 2018 року, тому у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в цій частині з підстав, викладених у позовній заяві, належить відмовити.

А тому, ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 по 31 листопада 2018 року не мав права на індексацію грошових доходів, тому така індексація йому не нараховувалась та не виплачувалась згідно норм чинного законодавства України.

Щодо нарахування і виплату, то Суд констатує, що оскільки для проведення індексації грошового забезпечення було встановлено базовий місяцьберезень 2018 року, вказані обставини також підтверджені відповідачем у відзиві на позовну заяву, то останній протиправно не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення в період з 01.12.2018 по 31.05.2019 років.

Доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.

Щодо нарахування і виплату індексації грошового забезпечення в період з 01.06.2019 по 21.09.2021 років суд зазначає таке.

В грудні 2019 року був проведений перерахунок індексації грошового забезпечення за період з червня 2019 по серпень 2019. У вересні-грудні 2019 індексація була нарахована та виплачена щомісяця. Також, у жовтні 2020 року був проведений перерахунок індексації грошового забезпечення за період з січня 2020 по вересень 2020. В подальшому, аж до дати звільнення позивача, індексація нараховувалась і виплачувалась щомісяця.

Отже, за період з 01 червня 2019 по 21 вересня 2021 років індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 була нарахована та виплачена в повному обсязі, що підтверджується довідкою про виплачене грошове забезпечення, яка була додана позивачем до позовної заяви та особовими карточками ОСОБА_1 (арк. спр.14 зворот-15 зворот, 36-39, 42-43).

А тому у задоволенні позовних вимог за період з 01.06.2019 по 21.09.2021 років про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити дії в цій частині з підстав, викладених у позовній заяві, належить відмовити.

Також у задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати необхідно відмовити, оскільки звернення позивача до суду з позовом у цій частині позовних вимог є передчасним. Права позивача на отримання вказаної компенсації на момент постановлення цього рішення не порушені з огляду на те, що позивач із відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно доЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІтаПорядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, не звертався, а відповідач у такій виплаті не відмовляв.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року є протиправною, а тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача належить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, а в період з 01.03.2018 по 31.12.2018 - із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та з 01.12.2018 по 31.05.2019 є протиправною, а тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача належить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, а в період з 01.12.2018 по 31.05.2019 - із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, п`ятоїстатті 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною другоюстатті 233 Кодексу законів про працю України(далі-КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

19.07.2022 набрав чинностіЗакон України від 01.07.2022 №2352-ІХПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин(далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким назва, частина перша і другастатті 233 КЗпП Українидіють у новій редакції. Відповідно достатті 233 КЗпП Українив редакціїЗакону №2352-ІХпрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Тобто, з 19.07.2022 відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.

ПриписиКЗпП Українищодо строків звернення до суду поширюються також і на правовідносини, що виникли до набрання чинностіЗаконом №2352-ІХ, в тому числі і на спірні у цій справі правовідносини, а тому тримісячний строк з таким зверненням закінчується 19.10.2022.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 18.10.2023.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Розділу Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно п.1 постанови КМ України № 1236 від 09.12.2020р. «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020р. до 31 грудня 2022р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленогопостановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Строк дії карантину в Україні закінчився 30.06.2023. З врахуванням зазначених норм строки звернення до суду у даній категорії справи почали обраховуватись з 01.07.2023 року.

Представник позивача звернулася до суду з даним позовом 15.09.2023, тобто з дотриманням тримісячного строку звернення до суду, тому наведені відповідачем підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду відсутні.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 15 серпня 2023 року (арк. спр. 9).

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (43020 Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, 6, ЄДРПОУ 38131220) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 31 травня 2019 року включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 31 травня 2019 року включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області судовий збір в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст рішення складено та підписано 30 січня 2024 року.