Рішення

від 30.01.2024 по справі 160/28699/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 рокуСправа №160/28699/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/28699/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі № 160/28699/23, яким здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи та стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/28699/23 до розгляду. Повідомлено сторін, що розгляд заяви здійснюватиметься у письмовому провадженні. Роз`яснено відповідачу його право подати заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано до суду заперечення на стягнення витрат на правничу допомогу, згідно яких останнім зазначено, що на роботи про які зазначено в позові, адвокатом витрачено занадто велику кількість часу на аналіз законодавства, підготовку документів, підготовку до розгляду справи у суді тощо, але з огляду на незначну складність справи, ці речі не вимагають такої кількості часу як про це вказано в детальному описі робіт та акті про надання правової допомоги, крім того, більшість цих дій взагалі можна було б і не вчинювати оскільки не зрозуміло як вони вплинули на результат справи. Відсутній детальний опис які ж саме дії були вчинені та як ці дії вплинули на розгляд справи по суті. Додатково наголосив, що обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірними із складністю виконаних адвокатом робіт. З огляду на викладене у стягненні витрат на правничу допомогу просив відмовити.

Згідно довідки від 29.01.2024 №34 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суддя Калугіна Н.Є. з 15.01.2024 по 29.01.2024 перебувала у щорічній відпустці, тому заява розглядається із дотриманням розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, зміст поданої заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних норм, подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:

1) до закінчення судових дебатів у справі;

2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0129200407, що датоване 01.06.2023;

- визнати суми штрафу 44 009,04 грн та пені 495,54 грн надмірно сплаченими сумами.

Зокрема, в позові позивачем зазначено, що з метою захисту своїх порушених прав та інтересів ним укладено угоду №239 про надання правової допомоги адвокатом. Вартість послуг адвоката за станом на дату подання позову становить 3000,00 грн, а повна сума буде заявлена в порядку ч. 8 ст. 139 КАСУ протягом п`яти днів, коли позивачу стане відомо про прийняте судом рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0129200407, що датоване 01.06.2023.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Так, 09.01.2024 позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

У заяві про ухвалення додаткового рішення, позивачем вказано, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу складають 3000 грн, які він просить стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, представник позивача надав до заяви про ухвалення додаткового рішення наступні документи: договір № 239 від 11.09.2023, акт приймання послуг по Договору № 239 від 11.09.2023, рахунок № 239-01 від 11.09.2023, платіжну інструкцію № 7876 від 13.09.2023 на суму 3000 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000704.

Відповідно до п. 1.2 договору № 239 від 11.09.2023, ТОВ «ПСТ АВТОМАТИК» (Замовник або „Клієнт), що вказаний в реквізитах цього Договору, з однієї сторони, та Неволін Юрій Олегович, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЧН №000704 від 22.03.2019, в подальшому іменується „Адвокат або Правник або Виконавець, з іншої сторони, разом „Сторони, уклали Договір про наступне - клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити Адвокатському об`єднанню зазначені послуги.

Предметом договору є, у тому числі, надання правової допомоги та представництва Клієнта в усіх його можливих статусах в органах, вповноважених вирішувати спори, включаючи, але не обмежуючись: третейські суди, ради кредиторів, судові органи всіх інстанцій та спеціалізації, в органах дізнання та слідства, в органах виконання судових рішень та вироків а також в інших органах, підприємствах, установах організаціях всіх форм власності, перед фізичними, юридичними особами та громадськими об`єднаннями.

Відповідно до п.2 Договору, надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; розробка та правовий аналіз відносин та правочинів; розробка, складання, подання всіх видів документів, в тому числі і процесуальних, отримання документів, грошей, майна від імені Клієнта; представництво в усіх державних чи недержавних органах, установах, організаціях, в будь-яких установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності, в громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю, наданням послуг в сфері права та виконанням Договору.

Розділами 3-6 договору передбачені повноваження адвоката та права та обов`язки сторін.

Розділом 7 договору врегульовано питання винагороди за надані послуги.

Пунктами 7.1.-7.2 визначено, що гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Гонорар складається з суми вартості послуг, що зазначені в Додатку 1 до цього Договору та податків, зборів і обов`язкових платежів, базою для обчислення яких є дохід від надання такої послуги на день оплати.

Пунктами 7.6-7.8 передбачено, що факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг або іншими доказовими документами.

Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок Адвоката. У разі проведення розрахунку готівкою Адвокат видає документ про це.

У випадку дострокового розірвання даного Договору з ініціативи Клієнта, Адвокат не повертає раніше отриманий від Клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до Акту приймання послуг по Договору № 239 від 11.09.2023 підписаного 09.01.2023, сторони Договору склали цей Акт, яким підтверджують надання та отримання наступних послуг адвоката в правовій ситуації щодо скасування податкового повідомлення-рішення 0129200407 від 01.06.2023. Послуги були сплачені попередньою оплатою, згідно рахунку № 239-01 від 11.09.2023.

Вказаним Актом передбачено надання клієнту послуги - комплекс правових заходів щодо оскарження ППР 0129200407 від 01.06.2023, що включає допозовні аналіз та підготовку, складання та подання позову, процесуальні дії в суді першої інстанції на суму 3000 грн.

Замовнику адвокатом виставлено рахунок № 239-01 від 11.09.2023 на попередню оплату за комплекс правових заходів щодо оскарження ППР № 0129200407 від 01.06.2023 на суму 3000 грн.

Згідно платіжної інструкції № 7876 від 13.09.2023, ТОВ «ПСТ АВТОМАТИК» на рахунок адвоката сплачено 3000 грн як передплату за послуги згідно рах. 239-01 від 11.09.2023.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та заперечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо цієї заяви, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження статусу адвоката Неволіним Ю.О. до позову надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.04.2019 № 000704, на підтвердження підстав представництва позивача у даній справі надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 30.10.2023 серія ВІ № 1176250.

Судом встановлено, що опис робіт, виконаних адвокатом в рамках надання позивачу професійної правничої допомоги у цій справі, викладено в акті приймання послуг від 11.09.2023.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, разом з тим, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно умов укладеного між ТОВ «ПСТ АВТОМАТИК» та адвокатом Неволіним Ю.О. договору, оплата адвокату за надані послуги здійснюється у формі гонорару.

Судом встановлено, що актом приймання послуг наданими послугами за договором № 239 від 11.09.2023 підтверджується надання та отримання послуг адвоката в правових відносинах щодо скасування податкового повідомлення-рішення 0129200407 від 01.06.2023. Послуги були сплачені попередньою оплатою, згідно рахунку № 239-01 від 11.09.2023.

Вказаним Актом передбачено надання клієнту послуги - комплекс правових заходів щодо оскарження ППР 0129200407 від 01.06.2023, що включає допозовні аналіз та підготовку, складання та подання позову, процесуальні дії в суді першої інстанції на суму 3000 грн.

Клієнтом виконано умови щодо сплати гонорару у вигляді передплати за рахунком №239-01 від 11.09.2023, згідно платіжної інструкції № 7876 від 13.09.2023 гонорар в повному розмірі (3000 грн) сплачено на рахунок адвоката.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, в даному випадку підлягає врахуванню ціна позову та відповідно значення вказаної справи для позивача.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Європейський Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх обґрунтованість, розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам адвокатських послуг, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка розглядалася в спрощеному позовному провадженні, обсяг та характер наданих сторонами доказів, а також задоволення позовних вимог, суд зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 134, 139, 143, 252, 295, 297 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/28699/23 задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК" (код ЄДРПОУ 32688019) 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 30 січня 2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна