Рішення

від 29.01.2024 по справі 380/20481/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 рокусправа № 380/20481/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0927286-2411-1305 від 01.05.2023 ГУ ДПС у Львівській області;

- зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків про скасування боргу (нарахування) щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням йому протиправно визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік у розмірі 37219,00 гривень. Позивач вважає, що це рішення прийняте відповідачем з порушенням п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України у зв`язку із тим, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, оскільки належить до будівлі промислового призначення. Крім того звернув увагу, що обставини стосовно правомірності звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вже досліджувалися судами різних інстанцій. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивач є платником податку на майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки є власником комплексу нежитлових приміщень, які підлягають оподаткуванню. Підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не містить положень щодо об`єктів нерухомості фізичних осіб. Тобто положення зазначеного пункту поширюються лише на будівлі промисловості, які перебувають у власності промислових підприємств.

Звертає увагу суду, що дана нежитлова будівля зареєстрована на фізичну особу, відтак не звільняється від оподаткування. Отже, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 01.05.2023 № 0927286-2411-1305 Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно та діяло в межах повноважень та спосіб, визначені ПК України. Тому підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення немає.

Від представника позивача 01.11.2023 надійшли письмові пояснення.

Позивач та його представник в судове засідання 15.01.2024 не з`явилися, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні 15.01.2024 не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі представника до суду не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами п.10 ч.1 ст.4 та ч.9 ст.205 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1145,2 кв.м, а саме: виробничий корпус, 1А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно- побутовий корпус, 2В загальною площею 572,7 к.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2011.

Згідно з рішенням Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 29.12.2012 №377 внесено зміни до рішення №255 від 30.03.2012, перейменовано вулицю 1-го травня на вулицю Т.Г. Шевченка.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, нежитлові будівлі загальною площею 1145,2 кв.м. по АДРЕСА_3 на підставі акту приймання-передачі від 25.10.2019 передані у господарське відання Приватному підприємству «Будьмо здорові», засновником та співвласником якого є ОСОБА_1

Приватне підприємство «Будьмо здорові» (місцезнаходження: Львівська область, Городоцький район, село Керниця, вул. Т.Г.Шевченка, будинок 1А; код ЄДРПОУ: 36828596) є підприємством харчової промисловості, основний вид діяльності за КВЕД 10.71: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1145,2 кв.м. є виробничими площами ПП «Будьмо здорові».

Вважаючи, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, є об`єктом оподаткування за змістом статті 266 Податкового кодексу України та ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач на підставі підп.54.3.3 п.54.3 ст.54, підп.266.7.2 п.266.7 Податкового кодексу України виніс податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0927286- 2411-1305 від 01.05.2023 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» в сумі 37219,00 грн (податковий період 2022 рік).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, не було правових підстав для винесення спірного рішення. Вважаючи у зв`язку із цим свої права, інтереси та обов`язки порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України).

Згідно з положеннями підп.266.3.1, 266.3.2 п.266.1 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, на який посилається позивач як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Ба більше, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Між тим, аналізуючи зміст пункту «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можна дійти висновку про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підп.14.1.129 п.14.1 ст.14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Положеннями ст.62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що застосування пункту «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин ці обов`язкові умови є наявними, оскільки мова йде про виробничі приміщення.

Суд встановив, що позивач є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 , а саме виробничий корпус, 1А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно - побутовий корпус, 2В загальною площею 572,7 к.м., які є примословими та відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-200 відповідають класу «Будівлі промислові».

Зазначені нежитлові будівлі відносяться до виробничих площ ПП «Будьмо здорові» (видом діяльності якого за КВЕД є 10.71: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання), засновником та власником якого є ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів використання позивачем зазначених вище приміщень для цілей, не пов`язаних з виробництвом, податковим органом в процесі розгляду справи не надано.

Суд також враховує, що ці приміщення передані позивачем у господарське відання ПП «Будьмо здорові», що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відтак, об`єкти нерухомості (нежитлові будівлі), які на праві власності належать позивачу, підпадають під дію підпункту «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №813/4251/17 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 №52605-13 задоволено повністю. Між тим, суд враховує, що вказаним податковим повідомленням-рішенням нараховано позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичних осіб, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 14202,77 грн.

Зазначені судові рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №813/4251/17.

Застосовуючи приписи ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд враховує, що вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено факт, що «нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, не є об`єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем безпосередньо у підприємстві харчової промисловості».

А тому вказане не доказується при розгляді цієї справи.

Враховуючи вищевикладене в сукупності суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0927286-2411-1305 від 01.05.2023 винесене відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для його скасування.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків про скасування боргу (нарахування) щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає, що така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.п.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з п.60.5 ст.60 ПК України у випадках, визначених п.п. 60.1.4 п. 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, після скасування судом спірного податкового повідомлення-рішення таке рішення відповідача буде вважатись відкликаним з дня набрання судовим рішенням законної сили. На час розгляду справи в суду відсутні підстави вважати, що після скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом не буде внесено зміни до інтегрованої картки платника податків в частині донарахованих грошових зобов`язань. Відтак, вимога ОСОБА_2 про внесення змін до інтегрованої картки платника податків про скасування боргу є передчасною.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення № 0927286- 2411-1305 від 01.05.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.І. Кузан