Постанова

від 31.01.2024 по справі 380/1917/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Желік О.М.

31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1917/23 пров. № А/857/24015/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 380/1917/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Директива» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.02.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова Директива» (далі ТзОВ «Промислова Директива») звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №13805/13-01-07-01 від 08 грудня 2022 року, прийняте на підставі акту перевірки від 17.11.2022р. №15188/13-01-07-01/44095086 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промислова Директива» (44095086) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету;

- зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої ТОВ «Промислова Директива» за березень 2022 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з ТзОВ Промислова Директива є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Головному управлінні ДПС у Львівській області.

Контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2022 року позивача від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

17.11.2022р. за результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт №15188/13-01-07-01/44095086.

Із змісту висновку акту перевірки видно, що податковий орган встановив порушення ТОВ Промислова Директива п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу, внаслідок чого підприємством завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2022 у сумі 236194,00 гривень.

08.12.2022р. за результатами акту перевірки та встановлених порушень податкового законодавства контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення форми В1 №13805/13-01-07-01 на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 236194,00 гривень та на суму штрафних санкцій в розмірі 59048,50 гривень.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України видно, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п. 86.7 ст. 86 вказаного Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п.86.7 ст.86 вказаного Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

п.137.1 ст.37 ПК України встановлено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст.135 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

п.п.187.1, 187.8 ст.187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених ст.191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень ст.191 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

п.188.1 ст.188 ПК України встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до п.п. 213.1.9 і 213.1.14 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В п.192.1 ст.192 ПК України видно, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

п.198.1 ст.198 ПК України встановлена право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 вказаного Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.200.1 ст.200 ПК України видно, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

п.200.4 ст.200 ПК України встановлено, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно п.200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - ; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (абз.1 п.200.7, п.200.8, 200.9 ст.200 ПК України).

п.200.10 ст.200 ПК України передбачено, що у строк, передбачений абз.1 п.76.3 ст.76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п.200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) встановлює, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз норм ПК України свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків визначив податковий кредит з податку на додану вартість, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Господарські операції для цілей визначення об`єкта оподаткування податку на додану вартість мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом, та є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Податкові органи, вказуючи про порушення, допущені платником податків, повинні спростовувати реальність здійснення спірної угоди (операції) за допомогою доведення фактів виконання зобов`язань за угодою (операції) іншою особою, ніж особа, яка є стороною договору, укладеного з платником податків, і (або) яким зобов`язання по виконанню угоди (операції) передано за договором або законом, та (або) доведення фактів, які свідчать про те, що зобов`язання, передбачене спірною угодою (операцією), виконано платником податку самостійно.

Колегія суддів враховуючи подані сторонами доводи та аналізуючи матеріали справи встановила наступні обставини.

Із змісту акту перевірки від 17.11.2022р №15188/13-01-07-01/44095086 видно, що в ході перевірки ТОВ Промислова Директива податковим органом встановлено завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2022 на суму 236194,00 гривень, у зв`язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в рядок 11.1 Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи за основною ставкою декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року ПДВ в сумі 236194,00 гривень, оскільки відсутні підтверджуючі документи з операції ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів за основною ставкою, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 17 (колонка Б) Декларації) за березень 2022 в сумі 236194,00 гривень.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу з огляду на таке.

15.03.2022р. ТзОВ Промислова Директива (Покупець) та компанія YASAY TEKS.KIM.SAN.TIC.LTD.STІ. (Туреччина) (Продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт №15/03, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує і оплачує товар зазначений в інвойсах на кожну окрему партію товару.

14.03.2022р. ТзОВ Промислова Директива (Покупець) та компанія FIRMA HANDLOWA KALIMERA MARIUSZ HARBUZ (Польща) (Продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт №14-03/2022, згідно якого продавець продає, а покупець купує на викладених в контракті умовах товар згідно фактури.

14.02.2022р. ТзОВ Промислова Директива (Покупець) та компанія Firma Handlowo Produkcyjna DANPOL DITRICH DANIEL (Польща) (Продавець) уклали зовнішньоекономічний договір (контракт) №14/02/2022, відповідно до якого продавець зобов`язаний поставити і передати у власність товар, а покупець прийняти та розрахуватися за товар.

15.03.2022р. ТзОВ Промислова Директива (Покупець) та компаня F.H.U SYSTEM Dariusz Krawczyk (Польща) (Продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт №15-03/2022 за умовами якого продавець продає, а покупець купує на викладених в контракті умовах товар згідно фактури.

Митне оформлення поставленого товару, передбаченого контрактами підтверджується поданими ТзОВ Промислова Директива митними деклараціями: - UA209140/2022/018916 від 17.03.2022, - UA209140/2022/019099 від 17.03.2022, - UA209140/2022/019868 від 21.03.2022, - UA209140/2022/019869 від 21.03.2022, - UA209140/2022/019869 від 21.03.2022, - UA209140/2022/019990 від 21.03.2022, - UA209140/2022/006963 від 28.03.2022, - UA209140/2022/019626 від 30.03.2022, - UA209140/2022/019627 від 30.03.2022, - UA209140/2022/023134 від 31.03.2022.

ТзОВ Промислова Директива за поставлений товар на підставі поданих митних декларацій здійснив оплату митних платежів до державного бюджету за митне оформлення, що підтверджується платіжними дорученнями: - №12 від 24.02.2022р. на суму 360420,00 гривень, - №20 від 18.03.2022р. на суму 140000,00 гривень, - №22 від 23.03.2022р. на суму 350000,00 гривень, - №23 від 30.03.2022р. на суму 576005,00 гривень, - №24 від 31.03.2022р. на суму 51700,00 гривень, - №25 від 31.03.2022р. на суму 306349,80 гривень.

Операції на митниці (оплата митних платежів до державного бюджету) відображені ТОВ Промислова Директива в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6851 за березень 2022.

Також, в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 632 за березень 2022 відображено зовнішньоекономічні контракти.

пп.в п.185.1 ст.185 ПК України визначає, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

ч.1 ст.246 Митного кодексу України, встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

ст.248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

ч.5 ст.255 Митного кодексу України, визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

ч.1 ст.257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, на яку накладено електронний підпис, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч.2 ст.257 МК України).

ч.8 ст.257 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відповідні відомості, у тому числі у вигляді кодів.

В ст.258 Митного кодексу України видно, що під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

За рішенням митного органу митне оформлення та випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до митного режиму експорту може здійснюватися без їх пред`явлення митному органу, якому подано митну декларацію, заповнену у звичайному порядку. Рішення про можливість випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без їх пред`явлення митному органу або про необхідність такого пред`явлення приймається митним органом на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту прийняття митної декларації, заповненої у звичайному порядку відповідно до митного режиму експорту (ч.2 ст.258 МК України).

п.20 ч.1 ст.4 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Таким чином, суд вважає, що декларування і сплата митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, у тому числі імпортний податок на додану вартість, здійснюється декларантом на підставі митної декларації й уточняється, у разі потреби, на підставі додаткової декларації.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що положеннями ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України чітко визначено право платника податку на віднесення фактично сплачених сум податку на додану вартість на погашення податкових зобов`язань до складу податкового кредиту виникає на підставі митних декларацій та не поставлено у залежність від процедури завершення митного оформлення.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зазначив Верховний Суд у постанові від 19.02.2020р. у справі №480/660/19, від 22.04.2021р. у справі 640/19498/19, від 01.06.2021р. у справі №640/9167/20, від 21.10.2021р. у справі №640/4639/20, від 24.11.2021р. у справі №640/4641/20, в яких зазначено, що контролюючий орган безпідставно пов`язував право на податковий кредит із моментом завершення митних формальностей, адже положення ст.198 ПК України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту - дата сплати податку за податковими зобов`язаннями.

Верховний Суд зазначив, що документи повинні розглядатися виходячи з їх змісту, а не особливостей їх оформлення. Подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов`язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, як суб`єкта владних повноважень на те, що в акті перевірки не встановлено та не доведено в суді, що ТОВ Промислова Директива не сплатив усі суми податку на додану вартість за березень 2022 року за митними деклараціями до декларування відповідного податкового кредиту, а отже не виконано обов`язку покладеного на апелянта згідно ч.2 ст.77 КАС України, якою чітко передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

30.03.2021р. ТзОВ Дністер-М (Орендодавець) та ТзОВ Промислова Директива (Орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення №09, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування частину складу ангарного №1 (нежитлове приміщення), а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування частину складу ангарного №1, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Адреса приміщення (складу ангарного №1): м. Львів, вул. Рахівська, 37, загальна площа 501 кв.м., передається в оренду 400 кв.м. (п.1.2. та 1.3. Договору оренди нежитлового приміщення №09).

В п. 2.1. Договору оренди нежитлового приміщення №09 встановлено, що приміщення, що орендується, надається орендарю під зберігання промислових товарів згідно мети його діяльності.

Приміщення орендується на термін з 01.04.2021р. - 30.09.2021р. включно, з правом пролонгації, про що свідчить п.4.1. Договору оренди нежитлового приміщення №09.

Розмір місячної орендної плати за приміщення складає 25000,00 грн. з ПДВ (п.5.1. Договору оренди нежитлового приміщення №09).

З акту приймання-передачі частини складу ангарного №1 (приміщення), площею 400 кв.м., що є додатком до Договору оренди нежитлового приміщення №09 від 30.03.2021, видно, що орендодавець здав, а орендар прийняв частину складу ангарного №1 (приміщення) площею 400 кв.м. з 01.04.2021р.

Згідно додатку №3 до Договору оренди нежитлового приміщення №09, п.4.1. Договору змінено на: Приміщення орендується на термін з 01 квітня 2021 року - 31 березня 2022 року включно, з правом пролонгації, а п. 5.1 Договору замінено на: Розмір місячної орендної плати за приміщення складає 28000,00 гривень з ПДВ.

Додатком №4 до Договору оренди нежитлового приміщення №09, п.4.1. Договору змінено на: Приміщення орендується на термін з 01 квітня 2021 року - 31 грудня 2022 року включно, з правом пролонгації.

На виконання умов Договору оренди нежитлового приміщення №09 складено акти надання послуг (виконання робіт) від 31.01.2022р., від 28.02.2022р., від 31.03.2022р., від 29.04.2022р., від 31.05.2022р., від 30.06.2022р., від 29.07.2022р., від 31.08.2022р., від 30.09.2022р., від 31.10.2022р.

Оплата оренди ангарного складу №1 (виконання робіт) підтверджується платіжними дорученнями: - №71 від 03.02.2022р. на суму 25000,00 гривень, - №94 від 28.02.2022р. на суму 25000,00 гривень, - №45 від 07.04.2022р. на суму 25000,00 гривень, - №83 від 27.05.2022р. на суму 25000,00 гривень, - №145 від 30.06.2022р. на суму 25000,00 гривень, - №190 від 29.07.2022р. на суму 25000,00 гривень, - №281 від 30.08.2022р. на суму 25000,00 гривень, - №288 від 30.09.2022р. на суму 25000,00 гривень, - №353 від 31.10.2022р. на суму 25000,00 гривень, - №359 від 29.11.2022р. на суму 25000,00 гривень.

01.04.2021р. Корпорація Агропромліс (Орендодавець) та ТзОВ Промислова Директива (Орендар) уклали договір оренди нерухомого майна №01/04/21, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нерухоме майно та зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату в порядку та розмірах встановленому цим договором. Нерухоме майно загальною прощею 16 кв.м. знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 9 (п.1.2. Договору оренди нерухомого майна №01/04/21).

п.2.2. Договору оренди нерухомого майна №01/04/21 встановлено, що сукупний розмір орендної плати за орендне користування об`єктами, що орендується, складає 2870,00 гривень без ПДВ, за кожен місяць оренди.

Договір укладений терміном на 1 рік та вступає в силу з моменту підписання та припиняє свою дію 31.03.2022р., про що свідчить п.6.2.,п.6.3. Договору оренди нерухомого майна №01/04/21.

Із змісту акту приймання-передачі, що є додатком до Договору оренди нерухомого майна №01/04/21 від 01.04.2021р. видно, що орендодавець передає, а орендар приймає нежитлове приміщення загальною площею 16 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 9.

Згідно додаткової угоди від 31.03.2022р. до Договору оренди нерухомого майна №01/04/21 від 01.04.2021р., сторони дійшли згоди про зміну терміну дії договору та погодили такі зміни до Договору:

2.1. Викласти п.6.2. Договору у новій редакції: Цей Договір укладений терміном на 1 рік з правом пролонгації.

2.2. Викласти п.6.3. Договору у новій редакції: Цей Договір вступає в силу з моменту підписання та припиняє свою дію 31.12.2022р. з автоматичною пролонгацією ще на 12 календарних місяців за відсутності письмових заперечень будь-якої Сторони..

На виконання умов Договору оренди нерухомого майна №01/04/21 складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг): - №5 від 31.01.2022р., - №3 від 28.02.2022р., - №4 від 31.03.2022р., - №6 від 29.04.2022р., - №2 від 31.05.2022р., - №5 від 30.06.2022р., - №7 від 29.07.2022р., - №4 від 31.08.2022р., - №5 від 30.09.2022р., - №6 від 31.10.2022р.

Оплата оренди нежитлового приміщення (надання послуг) підтверджується платіжними дорученнями: - №70 від 03.02.2022р. на суму 2870,00 гривень, - №95 від 28.02.2022р. на суму 2870,00 гривень, - №51 від 27.04.2022р. на суму 2870,00 гривень, - №86 від 27.05.2022р. на суму 2870,00 гривень, - №140 від 30.06.2022р. на суму 2870,00 гривень, - №189 від 29.07.2022р. на суму 2870,00 гривень, - №921 від 30.08.2022р. на суму 2870,00 гривень, - №289 від 30.09.2022р. на суму 2870,00 гривень, - №350 від 31.10.2022р. на суму 2870,00 гривень.

24.03.2022р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Покупець) та ТзОВ Промислова Директива (Постачальник) уклали договір поставки №ПД/03, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар.

На виконання умов даного Договору поставки №ПД/03, позивач виписав видаткову накладну №5 від 28.03.2022р. на загальну суму 132120,00грн., у тому числі сума ПДВ 22020,00 грн.

Зазначені операції з постачання та оренди приміщень відображені ТзОВ Промислова Директива в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 та 631 за березень 2022 року

Суд звертає увагу апелянта, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від`ємного значення різниці між податковим зобов`язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови наявності у платника податку належно оформлених податкових накладних та відсутності спору щодо реальності господарських операцій із поставки товарів, робіт, послуг.

У контексті спірних правовідносин особливу увагу апеляційний суд звертає на те, що усі податкові накладні, за якими сформовано показники податкової звітності та надалі мали вплив на визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, а також від`ємного значення з ПДВ, що включається до складу наступного звітного (податкового) періоду є зареєстрованими належним чином в ЄРПН, що не заперечив апелянт та не спростував в ході судового розгляду.

При реєстрації податкової накладної контролюючий орган здійснює масштабну перевірку. Якщо контролюючий орган в ході перевірки не знаходить порушень і податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків господарської операції та оцінки ступеня ризиків платника податків, в такому випадку податкова накладна приймається до реєстрації та реєструється, а платнику податків надсилається засобами електронного зв`язку підтвердження про реєстрацію - квитанція.

Платник податків, якому надіслано квитанцію, як підтвердження реєстрації податкової накладної, фактично пройшов перевірку законності формування податкового зобов`язання, як продавцем, та законність формування податкового кредиту його контрагентом-покупцем, який зазначений у зареєстрованій податковій накладній, а отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій або підміна номенклатури у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вищенаведені документи бухгалтерського обліку ТзОВ Промислова Директива, якими оформлено спірні господарські операції з вищевказаними контрагентами, не мають дефектів і відповідають вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Колегія суддів також ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2019р. у справі № П/811/3228/14. У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказів, які б могли спростувати дані обставини апелянт суду не надав, наведені аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Доводи апелянта ґрунтуються виключно на припущеннях щодо недоцільності таких дій під час укладення договорів, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій та на підставі яких платником податку сформовані спірні суми валових витрат.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що ТзОВ «Промислова Директива» виконано усі умови, необхідні для отримання бюджетного відшкодування, а отже висновки викладені в акті перевірки не підтверджуються матеріалами справи, тому прийняте податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2022 року №13805/13-01-07-01 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ Промислова Директива (код ЄДРПОУ 44095086) за березень 2022 року, вказана позовна вимога є похідною від першої і також підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт не зазначає в апеляційній скарзі, підстави для скасування такої, а отже в силу вимог ст. 308 КАС України правова оцінка судом такій не надається.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі № 804/8024/14 та від 13 червня 2019 року по справі №813/810/16, від 08 серпня 2019 року по справі № 810/7082/14, від 20 вересня 2019 по справі №825/49/15-а, від 15 лютого 2022 року по справі №826/13639/16, від 27 травня 2022 року по справі № 300/1565/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління ДПС у Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 380/1917/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 31.01.2024р