Ухвала

від 31.01.2024 по справі 640/25598/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2024 року

м. Київ

справа №640/25598/20

адміністративне провадження № К/990/2987/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О. О.,

суддів: Блажівської Н. Є., Дашутіна І. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 640/25598/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛГРУП» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛГРУП» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило:

- скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 59929 від 14 травня 2020 року;

- скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 114527 від 21 вересня 2020 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити ТОВ «ПЕРСОНАЛГРУП» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризикованості платника податку;

- скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1599621/43026142 від 01 червня 2020 року та зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві зареєструвати податкову накладну №1 від 16 лютого 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1599622/43026142 від 01 червня 2020 року та зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві зареєструвати податкову накладну №2 від 29 квітня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, відповідач оскаржив її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, Судом з`ясовано наступні обставини.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року позов задоволено. Копію повного тексту відповідач отримав 31 серпня 2022 року о 16:44 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа через підсистему «Електронний Суд». Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 295 КАС України було 30 вересня 2022 року. Проте апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 14 квітня 2023 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку. Також відповівдач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 листопада 2023 року: відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2022 року; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишив без руху з підстав порушення вимог, встановлених статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 07 грудня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

Проте станом на 18 грудня 2023 року скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у повному обсязі, а саме не подав обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2022 року із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності, як і не надав обґрунтованого клопотання про продовження строку для надання суду поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження з поясненням причин неможливості виконання вимог ухвали у встановлений строк.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліку апеляційної скарги щодо наведення підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, надання документу про сплату судового збору. Однак у встановлений судом апеляційної інстанції строк скаржником недоліки апеляційної скарги в повній мірі не було усунуто, а саме не подано до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відтак правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Верховний Суд не встановив неправомірних обмежень судом апеляційної інстанції у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судових рішень, доводи касаційної скарги також не спростовують вищенаведених висновків про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 640/25598/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛГРУП» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді Н. Є. Блажівська

І. В. Дашутін