Ухвала

від 31.01.2024 по справі 520/469/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2024 року

Київ

справа № 520/469/19

адміністративне провадження № К/990/1974/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №520/469/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосат Плюс» до Головного управління ДПС у Харківській області про видання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2024 до суду вп`яте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, (далі - ГУ ДПС, скаржник), через підсистему «Електронний суд» 15.01.2024.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 19.10.2023, 28.11.2023, 11.12.2023, 28.12.2023 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки посилаючись на постанови Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 28.08.2018 у справі № 804/8332/17, від 31.03.2020 у справі №520/8893/18 скаржник не навів подібності правовідносин. Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах 15.06.2022 у справі № 420/2808/20, від 10.05.2023 у справі № 640/966/20, від 29.03.2023 у справі № 560/12630/21, від 11.09.2018 у справах № 804/4787/16, №815/6105/17 та № 820/477/18, від 06.04.2021 у справі № 805/2028/16-а, від 11.05.2022 у справі № 200/14487/19, але скаржник не довів помилковість їх застосування. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі. Також суд звернув увагу, що обґрунтування доводів касаційної скарги в частині незгоди з додатковим судовим рішенням наведено без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Під час перевірки вп`яте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вп`яте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Аналогічно попереднім касаційним скаргам, у поданій вп`яте скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, і зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду. Обґрунтування ж цього пункту зводиться до незгоди із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.

З огляду на зміст постанови апеляційного суду у цій справі, відсутні підстави вважати, що вона суперечить зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для задоволення позову став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій, які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені позивачем з його контрагентами.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено також не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Крім того, Верховний Суд неодноразово (постанови від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а, від 19.05.2022 у справі №1.380.2019.002234, від 25.04.2023 у справі № 520/723/20) висловлював позицію про те, що вимога пункту 44.6 статті 44 ПК України стосується тих документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності. Інші документи знаходяться поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Зі змісту касаційної скарги неможливо встановити щодо яких саме первинних документів скаржник вважає застосовними вимоги пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Посилання скаржника, що судом апеляційної інстанції не враховано наявність кримінальних проваджень спростовується змістом судового рішення, в якому відповідна правова оцінка таким доводам надана.

Крім того, перевіркою змісту цієї касаційної скарги встановлено, що у ній, як і у раніше поданих касаційних скаргах, скаржник, не визначає підставу для касаційного оскарження додаткового судового рішення.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 та додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 520/469/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосат Плюс» до Головного управління ДПС у Харківській області про видання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон