Постанова

від 31.01.2024 по справі 260/3951/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 260/3951/21

провадження № К/990/33173/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодрог"

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (головуючий суддя Гудима Л.Я., судді Довгополов О.М., Святецький В.В.)

у справі №260/3951/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодрог"

до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородського міського голови Андріїва Богдана Євстафійовича, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 ,

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП", Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бодрог" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородського міського голови Андріїва Богдана Євстафійовича, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (залучене до участі у справі ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року), Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області (залучене до участі у справі ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (залучена до участі у справі ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року), у якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14 липня 2021 року за №325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG";

- визнати протиправними дії міського голови Андріїва Б.Є., Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо підготовки та включення до порядку денного засідання виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14 липня 2021 року завідомо неправомірного проєкту рішення.

2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14 липня 2021 року за №325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бодрог" із вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити без змін рішення суду першої інстанції.

5. Від виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Гулієва Руфата, Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області надійшли відзиви та пояснення на касаційну скаргу.

6. Позивач надіслав до Верховного Суду відповідь на відзив виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бодрог" є орендарем земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:20:001:0124, що підтверджується договором оренди землі від 26 лютого 2007 року. Площа земельної ділянки становить 0,77 га.

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бодрог" також є орендарем земельної ділянки площею 0,60 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2110100000:20:001:0098, яка є суміжною із земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:20:001:0124.

9. Згідно з договором суборенди землі від 03 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бодрог" надало в суборенду ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:20:001:0098) в строкове платне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Строк договору суборенди до 21 грудня 2022 року. За умовами Договору суборенди орендар зобов`язаний: не вчиняти дій, які б перешкоджали суборендареві користуватися земельною ділянкою; вимагати від іншої сторони дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які охороняються.

10. Станом на час судового розгляду справи на суборендованій земельній ділянці знаходиться об`єкт завершеного будівництва "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1.

11. ОСОБА_1 звернувся до Ужгородської міської ради про зміну розміру санітарно-захисної зони АЗС "WOG", що знаходиться на суміжній земельній ділянці за адресою м. Ужгород, вул. 8 Березня, 46.

12. 13 липня 2021 року начальник управління містобудування та архітектури звернувся з листом № 227/26.01-22 до міського голови щодо включення в порядок денний чергового засідання виконавчого комітету 14 липня 2021 року проекту рішення "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG", який 13 липня 2021 року був погоджений міським головою. Відповідно до витягу з протоколу № 14 засідання виконавчого комітету Ужгородської міської ради 14 липня 2021 року за доповнення та порядок денний в цілому, а також за проект рішення "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG" члени виконавчого комітету проголосували одноголосно.

13. 14 липня 2021 року Ужгородською міською радою прийнято рішення за № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG".

14. Незгода з вказаним рішенням стала підставою для звернення до суду. При цьому Товариство стверджує, що повноваження щодо затвердження змінених розмірів санітарно-захисної зони віднесено до повноважень голови Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що підтверджується відповіддю Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області від 29 червня 2021 року №04.2/2967-21.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14 липня 2021 року за № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG" прийнято з порушенням норм чинного законодавства - поза межами повноважень виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що свідчить про незаконне привласнення виключних повноважень голови Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та грубим порушенням норм Конституції України та не відповідає критеріям правомірності, визначеним частинам 2 статті 2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

16. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до міського голови, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо підготовки та включення до порядку денного засідання виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14 липня 2021 року завідомо неправомірного проєкту рішення з посиланням на те, що задоволення таких вимог не призведе до ефективного поновлення порушеного права позивача, оскільки саме оскарженим рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14 липня 2021 року за № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG" породжуються права та обов`язки у сфері публічно - правових відносин (а не діями міського голови Ужгородської міської ради Андріїва Б.Є. чи Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради при підготовці вказаного рішення).

17. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції і, відмовляючи у позові повністю, керувався тим, що приймаючи оспорюване рішення, відповідач діяв на підставі статті 18 Закону України «Про основи містобудування» щодо впорядкування містобудівної документації при плануванні території, та з дотриманням пунктів 4.1, 4.5 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173 (далі - Правила №173), не порушуючи пункт 5.9 Правил №173.

18. При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що пункт 5.9 Правил №173 в частині того, що затвердження зміни санітарно-захисних зон здійснюється Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, стосується лише нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями.

19. На думку суду апеляційної інстанції, спорудження проектної забудови на визначеній земельній ділянці не суперечить вимогам санітарного законодавства і може бути дозволено. Реалізація намірів за умови дотримання запроектованого архітектурно-просторового розміщення будинків на відстані не ближче 20 м до крайніх джерел викидів АЗС «WOG» та належного планування прибудинкової території не спричинить негативного впливу на довкілля, умови життєдіяльності та проживання населення.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ ТА ПОЯСНЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

20. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 лютого 2022 року у справі №120/2553/19-а.

21. Позивач стверджує, що Восьмий апеляційний адміністративний суд, переглядаючи рішення місцевого адміністративного суду, не застосував до спірних правовідносин підпункт 5.10. пункту 5 Правил №173, відповідно до яких у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ.

22. Скаржник покликається також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до врегулювання спору у подібних правовідносинах підпункту 5.32. пункту 5 Правил №173 та пунктів 10.8.27 і 15.2.8 Державних будівельних норм ДБН 6.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», надалі - ДБН-2019, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року №104, які встановлюють мінімальну відстань від споруд АЗС до житлових та громадських будинків.

Також, на думку заявника касаційної скарги, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2.5. Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян- підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09 березня 2006 року за №108 (надалі - Інструкція №108) у подібних правовідносинах.

23. На думку позивача, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає повноважень органу місцевого самоврядування та його виконавчих органів щодо встановлення, зміни чи затвердження санітарно-захисної зони. Норма статті 18 Закону України «Про основи містобудування», покликання на яку здійснено апеляційним судом в оскаржуваній постанові, є нерелевантною і не встановлює повноважень органу місцевого самоврядування здійснювати будь-які дії щодо санітарно-захисних зон.

24. Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, з огляду на складність цієї справи.

25. Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у відзиві на касаційну скаргу погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, а також зазначає, що на момент розгляду касаційної скарги у позивача відсутнє порушене право або законний інтерес у цій справі, оскільки договори оренди землі від 26 лютого 2007 року (із змінами) та від 20 березня 2006 року, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бодрог» та територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської, міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради припинили свою дію 21 грудня 2022 року та не були пролонговані на новий термін. Нові договори з позивачем також не укладалися.

26. Позивач у відповіді на відзив стверджує, що станом на 20 січня 2023 року обидва договори оренди землі щодо суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:20:001:0098 та 2110100000:20:001:0124 є поновленими в силу припису норми закону (пункт 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України). Також позивач стверджує, що Восьмий апеляційний адміністративний суд вийшов за межі предмету позову та предмету дослідження у цій справі, оскільки позивачем не заявлено як предмет спору відповідність чи невідповідність виконаних ОСОБА_1 будівельних робіт на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, вимогам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, дозвільних документів на будівництво та норм містобудівної документації, оскільки предметом спору у цій справі є протиправні дії Ужгородського міського голови, управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо внесення на розгляд проекту рішення з порушенням процедури, встановленої Регламентом виконавчого комітету Ужгородської міської ради, та протиправне рішення виконкому Ужгородської міської ради.

27. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить суд закрити касаційне провадження у справі, мотивуюче це тим, що у касаційній скарзі жодним чином не обґрунтовано, яке саме питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Твердження касатора про те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, які встановлені в оскаржуваній постанові від 25 жовтня 2022 року, під час розгляду справ №308/1372/21 (про розірвання договору суборенди землі від 03 вересня 2019 року) і №308/17226/21 (про знесення об`єкта самочинного будівництва) є безпідставними.

28. Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області у поясненнях на касаційну скаргу зазначає, що встановлення чи зміна зменшення/збільшення санітарно- захисної зони здійснюється відповідно до певного порядку. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо затвердження санітарно-захисних зон автозаправних станцій, а також те, що це питання не належить до компетенції виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

30. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

31. Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини 7 статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

32. Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

33. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров`я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами;

вимоги безпеки для здоров`я і життя людини - розроблені на основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров`я і життя людини), розроблення, обґрунтування, контроль і нагляд за якими відноситься виключно до медичної професійної компетенції.

34. Статтею 24 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що з метою забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств та інших об`єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захисні зони.

35. За приписами статті 114 ЗК України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

36. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бодрог» у позовній заяві мотивувало наявність у нього порушеного права у цій справі необхідністю захисту своїх екологічних прав через зміну санітарно-епідеміологічних показників місцевості, де ним використовується на правах оренди земельна ділянка, через неправомірну зміну обмежень, встановлених нормативним розміром санітарно-захисної зони навколо АЗС "WOG", що має вплив на користування суміжними з АЗС земельними ділянками, на стан середовища, в якому працює персонал, що обслуговує майно, належне позивачу.

37. Зважаючи на положення чинного законодавства і міжнародні зобов`язання України щодо захисту екологічних прав, колегія суддів вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бодрог» має право на оскарження рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14 липня 2021 року за №325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG".

38. Колегія суддів відхиляє доводи виконавчого комітету Ужгородської міської ради про те, що у позивача відсутнє порушене право через закінчення строку дії договору суборенди у грудні 2022 року, зважаючи на те, що станом на момент подання позову відповідний договір був чинний, а питання його продовження/припинення не є предметом цього спору.

39. Ключовим правовим питанням у цій справі є наявність або відсутність повноважень у виконавчого комітету міської ради приймати рішення про затвердження зменшеного розміру санітарно-захисної зони.

40. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

42. Конструкція "в межах повноважень" у розумінні статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність владних суб`єктів діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та законодавство України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена нормою права для певного випадку.

43. Словосполучення "у спосіб" у тексті частини 2 статті 19 Конституції України та пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України вказує на те, що, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законодавством. Суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень.

44. Оскільки рішення або дії суб`єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені на законодавчому рівні.

45. Повноваження виконавчого комітету міської ради урегульовані, зокрема, главою 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказаним розділом не визначено повноважень виконавчого комітету ради затверджувати розмір санітарно-захисної зони.

46. У статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

47. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові, констатуючи наявність у виконавчого комітету повноважень на прийняття рішення про затвердження санітарно-охоронних зон, послався на статтю 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

48. Статтею 18 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

49. Згідно із частинами 1-3 статті 19 вказаного Закону при розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.

Екологічна безпека територій передбачає дотримання встановлених природоохоронним законодавством вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров`я людини, здійснення заходів для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів.

50. Слід зазначити, що вказані норми прямо не визначають повноваження виконавчого комітету міської ради на затвердження санітарно-захисних зон.

51. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (Правила №173), які є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей.

52. Підпунктом 5.4. пункту 5 Правил № 173 визначено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів.

Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів підприємства та розширення сельбищної території.

53. Згідно з підпунктом 5.32 пункту 5 Правил №173 відстань від автозаправочних станцій з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.

54. Відповідно до пункту 10.8.27 Державних будівельних норм ДБН 6.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», надалі - ДБН-2019, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року №104 розмір санітарно-захисної зони від джерел забруднення АЗС усіх типів та АЗК до житлових та громадських об`єктів, до меж земельних ділянок закладів дошкільної освіти встановлюється за розрахунками хімічного забруднення атмосферного повітря викидами від технологічного обладнання, сервісних об`єктів і транспортних засобів, що обслуговуються АЗС з урахуванням фонового забруднення та розрахунків еквівалентних та максимальних рівнів звуку для денного та нічного часу доби, але не менше 50 м відповідно до ДСП 173-96.

55. Підпунктом 5.7 пункту 5 Правил № 173 визначено, що санітарно-захисна зона для підприємств та об`єктів, що проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються, може бути збільшена при необхідності та належному техніко-економічному та гігієнічному обґрунтуванні, але не більше, ніж в 3 рази у випадках, визначених самим цим пунктом.

Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

56. Підпунктом 5.9 пункту 5 Правил № 173 передбачено, що розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) затверджуються Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів.

57. Суд апеляційної інстанції вважав, що положення вказаного підпункту 5.9 пункту 5 Правил № 173 в частині того, що затвердження зміни санітарно-захисних зон здійснюється Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів стосується лише нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями.

58. Між тим, конструкція норми підпункту 5.9 пункту 5 Правил № 173 складається з двох випадків, у яких розміри санітарно-захисних зон затверджуються Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а саме:

- розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями;

- зміна санітарно-захисних зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7).

59. У пункті 2.5 Інструкції №108 визначено, що збільшення або зменшення розміру санітарно-захисної зони для конкретного об`єкта у порівнянні з нормативним, а також розміри санітарно-захисної зони для нових видів виробництва затверджуються при належному обґрунтуванні Головним державним санітарним лікарем України відповідно до пункту 5.9 ДСП-173-96.

60. Також умовою для затвердження зміни санітарно-захисних зон за приписами Правил №173 є результати проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів.

61. Згідно з пунктом 1 Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 жовтня 2000 року №247 (який був чинним на момент спірних правовідносин, далі - Порядок №247) державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об`єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об`єктах, установленні відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а в разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об`єкта для здоров`я та життя людини.

62. У пункті 7.11 Порядку №247 зазначено про те, що на кожен об`єкт експертизи готується окремий висновок згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП) ДК 016-97 або Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) ДК 017-98. Підготовлений висновок, підписаний керівником експертної комісії, установи, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, надається головному державному санітарному лікарю на затвердження, при цьому до висновку додається протокол експертизи, підписаний керівником та членами експертної комісії.

63. Відповідно до пункту 7.12 Порядку №247 висновки у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважені ним заступники, яким делеговані повноваження в установленому порядку.

64. Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14 липня 2021 року за № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG" прийнято з порушенням норм чинного законодавства - поза межами повноважень виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що свідчить про незаконне привласнення виключних повноважень голови Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та грубим порушенням норм Конституції України та не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

65. Натомість висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на невірному тлумаченні підпункту 5.9 пункту 5 Правил № 173 у сукупності з іншими положеннями чинного законодавства, що призвело до помилкового висновку про законність та обґрунтованість оскарженого рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

66. Отже, доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження.

Водночас, Суд відхиляє посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 лютого 2022 року у справі №120/2553/19-а (предметом судового розгляду був Висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності надрокористувача щодо продовження видобування корисних копалин), оскільки правовідносини у вказаній справі та справі, що розглядається, не є подібними.

67. Також Суд відхиляє клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження, оскільки підстави касаційного оскарження були ретельно перевірені Верховним Судом при прийнятті ухвали від 12 грудня 2022 року про відкриття касаційного провадження у справі.

68. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

69. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодрог" задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №260/3951/21 скасувати і залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб