Рішення

від 16.01.2024 по справі 541/2897/23

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2897/23

Номер провадження 2/541/70/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 січня 2024 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючогосудді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участю позивачки та її представника адвоката Музиченко Є.М., представника відповідача адвоката Яковенка Г.М., третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти №7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Закладу дошкільної освіти №7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що 02.03.2015 року вона була прийнята на посаду вихователя ДНЗ № 7 «Яблунька». У подальшому рішенням Миргородської міської ради №181 від 18.08.2022 року заклад було перейменовано на заклад дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області (далі по тексту - ЗДО № 7 «Яблунька»). 13.07.2023 року згідно наказу ЗДО № 7 «Яблунька» № 53-к від 13.07.2023 року її було звільнено з посади вихователя закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Позивачка зазначила, що вважає оспорюваний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а також, що вона має право на поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди з огляду на таке:

- під час написання заяви про звільнення у позивача було відсутнє бажання звільнятися;

- заява про звільнення була написана позивачем під тиском, що чинився зі сторони відповідача (оформленню оспорюваного наказу передували психологічний тиск на Позивача зі сторони роботодавця, мобінг, та відкриті вимоги/заклики Відповідача до Позивача про написання заяви про звільнення);

- під час звільнення Відповідачем не було дотримано процедури звільнення, передбаченої чинним законодавством, а саме, звільнення відбулося з порушеннями.

З 02.03.2015 року до моменту видачі оспорюваного наказу вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

Директор ЗДО № 7 "Яблунька» протягом останніх років чинила тиск на неї, намагаючись примусити її вчиняти дії, які можна кваліфікувати як правопорушення, а то й злочин. Так, з початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України частина дітей, що раніше відвідували ЗДО № 7 «Яблунька», перестали його відвідувати. Однак, директор ЗДО № 7 «Яблунька» неодноразово вимагала від неї, щоб вона відмічала пару відсутніх дітей як присутніх у садку та кожного разу обурювалася, коли вона відмовлялася це робити. Дану вимогу директор ЗДО № 7 «Яблунька» пояснювала необхідність відображення більшої присутності дітей, що у свою чергу дає можливістю отримати додаткові кошти та ТМЦ, що виділяються на забезпечення присутніх дітей.

Окрім того, під час роботи у ЗДО № 7 «Яблунька» вона помічала інші порушення, що вчинялися у ЗДО № 7 «Яблунька», переважно самою директором ЗДО № 7 «Яблунька» або на її вимогу. Зокрема, їй було відомо про неодноразове складення директором кількох варіантів меню харчування для дітей на один і той же день з розбіжностями: одне складалося та доводилося до відому батьків дітей, що відвідують ЗДО № 7 «Яблунька», інше (з меншими порціями) подавалося для працівників кухні для приготування страв, ще одне, відмінне від двох попередніх, директор ЗДО № 7 «Яблунька» надавала для звітування перед Миргородською міською радою. Також вона дізналася про використання директором ЗДО №7 «Яблунька» ТМЦ, які були виділені для ЗДО № 7 «Яблунька», у власних цілях: використання частини огорожі (забору), що монтувався у садку на дачній ділянці директора ЗДО № 7 «Яблунька»; недодання дітям масла, яке мало бути у меню, з подальшим винесенням директором ЗДО № 7 «Яблунька» за межі ЗДО, тощо.

Через її небажання та ряду інших працівників приймати участь у зазначених вище порушеннях, директор ЗДО № 7 «Яблунька» чинила на них постійний тиск: цькувала таких працівників, створювала ворожу атмосферу в колективі, принижувала працівників, у тому числі і її, ставила під сумнів їх професійну придатність, занижувала авторитет працівників, у тому числі й її, тобто вдавалася до мобінгу.

Окрім мобінгу по відношенню до ряду працівників, відповідачем було неодноразово порушено трудове законодавство: реальні дати, коли працівники, у тому числі і вона, перебували у відпустках, не співпадали з датами, передбаченими наказами про надання відпуски.

Так, у квітні 2023 року директор ЗДО № 7 «Яблунька» усним розпорядженням довела до її відома, що вона буде фактично перебувати у відпустці протягом травня 2023 року, а сам наказ про надання відпустки буде оформлено згодом. У подальшому, директором ЗДО № 7 «Яблунька» було оформлено наказ № 39 від 19.05.2023 року, відповідно до якого вона мала перебувати у відпустці з 01.06.2023 року по 30.06.2023 року. Зважаючи, що вона фактично перебувала у відпустці протягом травня 2023 року, а копія наказу № 39 від 19.05.2023 року була надана їй заднім числом, з 01.06.2023 року вона перебувала на робочому місці, хоча ЗДО № 7 «Яблунька» не було оформлено наказ про її відкликання з відпустки чи внесення змін до наказу № 39 від 19.05.2023 року.

Під час перебування на роботі вона періодично відчувала психологічний тиск зі сторони директора ЗДО № 7 «Яблунька». У другій половині червня 2023 року директор ЗДО № 7 "Яблунька» вкотре вдалася до психологічного тиску на неї.

23.06.2023 року, не витримавши мобінгу, вона була змушена звернутися на урядову «гарячу лінію» 1545. Під час свого звернення вона повідомила про відомі їй порушення, що були вчинені у ЗДО № 7 «Яблунька». Її звернення було зафіксовано під номером КО- 15787382.

29.06.2023 року директор ЗДО № 7 «Яблунька», зайшла до приміщення, де вона виконувала трудові обов`язки, та почала кричати. Директор ЗДО № 7 «Яблунька» спочатку кричала, що їй відомо, хто подзвонив на «гарячу лінію», а потім почала відкрито її ображати та вимагати від неї написати заяву на звільнення. Зокрема, директор ЗДО № 7 "Яблунька» звертаючись до неї кричала: «Я знаю це ти поскаржилася. Ти тут працювати не будеш! Пиши заяву, торгашка». Зважаючи на крик, вимоги та погрози, вона була вимушена написати заяву про звільнення за угодою сторін та віддати її директору ЗДО № 7 «Яблунька». При цьому, директор ЗДО № 7 «Яблунька» вимагала, щоб вона вказала датою звільнення 01.07.2023 (незважаючи на те, що 01.07.2023 - субота), бо до 30.06.2023 року включно вона згідно наказу № 39 від 19.05.2023 року перебувала у відпустці.

На наступний день, 30.06.2023 року директор ЗДО № 7 «Яблунька» повідомила, що не може її звільнити, адже вона «перевикористала» відпустку і тепер має борг перед ЗДО № 7 «Яблунька» та має його відпрацювати. На месенджер Вайбер їй від директора ЗДО № 7 «Яблунька» надійшло фото листа відповідача за вих. № 01-18/34 від 29.06.2023 року, у якому було зазначено, що її заяву від 29.06.2023 року щодо звільнення за угодою сторін з 01.07.2023 року не погоджено, оскільки їй була надана щорічна основна відпустка за невідпрацьований періоду кількості 12 календарних днів; зазначеним листом повідомлено про необхідність приступити 03.07.2023 року для відпрацювання необхідного періоду.

Не розуміючи як їй далі діяти, адже директорка сама диктувала дату звільнення, 30.06.2023 року вона звернулася з письмовим листом на ім`я відповідача з проханням надати реквізити, на які вона може повернути надміру отримані кошти. Дане звернення було прийняте особисто директором ЗДО № 7 «Яблунька», однак протягом 30.06.2023 року вона так і не отримала відповіді.

Таким чином, своїми діями (мобінгом, криком, образами, погрозами) директор ЗДО №7 «Яблунька» спочатку змусила її написати заяву на звільнення, самостійно вказавши дату, яку вона мала зазначити у заяві, а потім шляхом направлення фотографії у месенджері Вайбер повідомила про необхідність відпрацювання; її прохання надати реквізити для повернення надміру сплачених коштів проігнорувала.

Через ситуацію що склалася, тиску зі сторони відповідача, примушування до написання заяви про звільнення, вона почала нервувати, у неї почав порушуватися серцевий ритм, а в подальшому вона відчула себе вкрай зле та була вимушена звернутися за медичною допомогою.

Так, 02.07.2023 року її стан загострився і вона була вимушена викликати карету швидкої допомоги. Після огляду лікарів та подальшого доставлення її до лікарні, їй був встановлений діагноз «ускладнений гіпертонічний криз». За результатами обстеження вона у подальшому була залишена в КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» на амбулаторне (стаціонарне) лікування до 12.07.2023 року з діагнозом: нестабільна стенокардія з 02.07.2023р. по 13.07.2023р.; гіпертонічна хвороба II ступеня, гіпертонічний криз 02.07.2023р. ускладнений.

Під час перебування на амбулаторному (стаціонарному) лікуванні їй було призначено лікування, у тому числі і крапельниці. З метою проведення лікування, проходженням маніпуляцій (у т.ч. ін`єкцій через крапельниці), вона була вимушена придбати препарати, що були призначені лікарями для лікування. У період з 02.07.2023р. по 12.07.2023р. нею було придбано ліків на загальну суму понад сім тисяч гривень, що підтверджується фіскальними чеками.

Вона повідомила директора ЗДО № 7 «Яблунька», що перебуває на амбулаторному лікуванні. Однак, вже 04.07.2023 року директор ЗДО № 7 «Яблунька» зателефонувала їй з запитанням чому вона не на робочому місці та повідомила, що буде готувати документи для її звільнення у зв`язку з прогулом. Зважаючи, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні, був зареєстрований електронний лікарняний, відповідач схоже відмовився від ідеї вдаватися до незаконного звільнення у зв`язку з прогулом.

12.07.2023 року її було виписано з КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування», тому 13.07.2023р. вона прийшла на роботу. Ближче до обіду на робоче місце прийшла директор ЗДО № 7 «Яблунька». Побачивши її, директор ЗДО № 7 «Яблунька» запитала що вона там робить і зухвало запитала чи саме 13.07.2023р. вона напише нову заяву про звільнення за угодою сторін.

Маючи острах за своє здоров`я, зважаючи на заборону лікарів на надмірні хвилювання, щоб припинити цькування зі сторони відповідача, вона була вимушена написати нову заяву про її звільнення з посади вихователя закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» за угодою сторін з 13.07.2023 року.

Відповідачем був підготовлений наказ № 53-к від 13.07.2023 року відповідно до якого її було звільнено з 13.07.2023 року з посади вихователя закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. Після підписання оспорюваного наказу, його копію та трудову книжку було їй видано.

При цьому відповідачем не було надано письмового повідомлення про суми, що підлягають нарахуванню та виплаті їй, у відповідності до вимог статей 47 та 116 КЗпП України. Жодних виплат від відповідача ні в день звільнення, ні в подальшому вона не отримувала.

Дії директора ЗДО № 7 «Яблунька» (систематичні стверджування, що вона не вихователь, а торгашка; приниження її професійних якостей; погрози, що вона далі не зможе працювати у ЗДО № 7 «Яблунька»; примушування до написання заяви про звільнення) є мобінгом.

Як зазначалося вище, на момент написання нею як першої заяви про звільнення 29.06.2023 року, так і заяви 13.07.2023 року, вона не мала бажання припиняти дію трудового договору. Написання зазначених заяв стало наслідком психологічного тиску, образ та погроз, що чинилися відповідачем на неї.

Тобто, на момент припинення трудового договору між нею та відповідачем за угодою сторін, були відсутні важливі елементи, що необхідні для припинення трудового договору на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України: заяви про звільнення були написані нею у наслідок психологічного тиску, що чинився на неї зі сторони відповідача; відсутнє бажання з її сторони припиняти трудові відносини, тобто відсутнє волевиявлення однієї зі сторін, що в свою чергу виключає спільне волевиявлення обох сторін щодо припинення трудових відносин; дати звільнення, що було необхідно вказати в заявах на звільнення, обиралися самим відповідачем таким чином, щоб у неї не залишалося часу обдумати ситуацію та вжити якихось заходів.

У зв`язку з зазначеним вище, наказу ЗДО № 7 «Яблунька» № 53-к від 13.07.2023 року про звільнення її з посади вихователя закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області за угодою сторін з 13.07.2023 року є незаконним та має бути скасованим.

Захист порушених прав у сфері трудових відносин забезпечуються як відновленням становища, що існувало до порушення цього права.

Зважаючи, що оспорюваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, її порушені права мають бути відновленні шляхом приведення у становище, що існувало до порушеного права. Відповідний механізм відновлення порушеного права передбачено частиною 1 статті 235 КЗпП України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно, вона має право на пред`явлення та задоволення позовної вимоги про її поновлення на посаді вихователя закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області.

Внаслідок мобінгу зі сторони відповідача, а саме, керівника відповідача директора ЗДО № 7 «Яблунька», примушування її написати заяву про звільнення, образ та принижень у присутності інших колег, публічних стверджень, що вона «торгашка, а ніякий не вихователь», вона зазнала негативних емоційних хвилювань та переживань, душевних страждань, оскільки неправдиві висловлювання відповідача про неї швидко поширилися та обговорюються серед інших вихователів.

Образи та погрози, а також вимоги про написання заяви про звільнення, вплинули на її психологічний та фізичний стан здоров`я. Зокрема, у наслідок пережитого хвилювання вона була вимушена звернутися за медичною допомогою до КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування», проходити лікування в умовах стаціонару. При цьому, вона була змушена витрачати значні кошти на придбання ліків, не знаючи при цьому чи зможе після одужання повернутися на робоче місце, працювати та отримувати заробітну плату, щоб компенсувати витрати на ліки.

Також, внаслідок незаконного звільнення вона зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються у її свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення її трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, у тому числі й звертатися до адвокатів, чим порушено звичайний для неї спосіб життя. З дати незаконного звільнення вона втратила стале джерело доходу. Це відбулося в період війни в Україні, що супроводжується значним підвищенням цін на усі товари та послуги.

Враховуючи принцип розумності та справедливості, вона вважає, що відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України має бути здійснено у вигляді одноразової грошової виплати в сумі 8 000,00 грн.

Враховуючи зазначене вище, позивач просила суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ ЗДО № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області № 53-к від 13.07.2023 року про звільнення ОСОБА_3 .

2. Поновити ОСОБА_3 на посаді вихователя закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області.

3. Стягнути з закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_3 оплату за час вимушеного прогулу.

4. Стягнути з закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 8 000,00 грн.

5. В порядку розподілу судових витрат у справі, стягнути з закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_3 1073,60 грн. в рахунок компенсації витрат зі сплати судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 22 серпня 2023 року відкрито загальне позовне провадження по справі за вищевказаним позовом, та призначено підготовче засідання по справі, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз`яснено право та порядок такого подання.

11.09.2023 від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступні обставини. Так, звільнення працівника ОСОБА_3 , що займала посаду вихователя ЗДО, було здійснено з дотриманням всіх вимог трудового законодавства. Всі фактичні обставини справи, описані у позовній заяві перекручені, неправдиві та недостовірні. Протягом останніх років помічалося небажання ОСОБА_3 працювати. На зауваження директора дошкільного навчального закладу на недоліки в роботі вона завжди реагувала агресивно, ображалася, виправдовувалася, звинувачувала інших, періодично знаходила приводи для конфліктів, перекладала свою вину на інших. Колеги по роботі неодноразово говорили директору, що ОСОБА_3 людина некерована, постійно намагається виставляти свої умови для праці. ОСОБА_3 працювала на групі з дітьми молодшого дошкільного віку, відвідуваність дітей була низькою, її це влаштовувало, як тільки весною дітей у групі ставало більше, вихователь починала проявляти своє незадоволення та дорікати директору. ОСОБА_3 розхитувала атмосферу у колективі та ставила під сумнів ділову репутацію та авторитет керівника. Причини ворожого ставлення ОСОБА_3 до директора полягали в тому, що директор в період атестації її як вихователя не присвоїла звання вихователь-методист. ОСОБА_3 роботу вихователя поєднувала з власним бізнесом (торгівля) та ведення великого власного господарства. Навантаження, пов`язані з виконанням обов`язків вихователя, заважали їй у цьому бізнесі. Власні справи ОСОБА_3 заважали їй якісно виконувати свої професійні обов`язки та підвищувати професійні компетентності. Також це негативно впливало на відношення до роботи. За свідченням колег по роботі ОСОБА_3 неодноразово в порушення чинного законодавства відмічала у журналі відвідуваності дітей, яких не було у дитячому садку. На що директор, як керівник закладу, неодноразово робила їй усні зауваження. 24 квітня 2023 року ОСОБА_3 попросила директора надати їй у травні відпустку, мотивуючи нагальною потребою. Всім працівникам закладу відомо, що кожного року ОСОБА_3 у травні місяці просить відпустку, щоб вирішити свої господарські питання (город, торгівля). На цей час відпустка була надана іншому працівнику ( ОСОБА_4 ) і головним бухгалтером були проведені відповідні розрахунки. 20.04.2023 року зареєстроване фінансове зобов`язання на виплату заробітної плати. Тому директор відмовила щось змінювати. Тоді ОСОБА_3 домовилася з ОСОБА_5 помінятися відпустками. Так ОСОБА_5 залишилася працювати, а ОСОБА_3 фактично пішла у відпустку. Таким чином, не заперечуючи, директор фактично пішла на зустріч ОСОБА_3 аби та мала можливість вирішити свої питання саме в травні місяці. Ця ситуація прямо вказує на те, що директор жодним чином не чинила жодного тиску на позивачку по справі, а навіть завжди йшла їй на зустріч. 29.06.2023р. після 13 год. ОСОБА_3 прийшла до кабінету директора і попросила аркуш паперу для написання заяви. Директор запитала, яку заяву вона хоче написати та здивувалася, коли ОСОБА_3 відповіла, що на звільнення. Директор уточнила, чи вона дійсно бажає звільнитися, на що ОСОБА_3 відповіла, що прийняла таке рішення на сімейній раді. В заяві ОСОБА_3 зазначила, що має бажання звільнитися за угодою сторін з 01.07.2023р. Розглянувши заяву директор дійшла до висновку про неможливість її задоволення по тій причині, що ОСОБА_3 використала відпустку за невідпрацьований період і їй потрібно відпрацювати певний період. На наступний день, 30.06.2023р. зранку ОСОБА_3 з`явилася в кабінет директора разом зі своїм чоловіком і заявила, що заява на звільнення була написана нею під тиском директора. Директор повідомила, що її заява на звільнення не погоджена, оскільки ОСОБА_3 була взята відпустка наперед і тому 12 календарних днів вона повинна відпрацювати. Директор вручила ОСОБА_3 повідомлення про те, що вона повинна приступити до роботи 03.07.2023р., а вона запропонувала повернути кошти, щоб не відпрацьовувати. 03.07.2023р ОСОБА_3 на робочому місці не з`явилася, про що був складений відповідний акт про відсутність працівника на роботі. Пізніше директор дізналася, що ОСОБА_3 відкрила листок непрацездатності з 03.07.2023 р.. На лікарняному ОСОБА_3 перебувала до 12.07.2023р.. Отже 13.07.2023 вона повинна була бути на роботі. 13.07.2023 року ОСОБА_3 прийшла в дитячий садок о 8.00 год. зранку, а не ближче до обіду, як написано у позовній заяві, разом зі своїм чоловіком і почали вимагати прийняти у неї заву на звільнення за угодою сторін та звільнити її 13.07.2023 р.. Директор погодила заву про звільнення 13.07.2023 року, але при цьому попросила щоб ОСОБА_3 почекала пів години поки оформиться наказ про звільнення та трудова книжка. Цього ж дня позивачці близько 9 год. 30 хв. було видано трудову книжку та наказ про звільнення. При цьому головний бухгалтер видала їй рахунок з зазначенням суми коштів, які ОСОБА_3 повинна повернути закладу за перевикористану відпустку, кошти до цього часу так і не повернуті. 23.06.2923 року ОСОБА_3 зверталася на урядову гарячу лінію з рядом скарг пов`язаних з діяльністю закладу дошкільної освіти. По даному зверненню було проведено ряд перевірок. Зазначені перевірки вказали на те, що жодний факт з надуманих позивачкою по справі порушень не підтвердився. Даний факт вказує на те, що діяльність дошкільного закладу проводиться у суворій відповідності до чинного законодавства України. В свою чергу дії позивачки направлені на навмисну дестабілізацію роботи закладу та відволікання персоналу дитячого садка від виконання свої обов`язків. Таким чином на ОСОБА_3 жодного тиску щодо написання заяви про звільнення, не відбувалося і про це свідчить той факт, що відповідні заяви писалися нею неодноразово (29.06.2023 року та 13.07.2023 року). Всі ці події відбувалися в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .. Позивачка тривалий час працювала вихователем в різних закладах тому директор досить лояльно відносилась до її недоліків та порушень в роботі, фактично намагаючись не карати її за певні проступки, а лише робити певного роду зауваження. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (а.с.65-77).

26.04.2023 представник позивача надала до суду відповідь на відзив (а.с.80-83), в якій зазначила, що наведені у відзиві на позовну обставини є перекрученими, не відповідають дійсності та жодним чином не спростовують факту вчинення тиску та мобінгу по відношенню до позивача зі сторони відповідача, примушування до звільнення з огляну на таке.

Щодо стверджень про недоліки в роботі Позивача:

У відзиві Відповідач зазначає, що у роботі Позивача періодично були недоліки у роботі, але коли директор ЗДО № 7 «Яблунька» озвучувала зауваження Позивач, на думку директора ЗДО № 7 «Яблунька», реагувала агресивно, ображалася. Проте за весь період роботи у ЗДО № 7 «Яблунька», Позивач жодного разу не притягалася до дисциплінарної відповідальності. У той же час, директор ЗДО № 7 «Яблунька» відмічала Позивача як старанного працівника і неодноразово надавала їй позитивні характеристики під час переатестацій.

Щодо внесення даних до журналу відвідування дітей:

У відзиві Відповідач стверджує, що Позивач у порушення чинного законодавства відмічала у журналі відвідування дітей, яких не було у дитячому садку. Однак, як уже зазначалося у позовній заяві, саме відмова Позивача вносити неправдиві дані до журналу відвідування дітей була однією з причин цькування Позивача зі сторони Відповідача. Позивача дійсно оборювали вимоги від Відповідача щодо необхідності відмічати присутніми дітей, що були фактично відсутні. Директор ЗДО № 7 «Яблунька» відповідала присутніми дітей пільгових категорій, чиї батьки не сплачували за відвідування, щоб дані обставини не були виявлені. Свої дії вона пояснювала словами: Якщо дітей буде мало нас можуть закрити. Окрім того, відображення більшої присутності дітей дає можливістю отримати додаткові кошти та ТМЦ, що виділяються на забезпечення присутніх дітей.

Щодо стверджень про висловлення Позивачем незадоволення щодо прийнятих дітей:

Відповідач зазначає, що Позивача влаштовувала низька явка дітей, а коли весною дітей ставало більше Позивач, нібито, починала проявляти своє незадоволення. Однак, Відповідач у відзиві пропускає ту обставину, що весною відвідування дітьми садку завжди збільшується, адже закінчується зимовий період, коли діти найбільше хворіють. В свою чергу, Позивачу, як людині зі значним стажем, це достеменно відомо, тому, не може викликати жодних невдоволень. Також Відповідач стверджує, що Позивач ображала батьків та підбурювала батьків щодо іншої дитини, однак дані твердження не відповідають дійсності, Так, Відповідач не надає жодних доказів на підтвердження даних тверджень.

Щодо стверджень, що саме Позивач просила надати відпустку у травні 2023 року:

У відзиві зазначено, що Позивач поєднувала роботу вихователя з власним бізнесом (торгівля) та веденням великого власного господарства. Також стверджується, що власні справи Позивача заважали їй якісно виконувати свої професійні обов`язки, підвищувати професійні компетенції та негативно впливало на відношення до роботи. Однак, дані твердження не відповідають дійсності, Відсутні будь які докази, на підтвердження того, що Відповідач мала зауваження до роботи Позивача. Як уже зазначалося, Позивач жодного разу не притягалася до дисциплінарної відповідальності. Також, у відзиві зазначено, що саме Позивач неодноразово просила надати їй відпустку у травні. Однак, дані твердження не відповідають дійсності. Позивач жодного разу не просила відпустку у травні, переважно ходила у відпустку у той же час, що й інші працівники - у літні місяці. Саме Відповідачу було необхідно щоб Позивач перебувала у відпустці у травні 2023 року, а ОСОБА_4 була фактично присутня у травні 2023 року на роботі ОСОБА_4 у травні 2023 р. було необхідно підготувати та провести показове заняття у рамках програми Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ. За проведення такого навчання працівнику передбачена окрема доплата, а підготовка мала б (принаймні по документам) здійснена у вільний від роботи час. Тому, у ОСОБА_4 виникла потреба «по документам» перебувати у відпустці. В свою чергу, директор ЗДО № 7 «Яблунька» усно довела до відома Позивача, що остання буде фактично перебувати у відпустці протягом травня 2023 року.

Щодо стверджень що звернення Позивача до суду є помстою за не присвоєння останній звання «вихователь-методист»:

Відповідач зазначає, що на думку останньої, підставами звернення Позивача до суду є помста Відповідачу за те, що під час атестації Позивачу не було присвоєно педагогічного звання «вихователь-методист», відмову Відповідача виконувати вимоги та вказівки Позивача в роботі. Однак, звернення до суду з вимогою скасувати незаконний наказ є способом захисту, передбаченим чинним законодавством, у випадку незаконного звільнення. Окрім того, аргументи Відповідача не відповідають дійсності, є перекручуванням фактів та обставин, про що викладено вище. У свою чергу, підставою звернення Позивача у даній справі до суду незаконне звільнення та намір захистити свої порушені права. У той же час, можна припустити, що незаконне звільнення Позивача є нічим іншим як помстою за звернення Позивача на урядову «гарячу лінію» 1545. Дані припущення підтверджуються тим, що 23.06.2023 року (у п`ятницю), не витримавши мобінгу, звернулася на урядову лінію. При цьому, з відповіді ДП «Урядовий контактний центр» (за вих. № 2623-23 від 15.08.2023р.) на адвокатський запит вбачається, що звернення на наступний робочий день було направлено до Полтавської обласної адміністрації, а звідти до Миргородської міської ради. А вже 29.06.2023 року (у четвер наступного тижня) директор ЗДО № 7 «Яблунька» кричала на Позивача щоб остання писала заяву на звільнення, адже директору відомо, що саме Позивач звернулася зі скаргою, і що Позивач у даному садку працювати не буде. Як зазначалося у позовній заяві, на момент написання Позивачем як першої заяви про звільнення 29.06.2023 року, так і заяви 13.07.2023 року, Позивач не мала бажання припиняти дію трудового договору. Написання зазначених заяв стало наслідком психологічного тиску, образ та погроз, що чинилися Відповідачем на Позивача.

Також представник позивачки вважала, що зазначені відповідачем у відзиві обставини та аргументи не відповідають дійсності та не скасовують незаконності прийняття відповідачем оспорюваного наказу.

Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи директора Закладу дошкільної освіти №7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2 , закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Музиченко Є.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що в садочку працювала з 2015 року, її запросили. До цього вона працювала в дитячому садку «Оленка». Спочатку позивачка була з усім згодна. Потім почала помічати дуже багато порушень завідуючою, яка могла з дитячого садка взяти матеріальні цінності під час війни; відмічалися діти, які не відвідували садок. Їй було прикро за таку несправедливість. Також було, що дитина збила коліно і вона прийшла до завідуючої попросити перекис водню, а вона підвищила на неї голос. Потім її примушували звільнитися, на неї був тиск, її обізвали «торгашкою». Також позивачка зазначила, що з роботою справлялася, але її примусили звільнитися. На неї кричали і до неї ніхто з працівників в той день не підходив. Десь об 11 год. вони були на прогулянці. Завідуюча приїхала і сказала їй, що вона тут не буде працювати. Це продовжувалося до обіду. До неї ніхто не підходив, мабуть заборонили. У неї піднявся тиск і вона вирішила йти написати заяву, щоб з 1-го числа її звільнили, оскільки по документам вона була до 1-го числа у відпустці, а числилася ОСОБА_7 , вони з нею помінялися. Після того вона викликала «швидку», а потім звернулася до сімейного лікаря. 13-го її виписали з лікарні і вони разом з чоловіком поїхала на роботу. Директор вимагала від неї примусово написати заяву на звільнення. Крім того позивачка повідомила, що до дочки за кордон вони їздили кожен рік і вона брала їм квитки. Її чоловікові у березні виповнилося 60 років, прибрали городи і поїхали у гості до дочки. Позивачка також пояснила, що двічі писала заяву на звільнення. Вона більш нікуди не зверталася, тільки в суд. Тільки раніше один раз дзвонила на «гарячу лінію» щодо порушень у садочку. До садочку після лікарняного вона приїхала з чоловіком, він її привіз, щоб їй не стало погано. Коли директор накричала на неї, то у неї з`явився намір написати заяву на звільнення. Це було в п`ятницю 29-го числа, директор через кожні 10 хвилин вибігала і казала, що вона ніколи добре не працювала. Крім того, позивачка зазначила, що їй не підвищили категорію 5 років назад. Зауваження робилися протягом всього робочого періоду. Через деякий час її повідомили, що вона заборгувала садку, але суму конкретну не зазначали. Ці гроші вона не повернула, так як не була ознайомлена. Позивачка зазначила, що хоче повернутися в колектив, може директор визнає свою помилку.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Яковенко Г.М. позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачка винна закладу 1 тисячу гривень, це і стало підставою цього позову. Звільнення позивача відбулося на законних підставах. Вона хотіла виїхати в Італію до дочки, після того, як її чоловіку виповниться 60 років, там у дочки народилася донька і її нікому було глядіти. Тобто, у позивачки був дійсний намір звільнитися, оскільки вона хотіла їхати в Італію, а в березні 2023 року її чоловіку виповнилося 60 років. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа директор Закладу дошкільної освіти №7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області Пирогова О.В. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог та пояснила, що позивачка в той день сама прийшла до неї і попросила аркуш паперу, написала заяву про звільнення за згодою сторін, а після того прибігла і стала кричати, що писала під тиском. Позивачка наполягала щоб її звільнили ще за першою заявою, але це не можна було зробити, оскільки у неї була перевикористана відпустка. Потім вона прийшла вже з чоловіком і погрожувала, вимагала звільнення. При цьому, вона пропонувала позивачці продовжити працювати.

Крім того, третя особа ОСОБА_2 за її клопотанням була допитана як свідок та пояснила, що вона заперечує проти того, що її звинувачують у тому, що вона принижувала працівників, навпаки вона їх поважає як людей. Навіть сприяла підприємницькій діяльності позивачки, була з нею завжди толерантною, а у позивачки реакція завжди була бурхлива, неадекватна, не поважна. Позивач була на особливому положенні, вона була дуже чутлива, коли захотіла у відпустку їздила в Італію до дочки. Також позивачка більше любила працювати з маленькими дітьми, вона нормально працювала, але карантин вніс свої корективи. Також третя особа пояснила, що звернення на «гарячу лінію» було мабуть у червні. Контракт вона перезаключала в липні цього року. При цьому зазначила, що її безпідставно звинувачують, у неї бездоганна репутація, перевірка перевіряла все і облік дітей, і харчування, все по тому зверненню. В садочку була і поліція, слідчий сказав, що до неї ніяких претензій не має. Вона сама в 2015 році запропонувала позивачці працювати в садочку вихователем. Крім того, третя особа зазначила, що позивачу не надали письмового розрахунку, оскільки вона швидко забрала наказ і втекла, хоча бухгалтерія завчасно зробила розрахунок.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює головним бухгалтером в дитячому садку, позивачку знає по роботі. Вона була присутня, коли позивачка вирішила звільнитися, вона прийшла до кабінету і поросила аркуш паперу, щоб написати заяву на звільнення. Директор запитала чи позивач точно хоче звільнитися, на що позивачка відповіла, що так. На другий день позивачка прийшла з чоловіком і сказала, що заява була написана нею під тиском, хоча вона ніякого тиску не бачила. Позивачка просила відпустку наперед, оскільки їй потрібно було з особистих мотивів. Ніхто ж не думав, що вона буде звільнятися, тому вона й отримала відпустку наперед. А з понеділка позивачка взяла лікарняний. Також свідок зазначила, що позивач повинна була внести на рахунок дитячого садка переплачені кошти на її відпускні. Коли позивачці не погодили першу заяву, то вона прийшла вдруге і просила віддати їй трудову книжку. Директор перепитала позивачку, чи вона дійсно хоче звільнитися і та відповіла, що так. Після того вона дала позивачці номер рахунку на повернення коштів. Позивачка і другий раз писала заяву без будь-якого тиску. Після звільнення виплати на лікарняний були з ПФУ. Позивачці по «Viber» направлявся номер рахунку та сума для повернення. Крім того, свідок зазначила, що позивачка завжди говорила, що коли чоловіку виповниться 60 років, то вона поїде жити в Італію, та як її дочка народила онуку і тепер їй треба допомагати. Також вона знає, що звернення на «гарячу лінію» було 29 червня, після того були перевірки з відділу освіти, поліцейський приходив. Ніяких претензій та тиску не було до позивачки ні першого, ні другого разу. Вона написала їй на аркуші паперу суму, яку позивачці потрібно було повернути, такий розрахунок вона робила і директору, коли позивачка написала заяву на звільнення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працює вихователем в дитячому садочку, з позивачкою у неї робочі відносини, знає її більше 10 років, завжди працювали, все було добре, нічого поганого не було. Потім вона дізналася, що позивачка написала заяву на звільнення. Можливо їй стало важко працювати. Свідок зазначила, що знає про те, що позивачка один раз писала заяву, потім забрала, а після того писала заяву другий раз. Також вона знає, що чоловіку позивачки виповнилося 60 років і у них дочка проживає в Італії. Чому конкретно звільнилася позивачка вона не може сказати, мабуть емоції, може ситуація в країні, може щось сімейне. В її присутності ніяких образ на позивачку не було, а зауваження до неї були по роботі, як і до всіх. Також їй говорили, що позивачка дзвонила на «Гарячу лінію». Все це сталося після того як директора кудись викликали. В червні позивачка працювала, вона підходила до неї і вони спілкувалася. Вона не чула, щоб директор кричала на позивачку, чи вимагала її звільнення. Відношення колег до позивачки не змінювалося, все було стабільно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює вихователем дитячого садка і психологом, позивачку знає і має з нею робочі відносини, працювала з нею в одній групі. Для неї було неочікувано, що позивачка написала заяву на звільнення. Коли вони розмовляли у неділю з позивачкою, то вона не сказала, що її не буде в понеділок і тому їй довелося працювати самій. Також до цих подій вони спілкувалися з позивачкою і остання була в роздумах чи їхати їй за кордон, чи залишитися. Позивачка говорила їй, що коли чоловіку виповниться 60 років, то вона поїде до дочки за кордон. Також свідок пояснила, що вона не бачила будь-якого цькування позивачки, їй допомагав увесь колектив. В плані методичної роботи вона проходила атестацію. Психологічний клімат в колективі був нормальний. Для дошкільного закладу звільнення позивачки було вкрай не вигідно. Крім того, свідок пояснила, що зараз вона працює рік, а до цього працювала з 2017 по 2018 р.р., спогади самі приємні. Кожен дидактичні ігри робить по своїй темі, але позивачка все нове сприймала в штики, їй було вже важко працювати, оскільки зараз в дошкільній освіті стан, коли потрібно працювати з комп`ютером, он-лайн, тому вони в цьому допомагали позивачці. В травні/червні вона була в садку і позивачка просила її попрацювати за неї, бо у неї були городи, оскільки вони допомагали один одному, тому вона працювала за позивачку на її прохання, щоб допомогти їй. Позивачка не говорила їй про те, що дзвонила на «гарячу лінію». Після звільнення позивачки вони були вимушені шукати вихователя, зараз вже взяли людину.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Позивач ОСОБА_3 02.03.2015 року була прийнята на посаду вихователя ДНЗ № 7 «Яблунька», який у подальшому рішенням Миргородської міської ради № 181 від 18.08.2022 року заклад бую перейменовано на заклад дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області (ЗДО № 7 «Яблунька»), що підтверджується копією її трудової книжки (а.с. 24-25).

Відповідно до копії наказу ЗДО № 7 «Яблунька» від 19.05.2023року № 39 ОСОБА_3 , вихователю ЗДО № 7 «Яблунька» надано частину щорічної основної відпустки за робочий рік з 01.03.2023 по 01.03.2024 тривалістю 30 календарних днів з 01.06.2023 року по 30.06.2023 року. Виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника покладено на ОСОБА_8 (а.с. 18).

З копіїзаяви від29червня 2023року вбачається,що їїбуло написанопозивачем наім`ядиректора ЗДО № 7 «Яблунька» ОСОБА_2 з проханням звільнити її з роботи за згодою сторін з 01 липня 2023 року (а.с. 70).

Як вбачається з копії листа закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області від 29.06.2023 № 01-18/34, адресованого ОСОБА_3 останню було повідомлено, що її заяву від 29.06.2023 щодо звільнення з посади вихователя з 01.07.2023 року за згодою сторін не погоджено, оскільки нею була взята щорічна основна відпустка за невідпрацьований період в кількості 12 календарних днів (відпустка за період роботи з 01.03.2023 по 01.03.2024 тривалістю 30 календарних днів, наказ по ЗДО № 7 «Яблунька» від 19.05.2023року № 39), тому ОСОБА_3 потрібно приступити до роботи 03.07.2023 року для відпрацювання необхідного періоду (а. с. 71).

З копії заяви від 13 липня 2023 року вбачається, що її було написано позивачем на ім`я директора ЗДО № 7 «Яблунька» ОСОБА_2 з проханням звільнити її з роботи за угодою сторін з 13 липня 2023 року (а.с. 72).

Факт власноручного написання зазначених заяв від 29 червня 2023 року та 13 липня 2023 року позивач не заперечувала і підтвердила у судовому засіданні.

13.07.2023 року згідно копії наказу ЗДО № 7 «Яблунька» № 53-к від 13.07.2023 року ОСОБА_3 було звільнено з посади вихователя закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі її заяви від 13.07.2023 (а.с.17). Ознайомлення позивача з вказаним наказом та отримання його копії 13.07.2023 засвідчено особистим підписом позивача.

Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_1 , за № 8 мається запис від 13 липня 2017 року про звільнення позивача з посади вихователя закладу дошкільної освіти № 7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, запис внесено на підставі наказу № 53-к від 13.07.2023 р. (а.с. 24-25).

Позивач вважає оспорюваний наказ ЗДО № 7 «Яблунька» № 53-к від 13.07.2023 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а також, що має право на поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди з огляду на таке:

- під час написання заяви про звільнення у позивача було відсутнє бажання звільнятися;

- заява про звільнення була написана позивачем під тиском, що чинився зі сторони відповідача (оформленню оспорюваного наказу передували психологічний тиск на Позивача зі сторони роботодавця, мобінг, та відкриті вимоги/заклики Відповідача до Позивача про написання заяви про звільнення);

- під час звільнення Відповідачем не було дотримано процедури звільнення, передбаченої чинним законодавством, а саме звільнення відбулося з порушеннями.

При цьому, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка працює головним бухгалтером дитячого садка, пояснила, що позивачка вирішила звільнитися при ній. Позивачка прийшла і поросила аркуш паперу, щоб написати заяву на звільнення. Директор запитала чи вона дійсно бажає звільнитися, на що позивачка відповіла, що так. На наступний день позивачка прийшла з чоловіком і сказала, що заява була написана нею під тиском. Свідок тиску не бачила. Тиску на позивача не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка працює вихователем в дитячому садочку, пояснила, що не чула, щоб директор кричала, чи вимагала звільнення позивачки. Відношення колег до позивачки не змінювалося, все було стабільно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка працює вихователем дитячого садка і психологом, пояснила що не бачила цькування позивачки, їй за потреби допомагав весь колектив. Психологічний клімат в колективі був нормальний. Для закладу звільнення позивача було не вигідно.

Таким чином, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не підтвердили того факту, що заяви ОСОБА_3 на звільнення від 29 червня 2023 року та від 13 липня 2023 року були написані позивачкою під тиском директора ОСОБА_2 чи когось іншого. Будь-яких інших доказів на підтвердження цих обставин позивачкою не надано.

Крім того, зазначені показання свідків у своїй сукупності спростовують доводи позивачки, що оформленню оспорюваного наказу про звільнення передували психологічний тиск на неї зі сторони роботодавця, мобінг, та відкриті вимоги/заклики відповідача до неї про написання заяви про звільнення.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про вільне волевиявлення позивача у прийнятті рішення про розірвання трудового договору з відповідачем і самі ж дії позивача свідчать про те, що вона самостійно, без будь-якого спонукання прийняла рішення про розірвання трудового договору з відповідачем та реалізувала його, подавши відповідну заяву про звільнення її з роботи, після цього до роботи віна не повернулася і наміру поновити трудовий зв`язок з ЗДО № 7 «Яблунька» не виявляла.

Отже, посилання позивача про застосування примусу з боку керівництва ЗДО № 7 «Яблунька» до неї щодо подання заяви про звільнення з роботи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження таких доводів позивачкою не надано.

Оскільки позивачка 29 червня 2023 року та 13 липня 2023 року подала заяву про звільнення з роботи за згодою сторін, порушень роботодавцем трудового законодавства при звільненні не встановлено, крім того, позивачка не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що власник або уповноважений ним орган не виконував законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Посилання позивачки на те, що написання нею заяви про звільнення із займаної посади відбулось під тиском відповідача, є безпідставними, оскільки вона не надала доказів, які підтверджують здійснення на неї тиску з боку керівництва роботодавця або його неправомірних дій.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, проаналізувавши викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачкою не надано суду доказів на підтвердження викладених нею обставин щодо незаконного звільнення, як і не доведено, що розірвання трудового договору відбулось під психологічним тиском з боку відповідача.

Оскільки рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і судом не встановлено порушення відповідачем трудових прав позивачки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про поновлення на роботі, а тому безпідставними є й вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу ЗДО № 7 «Яблунька» № 53-к від 13.07.2023 року про звільнення ОСОБА_3 , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, а тому вони також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

У порядку, передбаченому ч. 4 ст. 88 ЦПК України, підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір, від сплати якого при зверненні до суду із цим позовом позивач звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти №7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Заклад дошкільної освіти №7 «Яблунька» (дитячий садок) Миргородської міської ради Полтавської області, код ЄДРПОУ 24392453, місцезнаходження: м. Миргород Полтавської обл, вул. Довге озеро, буд. 94/2.

Суддя: О. М. Дністрян