Ухвала

від 30.01.2024 по справі 607/8100/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2024 Справа №607/8100/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Шимків Л.І., представника третьої особи - Моленя Р.Б.,

розглянувши в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області питання залишення без розгляду позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради, третя особа на стороні позивача ТОВ «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області», третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання майнових прав на об`єкт будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради, третя особа на стороні позивача ТОВ «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області», третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання майнових прав на об`єкт будівництва.

Представник третьої особи Молень Р.Б. в судовому засіданні просив залишити позов без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Розглянувши клопотання, суд вважає, що воно підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Ухвалою судді від 09.05.2023 відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, а протокольною ухвалою суду від 30.11.2023 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023.

Так, в судовому засіданні 14.12.2023 був присутній позивач ОСОБА_1 , та за його клопотанням розгляд справи було відкладено на 10.01.2024.

Про дату,час тамісце наступногосудового засідання,а саме на10.01.2024позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою (а.с. 163).

В судове засідання, призначене на 10.01.2024 позивач ОСОБА_1 не з`явився, подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання. Про дату і час розгляду справи просив повідомити в телефонному режимі.

У зв`язку з неявкою учасників справи судове засідання було відкладено на 30.01.2024.

Про час та місце судового засідання на 30.01.2024 позивач ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 132). При цьому, повідомлення надсилалося на номер телефону, який був зазначений позивачем у поданій ним письмовій заяві, зокрема, від 24.07.2023 (а.с.74).

Окрім того, про судове засідання, призначене на 30.01.2024 позивач ОСОБА_1 повідомлявся також шляхом надсилання судової повістки на зареєстроване його місце проживання (згідно паспорта а.с.8), яке, крім того, вказане ним у позовній заяві як місце проживання, а саме АДРЕСА_1 . Однак, рекомендоване повідомлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 щодо повернення рекомендованої кореспонденції до суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Так, Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання, призначене на 30.01.2024, повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частин третьої статті 131 ЦПКУкраїна учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами першою, другою статті 223 ЦПК Українипередбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ятастатті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

Згідно статтей 43,44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободпокликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантованийстаттею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18).

Таким чином,оскільки позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд доходить переконання, що позов слід залишити без розгляду.

При цьому суд враховує, що заява про розгляд справи у відсутності позивача відсутня, а зважаючи на предмет позову та категорію справи, суд не може розглянути справу без пояснень позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 44, 158, 223, 257 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Тернопільської міськоїради,третя особана стороніпозивача ТОВ «Обласневиробниче об`єднаннясільського комунальногогосподарства Тернопільськоїобласті»,третя особана сторонівідповідача - ОСОБА_3 ,про визнаннямайнових правна об`єктбудівництва - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Якщо ухвала суду не була вручена у день її складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В. М. Позняк