Постанова

від 24.01.2024 по справі 2-381/1996

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.01.2024 Справа № 2-381/1996

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №2-381/1996 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

(відновлене провадження ЄУН 330/2359/13-ц)

Провадження № 22-ц/807/81/24

№ 22-ц/807/81/24-2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Крилової О.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 1996 року у справі № 2-381/1996 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «НАЙС» до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року у справі № 330/2359/13-ц за заявою про відновлення втраченого судового провадження,

В С Т А Н О В И ЛА:

В провадженні Якимівськогорайонного суду Запорізькоїобласті перебувала цивільна справа №2-381/1996 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс»до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі продажу гідротехнічної споруди № 1 від 25 червня 1995 року дійсним та визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» на гідротехнічну споруду №1 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м. кв.

23 жовтня 1996 року Якимівським районним судом Запорізької області у складі головуючого судді Виставкіна І.Г. при секретарі Аллахвердієвій Т.М. було ухваленорішення,відповідно до якого визнано договір купівлі продажу гідротехнічної споруди № 1 від 25 червня 1995 року дійсним та визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» на гідротехнічну споруду №1 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м. кв.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 1996 року у справі № 2-381/1996 позов задоволено.

06вересня 2013 року до Якимівського районного суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» про відновлення втраченого судового провадженняпо справі №2-381/1996 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс»до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності. Зазначену справубуло розглянуто Якимівським районним судом Запорізької області тарішенням суду від23 жовтня 1996 року, визнано договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди № 1 від 25 червня 1995 рокудійсним та визнано право власності за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «НАЙС» на гідротехнічну споруду №1 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м. кв.

Заявник втратив вказане судове рішення від 23 жовтня 1996 року по справі №2-381/1996 та просив судвідновити втрачене судове провадження за вказанимсудовим рішенням. Відновити рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 1996 року по справі №2-381/1996 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.Визнати договір від 25 червня 1995 року купівлі-продажу гідротехнічної споруди №1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м.кв.дійсним. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Найс», юридична адреса на момент винесення рішення: 320078, м. Дніпропетровськ, вул.Льоні Голікова,82, право власності на гідротехнічну споруду №1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м.кв.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року у справі № 330/2359/13-ц відновлено втрачене провадження за судовим рішенням від 23 жовтня 1996 року у справі № 2-381/1996; відновлено рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 1996 року у справі № 2-381/1996.

Не погоджуючисьіз зазначенимирішеннями суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з метою незаконного привласнення нерухомого майна та отримання рішення суду, яке було необхідно ТОВ ВКФ «Найс», невідомі апелянту особи підробили документи та використали їх в суді першої інстанції, так як подали до суду першої інстанції позовну заяву, де зазначили Апелянта Відповідачем та власником майна, яким Апелянт ніколи не був, а саме власником гідротехнічної споруди №1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м.кв. Окрім цього, апелянт зазначає, що ніколи вказане вище нерухоме майно не будував, не купував, не отримував в дар; не отримував документи на початок будівництва; дозволу на виконання будівельних робіт не отримував; не завершував будівництва; не приймав до експлуатації; не є власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва.

Наказом голови Якимівського районного суду Запорізької області від 10 березня 2022 року припинено роботу Якимівського районного суду Запорізької області.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року N 49/0/9-22територіальна підсудність справ Якимівськогорайонного суду Запорізької області визначена за Ленінським районним судом м. Запоріжжя.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 вересня 2023 року матеріали цивільної справи №2-381/1996 (відновлене провадження № 330/2359/13-ц) витребувано у Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до доповідної записки Ленінського районного суду м. Запоріжжя, цивільна справа №2-381/1996 (відновлене провадження № 330/2359/13-ц) до суду не надходила.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2023 року направлено матеріали справи №2-381/1996 (відновлене провадження № 330/2359/13-ц) до Ленінського районного суду м. Запоріжжя для відновлення втраченого судового провадження в частині, достатній для апеляційного перегляду рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 1996 року у справі № 2-381/1996 та рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року у справі № 330/2359/13-ц.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі №2-381/1996 (відновлене провадження № 330/2359/13-ц) в частині зібраних судом документів, а саме: заява ТОВ ВКФ «НАЙС» від 06.09.2013 року про відновлення втраченого провадження за судовим рішенням від 23.10.1996 року у справі №2-381/1996 на 2 арк.; довіреність від 17.09.2013 про надання ТОВ ВКФ «НАЙС» повноважень Муссаєвій Р.М. на 1 арк.; виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №663956 на 1 арк.; копія договору капітального будівництва гідротехнічної споруди №1 від 08.08.1993 року на 2 арк.; копія акту виконаних робіт від 10.05.1995 року на 1 арк.; копія договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 25.06.1995 року на 2 арк.; копія акту прийому-передачі гідротехнічної споруди №1 від 25.06.1995 року на 1 арк.; копія проекту ДП «Дніпроцивілпроект» гідротехнічної споруди №1 по вул. Набережна Заводська, 56Д м. Дніпропетровськ Стадия: РП 1993 року на 7 арк.; ухвала про відкриття провадження у справі №330/2359/13-ц на 1 арк.; заява ОСОБА_1 від 18.09.2013 до Якимівського районного суду Запорізької області про розгляд справи № 2-38/1996 без участі відповідача на 1 арк.; лист-відповідь Якимівського районного суду Запорізької області від 18.09.2013 № 2-в/З30/1/2013 на 1 арк.; журнал судового засідання від 18.09.2013 року у справі № 2-в/330/1/2013 на 2 арк.; рішення суду від 18.09.2013 року у справі № 330/2359/13-ц (провадження 2-в/330/1/2013) на 3 арк.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

За приписами частин першої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Судом встановлено, що у 1996 році Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» звернулось до Рішення Якимівського районного суду Запорізької області з позовною заявою про визнання договору купівлі продажу гідротехнічної споруди № 1 від 25 червня 1995 року дійсним та визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» на гідротехнічну споруду №1 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м. кв.

23 жовтня 1996 року Якимівським районним судом Запорізької області у складі головуючого судді Виставкіна І.Г. при секретарі Аллахвердієвій Т.М. було ухваленорішення,відповідно до якого визнано договір купівлі продажу гідротехнічної споруди № 1 від 25 червня 1995 року дійсним та визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» на гідротехнічну споруду №1 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м. кв.

06вересня 2013 року до Якимівського районного суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» про відновлення втраченого судового провадженняпо справі №2-381/1996 у зв`язку із втратою оригіналу рішення суду від 23 жовтня 1996 року.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року у справі № 330/2359/13-ц відновлено втрачене провадження за судовим рішенням від 23 жовтня 1996 року у справі № 2-381/1996; відновлено рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 1996 року у справі № 2-381/1996.

Щодо рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року у справі № 330/2359/13-ц колегія суддів, зазначає наступне.

На момент розгляду судом першої інстанції заяви про відновлення втраченого провадження Цивільний процесуальний кодекс був чинний в редакції з останніми змінами від 11.08.2013, таким чином при розгляді доводів апеляційної скарги, щодо визнання рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року у справі № 330/2359/13-ц про відновлення втраченого провадження, необхідно керуватися процесуальним законом в редакції чинній на момент виникнення відповідних правовідносин.

Порядок відновлення втраченого судового провадження регулюється нормамиРозділу ІX ЦПК.

Відповідно достатті 402 ЦПКвідновлення втраченого судового провадження проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Це означає, що розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження регулюється не лише спеціальними нормами, які містяться уРозділі IX ЦПК, а й загальними правилами, що стосуються, зокрема, змісту заяви (стаття 119 ЦПК), наслідків недодержання вимог щодо змісту заяви, викладених устаттях 119,405 ЦПК(стаття 121 ЦПК), відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 122 ЦПК), порядку дослідження доказів (статті 177 - 190 ЦПК), змісту рішення (стаття 215 ЦПК) тощо.

При розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» про відновлення втраченого судового провадженняпо справі №2-381/1996 у зв`язку із втратою оригіналу рішення суду від 23 жовтня 1996 року, судом було встановлено, що в провадженні Якимівськогорайонного суду Запорізькоїобласті перебувала цивільна справа №2-381/1996 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс»до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі продажу гідротехнічної споруди № 1 від 25 червня 1995 року дійсним та визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» на гідротехнічну споруду №1 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м. кв.

23 жовтня 1996 року Якимівський районний суд Запорізькоїобласті у складіголовуючого судді Виставкіна І.Г. при секретарі Аллахвердієвої Т.М. булоухваленорішення,відповідно до якого визнано договір купівлі продажу гідротехнічної споруди № 1 від 25 червня 1995 року дійсним та визнано право власності за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» на гідротехнічну споруду №1 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 961 м. кв.

Відповідно до довідки архіву Якимівського районного суду Запорізької областіматеріали цивільної справи№2-381/1996 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» ОСОБА_1 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності, були знищені.

Таким чином,судом було встановлено, що матеріали судового провадження по цивільній справі№2-381/1996 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс»до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, втрачені.

За таких обставин, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс» про відновлення втраченого судового провадження є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки судом встановлено, що заява, подана Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс», відповідала вимогам процесуального закону, рішення суду втрачено, матеріали цивільної справи№2-381/1996 були знищені, відновлення втраченого провадження є правом сторони по справі, рішення суду першої інстанції про відновлення втраченого судового провадження є обґрунтованим.

Колегією суддів не встановлено порушень судом норм процесуального законодавства при прийнятті рішення про відновлення втраченого судового провадження, відповідно не вбачається підстав для скасування рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року у справі № 330/2359/13-ц.

Щодо оскарження рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 1996 року у справі № 2-381/1996, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень викладених в абзацах 2, 3 п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року№14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначається про неналежність відповідача, оскільки за твердженнями ОСОБА_1 він ніколи не будував, не купував, не отримував в дар нерухоме майно, що було предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Найс».

За положенням ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніжпротилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Колегія суддів, зазначає, що апелянтом не оскаржувались ані Договір капітального будівництва гідротехнічної споруди, ані Акт виконаних робіт, ані сам Договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди на яких наявні персональні дані та підписи ОСОБА_1 ..

Залучення апелянта як потерпілого в рамках кримінального провадження №1202304000000917 не дає підстав вважати, що договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди, акт виконаних робіт, договір капітального будівництва гідротехнічної споруди не підписувались ним особисто.

Окрім цього, відсутнє рішення суду (обвинувальний чи виправдувальний вирок) за кримінальним провадженням №1202304000000917.

Таким чином, апелянтом не доведено, що він є неналежним відповідачем у справі № 2-381/1996.

Безпідставними єпосилання заявникаапеляційної скарги на норми права чинного на дату подання апеляційної скарги процесуального закону та судову практику Верховного Суду, оскільки вони набули чинності після прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 3 ЦПК України зазначає: провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи; закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних доказах і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 1996 року у справі № 2-381/1996 та рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року у справі № 330/2359/13-ц залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2024 року.

Головуючий

Судді: