Рішення

від 16.01.2024 по справі 759/21965/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21965/23

пр. № 2/759/776/24

16 січня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Істоміній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Київська Гімназія Східних Мов №1 про компенсацію за час вимушеного прогулу ,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління освіти Святошинської в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Київська Гімназія Східних Мов №1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що працювала на посаді вчителя зарубіжної літератури в Київській гімназії Східних мов №1 з 1990 року. 09.01.2020 року наказом №02-к позивача було звільнено з посади. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2021 року визнано незаконним та скасовано наказ № 132-т від 21.11.2019 р. Київської гімназії східних мов № 1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя зарубіжної літератури ОСОБА_1 », визнано незаконним та скасовано наказ № 05-т від 9.01.2020 р. Київської гімназії східних мов № 1 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, визнано незаконним наказ № 02-к від 09.01.2020р. Київської гімназії східних мов про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя із зарубіжної літератури на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя із зарубіжної літератури Київської гімназії східних мов № 1 з 10 січня 2020 року та стягнуто з Київської гімназії східних мов № 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.01.2020 р. року по 19.05.2021 року в розмірі 90 063 грн. 27 коп. з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. 20.05.2021 року наказом №55-к позивач була поновлена на посаді вчителя зарубіжної літератури з 10.01.2021 року. 12.07.2021 року наказом №98-к ОСОБА_3 була звільнена із займаної посади за власним бажанням. 07.09.2023 року постановою КАС апеляційну скаргу Київської гімназії східних мов №1 задоволено частково. Рішення суду від 19.05.2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено відмовити. У постанові зазначено: « Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 90 063,27 грн (282,33 грн х 319 днів). Разом з тим, згідно вищевказаної довідки про заробітну плату та інші доходи, така довідка видана Управлінням освіти, молоді та спорту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, яким здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 . Отже, відповідач Київська гімназія Східних мов №1 не є розпорядником бюджетних коштів, не нараховує і не виплачує заробітну плату, а тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пред`явлені до неналежного відповідача. При цьому, Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації залучено до участі у справі в якості третьої особи, у зв`язку з чим позов у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає». У зв`язку з необхідністю стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.11.2023 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

05.01.2023 року від Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов відзив, в якому позовні вимоги визнають в частині компенсації за час вимушеного прогулу у сумі 82390, 84 грн., так як, на виконання рішення суду від 19.05.2021 року у частині негайного виконання, позивачу була виплачена грошова сума у розмірі 7672, 43 грн.

16.01.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшов відповідь на відзив до суду, в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працювала на посаді вчителя російської літератури Київської гімназії-інтернату східних мов № 1 з 25.08.1990 року, а відповідно із зміною у навчальному плані - вчителем зарубіжної літератури.

Наказом № 02-к від 09.01.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади. Позивач не погодився з вказаним наказом, та звернувся до суду.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2021 року: визнано незаконним та скасовано наказ № 132-т від 21.11.2019р. Київської гімназії східних мов № 1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя зарубіжної літератури ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасувано наказ № 05-т від 9.01.2020 р. Київської гімназії східних мов № 1 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення; визнано незаконним наказ № 02-к від 09.01.2020 р. Київської гімназії східних мов про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя із зарубіжної літератури на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя із зарубіжної літератури Київської гімназії східних мов № 1 з 10 січня 2020року; стягнуто з Київської гімназії східних мов № 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.01.2020р. року по 19.05.2021року в розмірі 90 063грн. 27коп. з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. В іншій частині позову - відмовлено.

Наказом №55-к від 20.05.2021 року ОСОБА_1 поновлено на посаді вчителя зарубіжної літератури з 10.01.2021 року у зв`язку із виконання рішення суду від 19.05.2021 року.

Наказом №98-к від 12.07.2021 року позивач була звільнена із займаної посади за власним бажанням.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.09.2023 року апеляційну скаргу Київської гімназії східних мов № 1 - задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської гімназії східних мов №1, третя особа - Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовлено. Іншу частину рішення - залишено без змін.

Вкзаною постановою Київського апеліційного суду встановлено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 90 063,27 грн (282,33 грн х 319 днів). Разом з тим, згідно довідки про заробітну плату та інші доходи, така довідка видана Управлінням освіти, молоді та спорту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, яким здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 . Отже, відповідач Київська гімназія Східних мов №1 не є розпорядником бюджетних коштів, не нараховує і не виплачує заробітну плату, а тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пред`явлені до неналежного відповідача.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною третьою статі 43 Конституції України передбачено право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою,що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Такий період невиконання трудової функції можна порівняти з простоєм.

При цьому, під простоєм розуміється зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (частина перша статті 34 КЗпП України).

Тобто простій можливий як з вини роботодавця, так і за відсутності його вини. Законодавство у будь-якому випадку простою гарантує працівникам отримання частини заробітної плати.

У свою чергу, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому, за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Вказане також узгоджується з пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713) яким передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 114/8713 до фонду додаткової заробітної плати включається оплата за невідпрацьований час, зокрема, оплата простоїв не з вини працівника.

У розділі 3 Інструкції № 114/8713 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці. Згідно з пунктом 3.9 розділу 3 вказаної Інструкції до фонду оплати праці не належать суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

В Інструкції № 114/8713 середній заробіток за час вимушеного прогулу не віднесено до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці.

На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто, в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Роботодавець не провів оплату праці позивачу за період вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 10.01.2020 по 19.05.2021 року.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Як вбачається з довідки Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 125 від 22.01.2020 року, за останні повні два місяці роботи позивача (листопад та грудень 2019 року) її заробітна плата склала відповідно 5791,18 тгрн. та 6066,95 грн.

Отже, враховуючи Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100, середньоденна заробітна плата позивача складала 282,33грн. ((5791,18 + 6066,95грн.):42дні), внаслідок чого розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 10.01.2020р. по 19.05.2021р. (оскільки день звільнення - 9.01.2020р. є останнім робочим днем) становить 319 х282,33 = 90 063 грн. 27 коп.

Проте, судом встановлено, згідно виписки ОСОБА_1 останній за рішенням суду від 19.05.2023 року у частині негайного виконання було виплачено грошову суму у розмірі 7672, 43 грн. за 1 місяць вимушеного прогулу.

Таким чином, з огляду на вищенаведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають до задоволення у розмірі 82390, 84 грн.

Суд звертає увагу, що при виплаті стягнутої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач до проведення фактичної виплати зобов`язаний нарахувати й утримати з цієї суми прибутковий податок та інші обов`язкові платежі, оскільки такий обов`язок по їх нарахуванню покладений на підприємство, а не на суд, який під час ухвалення рішення не може вираховувати та утримувати ці платежі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від стати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проаналізувавши вищезазначену норму законодавства, зважаючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, із відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави.

При цьому, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду по суті, то з нього слід стягнути судовий збір у дохід держави у розмірі 50 відсотків від суми судового збору, який підлягав би з нього стягненню у випадку невизнання ним позову, відповідно до ставки судового збору, передбаченої ЗУ «Про судовий збір», що буде відповідати інтересам держави та не буде порушувати права сторін.

Таким чином, з відповідача слід стягнути у дохід держави судовий збір у сумі 536, 80 (50% від 1073, 60 грн.)

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Київська Гімназія Східних Мов №1 про компенсацію за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37498539, адреса: м. Київ, вул. Якуба Коласа 6-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 82390 (вісімдесят дві тисячі триста дев`яносто) грн. 84 коп. без вирахування податків і обов`язкових платежів, що мають справлятися при виплаті заробітної плати.

Стягнути з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37498539, адреса: м. Київ, вул. Якуба Коласа 6-А) в дохід держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Журибеда