Вирок

від 01.02.2024 по справі 759/3848/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/3848/23

пр. № 1-кп/759/440/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000000002 від 02.01.2023 р. стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пирятин, Полтавської області, громадянина України, українця, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого на утриманні двох малолітніх та одну неповнолітню дитину, раніше судимого:

- 17.03.2023 вироком Бородянського районного суду Київської області за ч.2 ст.289, ч.4 ст. 185 КК України, на підставі ч.ч.1, 2 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, до 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 02.01.2023 о 01 год. 00 хв. ОСОБА_3 , керуючи в стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині просп. Перемоги у м. Києві, зі сторони вул. М. Ушакова в напрямку вул. К. Герасименка, зі швидкістю приблизно 120 км/год, яка перевищує максимально дозволену на даній ділянці 50 км/год., наближався до контрольно-пропускного пункту № 506, розташованого поблизу буд. № 137 по просп. Перемоги.

У цей час, на зазначеному контрольно-пропускному пункті, ніс службу стрілець роти № 1 військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснюючи перевірку осіб та транспортних засобів.

Діючи у порушенні пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_3 ,перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись по проїзній частині просп. Перемоги у м. Києві, не дотримуючись швидкісного режиму, маючи можливість своєчасно виявити попереду нерухому перешкоду у вигляді пластикових блоків, а також пішохода ОСОБА_6 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який ніс службу на контрольно-пропускному пункті, не вжив негайних заходів для зупинки автомобіля та навпроти буд. № 137 по просп. Перемоги у м. Києві, 02.01.2023 о 01 год. 00 хв. здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої травми лівої гомілки - перелом нижньої третини лівої великогомілкової кітки (зі зміщенням уламків).

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся і надав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, просив суд суворо його не карати.

Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження всіх доказів по справі та обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу. При цьому судом роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, розлучений, не працює, має на утриманні двох малолітніх та одну неповнолітню дитину ( ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ), позитивно характеризується за місцем проживання. Також суд бере до уваги думку потерпілого ОСОБА_6 , який просив суд суворо не карати обвинуваченого.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено та прокурор на такі обставини не посилався.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, наявність по справі обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Така позиція суду відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК КК України 02.01.2023 року, тобто до постановлення вироку Бородянського районного суду Київської області від 17.03.2023 року, яким його засуджено до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити до відбування покарання у виді позбавлення воліз позбавленням права керувати транспортними засобами, зарахувавши у строк призначеного покарання, покарання відбуте частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого суд не знаходить у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Потерпілим ОСОБА_6 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_7 , заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 100 000,00 грн. моральної шкоди та 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу. В судовому засіданні представник потерпілого відмовився від позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 процесуальних витрат на правову допомогу в розмірі 30 000 грн.

Прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня№17» заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 в розмірі 16 813,72 грн.

В судовому засіданні прокурор, потерпілий та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 цивільні позови визнав в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільній позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Отже, між потерпілими та обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_6 зазнав фізичних страждань та душевних переживань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку ОСОБА_3 , а також через отриману травму був позбавлений можливості самостійно пересуватись та вести звичайний спосіб життя, суд, керуючись вимогами розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 100 000 грн. на відшкодування завданої останньому моральної шкоди.

Вирішуючи цивільний позов прокурора, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 затверджено Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання.

Згідно із статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

З огляду на вказане, а також дослідивши долучені до позову прокурором докази щодо розміру витрат лікувального закладу, суд приходить до висновку, що заявлений прокурором позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, які становлять: 1510 (одна тисяча п`ятсот десять) гривень 24 копійок за проведення судової автотехнічної експертизи; 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок за проведення судової автотехнічної експертизи; 2672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) гривень 00 копійки за проведення судово-медичної експертизи; а всього на суму 6070 (шість тисяч сімдесят) грн..04 коп.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься й питання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 утримується в умовах ізоляції від суспільства, а тому суд не вбачає підстав для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання даного вироку.

Накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.01.2023 року (ун.№ 761/812/23) арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 та який вилучено та поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м.Київ, вул.. Г.Хоткевича, 20- Б, згідно вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, до покарання за даним вироком, шляхом часткового складання покарань, приєднати покарання за вироком Бородянського районного суду Київської області від 17.03.2023 року, призначивши остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років 2 (два) місяці позбавлення воліз позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 28 лютого 2023 року.

Цивільний позов ОСОБА_6 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_7 , до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня№17» про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №17» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (ЄРДПОУ 03319759, р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банку 305299) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 в розмірі 16 813 (шістнадцять тисяч вісімсот тринадцять) 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 6070 (шість тисяч сімдесят) грн. 04 коп.

Арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 та який вилучено та поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м.Київ, вул.. Г.Хоткевича, 20- Б, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.01.2023 року (ун.№ 761/812/23), - скасувати.

Речові докази:

-автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 ,- повернути за належністю ОСОБА_11 .

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1