Рішення

від 01.02.2024 по справі 369/11200/23

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 369/11200/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01.02.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Позовні вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) 23 червня 2016 року було зареєстровано шлюб Печерським районним у місті Києві Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що зроблено актовий запис за № 1026.

За час спільного проживання у сторін народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим позивач зазначає, що одруження виявилося невдалим. Відповідач матеріально сім`ю не утримував, про виховання сина не дбав. Це призводило до частих сварок та непорозумінь. З листопада 2017 року сторони перестали проживати разом і з того часу відповідач вихованням сина не займається.

27.07.2020 року шлюб між сторонами розірвано Виноградівським районним судом Закарпатської області.

Крім того позивач вказує, що місце знаходження та проживання відповідача їй не відомо. Відповідач життям сина не цікавиться, не телефонує йому, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. На сьогоднішній день дитині вже 6 років. Останній раз, коли батько бачився із сином це було десь на початку січня 2017 року. З того часу батько жодного разу не бачився із сином. Позивач сама забезпечую сину гідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення.

Нагляд за дитиною з моменту її народження і по сьогоднішній день здійснюю ОСОБА_1 (позивач). Батько участі в житті дитини приймати не хоче.

Відповідач, батько малолітнього ОСОБА_3 не спілкується з ним, зв`язку не підтримує, хоча йому ніколи не чинилися перешкоди у спілкуванні з сином. Відповідач не проявляє батьківської турботи, не цікавиться його долею та не переймається його фізичним та духовним розвитком, не займається його вихованням. Позивач піклується про його гармонійний стан, про його фізичне виховання. Відповідач байдуже ставиться до долі своєї дитини, майбутнє дитини його не цікавить, свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини та в цілому ігнорує факт споріднення з сином.

Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Розгляд справи проведено в порядку визначеному ст.ст. 280, 281 ЦПК України з ухваленням заочного рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України , батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , видане Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 30 листопада 2016 року та про що в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 5276 (а.с.9).

Син проживає разом з позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.12).

Згідно обставин зазначених у позовній заяві, які підтверджено належними й допустимими доказами: з листопада 2017 року сторони перестали проживати разом. З того часу відповідач вихованням сина не займається (а.с.13-15). 27.07.2020 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.16-17).

Відповідач життям сина не цікавиться, не телефонує йому, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. Позивач сама забезпечує сину гідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення.

ОСОБА_3 вчасно проводяться профілактичні щеплення, проводяться регулярні амбулаторні огляди, стан здоров`я дитини відмінний (а.с.19-20). Нагляд за дитиною з моменту її народження і по сьогоднішній день здійснює ОСОБА_1 . Батько участі в житті дитини не приймає.

Відповідач, як батько малолітнього ОСОБА_3 не спілкується з ним, зв`язку не підтримує, хоча йому ніколи не чинилися перешкоди у спілкуванні з сином. Відповідач не проявляє батьківської турботи, не цікавиться його долею та не переймається його фізичним та духовним розвитком, не займається його вихованням.

Позивач піклується про гармонійний стан та про його фізичне виховання сина.

Відповідач байдуже ставиться до долі своєї дитини, майбутнє дитини його не цікавить, свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини та в цілому ігнорує факт споріднення з сином. Викладене вище підтверджується наступними доказами та документами:

- копією рішення Печерського районного суду м. Києва про стягнення аліментів на утримання дитини від 25.11.2019 року (а.с.13-15).

- поясненнями ОСОБА_6 , про те, що остання є хрещеною кумою ОСОБА_1 та яка підтверджує, що ОСОБА_1 сама виховує свого сина ОСОБА_3 . Батько дитини, не приймає участі у вихованні дитини (а.с.22).

- поясненнями ОСОБА_8 , про те, що він є другом родини та те, що ОСОБА_1 сама займається вихованням свого сина ОСОБА_3 . Біологічного батька дитини ніколи не бачив (а.с.23).

- поясненнями ОСОБА_9 , яка є тіткою ОСОБА_1 , та яка проживає разом із ОСОБА_1 . Також підтверджує, що ОСОБА_1 сама займається вихованням свого сина ОСОБА_3 . Біологічний батько не приймає участі у вихованні та забезпеченні дитини (а.с.21).

- довідкою лікаря педіатра АЗПСМ ОСОБА_11 та карткою профілактичної роботи, довідка № 086-2/о, яка підтверджує, що дитина на прийомі у лікаря завжди у супроводі матері, батько на прийомі жодного разу не був (а.с.19).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У справі відповідач не надав жодного доказу, який би свідчив про те, що він належним чином виконує батьківські обов`язки по вихованню малолітньої дитини, утверджує повагу до матері, піклується про її здоров`я, фізичний та моральний розвиток, виховує дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, тобто вчиняв/вчиняє активні дії на виконання вимог ст. 150 СК України.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області вказано про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав (а.с. 59-64).

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують обставини, які свідчать про те, що батько ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі по тексту Постанова Пленуму), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року(пункт 54 та пункт 58) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Сукупність досліджених доказів, їх оцінка переконують суд, що не дивлячись на ту обставину, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка може бути застосована до батьків, виходячи в першу чергу із інтересів самої дитини суд приймає рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем доведено належними, допустимими та достатніми доказами на підставі яких суд дійшов до беззаперечного висновку про те, що відповідач злісно ухиляється від участі у вихованні дитини, що слугує підставою для позбавлення його батьківських прав, у зв`язку з чим суд приймає рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 267, 268, 280, 284, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.02.2024 року.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк