Ухвала

від 01.02.2024 по справі 308/1825/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1825/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2024 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Вивчивши вказану позовну заяву та додані до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 27ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 28 ЦПКУкраїнине передбачає альтернативної підсудності для позову про позбавлення батьківських прав, тому територіальна юрисдикція позову про позбавлення батьківських прав визначена імперативно тільки за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Для випадків, коли невідоме зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача, то закон встановлює певні правила (ч.9, ч.10 ст.28 ЦПК).

Відсутні підстави для визначення підсудності позову про позбавлення батьківських прав цьому суду (за місцем фактичного знаходження позивача), - незалежно від того, чи окремо подається до суду даний позов чи він об`єднаний з іншою позовною вимогою. Процесуальний закон не передбачає можливості зміни територіальної підсудності позову (конкретно визначеної процесуальним законом) у разі об`єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог.

Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що основною позовною вимогою є позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень ч. 3 ст.166СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Вказаний у позовній заяві спір стосується саме невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. При цьому, вимога про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини є похідною та випливає із позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Згідно відповіді №428659 від 31.01.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.27ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви відповідач ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, в даному випадку, підсудність справи має визначатись згідно з ч. 1ст.27ЦПК України за місцем проживання, перебування відповідача.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Враховуючи наведе, дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, а підсудна Іванківському районному суду Київської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.31ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п. п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. п. 40, 41, 42 та ін.).

У відповідності до положень ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27,28,31-32 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, передати за підсудністю на розгляд до Іванківського районного суду Київської області.

Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда