Рішення

від 01.02.2024 по справі 323/80/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 323/80/22

Провадження №: 2/336/236/2024

01.02.24

РІШЕННЯ

іменем України

01 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу № 323/80/22 (номер провадження 2/336/236/2024) за позовною заявою ОСОБА_1 , до Оріхівської міської ради Запорізької області, акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області,

про припинення обтяження на відчуження нерухомого майна,-

встановив:

13 січня 2022 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про припинення обтяження на відчуження нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 квітня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №356, набула право власності на житловий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого був її батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Земельна ділянка площею 0,0350 га, цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», кадастровий номер 2323910100:01:016:0098, також належить їй згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, від 12 червня 2017 року.

Під час переоформлення успадкованого будинку нотаріусом їй було видано правовстановлюючі документи на будинок, в яких не містилося будь-яких даних щодо наявності обмеження її прав, як власника об`єкту нерухомості на його розпорядження, зокрема - на відчуження будинку.

В жовтні 2021 року при зверненні до нотаріальної контори для посвідчення угоди по відчуженню житлового будинку вона дізналася, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться відомості про наявність обтяження у вигляді заборони на відчуження житлового будинку в АДРЕСА_1 , за зобов`язаннями: ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження: 2062361, внесений 08.06.2005 року реєстратором, Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області за повідомленням Оріхівської держнотконтори б/н, архівний номер: 2215817ZAP112, архівна дата: 26.12.2000, дата виникнення: 03.04.1965, № реєстра: 70609-105, внутр., №AE01693B2DFT5B302E2F.

15 грудня 2021 року на запит щодо підстав накладення обтяження та даних особи- боржника Оріхівською держаною нотаріальною конторою було надано лист за №886/01-16 від 15.12.2021 року з повідомленням про те, що згідно Реєстру для реєстрації заборон за 1964-1967 роки, 06 квітня 1965 року було накладено заборону відчуження нерухомого майна, а саме на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер реєстра: 70609-105, внутрішній номер AE01693B2DF15B302E2F, власником якого, згідно Реєстру значиться гр. ОСОБА_3 , за повідомленням Оріхівського відділення Держощадбанк №5 в- 06.04.1965 року.

Інвентаризаційна справа БТІ за № 653, містить відомості про первісного власника житлового будинку, на який накладене обтяження, яким був її батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно даних Акту прийомки індивідуального будинку, затвердженого Оріхівською міською прийомною комісією 14 грудня 1967 року власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , побудованого у 1958-му році і введеного в експлуатацію 27 листопада 1967 року, є ОСОБА_2 .

Записами в домовій книзі, заведеній на домоволодіння у 1961-му році, підтверджено що станом на 16 листопада 1961 року в ньому був зареєстрований і проживав власник домоволодіння, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав у цьому ж будинку, що мав поштову адресу: АДРЕСА_3 . Титульні сторінки інвентаризаційної справи БТІ та домової книги містять записи про зміну номеру домоволодіння з 66-го на 72-й.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , Оріхівською державною нотаріальною конторою було накладено заборону па відчуження за зобов`язаннями ОСОБА_3 на підставі повідомлення Оріхівської держнотконтори б/н, про що 08 червня 2005 року було внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до даних архівної справи БТІ за інвентарним номером 3562, власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , який на теперішній час має поштову адресу: АДРЕСА_1 , у 1965-му році була ОСОБА_3 , яка набула право власності на будинок на підставі рішення Оріхівського народного суду від 29.09.1964 року, який у січні 1965-го року був знесений через непридатність до експлуатації і на його місці за цією ж адресою нею було побудовано новий житловий будинок, що був введений в експлуатацію за Актом прийомки індивідуального будинку, затвердженого Оріхівською міською прийомною комісією 08 грудня 1965 року.

Все вищезазначене підтверджує ту обставину, що нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори 09 червня 2005 року було безпідставно внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на відчуження житлового будинку в АДРЕСА_1 , який на той час належав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за зобов`язаннями ОСОБА_3 , яка на час державної реєстрації обтяження на об`єкт нерухомого майна не була його власником.

Наявність такого обтяження обмежує її право, як власника житлового будинку у розпорядженні своєю власністю, а тому обтяження має бути припиненим, оскільки підстави для його застосування, зазначені в архівному записі Оріхівської державної нотаріальної контори, не підтверджені належними доказами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа було розподілена судді Плечищевій О.В.

14 січня 2022 року ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі. Прийнято рішення розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Рішення у справі не прийнято.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

В межах своєї компетенції, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя має повноваження на прийняття та розгляд судових справ за територіальною підсудністю Оріхівського районного суду Запорізької області.

11 травня 2023 року з Оріхівського районного суду Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя передано вказану цивільну справу.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена та передана судді Петренко Л.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 323/80/22 (номер провадження 2/336/2214/23) за позовною заявою ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради Запорізької області, третя особа: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про припинення обтяження на відчуження нерухомого майна. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору право для надання пояснень щодо аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2023 року залучено до участі у справі № 323/80/22 (номер провадження 2/336/2214/23) співвідповідача Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та запропоновано залученому співвідповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

21 грудня 2023 року представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надав до суду відзив на позовну заяву та докази направлення іншим учасникам справи.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено порядок дослідження доказів: заслухати вступне слово учасників справи, дослідити письмові докази у даній справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені. До суду надано заяву, від представника позивача, в якій просить позов задовольнити, судове засідання провести за відсутності представника та позивача, на підставі наявних письмових доказів.

Представник Оріхівської міської ради Запорізької області в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги визнав та не заперечує проти їх задоволення.

Представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, у відзиві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

Представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача вказує, що будь-яких боргових відносин між позивачем та АТ «Ощадбанк» не має. Нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в заставі банку не перебуває. Записи щодо обтяжень є архівними та вносились безпосередньо третьою особою, без участі та ініціативи АТ «Ощадбанк», а тому представник відповідача вважає, що належним відповідачем буде Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, представник в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив. Пояснень щодо аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Студенцовим О.В., приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області 03 квітня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №356, набула право власності на житловий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого був її батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний будинок розташований на земельній ділянці, що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 23 березня 1968 року Відділом комунального господарства Оріхівської міської ради депутатів трудящих за № б/н, зареєстрованого на паперових носіях Оріхівським міським комунальним господарством Запорізької області 17 травня 1968 року, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 05за реєстровим номером 621. На зазначеній земельній ділянці розташований житловий будинок, загальною площею 52,4 кв.м., житловою площею 34,1 кв.м., зазначений в плані літерою А, з усіма надвірними господарчими будівлями та спорудами, вказаними у технічному паспорті. Право власності на житловий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами підлягає державній реєстрації.

Земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0350 га, цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», кадастровий номер 2323910100:01:016:0098, також належить ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 12 червня 2017 року Студенцовим О.В., приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрованим в реєстрі за №764. Вказана земельна ділянка, належала спадкодавцю ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЗП № 009168, виданого 14 січня 2002 року Оріхівською міською радою Запорізької області на підставі рішення Оріхівської міської ради Запорізької області від 20 грудня 2001 року № 1185, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 453. Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації.

Під час переоформлення успадкованого нерухомого майна нотаріусом позивачу було видано правовстановлюючі документи, в яких не містилося будь-яких даних щодо наявності обмеження прав позивача, як власника об`єкту нерухомості на його розпорядження.

В жовтні 2021 року при зверненні до нотаріальної контори для посвідчення угоди по відчуженню успадкованого житлового будинку позивачка дізналася, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться відомості про наявність обтяження у вигляді заборони на відчуження житлового будинку в АДРЕСА_1 , за зобов`язаннями: ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження: 2062361, внесений 08.06.2005 року реєстратором, Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області за повідомленням Оріхівської держнотконтори б/н, архівний номер: 2215817ZAP112, архівна дата: 26.12.2000, дата виникнення: 03.04.1965, № реєстра: 70609-105, внутр., №AE01693B2DFT5B302E2F.

15 грудня 2021 року на запит щодо підстав накладення обтяження та даних особи- боржника Оріхівською держаною нотаріальною конторою було надано лист за №886/01-16 від 15.12.2021 року з повідомленням про те, що згідно Реєстру для реєстрації заборон за 1964-1967 роки, 06 квітня 1965 року було накладено заборону відчуження нерухомого майна, а саме на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер реєстра: 70609-105, внутрішній номер AE01693B2DF15B302E2F, власником якого, згідно Реєстру значиться гр. ОСОБА_3 , за повідомленням Оріхівського відділення Держощадбанк №5 в- 06.04.1965 року. Додатково повідомлено, що Оріхівська держана нотаріальна контора Запорізької області виступала реєстратором по даній операції. Інша інформація відсутня.

Інвентаризаційна справа БТІ за № 653, містить відомості про первісного власника житлового будинку, на який накладене обтяження, яким був її батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно даних Акту прийомки індивідуального будинку, затвердженого Оріхівською міською прийомною комісією 14 грудня 1967 року власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , побудованого у 1958-му році і введеного в експлуатацію 27 листопада 1967 року, є ОСОБА_2 .

Записами в домовій книзі, заведеній на домоволодіння у 1961-му році, підтверджено що станом на 16 листопада 1961 року в ньому був зареєстрований і проживав власник домоволодіння, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав у цьому ж будинку, що мав поштову адресу: АДРЕСА_3 . Титульні сторінки інвентаризаційної справи БТІ та домової книги містять записи про зміну номеру домоволодіння з 66-го на 72-й.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , Оріхівською державною нотаріальною конторою було накладено заборону на відчуження за зобов`язаннями ОСОБА_3 на підставі повідомлення Оріхівської держнотконтори б/н, про що 08 червня 2005 року було внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою сформованою приватним нотаріусом Студенцовим О.В.

Відповідно до даних архівної справи БТІ за інвентарним номером 3562, власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , який на теперішній час має поштову адресу: АДРЕСА_1 , у 1965-му році була ОСОБА_3 , яка набула право власності на будинок на підставі рішення Оріхівського народного суду від 29.09.1964 року, який у січні 1965-го року був знесений через непридатність до експлуатації і на його місці за цією ж адресою нею було побудовано новий житловий будинок, що був введений в експлуатацію за Актом прийомки індивідуального будинку, затвердженого Оріхівською міською прийомною комісією 08 грудня 1965 року.

Керівник Державного архіву Запорізької області на адвокатський запит надав ксерокопії рішень виконавчого комітету Оріхівської міської районної ради депутатів трудящих від 22 березня 1968 року № 12 (протокол № 6), від 26 грудня 1968 року № 8 (протокол № 4) з додатками до нього. Крім того, повідомив, що в протоколах засідань виконавчого комітету Оріхівської міської районної ради депутатів трудящих за 1967-1068 рр. інші рішення окрім вищевказаних, стосовно присвоєння (перенумерації, зміни) адреси: АДРЕСА_1 , житловому будинку побудованому ОСОБА_2 на земельній ділянці АДРЕСА_2 відсутні.

Рішення виконавчого комітету Оріхівської міської районної ради депутатів трудящих від 22 березня 1968 року № 12 (протокол № 6), від 26 грудня 1968 року № 8 (протокол № 4) з додатками підтверджують зміну номеру домоволодіння з 66-го на 72-й (власник домоволодіння ОСОБА_2 ) та з 72-го на 76-й (власник домоволодіння ОСОБА_3 ).

Відповідно до розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень, яка наявна в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 лютого 2024 року № 364167351 за адресою: АДРЕСА_1 , Оріхівською державною нотаріальною конторою було накладено заборону на відчуження за зобов`язаннями ОСОБА_3 на підставі повідомлення Оріхівської держнотконтори б/н, (додаткові дані: архівний номер: 2215817ZAP112, архівна дата: 26.12.2000, дата виникнення: 03.04.1965, № реєстра: 70609-105, внутр., №AE01693B2DFT5B302E2F, комментарий 39) про що 08 червня 2005 року було внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Нотаріус Оріхівської державної нотаріальної контори 08 червня 2005 року безпідставно вніс запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на відчуження житлового будинку в АДРЕСА_1 , який на той час належав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за зобов`язаннями ОСОБА_3 , яка на час державної реєстрації обтяження на об`єкт нерухомого майна не була його власником.

Наявність такого обтяження обмежує право позивача, як власника житлового будинку у розпорядженні своєю власністю.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст.3 ЦК України, яка передбачає загальні засади цивільного законодавства, ними, серед іншого, є судовий захист цивільного права та інтересу, а також справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує права.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» N475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції. Будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Саме «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до положень статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Чинним законодавством України передбачено, що об`єкти нерухомого майна, а також речові права та обтяження на нерухоме майно підлягають обов`язковій державній реєстрації (ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно обтяжень»).

Реєстрація обтяження була проведена Оріхівською державною нотаріальною конторою відповідно до діючого на той час Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 09 червня 1999 року №31/5 (у редакції наказу від 18 серпня 2004 р. N 85/5), на підставі архівного запису, тип обтяження заборона, реєстраційний номер обтяження 2062361, зареєстроване 08 червня 2005 року за № 2062361, реєстратором Оріхівською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження повідомлення Оріхівської держнотконтори б/н, об`єкт обтяження будинок (цілий, добудований, жилий) за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 , накладено заборону на відчуження за зобов`язаннями ОСОБА_3 , (додаткові дані: архівний номер: 2215817ZAP112, архівна дата: 26.12.2000, дата виникнення: 03.04.1965, № реєстра: 70609-105, внутр., №AE01693B2DFT5B302E2F, комментарий 39). Інформація про державну реєстрацію обтяжень на час розгляду справи є актуальною, та перешкоджає позивачу належним чином розпоряджатися своїм майном.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернень органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень виконкомів, тощо у період до 1998 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг).

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: - кредитора про погашення позики; - про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); - про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; - про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; - органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; - про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; - про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; - про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; - про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; - про відчуження майна, переданого під виплату ренти; - за рішенням суду; - в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції яка діяла на момент реєстрації заборони в реєстрі) обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, дані до розділу Державного реєстру прав вносяться в разі прийняття рішення про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація обмежень речових прав скасовується на підставі актів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, або у разі припинення відповідного договору, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

У разі виявлення невідповідності даних електронного файлу Державного реєстру прав документу, на підставі якого було зареєстровано речове право чи його обмеження, пріоритет мають документарні дані.

Реєстрація обтяження була проведена Оріхівською державною нотаріальною конторою відповідно до діючого на той час Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 09 червня 1999 року №31/5 (у редакції наказу від 18 серпня 2004 р. N 85/5), на підставі архівного запису, тип обтяження заборона, реєстраційний номер обтяження 2062361, зареєстроване 08 червня 2005 року за № 2062361, реєстратором Оріхівською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження повідомлення Оріхівської держнотконтори б/н, об`єкт обтяження будинок (цілий, добудований, жилий) за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 , накладено заборону на відчуження за зобов`язаннями ОСОБА_3 , (додаткові дані: архівний номер: 2215817ZAP112, архівна дата: 26.12.2000, дата виникнення: 03.04.1965, № реєстра: 70609-105, внутр., №AE01693B2DFT5B302E2F, комментарий 39). Інформація про державну реєстрацію обтяжень на час розгляду справи є актуальною, та перешкоджає позивачу належним чином розпоряджатися своїм майном.

15 грудня 2021 року на запит щодо підстав накладення обтяження та даних особи-боржника Оріхівською держаною нотаріальною конторою було надано лист за №886/01-16 від 15.12.2021 року з повідомленням про те, що згідно Реєстру для реєстрації заборон за 1964-1967 роки, 06 квітня 1965 року було накладено заборону відчуження нерухомого майна, а саме на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер реєстра: 70609-105, внутрішній номер AE01693B2DF15B302E2F, власником якого, згідно Реєстру значиться гр. ОСОБА_3 , за повідомленням Оріхівського відділення Держощадбанк №5 в- 06.04.1965 року.

Представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» вказав, що будь-яких боргових відносин між позивачем та АТ «Ощадбанк» не має. Нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в заставі банку не перебуває. Записи щодо обтяжень є архівними та вносились безпосередньо третьою особою, без участі та ініціативи АТ «Ощадбанк».

Представник Оріхівської міської ради Запорізької області позовні вимоги визнав та не заперечує проти їх задоволення.

Накладення заборони на нерухоме майно та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача як власника, щодо вільного розпорядження майном.

Відповідно до частини 3 статті 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

На підставі викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, так як житловий будинок належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, житловий будинок успадкований після смерті батька ОСОБА_2 та є її особистою власністю, тому слід припинити обтяження на відчуження нерухомого майна, оскільки позивач жодного відношення до боргових зобов`язань ОСОБА_3 не має.

Доводи представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про те, що належним відповідачем буде Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до листа Оріхівської держаної нотаріальної контори за №886/01-16 від 15.12.2021 року повідомлено, що згідно Реєстру для реєстрації заборон за 1964-1967 роки, 06 квітня 1965 року було накладено заборону відчуження нерухомого майна, а саме на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер реєстра: 70609-105, внутрішній номер AE01693B2DF15B302E2F, власником якого, згідно Реєстру значиться гр. ОСОБА_3 , за повідомленням Оріхівського відділення Держощадбанк №5 в- 06.04.1965 року.

Державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Частиною першою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), згідно з яким належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Близькими за змістом правовідносини, є правовідносини щодо звільнення майна з під арешту.

Відповідно до положень пункту 2 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).

Оріхівська державна нотаріальна контора не може бути належним відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Позовна вимога про скасування (припинення) заборони на відчуження належного ОСОБА_1 майна не може бути звернена до державної нотаріальної контори. Державний реєстратор, зокрема і державний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Посилання представника АТ «Ощадбанк» на позицію висловлену Дніпропетровським апеляційним судом в постанові від 01 грудня 2022 року по справі № 206/5953/21 суд не бере до уваги, оскільки в тій справі встановлені інші фактичні обставини, ніж в даній справі. Крім того, суд не бере до уваги дане судове рішення апеляційної інстанції, оскільки воно не є постановою Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник відповідача вказує, що будь-яких боргових відносин між позивачем та АТ «Ощадбанк» не має. Нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в заставі банку не перебуває. Записи щодо обтяжень є архівними та вносились безпосередньо третьою особою, без участі та ініціативи АТ «Ощадбанк».

Згідно даних Акту прийомки індивідуального будинку, затвердженого Оріхівською міською прийомною комісією 14 грудня 1967 року власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , побудованого у 1958-му році і введеного в експлуатацію 27 листопада 1967 року, є ОСОБА_2 .

Відомості з інвентаризаційної справа, записи в домовій книзі, містить відомості про первісного власника житлового будинку, на який накладене обтяження, яким був батько позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Записами в домовій книзі, заведеній на домоволодіння у 1961-му році, підтверджено що станом на 16 листопада 1961 року в ньому був зареєстрований і проживав власник домоволодіння, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав у цьому ж будинку, що мав поштову адресу: АДРЕСА_3 . Титульні сторінки інвентаризаційної справи БТІ та домової книги містять записи про зміну номеру домоволодіння з 66-го на 72-й.

Відповідно до даних архівної справи БТІ за інвентарним номером 3562, власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , який на теперішній час має поштову адресу: АДРЕСА_1 , у 1965-му році була ОСОБА_3 , яка набула право власності на будинок на підставі рішення Оріхівського народного суду від 29.09.1964 року, який у січні 1965-го року був знесений через непридатність до експлуатації і на його місці за цією ж адресою нею було побудовано новий житловий будинок, що був введений в експлуатацію за Актом прийомки індивідуального будинку, затвердженого Оріхівською міською прийомною комісією 08 грудня 1965 року.

Рішення виконавчого комітету Оріхівської міської районної ради депутатів трудящих від 22 березня 1968 року № 12 (протокол № 6), від 26 грудня 1968 року № 8 (протокол № 4) з додатками підтверджують зміну номеру домоволодіння з 66-го на 72-й (власник домоволодіння ОСОБА_2 ) та з 72-го на 76-й (власник домоволодіння ОСОБА_3 ).

Реєстрація обтяження була проведена Оріхівською державною нотаріальною конторою відповідно до діючого на той час Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 09 червня 1999 року №31/5 (у редакції наказу від 18 серпня 2004 р. N 85/5), на підставі архівного запису, тип обтяження заборона, реєстраційний номер обтяження 2062361, зареєстроване 08 червня 2005 року за № 2062361, реєстратором Оріхівською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження повідомлення Оріхівської держнотконтори б/н, об`єкт обтяження будинок (цілий, добудований, жилий) за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 , накладено заборону на відчуження за зобов`язаннями ОСОБА_3 , (додаткові дані: архівний номер: 2215817ZAP112, архівна дата: 26.12.2000, дата виникнення: 03.04.1965, № реєстра: 70609-105, внутр., №AE01693B2DFT5B302E2F, комментарий 39). Інформація про державну реєстрацію обтяжень на час розгляду справи є актуальною, та перешкоджає позивачу належним чином розпоряджатися своїм майном.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про припинення обтяження на відчуження нерухомого майна підлягає задоволенню, так як державна нотаріальна контора не має визначених законодавством підстав для зняття заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач позбавлений можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10, 11-13, 19, 76-81, 89, 95, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради Запорізької області, акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про припинення обтяження на відчуження нерухомого майна, - задовольнити.

Скасувати обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2062361 від 08.06.2005 року, реєстратор: Оріхівська державна нотаріальна контора (на підставі архівного запису, тип обтяження заборона, реєстраційний номер обтяження 2062361, зареєстроване 08 червня 2005 року реєстратором Оріхівською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження повідомлення Оріхівської держнотконтори б/н, об`єкт обтяження будинок (цілий, добудований, жилий) за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 , накладено заборону на відчуження за зобов`язаннями ОСОБА_3 , (додаткові дані: архівний номер: 2215817ZAP112, архівна дата: 26.12.2000, дата виникнення: 03.04.1965, № реєстра: 70609-105, внутр., №AE01693B2DFT5B302E2F, комментарий 39).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідачі:

Оріхівська міська рада Запорізької області, (код ЄДРПОУ 04593250, місцезнаходження: 70500, Запорізька область, місто Оріхів, вулиця Шевченка, 11).

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», (код ЄДРПОУ 000032129, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна,12-Г).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, код ЄДРПОУ 02884233, місцезнаходження: 70504, Запорізька область, місто Оріхів, вулиця Шевченка, 15.

Дата складання повного судового рішення 01 лютого 2024 року.

Суддя: