Ухвала

від 29.01.2024 по справі 945/193/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/193/24

Провадження № 2-з/945/2/24

УХВАЛА

29 січня 2024року Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М., розглянув заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі № 945/193/24 за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Дорф, про конфіскацію земельної ділянки, -

встановив:

Керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Дорф, про конфіскацію земельної ділянки.

Одночасно з пред`явленням позову, керівник Миколаївської окружної прокуратури подав заяву про забезпечення позову. У вказаній заяві керівник Миколаївської окружної прокуратури просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом: накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4824282000:09:000:0064, площею 7,83га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Веснянської (Кривобалківської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області.

У заяві про забезпечення позову керівник Миколаївської окружної прокуратури посилається на те, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою Республіки Білорусь, на підставі Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори і 21.07.1999року зареєстрованого в реєстрі за № 1 - 908, набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824282000:09:000:0064, площею 7,83га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Веснянської (Кривобалківської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області. Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 03.04.2009 року № 122-р Про затвердження технічної документації із землеустрою в межах території Кривобалківської сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності громадян, із них, у тому числі, громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 .Вказане стало підставою для отримання громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_1 . Державного акта серії ЯЖ № 2864511 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824282000:09:000:0064, площею 7,83 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кривобалківської (наразі Веснянської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області. Право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824282000:09:000:0064 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 02.06.2017року за № 20884089.Згідно з реєстраційною справою № 1273402248242 Реєстру речових прав на нерухоме майно, яка відноситься до земельної ділянки з кадастровим номером 4824282000:09:000:0064, спірну земельну ділянку ОСОБА_1 передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальність «Дорф» на підставі договору оренди б/н від 15.05.2017 року.Строк дії договору по вказаній земельній ділянці визначено - 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Отримана ОСОБА_1 у власність вказана вище земельна ділянка сільськогосподарського призначення добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку, у зв`язку з чим, вона підлягає конфіскації за рішенням суду, оскільки дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством. Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

Керівник Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову вказував на те, що на даний час громадянка Республіки Білорусь, відповідач у справі ОСОБА_1 без перешкод використовує земельну ділянку на території України, передала її в оренду сільськогосподарському підприємству, отже отримує дохід на території України. При цьому, продовольча безпека України наразі потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання, з метою забезпечення потреб, у першу чергу, громадян України.Крім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у державі, зокрема, багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів землі залишаються окупованими. Це в сукупності, на думку прокурора, призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства, була безумовно повернута у власність держави.Будь - яке подальше відчуження громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_1 спірної земельної ділянки порушуватиме права держави в особі уповноваженого органу на набуття їх у власність держави, шляхом конфіскації, оскільки особливо в умовах воєнного часу дані земельні ділянки мають використовуватись насамперед для забезпечення продовольчих потреб громадян України. Враховуючи викладене вище, а також те, що спірна земельна ділянка на даний час знаходиться у власності громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_1 , з порушенням вказаних вище норм, на думку керівника Миколаївської окружної прокуратури, є підстави для забезпечення позову, оскільки існує можливість відчуження спірної земельної ділянки третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про конфіскацію земельних ділянок у власність держави.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до них матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову повністю у визначений позивачем спосіб, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, іншими заходами необхідними для забезпечення ефективного захисту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, і з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо і охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 766/18228/17; постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 308/2237/17).

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Керівник Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову зазначає та до заяви додає письмові докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, і, що існує можливість відчуження спірних земельних ділянок третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про конфіскацію земельної ділянки.

Обраний прокурором спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірної земельної ділянки, який існує, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини 2 статті 149 ЦК України.

Такі умови можуть бути забезпечені тимчасовою забороною розпорядження цим майном з передачею прав на цю землю, з реєстрацією речових прав та забороною змінювати об`єкт спору (цільове призначення, поділ, об`єднання тощо).

Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження майна у відповідача у незмінному вигляді.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі (Дорани проти Ірландії) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, невжиття вказаних прокурором заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням, може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, ч. 1 ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України, -

постановив:

Заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі № 945/193/24 за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорф», про конфіскацію земельної ділянки, - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4824282000:09:000:0064, площею 7,83га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Веснянської (Кривобалківської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський