Рішення

від 22.01.2024 по справі 495/6838/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/6838/23

Номер провадження 2/495/577/2024

22 січня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Старокозацької сільської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач), третя особа: виконавчий комітет Старокозацької сільської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, у якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач з відповідачем шлюб перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/4870/15 від 28.08.2015 року. Від цього шлюбу народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/4948/15 від 24.05.2016 року стягнуто з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та на утримання доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконанні у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження ВП № 51274234 щодо примусового виконання виконавчого листа № 495/4948/15 від 24.05.2016 року, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 /відповідача/, на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 700 гривень, та виконавче провадження ВП № 51274192 щодо примусового виконання виконавчого листа № 495/4948/15 від 24.05.2016 року виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 700 гривень.

За весь цей час починаючи з 27.02.2015 року відповідач не сплачував ні заборгованості, ні пені по аліментам, це підтверджується довідкою від 17.05.2023 року № 32235 та довідкою від 17.05.2023 року № 32237 в яких вказано, що станом на 24.01.2023 заборгованість складає:

- на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 58567.74 гривень;

- на утримання доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 63067.74 гривень.

Діти залишилися на утриманні позивача та її вихованні. Позивач повністю займається вихованням дітей, їх розвитком та навчанням.

Батько дітей самоухилився від участі в їх житті. Матеріальну допомогу не надає, проживає окремо.

Стислий виклад позиції відповідача, викладеної у відзиві

У поданому представником відповідача відзиві повідомлено суд, що ОСОБА_2 зазначає, що у сторін була усна домовленість про утримання ним дітей у добровільному порядку після розірвання шлюбу. Зазначене ОСОБА_2 /відповідачем/ виконувалось. Гроші на утримання дітей передавались особисто позивачці, перераховувались через термінали. Докази переведення коштів через термінал, ОСОБА_2 не зберіг, бо вважав за непотрібне.

До 24.10.2023 року позивач надання коштів відповідачем з 2015 року по 2023 рік на утримання дітей заперечувала повністю.

У січні місяці 2023 року ОСОБА_2 через телефонний додаток вайбер отримав від позивача розрахунок заборгованості по аліментам. Із печатки на розрахунку йому стало відомо, що розрахунок здійснено Білгород-Дністровським відділом державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області.

10.03.2023 року ОСОБА_2 стало відомо про наявність рішення суду про стягнення з аліментів, після отримання постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП № 51274192 з виконання виконавчого листа № 495/4948/15-ц, виданий 24.05.2016 року про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ВП № 51274234 з виконання виконавчого листа № 495/4948/15-ц, виданий 24.05.2016 року про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

31.10.2023 року державним виконавцем за заявою ОСОБА_1 від 24.10.2023 року щодо здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 22.07.2015 року по 31.10.2023 року по виконавчим провадженням № 51274192, № 51274234

24.10.2023 року ОСОБА_1 державному виконавцю із заявою щодо здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів надала виписки з банку, які нею були визнані як сплата аліментів на дітей. Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 22.07.2015 року по 31.10.2023 року по виконавчому провадженню № 51274192 на ОСОБА_5 , вбачається, що у 2021 році у лютому місяці було сплачено аліменти у сумі 1293,50 грн., у березні 1492,50 грн., у травні 995 гривні, а всього 3781,00 гривень.

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 22.07.2015 року по 31.10.2023 року по виконавчому провадженню № 51274234 на ОСОБА_6 , вбачається що у 2021 році у січні місяці було сплачено аліменти у сумі 995 грн., у лютому 695 грн., у квітні 1393 гривні, а всього 3083 гривень.

Таким чином, позивач частково самостійно визнала та підтвердила факт перерахування відповідачем аліментів на банківську картку позивача у 2021 році, хоча зазначений факт до жовтня місяця 2023 року позивачем заперечувався та не визнавався.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 22.07.2015 року по 31.10.2023 року по ВП № 51274192 на ОСОБА_5 вбачається, що після того, як відповідачу стало відомо про наявне виконавче провадження відносно нього, відповідач з січня місяця 2023 року по 31.10.2023 рік сплатив суму: 4500грн., 13 500 грн, 3000 грн., 700 грн., 700 грн., 2100 грн., 16800 грн., 700 грн., 5000 грн., 10700 грн., а всього 57 700 грн. та 31.10.2023 року сплатив на ОСОБА_5 11 825 грн., що підтверджується квитанцією (11 825 грн. не були враховані державним виконавцем, так як зазначені кошти не надійшли на розрахунковий рахунок виконавчої служби на момент розрахунку державним виконавцем за період з 22.07.2015 року по 31.10.2023 року).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 22.07.2015 року по 31.10.2023 року по ВП № 51274192 на Анастасію вбачається, що після того, як відповідачу стало відомо про наявне виконавче провадження відносно нього, відповідач з січня місяця 2023 року по 31.10.2023 рік сплатив суму18 000 грн., 1400 грн., 16 800 грн., 700 грн., 700 грн., 2100 грн., 700грн., 5000 грн., 10700 грн., 56 100 гривні та 31.10.2023 року сплатив на Анастасію 13 425 грн., що підтверджується квитанцією ( 13 425 грн. не були враховані державним виконавцем, так як зазначені кошти не надійшли на розрахунковий рахунок виконавчої служби на момент розрахунку державним виконавцем за період з 22.07.2015 року по 31.10.2023 року).

06.11.2023 р., 17.11.2023 р., 24.11.2023 р. ОСОБА_2 перерахував, в рамках виконавчого провадження, на утримання сина ОСОБА_5 1500 грн., 10 773,50 грн., 1416,50 грн., що підтверджується квитанцією від 06.11.23р., від 17.11.23р., від 24.11.23р., відповідно.

06.11.2023 р., 17.11.2023 р., 24.11.2023 р. ОСОБА_2 перерахував, в рамках виконавчого провадження, на утримання доньки ОСОБА_6 1500 грн., 9884,70 грн., 1416,50 грн., що підтверджується квитанцією від 06.11.23р., від 17.11.23р., від 24.11.23р., відповідно.

Таки чином, після того як відповідач дізнався, що наявне заочне рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей та відкритих виконавчих проваджень щодо нього з жовтня місяця 2016 року та те, що позивач заперечує факт утримання дітей відповідачем з часу розлучення - добровільне надання коштів за їхньою усною домовленістю, відповідачу рамках виконавчого провадження погасив заборгованість по аліментам на обох дітей яка утворилась з 22.07.2015 року по 24.01.2023 рік, а також погасив заборгованість по аліментам, яка була перерахована державним виконавцем з вересня 2018 року по день розрахунку.

Станом на 01.12.2023 рік заборгованість по аліментам по виконавчим провадженням на обох дітей відсутня.

Ствердження позивача в тому, що відповідач не спілкувався з дітьми та не приймав в їх житті участі відповідач вважає неправдивим та пояснює, що після розлучення сторін у серпні 2015 року, діти, за домовленістю сторін, залишились жити разом з позивачем.

Відповідач приймав активну участь у купівлі одягу для дітей та передавав кошти на їх утримання. Відповідач у телефонному режимі спілкувався з дітьми, але досить часто були випадки наявності конфлікту між сторонами, тоді позивач не відповідала на телефонні дзвінки відповідача та не давала слухавку дітям.

У період літніх канікул, ОСОБА_7 барв дітей до себе у м. Одесу. У літку 2016, 2017, 2020 року року спілкування з дітьми підтверджується фото. У 2021 році діти знаходились у ОСОБА_2 на зимових канікулах. З початку воєнного стану ОСОБА_2 дітей до себе у м. Одесу не брав, тому що, на думку ОСОБА_2 , знаходження у місці Одеса для дітей на теперішній час небезпечніше, ніж у с. Старокозаче.

На теперішній час ОСОБА_2 спілкується з дітьми у телефонному режимі. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 з міста Одеси до с. Старокозаче за проханням ОСОБА_5 , відправив сину велосипед та подарунок доньці ОСОБА_6 , що підтверджується квитанцією та фото.

З вересня 2015 року по теперішній час Позивач жодного разу не зверталась - у відповідні служби та установи щодо невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , тобто позивач не вважала, що відповідач навмисно з наміром не виконує свої батьківські обов`язки.

Відповідач наголошує, що він жодного разу не був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП - за невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивачка не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно неповнолітніх дітей, що могли б бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.2023 року провадження по справі було відкрито, розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.2023 року було зобов`язано виконавчий комітет Старокозацької сільської ради як орган опіки та піклування надати письмовий висновок про доцільність/недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

04.08.2023 року від представника відповідача, адвоката Тонкошкурої В.Л. надійшла заява про вступ у справу як представника.

20.11.2023 року від представника Старокозацької сільської ради як органу опіки та піклування надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та наданий висновок органу опіки та піклування.

06.12.2023 року від представника відповідача, адвоката Тонкошкурої В.Л. надійшов відзив, зміст якого було викладено в описовій частині рішення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2023 року підготовче провадження по справі було закрито, а справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлявся, причина неявки суду невідома.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, проте його представник адвокат Тонкошкура В.Л. подала через підсистему «Електронний суд» заяву, про розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа - представник Старокозацької сільської ради як органу опіки та піклування у судове засідання не з`явився, надав відповідну заяву.

Суд розглядає справу за відсутність позивача та відповідача, належним чином повідомлених про день та час судового розгляду справи, відповідно до наданої заяви, за наявними матеріалами у справі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, дійшов висновку, що у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 28.08.2015 року було розірвано шлюб між позивачем та відповідачем.

У шлюбі у сторін народилися діти:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Згідно з висновком Виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 24.10.2023 року недоцільно позбавляти батьківських прав гр. України ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним кодексом України.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

З аналізу вказаної статті, суд вважає, що зазначені підстави є вичерпними та позбавлення батьківських прав є правом, а не обов`язком суду.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послався на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, а саме: відповідач не сплачував тривалий час аліменти на утримання дітей, мав заборгованість по їх сплаті, пеню не погашав, матеріальну допомогу не надавав, проживав окремо.

Проте у ході судового розгляду зазначені вище факти не підтвердилися та не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, суд звертає увагу на те, що відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначаючи про це у відзиві. Така поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дітей. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

Крім того, згідно висновку органу опіки та піклування під час бесіди з дітьми вони підтвердили факт спілкування з батьком та висловили своє позитивне ставлення до нього. Вказане також підтверджується, відповідним фотографіями відповідача з дітьми.

Тобто органом опіки і піклування не виявлено умисної поведінки батька щодо невиконання ним батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей.

З врахуванням наведеного та зібраних і досліджених у справі доказів, суд не вбачає підстав для відступлення від вказаного вище висновку, оскільки він є він обґрунтованим та відповідає інтересам дітей.

Суд зауважує, що інтереси дитини у вирішенні питання про позбавлення батьківських прав є вищими за інтереси батьків, які відповідальні за дітей та зобов`язані всі питання перш за все вирішувати шляхом домовленостей, непорозуміння між батьками не повинні мати наслідком вплив на права та інтереси дітей.

З огляду на викладене, поведінка батька в будь-якому разі не звільняє його від обов`язку утримання дітей, в тому числі, але не виключно, шляхом своєчасної та повної сплати аліментів. Водночас, неналежне виконання відповідачем встановленого судом обов`язку зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Вказаний висновок підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 761/2855/17 про позбавлення батьківських прав скасовано рішення попередніх судових інстанцій та відмовлено у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Як встановлено судом, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 31.10.2023 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 становить 38 310,50 грн., а на утримання сина ОСОБА_5 - 37 599,30 грн.

Проте, згідно з доданих до відзиву квитанцій слідує, що 31.10.2023 року відповідачем було сплачено в рахунок заборгованості по аліментам на утримання сина ОСОБА_5 11 825,80 грн., ІНФОРМАЦІЯ_5 - ще 15 000,00 грн., 17.11.2023 року - ще 10 773,50 грн., 24.11.2023 року - ще 1 416,50 грн. Загалом за період з 31.10.2023 року по 24.11.2023 року - 39 015,80 грн. (тобто фактично заборгованість погашена).

Згідно ж з доданих до відзиву квитанцій слідує також, що 31.10.2023 року відповідачем було сплачено в рахунок заборгованості по аліментам на утримання доньки ОСОБА_6 13 425,80 грн., 06.11.2023 року - ще 15 000,00 грн., 17.11.2023 року - ще 9 884,70 грн., 24.11.2023 року - ще 1 416,50 грн. Загалом за період з 31.10.2023 року по 24.11.2023 року - 39 727,00 грн. (тобто фактично заборгованість також погашена).

Отже, позбавлення відповідача батьківських прав не спрямоване на забезпечення реальних інтересів дітей, з огляду, зокрема і на матеріальний аспект, оскільки відповідач повністю погасив заборгованість по аліментам, тобто наразі дбає про матеріальний добробут дітей. Окрім того, суд звертає увагу на вік дітей (11 та 9 повних років), у якому, на думку суду, розлучення з батьком та позбавлення його батьківських прав може негативно впливати на емоційний та психологічний стан дітей, оскільки діти вже здатні усвідомлювати таке розлучення та запам`ятати його.

Ухиленням від виконання обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно свого сина в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Висновки суду

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача не забезпечуватиме інтересів самих дітей.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх батька по відношенню до них батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

На підставі ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями ст. 150, 164, 165 СК України, ст. 4, 13, 136, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Старокозацької сільської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Третя особа - Виконавчий комітет Старокозацької сільської ради (Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Старокозаче, вул. Соборна 34).

Повний текст рішення складено 22.01.2024 року.

Суддя Наталя АНІСІМОВА