Постанова

від 01.02.2024 по справі 911/1040/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. Справа№ 911/1040/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2023 р.

у справі № 911/1040/23 (суддя - Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту"

про стягнення 146813,85 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Літом" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" про стягнення 146813,85 грн попередньої оплати.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару не виконав, внаслідок чого у нього виник обов`язок повернути сплачену позивачем попередню оплату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2023 р. відкрито провадження у справі № 911/1040/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.06.2023 р. у справі № 911/1040/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Літом" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує на те, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору та у письмовому вигляді договір не підписали, тому у позивача відсутні правові підстави для звернення з таким позовом. Також скаржник посилається на те, що з переписки через месенджер Viber вбачається, що позивачем був отриманий товар у повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1040/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/477/23 від 14.07.2023 р. у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1040/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.07.20223 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1040/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/1040/23.

До суду 20.07.2023 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

До суду 03.08.2023 р. надійшли матеріали справи № 911/1040/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 925/368/23 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

06.10.2023 р. через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

12.10.2023 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії відеозапису.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про залишення вказаного клопотання без розгляду, враховуючи наступне.

За ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як передбачено з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вищенаведені положення процесуального законодавства, апеляційний суд зазначає, що заявник не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи копії відеозапису з причин, які об`єктивно не залежали від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту", а тому вказане клопотання відповідача слід залишити без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України та електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (документа) на відповідні електронні адреси, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару.

Так, 19.11.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Літом" рахунок-фактуру від № РФ-191121 на оплату товару: пергола алюмінієва з тканиною ПВХ в кількості 3 шт. вартістю 183517,31 грн.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Літом" частково сплатило на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" вартість товару в сумі 146813,85 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 19.11.2021 р. на суму 146813,85 грн з призначенням платежу: «часткова оплата за перголу алюмінієву з тканиною ПВХ згідно рахунку № 191121 від 19.11.2021 р.

Однак відповідач вказаний вище товар не поставив позивачу.

07.03.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Літом" направило на адресу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" лист з вимогою протягом 3-х робочих днів з дати отримання даної претензії перерахувати позивачу кошті в розмірі 146813,85 грн. Факт надіслання вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0421506539531 від 09.03.2023 р.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, своїх зобов`язань щодо поставки позивачу оплаченого товару не виконав, перераховані позивачем кошти за поставку товару не повернув.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не здійснив поставку товару, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок повернути сплачену позивачем попередню оплату у розмірі 146813,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Оскільки між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, тому за умовами ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати його оплати у будь-який час.

Як було встановлено вище, позивач звертався до відповідача 07.03.2023 р. із листом-претензією, у якому просив у строк протягом 3-х робочих днів з дати отримання даної претензії повернути сплачені кошти.

Однак відповідач всупереч вимог чинного законодавства своїх зобов`язань щодо передачі оплаченого товару позивачу не виконав, суму попередньої оплати у розмірі 146813,85 грн за товар не повернув, в зв`язку з чим у відповідача на час розгляду справи в суді наявне невиконане зобов`язання щодо повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 146813,85 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 146813,85 грн попередньої оплати за непоставлений товар є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що позивачем був отриманий товар у повному обсязі, що підтверджується перепискою між сторонами через месенджер Viber, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки копії переписки з мессенджера не є належним письмовим доказом у розумінні норм ГПК України, в той час як інших доказів, зокрема підписаного обома сторонами акту приймання-передачі товару, відповідачем надано не було.

Стосовно посилання скаржника на те, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору та у письмовому вигляді договір не підписали, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторонами не було підписано договору поставки, однак досягнуто згоди в усному порядку щодо поставки товару, що підтверджується виставленим відповідачем для оплати позивачу рахунком, який був виконаний останнім частково.

При цьому сплачені позивачем кошти не були повернуті відповідачем.

Відтак, відсутність між сторонами письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку повернути позивачу кошти у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо поставки товару.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 15000,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Як передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідач надав суду наступні докази:

- договір про надання правової допомоги № 05/23 від 06.03.2023 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Літом» та адвокатським об`єднанням «Майко та партнери» (далі - договір);

- платіжну інструкцію № 151 від 06.04.203 р. на суму 15000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокатське об`єднання зобов`язалося надати, а клієнт прийняти та сплатити слідуючі послуги та роботи: складання заяв, клопотань, адвокатських запитів, пояснень, відзивів на позов, відповідей на відзив, заперечень, інших процесуальних документів; складання позовної заяви (апеляційної скарги) до суду, підготовка необхідних додатків до позовної заяви (апеляційної скарги) та подача позовної заяви (апеляційної скарги) з додатками до суду, надання правової допомоги під час судового розгляду цивільних, адміністративних, кримінальних справ, представлення інтересів клієнта в судах різних інстанцій.

Згідно з п. 3.1 договору розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1 цього договору, встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін та сплачується клієнтом перед початком надання правової допомоги в розмірі 100% на розрахунковий рахунок або в касу адвокатського об`єднання.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Аналіз наведених норм ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 вказано, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи те, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Як було встановлено вище, на виконання умов договору про надання правової допомоги позивач перерахував на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання кошти в розмірі 150000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 151 від 06.04.2023 р.

Вбачається, що у призначені платежу вказаної платіжної інструкції зазначено, що оплата здійснена за складання претензії, позовної заяви до боржника ТОВ «Експерт сонцезахисту» про стягнення попередньої оплати на суму 146813,85 грн та юридичний супровід справи в Господарському суді Київської області згідно з договором про надання правової допомоги № 05/23 від 06.03.2023 р.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 р. у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 р. у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 р. у справі №917/1071/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як було встановлено вище, адвокатом позивача було лише складено претензію відповідачу, а також підготовлено та подано позовну заяву до суду.

Дана справа є малозначною, розглядається судом без виклику сторін, відтак у позивача не виникло необхідності бути присутнім у судових засіданнях. Додаткових заяв чи клопотань також не було подано позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що розмір заявлених позивачем до компенсації витрат у сумі 15000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та не відповідає критерію розумності їх розміру.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також враховуючи те, що справа є малозначною, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Літом" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2023 р. у справі № 911/1040/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2023 р. у справі № 911/1040/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт сонцезахисту".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко