Постанова

від 31.01.2024 по справі 910/7272/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа№ 910/7272/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Кацалап А.А.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 (повний текст складено 29.11.2023)

у справі № 910/7272/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр"

до Shenzhen Suokon Tech. Co., Ltd

про стягнення 42 822,00 доларів США,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» (далі - ТОВ «КБЦ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Shenzhen Suokon Tech. Co., Ltd 42 822,00 доларів США заборгованості за контрактом №SSC2022-01 від 27.12.2022.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 позов ТОВ «КБЦ» до Shenzhen Suokon Tech. Co., Ltd про стягнення 42 822,00 доларів США залишено без розгляду.

Суд зазначив, що ані у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк - у 20-денний строк з дати отримання ухвали суду, ані після його спливу ТОВ «КБЦ» не виконано вимоги ухвали від 31.05.2023 щодо надання нотаріально засвідчених перекладів англійською мовою позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі №910/7272/23. Вказана бездіяльність ТОВ «КБЦ» позбавила суд можливості вчинити дії з вручення відповідачу як іноземній юридичній особі документів (ухвали про відкриття провадження у справі та копії позову з додатками), що у свою чергу спричинило неможливість для відповідача у справі бути завчасно обізнаним та ознайомленим з позовними вимогами, їх підставами, документами та матеріалами справи, визначитися з правовою позицією у справі та підготувати відповідні аргументи та процесуальні документи на підтвердження своїх міркувань та заперечень. При цьому доказів поважності причин невиконання вимог суду позивач не надав, клопотань щодо продовження процесуального строку для надання витребуваних судом документів від позивача до суду не надійшло.

Суд дійшов висновку, що невиконання позивачем вимог суду в частині надання нотаріально завірених копій перекладу англійською мовою позовної заяви з доданими до неї документами та ухвали про відкриття провадження у справі та, відповідно, неможливість направлення процесуальних документів відповідачу порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача - іноземну особу у справі №910/7272/23 можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Взявши до уваги, що саме ТОВ «КБЦ» ініціювало цей судовий процес, однак не виконало вимоги суду до цього часу, не надавши без поважних причин витребувані судом документи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову ТОВ «КБЦ» без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду, ТОВ «КБЦ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/7272/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «КБЦ» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що ч. ч. 1, 2 ст. 367 ГПК України встановлено право, а не обов`язок суду звертатися у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що, уклавши додаткову угоду №09/01 від 09.01.2023 до контракту, відповідач погодив, що спори між сторонами вирішуються відповідно до чинного законодавства України, мовою розгляду спору є українська, що вказує на можливість направлення йому (відповідачу) судових документів українською мовою. За таких підстав ТОВ «КБЦ» вважає неправомірними вимоги суду щодо надання нотаріального перекладу зазначених в ухвалі від 31.05.2023 документів, оскільки норми чинного законодавства не передбачають вимоги обов`язкового перекладу для сторони, яка володіє українською мовою.

Скаржник зазначає, що зі змісту ухвали Господарського суду м. Києва від 29.11.2023 вбачається, що вона обґрунтована Договором між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (Договір ратифіковано постановою ВР №2996-ХІ1 (2996-12) від 05.02.93). При цьому, зобов`язуючи ТОВ «КБЦ» надати нотаріальні переклади зазначених в ухвалі від 31.05.2023 документів, суд посилався на Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 року.

ТОВ «КБЦ» зазначає, що воно направляло відповідачу складені українською мовою примірник позову та додатки до нього. При цьому надіслані засобами поштового зв`язку документи не повернулись позивачу, що свідчить про прийняття їх відповідачем. На думку апелянта, за відсутності перекладу відповідач міг відмовитись від отримання цих документів, але не зробив цього з урахуванням умов додаткової угоди №09/01 від 09.01.2023 до контракту, що, на думку скаржника, свідчить про можливість направляти відповідачу процесуальні документи без відповідного їх перекладу.

Скаржник зауважує, що Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 23.08.2019 у справі №910/13094/17 та у постанові 17.05.2023 у справі №910/23821/15 виклав правову позицію, за якою перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги і те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ГПК України.

На думку апелянта, підставою для залишення позову без розгляду фактично є невиконання вимог Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (Договір ратифіковано постановою ВР № 2996-ХІІ (2996-12) від 05.02.93). За таких підстав скаржник вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права. При цьому скаржник зазначає, що незрозумілим є, який міжнародний договір був застосований судом першої інстанції під час залишення позову без розгляду.

Позиції учасників справи.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7272/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «КБЦ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 до надходження матеріалів справи №910/7272/23.

01.01.2024 матеріали справи №910/7272/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 поновлено ТОВ «КБЦ» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «КБЦ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/7272/23. Розгляд справи призначено на 31.01.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

ТОВ «КБЦ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Shenzhen Suokon Tech. Co., Ltd 42 822,00 доларів США заборгованості за контрактом № SSC2022-01 від 27.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.11.2023; зобов`язано позивача у 20-денний строк з дати отримання даної ухвали надати суду: 3 (три) примірники нотаріально засвідченого перекладу англійською мовою позовної заяви з додатками та 3 (три) примірники цієї ухвали для направлення на адресу компетентного органу судового доручення про вручення судових документів відповідачу; вирішено після надходження вказаних у п. 4 ухвали документів направити процесуальні документи для вручення відповідачу у справі - Shenzhen Suokon Tech. Co., Ltd (Floor 6, Building 5, No. 33, Hebei industrial area longhua District, Shenzhen, China 518000) через компетентний орган - Ministry of Justice оf the People's Republic of China (No. 33, Pinganli Xidajie Xicheng District, BEIJING 100035, People's Republic of China) на підставі судового доручення про вручення судових документів відповідачу; зупинено провадження у справі №910/7272/23 до виконання судового доручення про вручення судових документів відповідачу або повідомлення про неможливість такого виконання, але не пізніше 29.11.2023.

09.06.2023 ТОВ «КБЦ» отримало ухвалу суду від 31.05.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494466119.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 поновлено провадження у справі.

Представники учасників судового процесу у засідання суду 29.11.2023 не з`явились.

Станом на 29.11.2023, тобто ані в установлений судом в ухвалі від 31.05.2023 строк (20-денний строк з дати отримання ухвали суду), ані після його спливу ТОВ «КБЦ» не виконало вимоги ухвали щодо надання нотаріально засвідчених перекладів англійською мовою позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі № 910/7272/23.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За приписами ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави.

Згідно з ч. 1 ст. 80 цього Закону у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідач - Shenzhen Suokon Tech. Co., Ltd - є нерезидентом, достовірної інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва на момент порушення провадження у справі у суду не було, а тому про розгляд даної справи відповідача належить повідомляти в порядку, передбаченому чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адреса місцезнаходження відповідача: Floor 6, Building 5, No. 33, Hebei industrial area longhua District, Shenzhen, China 518000.

Згідно зі ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 3 ст. 368 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 368 ГПК України судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що додано до нього, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Суд зобов`язав позивача: надати суду у визначений строк три примірники нотаріально засвідченого перекладу англійською мовою поданої до суду позовної заяви з додатками та даної ухвали для вручення відповідачу у порядку, визначеному Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція).

Відповідно до ч. 1 її ст. 1 ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних

справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Стаття 2 Конвенції визначає, що кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3- 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Як визначено ч. ч. 1-3 ст. 5 Конвенції, Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом:

a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або

b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.

З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Отже, Конвенція регулює порядок складання та надсилання запитів про вручення за кордоном судових та позасудових документів.

Згідно з офіційною інформацією, що розміщена на офіційному електронному порталі Гаазької конференції з міжнародного приватного права (hcch.net), Китай та Україна є учасниками Конвенції, а Центральним Органом КНР визначено Міністерство юстиції КНР (Ministry of Justice оf China (No. 33, Pinganli Xidajie Xicheng District, BEIJING 100035, People's Republic of China).

Відповідно до офіційних застережень КНР до Конвенції Цивільний процесуальний кодекс КНР вимагає, щоб усі документи, які мають бути вручені, були викладені китайською мовою або до них був прикріплений такий переклад крім випадків, коли є інші приписи (вказівки) у двосторонніх угодах між Китаєм та іншою Договірною Державою Гаазької Конвенції.

Тобто, положення Конвенції не повною мірою деталізують порядок вручення відповідних документів, в т. ч. судових доручень.

Водночас порядок вручення документів юридичним особам, які утворені відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої вони знаходяться (Китайська Народна Республіка), регулюється також і Договором між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (Договір ратифіковано постановою ВР №2996-XII (2996-12) від 05.02.1993, далі - Договір).

За ст. 1 Договору громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони таким же правовим захистом своїх особистих та майнових прав, як і громадяни другої Договірної Сторони. Вони мають право звертатись до суду та інших установ, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, і можуть порушувати клопотання і здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни другої Договірної Сторони (п. 1). Положення п. 1 застосовуються також до юридичних осіб, заснованих на території однієї з Договірних Сторін у відповідності з її законодавством. Термін «цивільні справи», що вживається в цьому Договорі, містить також торговельні, господарські, шлюбно-сімейні і трудові справи.

Згідно зі ст. 2 Договору при зверненні з проханнями про надання правової допомоги з цивільних і кримінальних справ суди та інші компетентні установи Договірних Сторін зносяться між собою через свої центральні установи, якщо цим Договором не встановлено інше (п. 1). До центральних установ, згаданих в п. 1 цієї статті, відносяться: з боку України - Міністерство юстиції України, Верховний Суд України і Генеральна прокуратура України; з боку Китайської Народної Республіки - Міністерство юстиції КНР, Верховний Суд КНР і Верховна Народна прокуратура КНР.

Відповідно до ст. 7 Договору при наданні правової допомоги кожна з Договірних Сторін користується державною мовою своєї країни з доданням завіреного перекладу всіх документів на державну мову іншої Сторони або на англійську мову.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги в частині того, що незрозумілим є, який міжнародний договір був застосований судом першої інстанції під час залишення позову без розгляду. Адже місцевий суд цілком правильно і комплексно застосував два чинних спеціальних міжнародних акта (Конвенцію і Договір), сторонами яких є Україна та КНР.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, суд України направляє доручення через Головне управління юстиції до Мін`юсту, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

А отже, для належного повідомлення відповідача Shenzhen Suokon Tech. Co., Ltd про розгляд справи судові документи та матеріали справи необхідно вручити відповідачу в нотаріально засвідченому перекладі зокрема англійською мовою через органи юстиції.

Колегія суддів відзначає, що позивач не довів, а суд не встановив, що відповідач-нерезидент (його працівники) володіють українською мовою, якою складені як позовна заява у справі, так і ухвала суду, тією мірою, яка може забезпечити можливість правильно та у повному обсязі зрозуміти зміст таких документів з метою реалізації права на захист своїх інтересів. Вчинені судом дії, спрямовані на належне повідомлення відповідача про розгляд справи в передбачений законодавством спосіб.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що уклавши додаткову угоду №09/01 від 09.01.2023 до контракту відповідач погодив, що спори між сторонами вирішуються відповідно до чинного законодавства України, мова розгляду спору є українська, що вказує на можливість направлення йому (відповідачу) судових документів українською мовою.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постановах від 23.08.2019 у справі №910/13094/17 та від 17.05.2023 у справі №910/23821/15 колегія суддів оцінює критично, оскільки ці справи і правовідносини у них та справа, що розглядається, не є подібними.

Суд встановив, що ТОВ «КБЦ» ані у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк (до 16.01.2023), ані після його спливу не виконало вимог ухвали щодо надання нотаріально засвідчених перекладів позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі №910/12042/22. Доказів поважності причин невиконання вимог суду позивач не надав, клопотань щодо продовження процесуального строку для надання витребуваних судом документів від позивача до суду не надходило.

Вказана бездіяльність позивача позбавила суд можливості вчинити у розумний строк дії щодо вручення відповідачу як іноземній юридичній особі документів (ухвали про відкриття провадження у справі та копії позову з додатками), що у свою чергу унеможливило для відповідача у справі бути завчасно обізнаним та ознайомленим з позовними вимогами, їх підставами, документами та матеріалами справи, визначитися з правовою позицією у справі та підготувати відповідні аргументи та процесуальні документи на підтвердження своїх міркувань та заперечень.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки обов`язок з перекладу документів покладається на заінтересовану сторону, якою є позивач у справі, то невиконання позивачем вимог ухвали суду щодо надання документів та матеріалів справи (позовної заяви з додатками та ухвали суду) позбавляє суд можливості забезпечити реалізацію основних засад господарського судочинства по відношенню до відповідача, який є нерезидентом, та повідомити останнього про розгляд судової справи. А отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду з посиланням на приписи п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ «КБЦ» без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

При цьому колегія суддів бере до уваги і правову позиці Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2023 у справі 910/12042/22 з аналогічних питань.

Право на доступ до суду, яке гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кореспондується з обов`язками учасників справи дотримуватись процесуального законодавства та добросовісно користуватись своїми процесуальними правами, про що зазначено у ч. 1 ст. 43 ГПК України, про що доцільно зазначив суд першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/7272/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/7272/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/7272/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, , за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 1.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова