Постанова

від 29.01.2024 по справі 903/949/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа№ 903/949/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Дановабуд"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023 (повний текст складено 13.11.2023)

у справі № 903/949/23 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Дановабуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Аве Сан"

про стягнення 494 019,33грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Приватне підприємство «Дановабуд» (далі - ПП «Дановабуд», Підприємство) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Аве Сан» (далі - ТОВ «ВТФ «Аве-Сан», Фірма) 494 019,33грн.

В обґрунтування заявлених вимог Підприємство посилається на неналежне виконання Фірмою договору підряду №01/12 від 01.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.09.2023 справу передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.11.202 позов ПП «Дановабуд» до ТОВ «ВТФ «Аве Сан» про стягнення 494 019,33 грн залишено без розгляду. Зустрічну позовну заяву ТОВ «ВТФ «Аве Сан» до ПП «Дановабуд» про стягнення 407 540,94 грн повернуто без розгляду.

Залишаючи подану Підприємством позовну заяву без розгляду, суд зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у підготовче засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надіслав. При цьому у межах спірних правовідносин, що склались між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які свідчили би про існування у позивача після подання ним позову об`єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у підготовче засідання, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності.

Суд дійшов висновку про наявність у цій справі усіх обов`язкових умов (обставин) для застосування судом передбачених ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання, а саме для залишення позову без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПП «Дановабуд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023 у справі №903/949/23 про залишення позову ПП «Дановабуд» до ТОВ «ВТФ «Аве Сан» про стягнення 494 019,33 грн без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та зазначає, що його явка у судове засідання не була визнана обов`язковою і в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які роз`яснення наслідків неявки.

Апелянт також вважає безпідставним висновок суду про те, що до початку підготовчого засідання 30.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього доказами направлення позивачу, зустрічна позовна заява, у якій він просить стягнути з ПП «Дановабуд» на свою користь 407 540,94 грн заборгованості, з яких 300 000,00 грн - сума попередньої оплати, 91242,31 грн - інфляційні втрати та 16 298,63 грн - 3% річних, оскільки станом на дату подання апеляційної скарги ні відзив, ні зустрічна позовна заява Підприємству не надходили.

Позиції учасників справи.

Від Фірми відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №903/949/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПП «Дановабуд» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023 до надходження матеріалів справи №903/949/23.

11.12.2023 матеріали справи №903/949/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 апеляційну скаргу ПП «Дановабуд» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023 у справі №903/949/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Дановабуд» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023 у справі № 903/949/23. Розгляд справи призначено на 29.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 клопотання представника ПП «Дановабуд» Аманжаєва Г.Б. про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.01.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Представник ПП «Дановабуд» Аманжаєв Г.Б. на запрошення суду не підключився до відеоконференції для участі у судовому засіданні 29.01.2024.

Представник Фірми у судове засідання 29.01.2024 не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховує, що участь представників учасників справи у судовому засіданні 29.01.2024 не визнавалась обов`язковою.

Водночас відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За наведених підстав колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 29.01.2024.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

ПП «Дановабуд» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фірми 494 019,33 грн у зв`язку з неналежним виконанням останнім договору підряду №01/12 від 01.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.09.2023 справу передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою суду від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.11.2023.

18.10.2023 ПП «Дановабуд» отримало копію вказаної ухвали, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600051711065.

30.10.2023 від Фірми надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього доказами направлення ПП «Дановабуд» та зустрічна позовна заява, у якій Фірма просить стягнути з Підприємства 407 540,94 грн заборгованості, з яких 300 000,00 грн сума попередньої оплати, 91242,31 грн інфляційні втрати та 16 298,63 грн 3% річних. В обґрунтування вимог зустрічного позову Фірма посилається на порушення Підприємством зобов`язання за умовами спірного договору підряду та зазначає, що роботи у встановлений договором строк Фірма не виконала.

У підготовче засідання 02.11.2023 з`явився представник Фірми.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у підготовче засідання 02.11.2023 не з`явився, свого представника не направив, про причини своєї неявки не повідомив, із заявою про розгляд справи за його відсутності не звертався.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ч. ч. 1- 4 ст. ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За змістом п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у ст. 202 ГПК України, відповідно до ч. 4 якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Аналогічні висновки щодо застосування ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України наведені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 та від 18.11.2022 у cправі №905/458/21.

У постанові від 18.11.2022 у cправі №905/458/21 об`єднана палата Верховного Суду зазначила також таке.

Проаналізувавши положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, Верховний Суд зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у ч. 4 ст. 202 ГПК України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у п. 4 ч. ст. 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних.

Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, Верховний Суд зазначає про те, що норми, закріплені у ч. 4 ст. 202 та у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, за методом правового регулювання є імперативними, а ці означає, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Щодо першої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання - належного повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання, апеляційний суд відзначає таке.

Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з ч. 1 ст. 202 ГПК України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги ст. ст. 121, 122, 242 ГПК України.

Щодо другої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання - неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання, колегія суддів відзначає таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ГПК України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з тим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд ухвалює рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Як уже зазначалося, п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з п. 3 ч. 2 ст. 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов`язковою, вони зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення ст. 202 ГПК України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та за умови, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України за умови наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.

Щодо третьої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання - неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності, апеляційний суд відзначає таке.

Положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема і через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб - шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи в судовому засіданні без позивача.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості.

Якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов`язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов`язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання суд не визнавав явку позивача обов`язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливим та визнати його явку обов`язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез`явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.

Суд встановив, що ухвалою від 09.10.2023 Підприємство було належним чином повідомлене про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у підготовче засідання не з`явилось, суд про причини своєї неявки в судове засідання не повідомило, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Доводи Підприємства про те, що йому не було роз`яснено наслідки неявки у судове засідання, колегія суддів оцінює критично, оскільки, як було зазначено вище, учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано. Тобто Підприємство має використати своє право не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, а не шляхом неявки без повідомлення про її причини.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду, що до початку підготовчого засідання 30.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу, зустрічна позовна заява, є безпідставним, оскільки станом на момент подачі апеляційної скарги вказані документи Підприємство не отримувало, колегія суддів відхиляє та зазначає, що наведені обставини не є висновками суду, а є констатацією того, які документи у справі надійшли до суду станом на дату прийняття цієї ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для залишення позовної заяви Підприємства без розгляду і доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують. В інших частинах ухвала Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023 не оскаржується.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дановабуд" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023 у справі №903/949/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023 у справі №903/949/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №903/949/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 1.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак