Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/807/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/807/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Копитової О.С.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 30.01.2024,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023

у справі № 910/807/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ"

до:

1. Публічного акціонерного товариства "Енергобанк",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт"

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 ухвалено позов задовольнити. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.06.2020, укладений між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий № 1036. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.06.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий № 1037.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку оскарження вищевказаного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023, справу № 910/807/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку оскарження вищевказаного рішення.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.07.2023, справу № 910/807/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/807/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/807/23.

02.08.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У період із 07.08.2023 по 25.08.2023 головуючий суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 1,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 по справі № 910/807/23 - задоволено. Поновлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 по справі № 910/807/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 по справі № 910/807/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 до перегляду його у апеляційному порядку. Розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 по справі № 910/807/23 призначено на 17.10.2023 об 11:15 год. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

13.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 1,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 - задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23. Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 об`єднано в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 призначено на раніше визначені дату та час - 17.10.2023 об 11:15 год. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4150/23 від 11.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/807/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 прийнято до свого провадження апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.; розгляд апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 призначено на 14.11.2023.

31.10.2023 через Канцелярію суду від представника ТОВ "Оптіма-ФКФ" надійшов відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого представник ТОВ "Оптіма-ФКФ" просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач у відзиві вказує, що обрав ефективний спосіб захисту його порушених прав та інтересів, суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ "Оптіма-ФКФ" є заінтересованою особою щодо правочинів, чинність яких оскаржуться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 заяву колегії суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді Шаптала Є.Ю., Гончаров С.В. про самовідвід від розгляду справи №910/807/23 задоволено; відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Яковлєва М.Л., Шапталу Є.Ю., Гончарова С.А. від розгляду справи №910/807/23; матеріали справи №910/807/23 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О. та Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 прийнято апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2023 о 12 год. 30 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзив на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 04.12.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.12.2023.

08.12.2023 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій остання просить надати їй (адреса електронної пошти: yuliiasidorenko@gmail.com), - можливість взяти участь у судовому засіданні у справі №910/807/23, призначеному на 12.12.2023 o 12 год. 15 хв. у Північному апеляційному господарському суді - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а в разі неможливості проведення судового засідання призначеного на 12.12.2023 o 12 год 15 хв в режимі відеоконференції - відкласти його на іншу дату.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині участі в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку залишено без розгляду.

11.12.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Оптіма-ФКФ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 клопотання ТОВ "Оптіма-ФКФ" та клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкладення розгляду апеляційних скарг задоволено. Розгляд апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 відкладено до 30.01.2024 об 11 год 30 хв.

У судове засідання 30.01.2024 з`явились представники ТОВ "Оптіма-ФКФ" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідмолені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

В даному випадку апеляційна скарга може бути розглянута у судовому засіданні без участі представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, їх неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримав апеляційні скарги, просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційні скарги, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник ТОВ "Оптіма-ФКФ" щодо задоволення апеляційних скарг заперечував, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційних скарг, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржники вважають, що, оскільки, позивач не є стороною спірних договорів та не є суб`єктом, права та охоронювані законом інтереси якого порушують спірні договори, суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволені позову, враховуючи, що відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову. На думку скаржників, позивачем не надано жодних доказів, що свідчать про недійсність укладеного Публічним акціонерним товариством "Енергобанк"і ТОВ «Астерс-Фінанс» договору про відступлення права вимоги від 05.06.2020, та, відповідно, цей договір є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України. Апелянти зазначають, що питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" слід задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Естейт" (далі - ТзОВ "Кепітал Естейт") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк"/банк/відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"" (далі - ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс""/відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" (далі - ТзОВ "ФК Горизонт"/відповідач-3) про:

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий №1036 від 05.06.2020;

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт", і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий №1037 від 05.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про відступлення права вимоги від 05.06.2020, який укладено між ПАТ "Енергобанк" та ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс"" відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-04-02-000003-b від 08.04.2020 є недійсним, оскільки право вимоги за договором застави нерухомого майна не входило в перелік лоту, виставленого на продаж на аукціоні, відповідно банк не мав права на вчинення оскаржуваного договору, при цьому, договір відступлення права вимоги за основним зобов`язанням за договором на видачу кредиту №301-01 між АТ "Енергобанк" та ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс"" не укладався.

Позивач вказав, що 29.02.2012 АТ "Енергобанк" відступило право вимоги за основним зобов`язанням, шляхом укладення договору між останнім та ТзОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс"", що діяло в інтересах Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Класік". У подальшому, внаслідок укладення ряду договорів, право вимоги за основним зобов`язанням за договором на видачу кредиту №301-01 було отримано ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс" від ТзОВ "ФК Горизонт" на підставі договору про відступлення права вимоги від 21.05.2020. Оскільки договір про відступлення права вимоги від 05.06.2020, укладений між ПАТ "Енергобанк" та ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс"" є недійсним, відповідно укладений в цей же день договір відступлення права вимоги між ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс" та ТзОВ "ФК Горизонт" також є недійсним.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.01.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 20.02.2023.

06.02.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про заміну позивача - ТзОВ "Кепітал Естейт" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" (далі - ТзОВ "Оптіма-ФКФ").

20.02.2023 до канцелярії суду від ТзОВ "ФК Горизонт" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не є стороною оспорюваних договорів, відповідно він не є суб`єктом, права та охоронювані законом інтереси якого порушують ці договори.

20.02.2023 до канцелярії суду від ПАТ "Енергобанк" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності оспорюваних договорів. Крім того, позивач не є стороною оспорюваних договорів, а тому його права та законні інтереси внаслідок їх укладення не порушено.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.02.2023 замінив позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Естейт" на процессуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ", враховуючи, що 18.01.2023 між ТзОВ «Кепітал Естейт», як продавцем, та ТзОВ «Оптіма-ФКФ», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) нежитлові приміщення в літ. «М» частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8 049,2 кв.м, які розташовані за адресою: місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 8 та сплачує за нього ціну, визначену цим договором.

24.04.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/807/23 позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.06.2020, укладений між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий № 1036. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.06.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий № 1037.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2020 відбулися електронні торги (аукціон), оформлені протоколом електронних торгів №UA-EA-2020-04-02-000003-b, номер лоту GL2N617149, власник активів (майна): Публічне акціонерне товариство "Енергобанк".

Згідно з протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-04-02-000003-b, переможцем торгів стало ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс"".

05.06.2020 між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (далі - первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"" (далі - новий іпотекодержатель) відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2020-04-02-000003-b, укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави, посвідченим 13.01.2003 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., за реєстровим № 180.

Договір про відступлення права вимоги за договором застави від 05.06.2020, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. за реєстровим № 1036.

У розділі 1 цього договору наведено правову природу договору про відступлення права вимоги від 05.06.2020.

Зокрема, пунктом 1.1. цього договору визначено, що сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання банком шляхом відступлення новому іпотекодержателю прав вимоги за договором застави.

У п. 1.4. договору зазначено, що основний договір - договір на видачу кредиту № 301-01 від 10.01.2003 (у редакції додаткової угоди від 29.03.2007 - договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 301-01), з усіма додатковими угодами до нього, укладений між ПАТ "Енергобанк" та ТзОВ "Інвікта".

Згідно з п. 1.5. договору права вимоги - права вимоги до боржника за основним договором, з урахуванням договору №1 від 29.02.2012 відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ТзОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діяв в інтересах Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Класік", договору №2 від 28.08.2012 відступлення права вимоги, укладеного між ТзОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діяв в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Класік" та ТзОВ "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент"", що діяло в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду "Співдружність-3" недиверсифікованого виду закритого типу, договору №54/20-1 від 11.03.2020 про відступлення прав вимоги, укладеного між ТзОВ "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент"", що діяло в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду "Співдружність-3" недиверсифікованого виду закритого типу та ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт", договору №57/20 від 21.05.2020 про відступлення прав вимоги, укладеного між ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт" та ТзОВ "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"".

Отже, відповідно до п. 2.1. договору на умовах, викладених у цьому договорі, у зв`язку з набуттям ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс"" права вимоги за основним договором, первісний іпотекодержатель передав новому іпотекодержателю, а новий іпотекодержатель прийняв від первісного іпотекодержателя всі права та обов`язки належні первісному іпотекодержателю за договором застави, посвідченим 13.01.2003 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., за реєстровим № 180 (з усіма змінами та доповненнями до нього, які є його невід`ємними частинами, у тому числі відповідно до угоди про внесення змін до договору застави від 13.01.2003, посвідченої 06.02.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 1076, а також відповідно до договору про внесення змін до договору застави, посвідченого 29.03.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. за реєстровим №781), укладеним між Закритим акціонерним товариством "Інвікта-Маяк", правонаступником якого є ПрАТ "Інвікта-Маяк" (далі - іпотекодавець) та первісним іпотекодержателем (далі - договір застави).

Відповідно до договору застави, іпотекодавцем (ПрАТ "Інвікта-Маяк") передано в заставу первісному іпотекодержателю (ПАТ "Енергобанк") нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва - частин виробничого корпусу №7 за адресою: місто Київ, вул. Червоних Козаків (в подальшому зміна назви на пр-т Московський, а згодом на пр-т Степана Бандери, буд. 8, загальною площею 7 387,0 кв.м. (предмет іпотеки). Державна реєстрація застави (іпотеки) була проведена 18.06.2004, відповідно до вимог законодавства, яке діяло станом на момент укладення договору застави, а саме, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, запис №1165569. На виконання положень п. 2.3.7.1. вищевказаного договору застави іпотекодавцем введено в експлуатацію об`єкт незавершеного будівництва та зареєстровано право власності на цей об`єкт, у зв`язку з чим предмет іпотеки має реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 910723580000, опис об`єкта: нежитлові приміщення в літ. "М", частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8 049,2 кв.м., за адресою: м. Київ, пр-т Степана Бандери, буд. 8 (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.4. договору визначено, що новий іпотекодержатель одержує право (замість первісного іпотекодержателя) вимагати від іпотекодавця належного виконання всіх зобов`язань за договором застави, оскільки новий іпотекодержатель набуває статусу іпотекодержателя за договором застави, що забезпечує виконання боржником його зобов`язань за основним договором.

05.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"" (далі - первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" (далі - новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави, посвідченого 13.01.2003 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., за реєстровим № 180.

Цей договір від 05.06.2020 про відступлення права вимоги за договором застави, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. за реєстровим № 1037.

Пунктом 1.1. цього договору визначено, що сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання первісним іпотекодержателем шляхом відступлення новому іпотекодержателю прав вимоги за договором застави.

У п. 1.4. договору зазначено, що основний договір - договір на видачу кредиту № 301-01 від 10.01.2003 (у редакції додаткової угоди від 29.03.2007 - договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 301-01), з усіма додатковими угодами до нього, укладений між ПАТ "Енергобанк" та ТзОВ "Інвікта".

Згідно з п. 1.5. договору права вимоги - права вимоги до боржника за основним договором, з урахуванням договору №1 від 29.02.2012 відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ТзОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діяв в інтересах Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Класік", договору №2 від 28.08.2012 відступлення права вимоги, укладеного між ТзОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діяв в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Класік" та ТзОВ "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент"", що діяло в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду "Співдружність-3" недиверсифікованого виду закритого типу, договору №54/20-1 від 11.03.2020 про відступлення прав вимоги, укладеного між ТзОВ "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент"", що діяло в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду "Співдружність-3" недиверсифікованого виду закритого типу та ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт", договору №57/20 від 21.05.2020 про відступлення прав вимоги, укладеного між ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт" та ТзОВ "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"", договору №05/06/20 від 05.06.2020 про відступлення праві вимоги, укладеного між ТзОВ "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"" та ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт".

Отже, відповідно до п. 2.1. договору, на умовах, викладених у цьому договорі, у зв`язку з набуттям ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт" права вимоги за основним договором, первісний іпотекодержатель передав новому іпотекодержателю, а новий іпотекодержатель прийняв від первісного іпотекодержателя всі права та обов`язки належні первісному іпотекодержателю за договором застави, посвідченим 13.01.2003 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., за реєстровим № 180 (з усіма змінами та доповненнями до нього, які є його невід`ємними частинами, у тому числі відповідно до угоди про внесення змін до договору застави від 13.01.2003, посвідченої 06.02.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 1076, а також відповідно до договору про внесення змін до договору застави, посвідченого 29.03.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. за реєстровим №781), укладеним між Закритим акціонерним товариством "Інвікта-Маяк", правонаступником якого є ПрАТ "Інвікта-Маяк" (далі - іпотекодавець) та ПАТ "Енергобанк" (далі - договір застави).

Відповідно до договору застави, іпотекодавцем (ПрАТ "Інвікта-Маяк") передано в заставу нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва - частин виробничого корпусу №7 за адресою: місто Київ, вул. Червоних Козаків (в подальшому зміна назви на пр-т Московський, в подальшому зміна на пр-т Степана Бандери), буд. 8, загальною площею 7 387,0 кв.м. (предмет іпотеки). Державна реєстрація застави (іпотеки) була проведена 18.06.2004, відповідно до вимог законодавства, яке діяло станом на момент укладення договору застави, а саме, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, запис №1165569. На виконання положень п. 2.3.7.1. вищевказаного договору застави іпотекодавцем введено в експлуатацію об`єкт незавершеного будівництва та зареєстровано право власності на цей об`єкт, у зв`язку з чим предмет іпотеки має реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 910723580000, опис об`єкта: нежитлові приміщення в літ. "М", частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8 049,2 кв.м., за адресою: м. Київ, пр-т Степана Бандери, буд. 8 (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.4. договору визначено, що новий іпотекодержатель одержує право (замість первісного іпотекодержателя) вимагати від іпотекодавця належного виконання всіх зобов`язань за договором застави, оскільки новий іпотекодержатель набуває статусу іпотекодержателя за договором застави, що забезпечує виконання боржником його зобов`язань за основним договором.

Суд першої інстанції, визнаючи недійсними оспорювані договори, зазначив, що 10.01.2003 між ПАТ "Енергобанк" та ТзОВ "Інвікта" укладено договір на видачу кредиту від 10.01.2003 №301-01 (у редакції додаткової угоди від 29.03.2007 - договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №301-01), з усіма додатковими угодами до нього. В рахунок забезпечення своєчасного виконання ТзОВ "Інвікта" зобов`язань за цим кредитним договором, 13.01.2003 між ПАТ "Енергобанк" та ТзОВ "Інвікта-Маяк" укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 181.

В подальшому, ПАТ "Енергобанк" відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТзОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Деліз-Фінанс"", що діяло в інтересах Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Деліз-Класік" шляхом укладення договору про відступлення права вимоги від 29.02.2012.

Проте, право вимоги за договором застави від 13.01.2003, який укладено між ПАТ "Енергобанк" та ТзОВ "Інвікта-Маяк" відступлено не було.

Згодом були укладені договори відступлення права вимоги за кредитним договором, зокрема:

- 28.08.2012 між ТзОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс"", що діяло в інтересах Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Класік" та ТзОВ "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент"", що діяло в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду "Співдружність-3" недиверсифікованого виду закритого типу, укладено Договір №2 про відступлення права вимоги;

- 11.03.2020 між ТзОВ "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент"", що діяло в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду "Співдружність-3" недиверсифікованого виду закритого типу та ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт" укладено Договір №54/20-1 про відступлення прав вимоги;

- 21.05.2020 між ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт" та ТзОВ "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"" укладено договір №57/20 про відступлення прав вимоги.

За висновком суду першої інстанції, станом на 21.05.2020 новим кредитором за договором на видачу кредиту від 10.01.2003 №301-01 (у редакції додаткової угоди від 29.03.2007 - договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №301-01), з усіма додатковими угодами до нього стало ТзОВ "Фінансова компанія "Астер-Фінанс"", отримавши право вимоги за цим договором від ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт". Станом на день укладення між ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт" та ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс"" договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, ПАТ "Енергобанк" залишалось іпотекодержателем за договором застави від 13.01.2003, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 181, оскільки право вимоги за договором застави від ПАТ "Енергобанк" не було передано новому кредитору, відповідно не передавалось всім наступним кредиторам внаслідок відступлення прав вимоги за основним зобов`язанням, що є порушенням вимог ст. 24 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, дослідивши лот, виставлений на продаж на електронному аукціоні, який оформлений протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-04-02-000003-b від 08.04.2020, суд першої інстанції встановив, що до цього лоту не входить продаж права вимоги за договором застави нерухомого майна, тому суд першої інстанції погодився із доводами позивача, що договір про відступлення прав вимоги від 05.06.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 1036 не міг бути укладений на підставі результатів проведеного електронного аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-04-02-000003-b від 08.04.2020.

Також суд першої інстанції вказав, що з наданого позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна не вбачається внесення відомостей про обтяження нерухомого майна, саме: нежитлового приміщення в літ. "М" частина виробничого корпусу № 7, загальною площею 8 049,2 кв.м, а також відсутні відомості від 05.06.2020 щодо відступлення прав іпотекодержателя як за ТзОВ "ФК "Астер-Фінанс"", так і за ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт", що є порушенням наведених вище норм чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Застосування конкретного способу захисту прав та законних інтересів залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Слід звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19).

За висновком суду першої інстанції, позивач не є стороною договорів, правомірність укладення яких ним оспорюється, однак станом на день розгляду цієї справи по суті позивач, є власником нерухомого майна, яке передане ПрАТ "Інвікта-Маяк" в заставу ПАТ "Енергобанк" за договором застави, право вимоги за яким передано згідно з оспорюваними договорами.

Суд першої інстанції погодився із доводами позивача, що задоволення ТзОВ "Фінансова компанія Горизонт" своїх вимог за рахунок заставного майна вплине на права та законні інтереси ТзОВ "Оптіма-ФКФ".

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/256/14 (910/19561/21), яке набрало законної сили :

- визнано недійсним договір купівлі-продажу майна від 01.10.2016 за результатами другого повторного аукціону з продажу майна боржника ПрАТ «Інвікта-Маяк» проведеног о 19.09.2016, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. та зареєстрований за № 2423,

- визнано недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, серія та номер серія та номер: 2424, виданий 01.10.2016, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.,

- застосовано наслідки недійсності правочину за договором купівлі-продажу майна від 01.10.2016 за результатами другого повторного аукціону з продажу майна боржника ПрАТ «Інвікта-Маяк», проведеного 19.09.2016, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. та зареєстрований за № 2423, який укладений між ПрАТ «Інвікта-Маяк» та ТОВ «Маяк Інвест Холдінг», шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору купівлі- продажу від 01.10.2016,

- витребувано у ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ" (61168, Харківська обл., місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок 14, код ЄДРПОУ 39076700) на користь Приватного акціонерного товариства «Інвікта-Маяк» (04073, м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 8, код ЄДРПОУ: 31175895) нерухоме майно: нежитлові приміщення в літ. «М», частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8049,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), будинок 8 (вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 910723580000.

Зокрема, у вказаному рішенні суд встановив наступні обставини:

«ТОВ "Маяк інвест холдинг" 01.10.2016 зареєстрував право власності на нерухоме майно - номер запису про право власності 16765438.

В подальшому, ТОВ "Маяк інвест холдинг" на підставі протоколу загальних зборів ТОВ "Маяк інвест холдинг" №5 серія та номер: 1991, 1992, виданий 06.10.2017 р. видавник Калініченко А.Ю., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області, та акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1993, 1994, виданий 06.10.2017 р. видавник Калініченко А.Ю., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області, було внесено спірне майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙНА ПЛЮС" (місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Воробйова, 10, код ЄДРПОУ 41260096) у якості внеску.

На підставі даних документів, ТОВ "РЕЙНА ПЛЮС" 09.10.2017 р. зареєструвало право власності на нерухоме майно - номер запису про право власності 22783790.

ТОВ "РЕЙНА ПЛЮС" 03.04.2018 на підставі договору купівлі-продажу було відчужено спірне майно Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ" (місцезнаходження: 61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 14, код ЄДРПОУ 39076700), який посвідчений Макушевою Н.В. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстрований за № 389.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу від 03.04.2018 Продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейна Плюс") продав (передав у власність), а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Естейт") купив (прийняв у власність) нежитлові приміщення в літ. "М", частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8049,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), будинок 8 (вісім) - надалі предмет договору, і сплачує за них грошову суму у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.2 Договору купівлі-продажу від 03.04.2018 право власності на нежитлові приміщення зареєстровано за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22783790, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 910723580000, на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, серія та номер:2424, виданий 01.10.2016, видавник: Семенова Г.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1993, 1994, виданий 06.10.2017, видавник: Калініченко А.Ю., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області; протокол №5 серія та номер: 1991, 1992, виданий 06.10.2017, видавник: Калініченко А.Ю., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №119436772 від 03.04.2018.

Пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу від 03.04.2018 встановлено, що продаж за згодою сторін, вчинено за суму 600 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, які покупець зобов`язується перерахувати на рахунок продавця у строк до 17.04.2018.

На підставі даного договору, ТОВ "КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ" 03.04.2018 зареєструвало право власності на нерухоме майно - номер запису про право власності 25570920.

Обраний заявником спосіб захисту (витребування майна) має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України, серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання права. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

За змістом статті 392 ЦК України, передбачений нею спосіб захисту спрямований не на виникнення за рішенням суду права власності позивача, а на підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах.

Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до системного тлумачення приписів статті 387 ЦК України у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до не власника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі.

Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна.

Відповідно до частини першої статті 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Тобто відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про незаконність свого володіння майном (добросовісний набувач).

Згідно статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд зазначає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі 6-140цс14).

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Суд бере до уваги, що ТОВ "Кепітал Естейт" є господарюючим суб`єктом, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому повинно проявляти щодо власних справ більше обачливості, ніж пересічний громадянин чи некомерційна організація. З цих причин ТОВ "Кепітал Естейт" повинно було поцікавитися попередньою долею майна, яке воно набуває, зважити на те, що майно пропонується до продажу особою, яка придбала майно за результатом аукціону, проведеного в рамках провадження у справі про банкрутство, перевірити фактичну наявність/відсутність спорів щодо майна та аукціону, що є стандартною діловою практикою при придбанні будь-яких цінних активів (близькі за змістом висновки містяться в пункті 50 постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 922/634/19).

Як вже зазначено вище, ТОВ "Кепітал Естейт" не було виконано вимоги ухвали суду від 24.10.2022 про надання суду доказів оплати договору купівлі-продажу від 03.04.2018 у зв`язку із чим відсутня можливість встановити факт оплатності/неоплатності зазначеного правочину, виконання обов`язку покупця щодо оплати вартості нерухомого майна, тим паче що договором передбачена оплата до 17.04.2018.

В той же час суд зауважує, що станом на дату придбання ТОВ "Кепітал Естейт" спірного нерухомого майна (03.04.2018) в Єдиному державному реєстрі судових рішень були наявні судові рішення про оскарження результатів другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника ПрАТ "Інвікта-Маяк" від 19.09.2016 щодо лоту №100190916/1 недійсними у межах справи № 910/2526/14 про банкрутство ПрАТ "Інвікта-Маяк".

Разом з тим, суд зважує і на те, що добросовісність ТОВ "Кепітал Естейт" не має істотного значення в конкретних спірних правовідносинах для визначення можливості віндикації спірного нерухомого майна.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно також і від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У спірних правовідносинах спірні об`єкти нерухомості були реалізовані одним лотом №100190916/1 в складі цілісного майнового комплексу ПрАТ "Інвікта-Маяк" у межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство в ході другого повторного аукціону (у т.ч. нежитлові приміщення в літ. "М", частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8 049,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків) будинок 8).

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08 підтримав зроблені раніше Судовою палатою висновки у постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 щодо того, що: після введення процедури ліквідації, до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника; вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону, та, обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство; здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону про банкрутство), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України.

Таким чином визнання недійсними результатів торгів (аукціону) є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що "конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод".

Разом з тим, враховуючи встановлені вище судом фактичні обставини справи, зокрема:

- щодо того, що Відповідач 1 ТОВ "Кепітал Естейт" є суб`єктом господарської діяльності, а тому повинен був проявити розумну обачність під час придбання об`єктів нерухомості 03.04.2012 (враховуючи наявну на час придбання майна в ЄДРСР судових рішень про оскарження результатів другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника ПрАТ "Інвікта-Маяк" від 19.09.2016 щодо лоту №100190916/1 недійсними у межах справи № 910/2526/14 про банкрутство ПрАТ "Інвікта-Маяк");

- ненадання Відповідачем 1 жодних доказів на підтвердження того, що він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна;

- процесуальну поведінку Відповідача 1, яка виразилась у невиконанні вимог ухвали суду від 24.10.2022 щодо надання витребуваних судом доказів на підтвердження обставин набуття спірного нерухомого майна у власність для встановлення обставин добросовісності/недобросовісності набуття такого майна;

суд дійшов висновку про те, що у даному випадку суспільний публічний інтерес ПрАТ "Інвікта-Маяк" (котрий виражається у необхідності повернення спірних об`єктів нерухомості до ліквідаційної маси з метою реалізації у встановленому порядку та погашення вимог кредиторів) переважає над приватним інтересом ТОВ "Кепітал Естейт" щодо збереження спірних об`єктів нерухомості у власності, відтак втручання у право власності ТОВ "Кепітал Естейт" у даному випадку є законним, виправданим та відповідає принципу пропорційності.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги ПрАТ "Інвікта-Маяк" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ковальчука М.М. про витребування з незаконного володіння ТОВ "Кепітал Естейт" майна: нежитлові приміщення в літ. "М", частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8 049,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків) будинок 8, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.»

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки вищевказане судове рішення від 28.11.2022 у справі № 910/256/14 (910/19561/21) набрало законної сили (постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023, яка є чинною, вказане судове рішення залишено без змін в частині задоволення позовних вимог про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 01.10.2016, укладеного за результатами другого повторного аукціону з продажу майна боржника ПрАТ "Інвікта-Маяк", проведеного 19.09.2016, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. та зареєстрований за № 2423,

- визнання недійсним Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, серія та номер: 2424, виданого 01.10.2016, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.,

- витребування у ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ" (61168, Харківська обл., місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок 14, код ЄДРПОУ 39076700) на користь Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" (04073, м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 8, код ЄДРПОУ: 31175895) нерухомого майна: нежитлові приміщення в літ. "М", частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8049,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), будинок 8 (вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 910723580000,

- визнання недійсним Договору іпотеки від 16.04.2021, який посвідчений Макушевою Н.В. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 324, укладений між ТОВ "КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ" та Ложніковим Дмитром Віталійовичем,

-скасування рішення про державну реєстрацію, індексний номер 57699394 від 16.04.2021, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, номер запису про іпотеку № 41547950).

Вказані судові рішення оприлюднені у ЄДРСР (02.01.2023 - рішення, 05.05.2023 - постанова).

Відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" могло знати, що за зазначеним вище договором від 18.01.2023 спірне майно відчужується особою, якій воно не належить і яка на його відчуження не має права, тобто є недобросовісним набувачем.

Виходячи з вищевказаних норм чинного законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" не набуло права власності на спірне майно.

До того ж, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" є лише процесуальним правонаступником первісного позивача у даній справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Естейт" та набув у даній справі лише той обсяг правомочностей, які мав первісний позивач, якого замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" за ухвалою від 20.02.2023 у даній справі.

Первісний позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Естейт" в силу вищевказаних судових ріщень у справі № 910/256/14 (910/19561/21) не набув права власності на спірне майно, спірне майно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Естейт" на користь Приватного акціонерного товариства «Інвікта-Маяк», як у недобросовісного набувача, тобто, у особи, яка не набула права власності на спірне майно. Відповідно, первісний позивач не мав порушенного права та інтересу на час звернення з даним позовом та на час укладання вищезазначеного договору від 18.01.2023 стосовно спірного майна, тобто не мав права на даний позов. За таких обставин, його процесуальний правонаступник у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" також не має такого права.

До того ж, доводи позивача стосовно наявності права на даний позов зводилися до того, що задоволення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" своїх вимог за рахунок застави майна, вплине на законні права та інтереси позивача. Ці доводи позивача не доводять, що саме оспорюваними договорами порушуються його права та інтереси, позивач зазначає, що відповідне право та інтерес можуть бути порушені у разі задоволення відповідних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" за рахунок спірного заставного майна, тобто йдеться про порушення права чи інтересу під умовою, яка на час звернення з позовом не настала. Посилання позивача на наявність зареєстрованого у відповідному Державному реєстрі права власності на спірне майно не спростовує відсутність права на позов у позивача, оскільки відповідні записи у Державному реєстрі є лише наслідком правомірності набуття права власності на майно, в даному випадку право власності на спірне майно не було набуто ні Товариством з обмеженою відповідальністю "Кепітал Естейт", ні Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ".

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії), постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.

Враховуючи викладене, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/256/14 (910/19561/21) спростовано висновок суду першої інстанції у даній справі відносно того, що позивач є власником нерухомого майна, яке передане ПрАТ "Інвікта-Маяк" в заставу ПАТ "Енергобанк" за договором застави, право вимоги за яким передано за оспорюваними договорами, колегія суддів дійшла висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ", який не є стороною оспорюваних договорів, не є власником відповідного нерухомого майна, не доведено, що оспорюваними ним договарами порушуються його права та законні інтереси, та, відповідно, не доведено, що у разі задоволення позову, обраний ним спосіб захисту призведе до відновлення його порушеного права.

Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".

Оскільки за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2023 - ТОВ «Кепітал-Естейт» продало ТзОВ «Оптіма-ФКФ» нежитлові приміщення в літ. «М» частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8 049,2 кв.м, які розташовані за адресою: місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 8, які йому не належали на праві власності, враховуючи, що відповідне майно було витребувано судом на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/256/14 (910/19561/21), судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг відносно відсутності у позивача порушеного права чи інтересу стосовно спірного нерухомого майна знайшли своє підтвердження у суді апеляційної інстанції. Судом встановлено безпідставність та необгрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши відсутність факту порушення або оспорення прав, суд приймає рішення про відмову позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 917/559/21.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржниками у апеляційних скаргах, були досліджені в суді апеляційної інстанції, встановлені судом обставини справи спростували відповідні висновки суду першої інстанції, якими обґрунтовано оскаржуване судове рішення, а тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" слід задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва 05.06.2023 у справі № 910/807/23 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Судові витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" за подання апеляційних скарг слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" у відповідності до ст. 129 ГПК України.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва 05.06.2023 у справі № 910/807/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 53, код ЄДРПОУ 35702727) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016)

8052,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 53, код ЄДРПОУ 35702727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 44, оф. 104, код ЄДРПОУ 39013897) 8052,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Матеріали справи № 910/807/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 01.02.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.С. Копитова

В.О. Пантелієнко