Рішення

від 31.01.2024 по справі 904/1114/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024м. ДніпроСправа № 904/1114/23Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загтнайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" (39627, м. Кременчук Полтавської області, квартал 278, буд. 22Б; ідентифікаційний код 32079024)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" 49000, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 9, кв. 16; ідентифікаційний код 39080125)

про стягнення 200 323 грн. 90 коп.

Без участі (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1105/23 від 02.03.2023) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" про стягнення 200 323 грн. 90 коп. - компенсації витрат з виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 004 грн. 86 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№27481/23 від 06.06.2023), відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 07.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у заяві (вх.№31867/23 від 29.06.2023) про ознайомлення з матеріалами справи просить надати для ознайомлення та здійснення фотокопіювання матеріали справи №904/1114/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" про стягнення 200 323 грн. 90 коп.

Також відповідач у заяві (вх.№32999/23 від 05.07.2023) з процесуальних питань щодо поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву просить суд врахувати, що відзив на позовну заяву буде подано відповідачем в самий найкоротший час з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Крім того відповідач у заяві про вступ у справу як представника / відзиві (вх.№34553/23 від 13.07.2023) на позовну заяву просить: - визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву; - у задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" про стягнення 200 323 грн. 90 коп. - відмовити; - застосувати строки позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" про стягнення 200 323 грн. 90 коп. в межах справи №904/1114/23; - витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" належним чином завірену копію страхового полісу №061-001/18/07-06 про страхування автомобіля марки "КIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 та посилається на наступне: - 21.06.2023 на адресу відповідача надійшла ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі; - до відповідача не надходили як первісна позовна заява з доданими матеріалами, так і виправлена позовна заява з додатками; - 30.06.2023 представник відповідача - адвокат Доманський В.П. ознайомився з матеріалами справи, в тому числі з позовною заявою та додатками до позовної заяви; - оскільки позовну заяву з додатками відповідач не отримав, а з матеріалами справи ознайомився тільки 30.06.2023, відповідачем з об`єктивних та поважних причин було пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву; - з матеріалів позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається наявність в переліку документів страхового полісу, але належна та читаєма форма такого документу в матеріалах справи відсутня; - позивачем не доведено належним доказом укладення та існування договору страхування, що відповідно дає право позивачу заявляти позовні вимоги до відповідача; - у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності; - як вбачається з матеріалів позовної заяв, заподіяння шкоди відбулось - 17.01.2019, а тому строк позовної давності закінчився 17.01.2022, з позовною заявою позивач звернувся в березні 2023; - з матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що винуватець ДТП та/або відповідач по справі викликались для участі в огляді пошкодженого транспортного засобу, а тому розрахунок витрат які мають бути відшкодовані - є таким, який належним чином не доведений.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" про вступ у справу як представника / відзив на позовну заяву (вх.№34553/23 від 13.07.2023) в частині визнання поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та поновлення відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву; визнано поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" строк на подання відзиву на позовну заяву; відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" про вступ у справу як представника / відзив на позовну заяву (вх.№34553/23 від 13.07.2023) в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" належним чином завіреної копії страхового полісу №061-001/18/07-06 про страхування автомобіля марки "КIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Позивач у відповіді (вх.№37374/23 від 27.07.2023) на відзив просить визнати поважними причини пропуску позовної давності, долучити до матеріалів справи докази згідно з додатком до відповіді на відзив, задовольнити позовну заяву про стягнення 200 323 грн. 90 коп. та зазначає про те, що: - трирічний строк для подання позовної заяви сплив 11.03.2022; - 20.04.2021, тобто в межах строку позовної давності, позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів; - 09.11.2022 судом ухвалено рішення у справі №201/4036/21 про відмову у задоволенні позову у зв`язку з подачею позовної заяви до неналежного відповідача; - позивач отримав копію рішення суду від 09.11.2022 у справі №201/4036/22 лише 31.01.2023; отже, саме вищевказані обставини обумовили недотримання строків звернення до господарського суду з незалежних від позивача обставини; - відповідно до частини 3 пункту 11 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України має під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 (загальна позовна давність), 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; - відповідно до частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; - причини пропуску позовної давності позивачем є поважними; - позивач направляв відповідачу усі визначені Господарським процесуальним кодексом України документи на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачем було додано до позовної заяви та до заяви про усунення недоліків накладні та описи вкладення у цінні листи, з яких вбачається, що усі документи були направлені на адресу місцезнаходження відповідача; - відтак позивач виконав вимоги законодавства і надав докази направлення відповідачу усіх документів разом із поданням позовної заяви та заяви про усунення недоліків, як це передбачено Господарським процесуальним кодексом України; - що стосується читабельності страхового полісу від 02.07.2018 №061-001/18/07-06, оригінал вказаного доказу знаходиться в ТОВ "БЕСТ ЛІЗИНГ", попереднє найменування ТОВ "ВЕЙБІ ЛІЗИНГ", копія страхового полісу, доданого до позовної заяви дає можливість прочитати зазначений у ньому текст, однак, незважаючи на це, позивач повторно надає копії вказаного страхового полісу; - при проведенні технічно огляду були виконані всі вимоги законодавства, доводи відповідача про те, що винуватця ДТП та/або ТОВ "ПРИВАТ-МАЙСТЕР" не викликали для участі в технічному огляді пошкодженого транспортного засобу спростовуються електронним повідомленням №000304 від 24.01.2019 про направлення на адресу ОСОБА_2 запрошення та телеграмою, переданою ПАТ "НАСК "Оранта", проте, винуватець ДТП - ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не прибув на огляд, що підтверджується висновком №6271.

Відповідач у клопотанні/заяві (вх.№40988/23 від 15.08.2023) з процесуальних питань повідомляє, що відповідач змінив адресу місцезнаходження та реєстрації.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Онікс", правонаступником якого є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс", як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг", як страхувальником, було укладено Генеральний договір від 03.09.2013 №Г-061-001 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного).

02.07.2018 до вище вказаного Генерального договору сторонами укладено страховий поліс №061-001/18/07-06 щодо страхування автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.28).

Відповідно до вказаного вище полісу, позивач зобов`язався відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" збитки, зокрема, внаслідок ДТП.

Як вбачається з постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2019 справа №201/1082/19, копія якої міститься в матеріалах справи, 17.01.2019 о 16:50 в місті Дніпрі по узвозу Кодацький в районі електроопори №4 сталась дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_1 - водій автомобіля марки "Volkswagen Caddy", реєстраційний номер НОМЕР_2 , не врахувавши дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості, внаслідок чого не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем "KIA NIRO" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам, крім того тілесних ушкоджень зазнала водій ОСОБА_3 (а.с.8).

Вказаною постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.

У квітні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2022 у справі №201/4036/22 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовлено в повному обсязі та зазначено, що позовна заява подана до неналежного відповідача, оскільки шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм (а.с.48-51).

Вказаним рішенням встановлено наступне:

- ОСОБА_1 17 січня 2019 року о 16 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем "Фольксваген", д/н НОМЕР_2 , рухався в районі електроопори №4 по узвозу Кодацький в м. Дніпрі, де не врахувавши дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості, внаслідок чого не впорався з керування та скоїв зіткнення з автомобілем "КІА", д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка рухалась у зустрічному напрямку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам, крім того тілесних ушкоджень зазнала водій ОСОБА_3 ;

- постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року по справі №201/1082/19 було визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340,00 грн.;

- 11 лютого 2019 року було проведено експертне дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТ3, яким встановлено вартість матеріального збитку в сумі 302529,50 грн., нанесеного власнику автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого 17 січня 2019 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- 03 вересня 2013 року між ПрАТ СК "Онікс" в подальшому перейменованим на ПрАТ "Консалтингова компанія "Онікс" та реорганізованим в ТОВ "Консалтингова компанія "Онікс" та ТОВ "Віейбі Лізинг", було укладено Генеральний договір №Г-061-001 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного);

- 02 липня 2018 року до вище зазначеного Генерального договору укладено страховий поліс №061-001/18/07-06 про страхування автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- 18 січня 2019 року ТОВ "Віейбі Лізинг" - власником автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 було подано до позивача заяву потерпілого про збиток транспортного засобу за №7;

- на підставі службової записки про подію вх.7 від 18 січня 2019 року, заяви потерпілого про збиток транспортного засобу, заяви про виплату страхового відшкодування від 20 лютого 2019 року, рахунку на оплату №445 від 19 лютого 2019 року, рахунку на оплату № 446 від 19 лютого 2019 року, позивачем був складений страховий акт № 061-001/18/07-06/919 від 06 березня 2019 року, яким встановлено факт настання страхового випадку та визначений розмір страхового відшкодування у сумі 299 323,90 грн.;

- зазначена сума була сплачена особі, яка здійснювала ремонт пошкодженого автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням №1273 від 11 березня 2019 року;

- відповідно до акту виконаних робіт №AЛ00219525 від 24 квітня 2019 року, акту виконаних робіт №АЛ00217174 від 24 квітня 2019, укладених між ТОВ "Віейбі Лізинг" та ПП "Аеліта", на ремонт автомобіля марки "КIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , витрачено 299 323,90 грн.;

- цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки "Volkswagen Caddy" з реєстраційним номером НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , була застрахована в ПАТ "НАСК "ОРАНТА" згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ №007052645 (страхова сума за шкоду, завдану майну, становить 100000 грн, франшиза - 1000 грн);

- на виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 299 323,90 грн., а тому до позивач вважає, що до нього перейшло право на отримання від відповідача компенсації витрат з виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля марки "KIA NIRO", ресстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування ПАТ "НАСК "ОРАНТА", то з відповідача, як винної особи в ДТП, у користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням ПАТ "НАСК "ОРАНТА". Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди - 299 323,90 грн та страховою виплатою ПАТ "НАСК "ОРАНТА" по договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - 99 000 грн з урахуванням франшизи, а саме відповідач повинен сплатити позивачу 200 323,90 грн;

- відповідачу було надіслано вимогу щодо добровільної сплати 200 323,90 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги;

- також встановлено, що на час скоєння ДТП ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ "Приват-Майстер", що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2022 року у справі № 201/11917/21.

В матеріалах справи містять копії:

- заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" від 18.01.2019 потерпілого про збиток транспортного засобу (а.с.10);

- службової записки про подію від 18.01.2019 вх.№7 (а.с.11);

- заяви потерпілого про збиток транспортного засобу, заяви про виплату страхового відшкодування від 20.02.2019 №485 (а.с.14);

- рахунку на оплату від 19.02.2019 №445 (а.с.12);

- рахунку на оплату від 19.02.2019 №446 (а.с.13);

- страхового акту від 06.03.2019 №061-001/18/07-06/919, яким встановлено факт настання страхового випадку та визначений розмір страхового відшкодування у сумі 299 323 грн. 90 коп. (а.с.15);

- платіжного доручення від 11.03.2019 №1273 (а.с.16).

Як вбачається, у вказаному рішенні суд дійшов висновку, що в даному випадку ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, а отже в задоволенні позову слід відмовити, оскільки він керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, тому саме ТОВ "Приват-Майстер", має нести обов`язок з відшкодування шкоди, завданої його працівником.

Позивач стверджує, що відповідач повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди - 299 323 грн. 90 коп. та страховою виплатою ПАТ "НАСК "ОРАНТА" по договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - 99 000 грн. 00 коп. з урахуванням франшизи, що становить 200 323 грн. 90 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як вбачається, між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Онікс", правонаступником якого є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" укладено Генеральний договір від 03.09.2013 №Г-061-001 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного).

02.07.2018 до вищевказаного Генерального договору укладено стразовий поліс №061-001/18/07-06 про страхування автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

18.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" - власником автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 було подано до позивача заяву потерпілого про збиток транспортного засобу №7.

Як вбачається, на виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 299 323 грн. 90 коп., а тому до позивача перейшло право на отримання від відповідача компенсації витрат з виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідач перевищує розмір страхового відшкодування ПАТ "НАСК "ОРАНТА", то з відповідача, як з винної особи в ДТП на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням ПАТ "НАСК "ОРАНТА". Таким чином, відповідач повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди - 299 323 грн. 90 коп. та страховою виплатою ПАТ "НАСК "ОРАНТА" по договору обов`язкового страхування цивільної відповідності - 9 900 грн. 00 коп. з урахуванням франшизи, а саме відповідач повинен сплати позивачу - 200 323 грн. 90 коп.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі №914/820/17 зробив висновок, що з аналізу частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків."

Встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання водієм на час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 .

На момент скоєння ДТП винуватець - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер", що встановлено, зокрема, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2022 у справі №201/11917/21.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки "KIA NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у результаті пошкодження цього автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 299 323 грн. 90 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 11.03.2019 №1273.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки "Volkswagen Caddy" з реєстраційним номером НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , була застрахована ПАТ "НАСК "ОРАНТА" згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ №007052645 (страхова сума за шкоду, завдану майну, становить 100 000 грн. 00 коп., франшиза - 1 000 грн. 00 коп.).

За таких обставин, відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди - 299 323 грн. 90 коп. та страховою виплатою ПАТ "НАСК "ОРАНТА" по договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - 99 000 грн. 00 коп. з урахуванням франшизи, що становить 200 323 грн. 90 коп.

Положеннями статті 29 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, в розумінні статей 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

На момент розгляду справи доказів відшкодування позивачеві різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 200 323 грн. 90 коп. відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту наявності зобов`язання відповідача щодо відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди - 299 323 грн. 90 коп. та страховою виплатою ПАТ "НАСК "ОРАНТА" по договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - 99 000 грн. 00 коп., з урахуванням франшизи, що становить 200 323 грн. 90 коп,. є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо наявності зобов`язання відповідача відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди - 299 323 грн. 90 коп. та страховою виплатою ПАТ "НАСК "ОРАНТА" по договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - 99 000 грн. 00 коп., з урахуванням франшизи, що становить 200 323 грн. 90 коп., є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими.

Щодо заперечень відповідача

Стосовно строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Отже, строк позовної давності при регресі починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.01.2019 у справі №200/13392/13-ц.

Оскільки строкове відшкодування було сплачено 11.03.2019, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати.

Відтак, трирічний строк сплинув 12.03.2022.

При цьому, 23.04.2021, тобто в межах строку позовної давності Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Іжака В. про стягнення грошових коштів.

09.11.2022 судом ухвалено рішення у справі №201/4036/21 про відмову у задоволенні позову у зв`язку з подачею позовної заяви до неналежного відповідача.

Також відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як вбачається, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України карантин.

В подальшому, відповідними постановами Кабінету Міністрів України дію карантину карантин неодноразову було продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 годин 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З урахуванням викладеного, строк позовної давності позивачем не було пропущено, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 004 грн. 86 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" (39627, м. Кременчук Полтавської області, квартал 278, буд. 22Б; ідентифікаційний код 32079024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" 49000, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 9, кв. 16; ідентифікаційний код 39080125) про стягнення 200 323 грн. 90 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Майстер" 02000, м. Київ, вул. Овруцька, буд. 18; ідентифікаційний код 39080125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Онікс" (39627, м. Кременчук Полтавської області, квартал 278, буд. 22Б; ідентифікаційний код 32079024) 200 323 (двісті тисяч триста двадцять три) грн. 90 коп. - грошових коштів та 3 004 (три тисячі чотири) грн. 86 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

01.02.2024