Рішення

від 31.01.2024 по справі 910/16446/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024Справа № 910/16446/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низки ліків"

про стягнення 10 524,98 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармако" (далі - ТОВ "Фармако", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низки ліків" (далі - ТОВ "Аптека низки ліків") про стягнення заборгованості в сумі 10 524,98 грн. за договором поставки № ПК/436 від 01.10.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати вартості отриманого товару в сумі 50 338,57 грн., що виникло на підставі договору поставки № ПК/436 від 01.10.2014. Обставини вказаного порушення вже були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/9391/23, яке відповідач виконав лише 16.10.2023, тому ТОВ "Фармако" нарахувало відповідачу пеню у сумі 9 920,92 грн. та 3% річних у сумі 604,06 грн., що разом становить 10 524,98 грн., які просить стягнути в судовому порядку даному позові.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.11.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що позивач не врахував положень п. 9.1 договору поставки щодо наслідків виникнення форс-мажорних обставин, за яких строк виконання його зобов`язань вважається продовженим. Також просив, у випадку відсутності підстав для відмови у позові, зменшити розмір пені та 3% на 90% від заявленої суми з метою дотримання балансу інтересів, враховуючи його потенційну неплатоспроможність.

У свою чергу ТОВ «Фармако» надіслало відповідь на відзив, в якій зазначило, що на підтвердження своїх доводів відповідач не надав доказів настання форс-мажорних обставин, не довів своєї неплатоспроможності та наявність у нього права на зменшення розміру пені. Також позивач вказав, що розмір 3% не може бути зменшений судом за ст. 233 ГК України, оскільки нараховані проценти річних не є штрафною санкцією.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 01.10.2014 між ТОВ «Фармако» (постачальник) та ТОВ «Аптека низки ліків» (покупець) був укладений договір поставки № ПК/436 (далі - договір), за яким постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількості та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв`язку з несплатою відповідачем вартості отриманого товару в сумі 50 338,57 грн. у визначений договором термін (до 23.05.2023), ТОВ «Фармако» звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Аптека низки ліків" вказаної заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/9391/23, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ «Фармако» було задоволено, стягнуто з ТОВ «Аптека низки ліків» борг у сумі 50 338, 57 грн.

Таким чином рішенням Господарського суду м. Києва, що набрало законної сили, був встановлений факт неналежного виконання ТОВ «Аптека низки ліків» договору поставки № ПК/436 від 01.10.2014 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом встановлено, що стягнуту судом заборгованість в сумі 50 338,57 грн. відповідач сплатив 16.10.2023, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача та не заперечується сторонами.

У даному позові у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язання за договором поставки, ТОВ "Фармако" нарахувало ТОВ "Аптека низки ліків" пеню в сумі 9 920,92 грн. та 3 % річних у сумі 604,06 грн. за період з 24.05.2023 по 16.10.2023, які просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із п. 10.3 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Провівши власний перерахунок суми штрафних санкцій з урахуванням умов договору, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 9 165,76 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлена позивачем, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості (16.10.2023) не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

Також відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 599,93 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлена позивачем, оскільки, як вже зазначалося, день фактичної сплати суми заборгованості (16.10.2023) не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних.

Отже позов ТОВ "Фармако" підлягає частковому задоволенню.

Доводи відповідача про те, що прострочення виконання зобов`язання через форс-мажорні обставини, суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, ворожі атаки, блокади, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести: 1) факт їх виникнення; 2) те, що обставини є форс-мажорними; 3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Так, у п. 9.1 договору сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Згідно з п. 9.2 договору достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-Промисловою Палатою України. Обидві сторони цього договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором (п. 9.3 договору).

Відповідно до п. 9.4 договору виникнення вищезазначених та інших обставин, а також нереалізація товару протягом строку відстрочки платежу, відсутність обігових коштів, несвоєчасне бюджетне фінансування тощо, не може розглядатися як підстава для несплати товару постачальнику.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже саме відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Відповідач на підтвердження дії форс-мажорних обставин посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною.

Однак суд зазначає, що такий лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 фактично не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням військового стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання відповідачем свого зобов`язання за договором поставки № ПК/436 від 01.10.2014, зокрема, щодо здійснення оплати позивачу за товар.

Таким чином відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, наявність форс-мажорних обставин під час виконання вказаного договору поставки та у взаємовідносинах із позивачем, які могли бути підставою для звільнення ТОВ "Аптека низки ліків" від відповідальності за порушення обов`язку щодо сплати вартості товару, а тому його доводи в цій частині є необґрунтованими.

Разом з цим відповідач подав заяву про зменшення розміру пені та 3% на 90 % від заявленої у позові суми, посилаючись наявність вищевказаних форс-мажорних обставин, що обтяжують його фінансове становище, та відсутність доказів про понесення збитків позивачем.

Розглянувши вказану заяву в частині зменшення розміру пені, проти якої заперечив позивач, суд врахував наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не навів поважних причин порушення зобов`язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. А надані відповідачем довідки банків по рахунках на певну дату про відсутність коштів не свідчать про неплатоспроможність відповідача.

Також суд враховує, що розмір пені був погоджений відповідачем при укладенні договору, а сума цієї пені, що заявлена до стягнення, не є надміру великою.

Крім того суд зважає на те, що неналежне виконання покупцем зобов`язань вплинуло й на інтереси постачальника, що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору та дотримання фінансової дисципліни, а також досягнення мети неустойки - стимулювання відповідача до належного виконання зобов`язання.

Отже суд дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності пені розмірам понесених збитків чи заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні такої пені.

З огляду на викладене суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для зменшення пені при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання.

Щодо заяви відповідача про зменшення 3 % річних, суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто 3 % річних, що передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а тому вони не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, відтак, посилання відповідача на положення ст. 233 ГК України, як на підставу для зменшення 3 % річних, є безпідставним.

Таким чином, розглянувши заяву відповідача в частині зменшення 3 % річних, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низки ліків" про стягнення 10 524,98 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низки ліків» (03142, м. Київ, вул. Поповича Мирослава (Семашка), будинок 13, ідентифікаційний код 38365955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, будинок 21, ідентифікаційний код 20037376) пеню в сумі 9 165 (дев`ять тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 76 коп., 3% річних у сумі 599 (п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 2 490 (дві тисячі чотириста дев`яносто) грн. 37 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 31 січня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.