Ухвала

від 01.02.2024 по справі 911/3897/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.02.2024Справа № 911/3897/23

За позовом Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Лаб»

про стягнення 21 685,37 грн.

Суддя Ломака В.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Лаб» про стягнення 21 685,37 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 27.05.2016 № 27/05/16а та за договором відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг (до договору оренди № 27/05/16а від 27.05.2016) від 27.05.2016.

Ухвалою від 28.12.2023 у справі № 911/3897/23 господарський суд Київської області вказану позовну заяву передав за підсудністю до господарського суду міста Києва.

17.01.2024 року матеріали позовної заяви Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова Національної академії медичних наук України» надійшли до господарського суду міста Києва та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями були передані судді Ломаці В.С.

Ухвалою від 22.01.2024 господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 911/3897/23 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.01.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача, у якій останній просив суд прийняти відмову від вищевказаного позову та повернути 50 відсотків сплаченого судового збору.

Розглянувши подану 29.01.2024 року Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» заяву, суд зазначає таке.

Положеннями частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 2 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1-3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є:

- представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову);

- відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Як зазначив Верховний Суд у постанові № 925/2151/14 від 17.04.2019, положення статті 191 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у вигляді того, що така відмова порушує права як товариства, так і інших осіб, окрім випадків коли особу позивача представляє її законний представник і його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Також приписами статті 191 Господарського процесуального кодексу України не визначено підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у зв`язку з її недостатньою обґрунтованістю.

Розглянувши подану позивачем заяву про відмову від позову, суд встановив, що її підписано адвокатом Петечелом Михайлом Васильовичем, повноваження якого на подання відповідної заяви підтверджуються долученою до заяви копією довіреності від 18.12.2023 № 04-34/4019.

Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства та не суперечить інтересам позивача, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову в цій справі.

У зв`язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 191 та пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Положеннями частини 3 статті 7 Закону «Про судовий збір» визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення також викладені у частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що позивач відмовився від позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Державній установі «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 12.12.2023 № 2375.

За таких обставин, враховуючи прийняття судом відмови від позову та закриття провадження у справі, суд вважає за можливе повернути позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1 342,00 грн.

Керуючись статтями 191, 231, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» від позову.

2. Закрити провадження у справі № 911/3897/23 на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (01.02.2024 року) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги, з урахуванням положень п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Ломака